№ 804/15656/15 - Судова практика України - Законодавство України

111

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 804/15656/15

адміністративне провадження № К/9901/31634/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 (суддя Турлакова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 (головуючий суддя Ясенова Т.І., судді: Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» (яке перейменоване в подальшому на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат»; далі - позивач, Товариство, ПАТ «ДМК»), звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган, СДПІ з обслуговування ВП), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.06.2015 №0000414602 і №0000404602.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки контролюючого органу про недотримання Товариством вимог податкового законодавства є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, натомість у позивача наявні первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства зі сторони Товариства. Крім того, позивач вказував на те, що під час складання акта від 19.05.2015 №267/28-01-46-02-05393043 перевіряючими враховані результати раніше проведених документальних перевірок щодо правомірності декларування ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до бюджетного відшкодування за попередніми звітними періодами, що оформлені актами від 20.03.2015 №149/28-01-04-02-05393043 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року», від 21.04.2015 №213/28-01-46-02-05393043 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2015 року». При цьому, податкові повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі зазначених актів перевірок статусу узгоджених не набули.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив про неможливість виконання контрагентами позивача (підрядними організаціями - ТОВ «Інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство «Оргхімпром», ТОВ МНП «Ремавтоматика», ТОВ «ПП «Метеллургспецремонт-2» (далі - ТОВ ПП «МСР-2»), ТОВ «Укр Алекс Сервіс», ПП «Пром-Партнер», ТОВ «Укрспецмеханомонтаж») задокументованих в їх актах форми КБ-2 обсягів робіт, з огляду на відсутність у останніх відповідної кількості трудових ресурсів. До такого висновку суд дійшов за результатами аналізу та співставлення наведеної в акті перевірки інформації про задекларовану підприємствами кількість працівників та зафіксованих у актах приймання виконаних будівельних робіт відомостей про витрати на працю робітників, зважаючи на неподання документальних доказів щодо залучення контрагентами за погодженням із позивачем субпідрядних організацій для виконання робіт на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського». При цьому, суд також врахував, що вказані у листах ТОВ МНП «Ремавтоматика», ПП «Пром-Партнер» про надання дозволу для в`їзду на територію ПАТ «ДМК» позивача транспортних засобів та механізмів з певними номерними знаками відповідно до бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України не зареєстровані; наявні у матеріалах справи окремі акти приймання виконаних будівельних робіт по взаємовідносинах з ПП «Пром-Партнер», ТОВ ПП «МСР-2» оформлені з недоліками (а саме не містять дати складання, дати початку зазначених періодів виконання робіт передують датам укладення відповідних договорів підряду), що не дають змоги встановити дійсні періоди виконання робіт та дати їх прийняття замовником (позивачем). Стосовно господарських операцій з поставки товару між ПАТ «ДМК» і ТОВ «Укрспецконструкція», суд першої інстанції також прийшов до висновку про їх нереальність з причини непред`явлення позивачем суду документальних доказів укладення договору (угоди) з перевізником та у зв`язку із відсутністю у податкового органу інформації про наявні у названого контрагента основні фонди.

Апеляційний суд погодився із мотивами суду першої інстанції, за яких останній дійшов висновку про безпідставність позову, додатково вказавши на те, що наявність у ПАТ «ДМК» документів, які відповідно до Податкового кодексу України, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих податкових накладних, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки платником не доведено реальності здійснення фінансової-господарської діяльності з контрагентами у перевіряємому періоді.

Позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

У доводах касаційної скарги позивач посилається на неповне з`ясування судами обставин справи, що призвело до помилкових висновків та неправильного застосування норм матеріального права. На переконання скаржника, з метою встановлення фактів здійснення господарських операцій та правомірності формування ним податкового кредиту суди мали з`ясувати наступне: рух активів у процесі здійснення господарських операцій та наявність зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг) і господарською діяльністю ПАТ «ДМК», наявність у підрядних організацій спеціальної податкової правосуб`єктності, а не обмежуватися зафіксованими в акті перевірки даними. При цьому, суди не перевірили обставини впливу висновків актів перевірок від 20.03.2015 №149/28-01-04-02-05393043 і від 21.04.2015 №213/28-01-46-02-05393043, результати по яких у вигляді податкових повідомлень-рішень визнані в судовому порядку протиправними, на позицію СДПІ з обслуговування ВП про допущення позивачем порушень податкового законодавства при здійсненні спірних господарських операцій із переліченими у касаційній скарзі підприємствами.

Скаржник також аргументує свою скаргу тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не врахували, що висновки податкового органу про відсутність у контрагентів необхідної кількості трудових ресурсів та/або основних засобів були сформульовані передчасно, тобто без проведення відповідних зустрічних звірок чи документальних перевірок таких підприємств. При цьому, обставини неоформлення підрядними організаціями у себе в офіційному порядку працівників, порушення порядку реєстрації транспортних засобів не є достатніми підставами для непідтвердження сум задекларованого податкового кредиту позивачем.

Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

У подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів провела документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2015 року, за результатами якої склала акт від 19.05.2015 №267/28-01-46-02-05393043 (далі - акт перевірки).

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення платником податків приписів:

- п. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на 952 873,00 грн. (в тому числі по періодах: грудень 2014 року на301 098,00 грн., січень 2015 року на 651 775,00 грн.);

- п. 7 розділу ІІІ, п.п.1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.12.2013 за №2094/24626, в частині відображення в податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2014 року та січень 2015 року суми нереального придбання товарів (робіт, послуг) та суми податкового кредиту при відсутності права на це згідно з податковою накладною, оформленою з порушенням вимог Податкового кодексу України;

- п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок відображення податкової накладної, оформленої на нереальну поставку та складену з порушенням вимог податкового законодавства, в реєстрі отриманих податкових накладних.

Вищевикладене призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, а саме:

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту в грудні 2014 року на суму 301 098,00 грн.,

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту в січні 2015 року на суму 651 775,00 грн.,

а також призвело до порушення:

- абз «б» п.200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в лютому 2015 року на 750 281,00 грн.;

- абз «в» п.200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 349 855,00 грн.

Зі змісту акта перевірки слідує, що податковий орган поставив під сумнів реальність господарських операцій ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» із контрагентами ТОВ «Інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство «Оргхімпром» (скорочене найменування - ТОВ «ІБП «Оргхімпром»; податковий кредит з останнім сформовано позивачем за грудень 2014 року на суму ПДВ 104 634,75 грн., за січень 2015 року - 53 160,79 грн.), ТОВ МНП «Ремавтоматика» (податковий кредит з таким сформовано позивачем за січень 2015 року на суму ПДВ 60 148,43 грн.), ТОВ «ПП «Метеллургспецремонт-2» (скорочене найменування - «ТОВ «ПП «МСР-2»; податковий кредит з ним сформовано позивачем за грудень 2014 року на суму ПДВ 31 877,71 грн., за січень 2015 року - 27 417,84 грн.), ТОВ «Укр Алекс Сервіс» (податковий кредит з останнім сформовано позивачем за січень 2015 року на суму ПДВ 11 901,20 грн.), ПП «Пром-Партнер» (податковий кредит з таким сформовано позивачем за січень 2015 року на суму ПДВ 23 872,27 грн.), ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» (податковий кредит з цим підприємством сформовано позивачем за грудень 2014 року на суму ПДВ 115 132,67 грн., за січень 2015 року - 32 643,93 грн.), ТОВ «Укрспецконструкція» (податковий кредит з ним сформовано позивачем за січень 2015 року на суму ПДВ 442 631,00 грн.), посилаючись на відсутність у таких підприємств: за даними комп`ютерної автоматизованої системи «Картка платника» АІС «Податковий блок» (а саме згідно із податковими звітами форми 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку») для виконання ремонтних та інших підрядних робіт власними силами зафіксованої в актах приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в кількості робітників, та водночас не надання платником документальних доказів залучення субпідрядних організацій до виконання робіт за письмовою згодою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» у відповідності до умов договорів підряду; у комп`ютерній базі даних АІС «Автомобіль» підтвердження державної реєстрації використаних ТОВ МНП «Ремавтоматика» і ПП «Пром-Партнер» в ході виконання ремонтних робіт на замовлення позивача автомобілів і механізмів; за даними комп`ютерної автоматизованої системи «Картка платника» АІС «Податковий блок» у ТОВ «Укрспецконструкція» основних фондів та достатньої кількості кваліфікованого персоналу; документальних доказів щодо договірних правовідносин між суб`єктами господарювання-перевізниками, зазначеними у товарно-транспортних накладних, і ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського»/ТОВ «Укрспецконструкція».

Отже, з урахуванням наведеного перевіряючі дійшли висновку про завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у лютому 2015 року, на 750 281,00 грн. та про завищення суми, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 349 855,00 грн.

В подальшому СДПІ з обслуговування ВП 05.06.2015 виніс наступні податкові повідомлення-рішення: №0000414602, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, задекларований позивачем у податковій декларації за звітний період лютий 2015 року, на 349 855,00 грн.; №0000404602, відповідно до якого зменшено задекларовану в зазначеній податковій декларації суму бюджетного відшкодування на суму ПДВ 750 281,00 грн. і застосовані штрафні санкції у розмірі 375 140,50 грн.

Товариство оскаржило дані рішення в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників рішенням від 28.07.2015 вих. «№18777/10/28-10-10-4-33 скаргу позивача залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

В подальшому Товариство оскаржило зазначені рішення у судовому порядку.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Нормами підпунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця податкових вигод (витрат та податкового кредиту), мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ цієї категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та наявного зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» (як замовником) та підприємствами (підрядниками, виконавцями) - ТОВ «ІВБП «Оргхімпром», ТОВ МНП «Ремавтоматика», ТОВ ПП «МРС-2», ПП «Пром-Партнер», ТОВ «Укр Алекс Сервіс», ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» укладено низку договорів підряду/надання послуг, а між позивачем і ТОВ «Укрспецконструкція» - договір поставки.

Так, за змістом укладених з ТОВ «ІВБП «Оргхімпром» договорів підряду від 23.12.2013 за №13-2356-02, №13-2357-02, №13-2355-02, від 11.06.2014 за №14-1040-02, від 09.01.2015 за №15-0053-02, № 15-0052-02, останнє зобов`язувалося за дорученням ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» виконати капітальні та виробничі ремонтні роботи основних виробничих фондів.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано: копії акти приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за період грудень 2014 року - січень 2015 року, податкові накладні, виписки по особовому рахунку щодо сплати виконаних робіт.

Згідно укладених між позивачем та ТОВ МНП «Ремавтоматика» договорів підряду від 28.01.2015 за №15-0232-02, № 15-0233-02, № 15-0234-02, ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» доручає, а ТОВ МНП «Ремавтоматика» зобов`язується виконувати: поточні ремонти основних виробничих фондів замовника, технічне обслуговування обладнання та основних виробничих фондів замовника, поліпшення (реконструкція з зупинкою основного агрегату, модернізація) основних виробничих фондів замовника.

На підтвердження реальності здійснення даних операцій позивачем надані: акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в період за січень 2015 року, виписки по особовому рахунку щодо сплати виконаних робіт.

Також, умовами укладених між позивачем та ТОВ «ПП «МРС -2» договорів підряду від 23.12.2013 за №13-2385-02, № 13-2383-02, від 12.01.2015 за №15-0062-02, № 15-0063-02, ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (як замовник) доручає, а ТОВ «ПП «МРС-2» (як підрядник) зобов`язується виконувати: поточні ремонти основних виробничих фондів замовника, капітальний ремонт основних виробничих фондів замовника.

На дослідження суду позивач в якості документальних доказів здійснення господарських операцій, обумовлених такими договорами, подав: акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за період грудень 2014 року - січень 2015 року, податкові накладні, виписки по особовому рахунку щодо сплати виконаних робіт.

Відповідно до умов укладеного договору підряду від 14.01.2015 №15-0090-02 ТОВ «Укр Алекс Сервіс» (як підрядник) зобов`язувалося виконувати зва дорученням ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (замовника) поточні ремонти основних виробничих фондів.

На підтвердження реальності здійснення даних операцій надано: акти приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року, податкові накладні, виписки по особовому рахунку щодо сплати виконаних робіт.

За змістом укладених із позивачем договорів підряду від 12.01.2015 №15-0067-02, від 27.01.2015 №15-0215-02, від 06.11.2014 за №14-1859-02, від 05.12.2014 №14-2027-02 ПП «Пром-Партнер» мало виконувати на замовлення ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»: поточні ремонти основних виробничих фондів замовника, капітальні ремонти основних виробничих фондів замовника, ліквідацію основних виробничих фондів замовника, поліпшення (реконструкція) основних виробничих фондів замовника.

З метою підтвердження виконання умов цих договорів позивачем до матеріалів справи надано: акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за січень 2015 року, податкові накладні, виписки по особовому рахунку щодо сплати виконаних робіт.

Крім того, відповідно до умов укладених між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» договорів підряду від 24.12.2013 № 13-2404-02, від 14.01.2015 №15-0091-02, від 01.10.2014 №14-1720-02 останнє за дорученням позивача зобов`язувалося виконувати: поточні ремонти основних виробничих фондів замовника, поліпшення по об`єкту «Будівлі приймальних бункерів сирої руди».

Позивач подав до суду першої інстанції для підтвердження обставин виконання зазначених договорів копії актів приймання виконаних будівельних робіт за період грудень 2014 року - січень 2015 року, податкових накладних, виписок по особовому рахунку щодо сплати виконаних робіт.

Суд першої інстанції, дослідивши договори підряду, з`ясував, що за їх умовами підрядники виконують усі роботи власними силами, а залучення субпідрядних організацій до виконання тих чи інших робіт можливо лише за попереднім письмовим погодженням замовника (тобто ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»).

Як встановлено податковим органом за результатом аналізу змісту актів форми №КБ-2в у ході проведеної поточної документальної перевірки, кількість робітників, що була необхідна для виконання задокументованих у цих актах обсягів підрядних робіт за відповідними договорами із позивачем, мала становити: по операціях із ТОВ «ІВБП «Оргхімпром» за грудень 2014 року - 167 осіб (виходячи із зафіксованого в актах обсягу витрат на працю робітників 30 762 людино/годин) та за січень 2015 року - 151 особу (виходячи із зафіксованого в актах обсягу витрат праці робітників 17 815 людино/годин); по операціях із ТОВ МНП «Ремавтоматика» за січень 2015 року - 521 особу (виходячи із зафіксованого в актах обсягу витрат праці робітників 15 942 людино/години); по операціях із ТОВ «ПП «Метеллургспецремонт-2» за грудень 2014 року - 38 осіб (виходячи із зафіксованого в актах обсягу витрат праці робітників 7 029 людино/години) та за січень 2015 року - 133 особи (виходячи із зафіксованого в актах обсягу витрат праці робітників 7 103 людино/години); а по операціях із ТОВ «Укр Алекс Сервіс» за січень 2015 року зафіксований в актах обсяг витрат робочого часу на виконання обумовлених робіт становив 3 134 людино/годин, а по операціях із ПП «Пром-Партнер» за січень 2015 року зафіксований в актах обсяг витрат робочого часу на виконання робіт становив 2 122 людино/годин; по операціях із ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» за грудень 2014 року і січень 2015 року - зафіксовані в актах обсяги витрат робочого часу на виконання робіт складали 1 316 людино/годин та 1 551 людино/годин.

При цьому за даними задекларованої підприємствами станом на 01.01.2015 та 01.04.2015 чисельності штатних і позаштатних працівників (за цивільно-правовим договором) ТОВ «ІВБП «Оргхімпром» обліковувало у себе загалом 30 осіб; ТОВ МНП «Ремавтоматика» - 101 особу, ТОВ «ПП «Метеллургспецремонт-2» - 18 осіб; ТОВ «Укр Алекс Сервіс» - 2 особи; ПП «Пром-Партнер» - 9 осіб; ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» - 2 осіб (директора та бухгалтера).

Виходячи з даних обставин відповідач посилався на неможливість контрагентами позивача-підрядними організаціями виконати обсяг робіт, зазначений в актах форми №КБ-2в, власними силами (тобто, з використанням лише задекларованих останніми трудових ресурсів).

В ході судового розгляду справи позивач на спростування позиції контролюючого органу документальних доказів залучення підрядними організаціями до виконання договірних робіт субпідрядних організацій за письмовим погодження ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (як то було визначено умовами договорів підряду), здійснення у встановленому договорами порядку фіксації часу перебування на своїй території робітників контрагентів, до суду не подав.

Водночас проаналізувавши зміст актів приймання виконаних будівельних робіт, складених та підписаних між позивачем і ПП «Пром-Партнер», ТОВ ПП «МРС-2», суд першої інстанції виявив наявність ряду недоліків у їх оформленні, як то: в акті №05 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015року генпідрядника - ПП «Пром-Партнер», вид робіт - поточний ремонт шихтового відділення та підземної галереї: відсутня дата його складання; період виконання робіт з 08.01.2015 по 28.01.2015 зазначений без урахування дати укладення відповідного договору підряду (12.01.2015); в акті №07 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року, генпідрядник - ПП «Пром-Партнер», вид робіт - капітальний ремонт галерея №12, конструкція конвейера АФ №2: період виконання робіт з 19.01.2015 по 30.01.2015 зазначений без урахування дати укладення відповідного договору підряду (27.01.2015); в акті № 172 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, генпідрядник - ТОВ ПП «МСР-2», вид робіт - роботи з капремонту покрівлі будинку збірної ділянки ЦРМО: відсутня інформація про дату його складання та прийняття вказаних робіт замовником.

Оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що з огляду на неможливість підрядниками виконати задокументовані обсяги робіт власними силами через відсутність у них достатніх для цього трудових ресурсів, відсутність документального підтвердження залучення субпідрядних організацій до виконання робіт, та, враховуючи дефекти в оформленні окремих актів приймання виконаних робіт, фактичне виконання сторонами договорів господарських зобов`язань не підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що ПАТ «ДМК» уклало з постачальником - ТОВ «Укрспецконструкція» договір на постачання алюмінію вторинного чушкової марки. На виконання цього договору сторонами були оформлені (видані) та підписані рахунки-фактури, приходні ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (останні містили відомості про залучених до перевезень третіх осіб - перевізників), податкові накладні, сертифікати якості, виписки по особовому рахунку.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Укрспецконструкція» контролюючий орган в акті перевірки вказав на те, що за даними податкового звіту форми 1ДФ ТОВ «Укрспецконструкція» облікована кількість трудових ресурсів становила лише чотири особи, а основні фонди відсутні. При цьому податковий орган фінансово-господарських відносин ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» або ТОВ «Укрспецконструкція» із вказаними у ТТН перевізниками не встановив, а позивач зазначених документальних доказів до суду не подав.

Встановивши дані обставини та врахувавши наведену в акті перевірки позицію податкового органу, суди констатували, що надані ПАТ «ДМК» документи по господарським операціям із ТОВ «Укрспецконструкція» у сукупності своїй не підтверджують фактичні обставини здійснення поставок товарів, а тому підстави для формування податкового кредиту за цими операціями також відсутні.

Згідно з частиною 1 і 2 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

За правилами частин 1 та 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. При цьому якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Дослідивши умови укладених договорів, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання позивачем документів, які за звичайною діловою практикою та згідно описаних вище договорів мають супроводжувати здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджувати їх фактичне (реальне) виконання, оформлення сторонами окремих актів форми №КБ-2в із суттєвими недоліками, суди дійшли переконання про доведеність контролюючим органом відсутності у позивача права на формування податкових вигод за взаємовідносинами із ТОВ «ІВБП «Оргхімпром», ТОВ МНП «Ремавтоматика», ТОВ ПП «МРС-2», ПП «Пром-Партнер», ТОВ «Укр Алекс Сервіс», ТОВ «Укрспецмеханомонтаж», ТОВ «Укрспецконструкція».

При цьому суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам позивача про те, що результати попередніх документальних перевірок, що були оформлені актами від 20.03.2015 №149/28-01-04-02-05393043 і від 21.04.2015 №213/28-01-46-02-05393043, могли вплинути на висновки податкового органу щодо допущених ПАТ «ДМК» порушень податкового законодавства та розмір оспорюваних у межах цього спору сум, та встановив їх безпідставність.

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги Товариства не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер