ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа № 803/885/17
адміністративне провадження № К/9901/35726/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 (суддя Андрусенко О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 (судді: Шавель Р.М. (головуючий), Бруновська Н.В., Костів М.В.) у справі № 803/885/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Фуд Луцьк» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо зменшення податкових зобов`язань та кредиту з податку на додану вартість,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Фуд Луцьк» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2017 № 0005471401, яким позивачу зменшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість для цілей розділу V Податкового кодексу України у розмірі 143 845,00 грн та зменшено суму податкового кредиту у розмірі 143 787,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
4. Суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем доведено правомірність формування позивачем податкових зобов`язань та податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.08.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки 26.06.2017 № 5411/14-01/38339600, оформленого за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Бест Фуд Луцьк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог статтей 1, 2, 3, 4, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 ст. 2, ст. 3, ст. 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Записи», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», пп. 14.1.36, пп. 14.1.2010, пп. 14.1.231 п. 14.1 статті 14, ст.. 22, ст.. 23, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188 та п. 187.1 ст. 187, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Бест Фуд Луцьк» по взаємовідносинах з ТОВ «Клевер Сторс» завищено доходи в сумі 863072,70 грн та податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 143845,40 грн, по взаємовідносинах з ТОВ « Ужгород П.С. Ю.» завищено витрати (собівартість реалізованих товарів) у сумі 862 722,00 грн та податковий кредит з ПДВ у сумі 143 787,00 грн.
Згідно акту перевірки висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ « Ужгород П.С.Ю. » та ТОВ «Клевер Сторс» не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки надані позивачем первинні документи містять недоліки в заповненні, зокрема, видаткові накладні не містять інформації щодо місця їх складання, не зазначено хто підписав накладну зі сторони покупця, відсутні інформація про доручення, у товарно - транспортних накладних не зазначені відомості про вантаж, відсутні підпис та дані водія, також контролюючий орган вказує на ненадання позивачем сертифікати відповідності, сертифікати якості, гігієнічні сертифікати на товар. Крім того, контролюючий орган вказує, що аналізом податкових накладних по ланцюгах постачання не встановлено придбання позивачем у ТОВ « Ужгород П.С.Ю. » олії соняшникової, яка в подальшому була реалізована ТОВ «Бест Фуд Луцьк».
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що 21.12.2015 між ТОВ « Ужгород П.С.Ю. » як постачальником та ТОВ «Бест Фуд Луцьк» як покупцем укладено договір № 2112-15, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця олію соняшникову (товар) партіями у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.
В подальшому придбана позивачем олія соняшникова була реалізована ТОВ «Клевер Сторс» на підставі договору від 17.04.2013 №170413-2к, відповідно до умов якого постачальник (позивач) приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність покупця (ТОВ «Клевер Сторс»), а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товари за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях та/або у замовленнях покупця, і в кількості, передбаченій замовленнями на товар. Повне найменування товару, одиниці виміру товару, ціна товару, встановлюється у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Поставка товару можлива без підписання відповідних специфікацій на підставі замовлень покупця. Постачальник здійснює доставку товару автомобільним транспортом (як власним так і транспортом третіх осіб) на умовах DDP «торговельна точка (склад) покупця». Постачальник зобов`язаний забезпечити супроводження доставки товару своїм представником або надати представнику компанії перевізника/експедитора відповідні повноваження для передачі товару постачальника покупцю.
На підтвердження виконання вказаних господарських операцій Товариством було надано копії договорів, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг, платіжні доручення, оборотно - сальдові відомості по рахунку 631, довіреність.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
10.2. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.3. Пункт 185.1 статті 185.
Об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
10.4. Пункт 187.1 статті 187.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
10.5. Пункт 188.1 статті 188.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
10.6. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.7. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
12.1. Пункт 2.4.
Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12.2. Пункт 2.15.
Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню (в разі постачання товарів за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку) або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання товарів платником податку.
14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на додану вартість та податкового кредиту.
16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
17. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
18. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, чи сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
22. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
23. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на додану вартість та податкового кредиту.
Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
Судами встановлено, що спірні господарські операції є реальними та підтверджуються долученими Товариством до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вказані документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення.
24. Посилання контролюючого органу на те, що у видаткових накладних відсутня інформація щодо місця їх складання, не зазначено хто підписав накладні зі сторони покупця, відсутні інформація про доручення, судами обґрунтовано не взято до уваги, з огляду на те, що, як було встановлено фактичне отримання товару (олія соняшникова) згідно видаткових накладних здійснювалось на складі по вул. Лідавська, 1 в м. Луцьку (наявний договір складського зберігання від 01.01.2014 № 01/01/14) уповноваженою особою ТОВ «Бест Фуд Луцьк» ОСОБА_2 , якого наказом ТОВ «Бест Фуд Луцьк» від 31.12.2014 призначено відповідальним за отримання та відпуск товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Бест Фуд Луцьк» згідно договору складського зберігання від 01.01.2014 № 01/01/14, та уповноважено такого працівника підписувати первинні документи щодо отримання та відпуску товарно-матеріальних цінностей від імені ТОВ «Бест Фуд Луцьк», про що 31.12.2015 ТОВ «Бест Фуд Луцьк» (довірителем) видано відповідну довіреність. Крім того, як вже зазначалось деякі неточності у оформленні документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки фактично було встановлено хто саме приймав товар та підписав накладні зі сторони покупця.
25. Посилання контролюючого органу на наявність недоліків в заповненні товарно - транспортних накладних, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій також обґрунтовано відхилили, оскільки, певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, крім того, не зазначення в товарно - транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ. Крім того, як встановлено судами перевезення товару здійснювався з залученням до перевезення інших господарюючих суб`єктів, а відповідно не заповнення перевізником, чи заповнення з недоліками товарно - транспортних накладних не може свідчити про відсутність господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентами. Також судами встановлено, що в товарно-транспортних накладних є чітке посилання на видаткові накладні на підставі яких здійснюється відпуск товару та в яких чітко зазначено найменування товару, одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна сума товару, тобто товар (вантаж) можливо ідентифікувати, а відповідно посилання на відсутність у товарно-транспортних накладних інформації щодо товару є безпідставним.
Доводи відповідача, що перевезення вантажу (придбання олії у ТОВ «Ужгород П.С.Ю.» та реалізація олії ТОВ «Клевер Сторс») здійснювалось автомобілем, що не належать ФОП ОСОБА_3 , а водій, який зазначений у товарно-транспортних накладних, не перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 , що також свідчить про нереальність вчинення господарських операцій, суди обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01.12.2015 № 01/12, укладеного між ФОП ОСОБА_3 (експедитор) та позивачем (замовник), експедитор здійснює організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі заявок замовника. Відповідно до частини першої статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. Тобто, на ФОП ОСОБА_3 як експедитору лежить обов`язок організувати перевезення вантажів, зокрема, або шляхом перевезення вантажу власним автомобільним транспортом або шляхом залучення до такого перевезення інших осіб.
26. Щодо посилань контролюючого органу на не надання позивачем документів, що посвідчують якість товару (посвідчення якості), то як правильно вказали суди попередніх інстанцій такі документи не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції з поставки товару.
27. Контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
28. Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суди дійшли обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
29. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано дані податкового обліку, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
30. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судоми фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 слід залишити без задоволення.
31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
32. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головногог управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі № 803/885/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова