ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 804/1211/16

адміністративне провадження № К/9901/38823/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року (судді: Шальєва В.А. (головуючий), Білак С.В., Олефіренко Н.А.)

у справі № 804/1211/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»

до Дніпропетровської митниці ДФС

про скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (далі - ПАТ «ДМК», декларант) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01 вересня 2015 року № 110010000/2015/20088 та рішення про коригування митної вартості товарів від 01 вересня 2015 року № 110010000/2015/600456/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «ДМК» при здійсненні митного оформлення товару подало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм Митного кодексу України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 06 квітня 2016 року відмовив у задоволенні позову ПАТ «ДМК».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач мав обґрунтовані сумніви щодо правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані ПАТ «ДМКД» шляхом подання додаткових витребуваних Митницею документів та пояснень, а тому відповідач правомірно відмовив у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким адміністративний позов ПАТ «ДМК» задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 01 вересня 2015 року №110010000/2015/600456/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01 вересня 2015 року № 110010000/2015/20088.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення товару подав усі необхідні документи, які відповідали вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікували оцінюваний товар, не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не доведено, що ці документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

15 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 29 квітня 2015 року між ПАТ «ДМК» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Русская горно-металлургическая компания», Російська Федерація (продавець) укладено контракт № 15-0835-12 на поставку товару.

Згідно з додатком № 8 від 30 липня 2015 року до вказаного контракту продавець зобов`язаний у липні-серпні 2015 року поставити покупцю залізорудний концентрат, СТО 00186826-026-2015, у кількості 110 000 тон за ціною 2258,64 рублів РФ за тонну на загальну суму 248 450 400,00 руб. РФ при вмісті Fе 66%, на умовах поставки СРТ - станція Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці, Україна; вантажовідправник (виробник): ВАТ «Стойленский ГОК», Росія, Белгородська область, виробник: ВАТ «Стойленский ГОК», Росія, Белгородська область, м. Старий Оскол; залежно від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fе, надбавка або знижка до базової ціни складає 25,04 руб.РФ/мт. за 1% Fе долі в пропорції.

Пунктом 2 додатку № 8 від 30 липня 2015 року визначено, що фактичний вміст Fе в товарі визначається на підставі сертифікатів якості, виданих виробником.

01 вересня 2015 року з метою здійснення митного оформлення партії товару - «Залізорудний концентрат. Концентрат залізорудний агломераційний, з вмістом Fе203 - 66,2%, 66,3%, 66,4%, 66,5%, 66,6%, Si02 6,6%, 6,8%, 6,9%, 7,0%, 7,2%; волога 9,92%, 9,94%, 9,96%, 9,98%, 10,0%; одержаний методом магнітної сепарації. СТО 00186826-026-2015. Застосовується при виробництві агломератів у агломераційному цеху. Використовується у металургійному виробництві для власних потреб» ПАТ «ДМК» подало до Митниці митну декларацію № 110010000/2015/022076, згідно з якою позивачем заявлено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, на рівні 2,685 руб. РФ/кг.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи: контракт від 29.04.2015 №15-0835-12; додаток від 30.07.2015 № 8 до контракту від 29.04.2015 № 15-0835-12; рахунки-фактури (інвойси); залізничні накладні; сертифікати походження товару; сертифікати якості; рахунки-фактури виробника товару; листи ПАТ «ДМК»; копію митної декларації країни відправлення від 30.07.2015 № 10101100/300715/0000858.

Розглянувши подані позивачем документи, Митниця встановила, що документи не містять усіх даних для визначення митної вартості товару за основним методом, а також містять розбіжності, зокрема:

1) товар імпортовано за контрактом від 29.04.2015 № 15-0835-12 та додатком від 30.07.2015 № 8 до нього, який є непрямим, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару. Договір із третіми особами, що пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, ПАТ «ДМК» не подано;

2) відповідно до зовнішньоекономічного контракту залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується залежно від вмісту Fе. Базова ціна залізорудного концентрату визначається на рівні 2258,64 руб. РФ/т при вмісті Fе 66%. Залежно від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fе надбавка або знижка до базової ціни складає 25,04 руб. РФ/т за 1% Fе долі в пропорції. Відповідно до зазначеного середня вартість одиниці оцінюваного товару заявлена на рівні 2268,57 руб. РФ/т. Рахунки виробника не містять умов поставки та не завірені печаткою підприємства, що видало зазначені рахунки (ВАТ «Стойленский ГОК»). Рахунки виробника містять інформацію стосовно вмісту Fe та посилання на відповідні сертифікати якості для можливості ідентифікації за вмістом Fе, але ціна товару незалежно від вмісту Fe визначена рахунками виробниками на рівні 1450 руб. РФ/т. Отже, рахунки виробника та рахунки продавця містять вартість оцінюваного товару, визначену відносно різної базової ціни, що залежить від вмісту Fе. За відсутності договору із третіми особами, що пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, унеможливлене проведення перевірки числового значення заявленої митної вартості. Рахунки продавця та виробника ідентифікуються між собою лише за вагою та, як зазначено вище, містять ціну товару, визначену залежно від вмісту Fе, що не відповідає ціні рахунку виробника. Таким чином, відповідні документи продавця та виробника містять розбіжності щодо вартості товару, що постачається;

3) надані рахунки продавця та виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць, що є підставою для застосування додаткових форм митного контролю;

4) за відомостями графи 46 поданої декларантом копії декларації країни експорту від 30.07.2015 № 10101100/300715/0000858 митна вартість оцінюваного товару на умовах СРТ-Дніпродзержинськ складає 34,74 дол. США/т, що за курсом ЦБРФ станом на день оформлення зазначеної МД складає 2016,59 руб. РФ/т, а це не відповідає ні рахункам виробника, ні рахункам контрактоутримувача;

5) за умовами контракту від 29.04.2015 № 15-0835-12, додатку від 30.07.2015 № 8 визначено умови поставки СРТ-Дніпродзержинськ, які передбачають покладення на продавця витрат щодо доставки товару до місця призначення на кордоні України. Відповідно до заяви ПАТ «ДМК», що викладена у листі від 01.09.2015 № 062Д/2573, підтвердження транспортної складової територією України неможливе, тому з урахуванням умов постачання СРТ-Дніпродзержинськ вартість транспортування від виробника до пункту призначення є складовою вартості товару за контрактом, заявленої декларантом як митна вартість.

У зв`язку з цим Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала ПАТ «ДМК» повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України.

Листом від 01 вересня 2015 року № 062Д/2579 позивач проінформував митний орган про неможливість надання додаткових документів у строк, визначений пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, та повідомив, що зазначені документи будуть надані в установлений законом строк відповідно до пункту 8 статті 55 Митного кодексу України.

За результатами проведених консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товарів Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 01 вересня 2015 року №110010000/2015/600456/1, відповідно до якого митну вартість товару скориговано до 3,0816 руб. РФ/кг із застосуванням другорядного методу (2-г) відповідно Митного кодексу України та оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01 вересня 2015 року №110010000/2015/20088.

Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

За положеннями статей 57 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставами для його прийняття стало виявлення митним органом розбіжностей у поданих декларантом документах та відсутності в них усіх даних для визначення митної вартості товару за ціною договору, зокрема: не надано договору, укладеного з третіми особами, хоча зовнішньоекономічний контракт укладався з посередником; документи, що подавалися до оформлення містять розбіжності у ціні товару, оскільки в рахунках, наданих виробником, вказана базова вартість незалежно від вмісту заліза у сумі 1450 руб. РФ/т, а також не вказано умови поставки товару посереднику; рахунки контрактоотримувача та рахунки виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць; не подано документів на обґрунтування вартості перевезення вантажу та формування остаточної вартості, за якою товар продано позивачу.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, відповідач мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи наступне.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що зовнішньоекономічний контракт є посередницьким, а не прямим, оскільки продавцем товару є ТОВ «Русская горно-металлургическая компания», а відправником товару, відповідно до митної декларації, є ВАТ «Стойленский ГОК». Договір із третіми особами, що пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, ПАТ «ДМКД» не надано.

При цьому товар - залізорудний концентрат - імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту Fe, проте подані декларантом рахунки-фактури (інвойси) не містять даних відносно вмісту Fe. Такий вміст вказано в поданих сертифікатах якості, але ідентифікувати рахунки-фактури з сертифікатами якості можливо лише за вагою товару. Крім того, в поданих позивачем для підтвердження митної вартості товару рахунках виробника вартість товару визначена в єдиному розмірі на рівні 1450 руб. РФ/т незалежно від вмісту Fe.

За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки ціна товару за умовами зовнішньоекономічного контракту розраховується залежно від вмісту Fe, вищевказані невідповідності є суттєвими для обчислення ціни, у зв`язку з чим відповідач мав право витребувати у позивача додаткові документи.

Також судом першої інстанції встановлено, що рахунки контрактоутримувача та рахунки виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць всупереч вимогам чинного законодавства (передбачено положеннями: Типова технологічна схема здійснення митного контролю залізничних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2015 року № 451 (пункт 21), Порядок виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09 жовтня 2012 № 1066 (пункт 3.4) та статтею 335 МК України).

Посилання позивача на те, що рахунки-фактури не слідували разом із вантажем, тому й не містять печаток та штампів митних органів, з чим погодився суд апеляційної інстанції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ці документи були вказані в графі 24 залізничних накладних щодо товарів (вантажів), які прибули на залізничну станцію призначення і перебувають під митним контролем.

Судом першої інстанцій обґрунтовано враховано той факт, що за відомостями графи 46 декларації країни експорту від 30 липня 2015 року № 10101100/300715/0000858 митна вартість оцінюваного товару на умовах СРТ-Дніпродзержинськ склала 33,74 дол. США/т, що за курсом ЦБРФ станом на день оформлення позивачем митної декларації становило 2016,59 руб. РФ/т. Вказана сума не відповідає ні рахункам виробника, ні рахункам продавця та унеможливлює використання наданої декларації країни експорту в якості документа, що підтверджує заявлену митну вартість.

Таким чином, з огляду на суперечність поданих декларантом документів та за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу щодо задекларованої ним митної вартості товару, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач мав достатні та обґрунтовані підстави для визначення митної вартості товару не за ціною договору (контракту).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ДМК» всупереч вимогам частини першої статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з частиною першою статті 77 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), не надало до суду будь-яких документів, у тому числі з переліку витребуваних митним органом додаткових документів, які б підтвердили правильність визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 242 345 349 352 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова