ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа № 804/13657/15

адміністративне провадження № К/9901/13465/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/13657/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення коштів

за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, ухвалену суддею Ляшком О.Б. та

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Семененка Я.В., суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. У серпні 2015 року Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (далі позивач, ДФІ в Дніпропетровській області) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить стягнути з Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України кошти у сумі 412271,92 грн на реєстраційний рахунок бюджету №31113115700032, код платежу 21080500, одержувач УДКСУ в м.Павлограді, код ЄДРПОУ 37936856, банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, МФО 805012.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем, в порушення законодавства у сфері державного фінансового контролю, не виконано пункт вимоги, зокрема, щодо усунення порушень використання коштів загального фонду Державного бюджету України. Позивач зазначав, що в ході проведеної ревізії встановлено, що відповідачем за рахунок коштів загального фонду державного бюджету була здійснена оплата грошового забезпечення військовослужбовцям, при цьому військовослужбовці приймали участь у процесі надання послуг по забезпеченню безпеки згідно укладених цивільних договорів, а відтак, оплата їх роботи повинна бути відшкодована за рахунок коштів спеціального фонду. З огляду на не виконання вимоги у встановлений строк, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову ДФІ у Дніпропетровській області відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем правомірно не погоджено планування грошового забезпечення по спеціальному фонду, а видатки здійснювалися відповідно до кошторисних призначень із загального фонду в межах бюджетних асигнувань. Вказували на те, що відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24 березня 1995 року оплата працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

5. 19 травня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій.

6. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що відсутність порядку здійснення погодинного розрахунку для виплат грошового забезпечення при виконанні військовослужбовцями своїх професійних обов`язків, в розрізі надання послуг фізичним та/або юридичним особам не свідчить про те, що покриття витрат, пов`язаних з наданням платних послуг має здійснюватись за рахунок коштів загального фонду кошторису. Вказують на те, що вимога фінансової інспекції є обов`язковою для виконання, що прямо передбачено статтею 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII. Не виконання такої вимоги є підставою для стягнення з підконтрольної організації збитків у судовому порядку.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VІІІ).

9. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

10. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

11. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12. 01 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Олендер І.Я., суддів Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

13. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2020 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року №109/0/78-20 у зв`язку із внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що унеможливлює участь судді-доповідача Олендера І.Я. у розгляді справ, категорії яких віднесено до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку із змінами, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 03 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 КАС України. (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

15. 26 липня 2018 року від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких відповідач просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Вказували на те, що грошове забезпечення військовослужбовців не може будь-яким чином залежати від господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Виходячи із положень частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України у відповідача відсутні правові підстави на використання коштів спеціального фонду на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям за умови 100 % забезпечення коштами на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям за рахунок загального фонду. Ураховуючи те, що фінансування видатків на утримання Національної гвардії (без оплати праці з нарахуваннями) становить 28,2% від нормативної потреби, за рахунок коштів спеціального фонду, що надходять від господарської діяльності проводяться видатки, що не забезпечені або частково забезпечені коштами загального фонду. Крім виконання угод із забезпечення безпеки (інкасації) військовослужбовці виконують також і інші службові обов`язки. А оскільки табелювання (погодинний облік) військової служби не передбачене нормативними документами, проводити нарахування грошового забезпечення військовослужбовців частково по загальному, а частково по спеціальному фонду неможливо.

Установлені судами фактичні обставини справи

16. Фахівцями Павлоградської об`єднаної державної фінансової інспекції проведено планову ревізію окремих напрямів фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв`язку з оголошеною мобілізацією, за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт ревізії від 20 квітня 2015 року № 870-36/1-ДСК.

17. В ході ревізії було встановлено, що власні надходження військової частини сформовано за рахунок надходжень від надання послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (2013 рік) та від додаткової діяльності (2014 рік), відповідно до укладених договорів з:

- ПАТ ДТЕК "Павлоградвугілля" від 08 жовтня 2004 року №5/2319-У (з урахуванням додаткових угод),

-"Райффайзен Банк Аваль" від 31 січня 2011 року №1, від 28 січня 2014 року №09/С04- 68-0-1-2/8 (з урахуванням додаткових угод),

- ВАТ "Завод "Палмаш" від 04 травня 2007 року №12юр (з урахуванням додаткових угод),

- ТОВ "Юстбудінвест" від 01 серпня 2010 року №2 (з урахуванням додаткових угод),

- ТОВ "Граківські хлібокорма" від 31 грудня 2011 року №3 (з урахуванням додаткових угод),

- ТОВ "Ентекс" від 01 лютого 2012 року №1 (з урахуванням додаткових угод),

- ТОВ фірма "JIBC" від 05 червня 2014 року № 1 (з урахуванням додаткових угод),

- ТОВ фірма "КУЛІНАР" від 29 травня 2013 року №1.

18. Предметами договорів є забезпечення безпеки силами та засобами Військової частити НОМЕР_1 Національної гвардії України території замовника.

19. Характер надання послуг протягом 2013, 2014 років є однотипним.

20. Ревізією наявності фактів покриття видатків, пов`язаних з наданням платних послуг Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, за рахунок коштів загального фонду кошторису встановлено, що протягом 2013-2014 років оплата грошового забезпечення військовослужбовцям, задіяних при наданні платних послуг, проводилась за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, касові видатки із спеціального фонду до загального фонду не відшкодовувались.

21. Внаслідок вищезазначеного, Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України за рахунок коштів загального фонду державного бюджету здійснено видатки на покриття витрат на оплату грошового забезпечення військовослужбовців, задіяних при наданні платних послуг, на суму 412 271, 92 грн, чим порушено пункт 4 статті 13, пункту 9 статті 51 Бюджетного кодексу України, п.п.19, 23, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV та відповідно до пункту 40 статті 116 Бюджетного кодексу України є бюджетним правопорушенням.

22. 25 травня 2015 року Павлоградською об`єднаною державною фінансовою інспекцією на підставі акту ревізії від 20 квітня 2015 року на адресу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України направлена вимога за №870-16/521-ДСК «Про усунення виявлених ревізією порушень».

23. Невиконання відповідачем, у встановлений строк, вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, стало підставою для звернення органом державного фінансового контролю до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів.

Позиція Верховного Суду

Джерела права й акти їх застосування

24. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до статті 22 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 року № 876-VII фінансування діяльності Національної гвардії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

26. Згідно статті 1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов`язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

27. Згідно із частинами 4, 8 статті 13 Бюджетного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

28. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

29. У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

30. У складі другої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об`єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб; підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

31. Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев`ятої статті 51 цього Кодексу) на: покриття витрат, пов`язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи); організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи); утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи); ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов`язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи); господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи); організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи); виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

32. Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини 2 статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

33. Пунктом 30 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень - є кошторис.

34. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок №228), відповідно до п.1 якого кошторис бюджетних установ має такі складові частини:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов`язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

35. Пунктами 18, 19, 20, 23 Порядку №228 передбачено, що у процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами, визначеними Бюджетним кодексом України, з урахуванням того, що показники власних надходжень формуються: за першою групою (надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством) - з урахуванням рівня їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання таких показників за період, що передує планованому; за першою підгрупою другої групи (благодійні внески, гранти та дарунки) - на підставі договорів, календарних планів проведення централізованих заходів та інших документів, якими передбачено отримання таких внесків, грантів та дарунків; за третьою підгрупою другої групи (кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право) - за видами надходжень, які передбачається розміщувати на депозитах.

36. Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання. Розподіл видатків бюджету та надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді. Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

37. Під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об`єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

38. Обов`язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

39. Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов`язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов`язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

40. При цьому, розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов`язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов`язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

41. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі Закон № 460-IX).

42. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

43. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

44. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

45. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, яка входить до складу Національної гвардії України МВС.

47. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що видатки на заробітну плату обчислюються та плануються у складі спеціального фонду залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм. Тобто, у разі, коли роботи виконуються госпрозрахунковими структурними підрозділами бюджетної установи або працівниками, зайнятими наданням цих послуг понад норми їх робочого часу, і відповідно підлягають оплаті за відпрацьований час, то за штатним розписом мають бути затверджені відповідні посади, які утримуються за рахунок спеціального фонду.

48. При виконанні робіт з надання відповідних послуг у межах норм робочого часу штатними працівниками, які утримуються за рахунок загального фонду (в разі неможливості виділити окремі структурні підрозділи для надання відповідних послуг), у спеціальному фонді можуть плануватися лише кошти на встановлення надбавок за складність та напруженість і на преміювання цих працівників.

49. При цьому при плануванні видатків на преміювання таких працівників мають бути враховані положення пункту 23 Порядку № 228.

50. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на час виникнення спірних правовідносин процедура оплати праці штатних працівників установи, які в межах робочого часу залучалися до роботи на виконання укладених установою договорів по наданню платних послуг не була врегульована. Більше того, нормативно не врегульовано також порядок здійснення погодинного розрахунку для виплат грошового забезпечення при виконанні військовослужбовцями своїх професійних обов`язків, в розрізі надання послуг фізичним та/або юридичним особам.

51. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» № 108/ 95-ВР від 24 березня 1995 року оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

52. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів про правомірність проведення видатків на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, задіяних при наданні платних послуг із загального фонду в межах бюджетних асигнувань відповідно до кошторисних призначень.

53. Таким чином, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції у справі про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

54. Подібний висновок вже був висловлений у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 804/13692/15 і Суд не знаходить підстав для відступу від нього.

55. Посилання скаржника на те, що вимога фінансової інспекції є обов`язковою для виконання, що прямо передбачено статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII, оскільки не виконання такої вимоги є підставою для стягнення з підконтрольної організації збитків у судовому порядку, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

56. При цьому, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. Отже, лише законі вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання.

57. За таких обставин, Верховний Суд вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що оскільки, у спірному випадку встановлено обставини, які свідчать про безпідставність вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, а тому відсутні і підстави стверджувати про обґрунтованість заявленого позову.

58. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

59. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

60. Доводи та аргументи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

61. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

62. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

63. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

64. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів попередній інстанції відсутні.

65. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

66. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі № 804/13657/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду