ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 804/16235/15

касаційне провадження № К/9901/25753/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року (головуючий суддя Степаненко В.В.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шальєва В.А., судді - Білак С.В., Олефіренко Н.А.)

у справі № 804/16235/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України; відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік від 21 вересня 2015 року суб`єкта декларування - першого заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_1.; зобов`язати ДФС України прийняти до обліку та включити до баз даних декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік від 21 вересня 2015 року суб`єкта декларування - першого заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_1.; визнати протиправними дії відповідача зі складання повідомлення про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, від 01 жовтня 2015 року № 23182/5/99-99-17-05-02-18; зобов`язати ДФС України повідомити Генеральну прокуратуру України, Міністерство внутрішніх справ України та Національне антикорупційне бюро України шляхом направлення відповідного повідомлення про відсутність недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік суб`єкта декларування - першого заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_1.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 25 грудня 2015 року адміністративний позов задовольнив, дійшовши висновку про те, що відповідач проігнорував встановлений чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством України порядок проведення перевірки та повідомив про її результати відповідні органи без зазначення факту виправлення розбіжностей.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позову з підстави того, що в порушення вимог частини першої статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії, розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів, справа розглянута суддею одноособово, хоча предметом оскарження є дії ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади.

ДФС України звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що копія уточнюючої декларації ОСОБА_1 за 2014 рік, направлена Міністерством інфраструктури України листом від 25 вересня 2015 року № 5052/10/14-15, надійшла до Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб ДФС України лише 01 жовтня 2015 року та була взята до відома, оскільки станом на 01 жовтня 2015 року перевірку вже було проведено, а відповідні повідомлення - направлено спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції та керівнику органу, в якому працює суб`єкт декларування.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 серпня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДФС України.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 березня 2015 року позивач, який займає посаду першого заступника Міністра інфраструктури України, подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, в якій в розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» в позиціях 23 та 24 не відобразив у повному обсязі належне йому нерухоме майно. Зокрема, замість зазначення того, що у володінні ОСОБА_1 знаходиться дві земельні ділянки, загальною площею 7502,00 кв. м., та житловий будинок, загальною площею 78,3 кв. м., у вказаній декларації відображено тільки одну земельну ділянку, загальною площею 6439,00 кв. м., а житловий будинок, загальною площею 78,3 кв. м., не відображено взагалі.

У зв`язку з цим відповідач листом від 17 вересня 2015 року № 8792/ш/99-99-17-05-02-14 повідомив ОСОБА_1 про встановлення невідповідності між наявною податковою інформацією та відомостями, зазначеними у декларації, а також запропонував не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання цього повідомлення задля з`ясування достовірності відображених у декларації відомостей і причин виникнення невідповідностей надати письмові пояснення та копії документів, які підтверджують відомості, зазначені в декларації.

Листом від 25 вересня 2015 року № 5052/10/14-15 за підписом Міністра інфраструктури України до ДФС України надіслана уточнююча декларація від 21 вересня 2015 року та письмові пояснення, які містили опис обставин виникнення розбіжностей.

В свою чергу, 01 жовтня 2015 року суб`єктом владних повноважень направлено Генеральній прокуратурі України, Міністерству внутрішніх справ України, Національному антикорупційному бюро України та Міністерству інфраструктури України повідомлення № 23182/5/99-99-17-05-02-18 про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

В подальшому, листом від 28 жовтня 2015 року № 24992/5/99-99-17-05-02-16 відповідачем повідомлено Міністерство інфраструктури України про прийняття поданої позивачем уточнюючої декларації від 21 вересня 2015 року до відома.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 07 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3206-VI) суб`єкти декларування зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

Частиною дев`ятою статті 12 Закону № 3206-VI передбачено, що перевірка достовірності зазначених у декларації відомостей здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, визначеному цим органом.

Для здійснення перевірки достовірності зазначених у декларації відомостей державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, інша юридична особа публічного права протягом десяти днів з дня одержання декларації від суб`єкта декларування надсилає її копію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, під час проведення перевірки достовірності зазначених у декларації відомостей має право одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права та підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності інформацію або копії необхідних документів щодо зазначених відомостей в межах своїх повноважень.

Згідно з частиною десятою статті 12 Закону № 3206-VI у разі встановлення за результатами передбачених цією статтею перевірок ознак правопорушення уповноважений підрозділ письмово повідомляє керівнику відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, його апарату, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права та спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.

У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, письмово повідомляє про це спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику органу, в якому працює відповідний суб`єкт декларування.

Виявлення недостовірних відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, не звільняє суб`єкта декларування від обов`язку подати декларацію з достовірними відомостями. У такому разі декларація з достовірними відомостями підлягає оприлюдненню на заміну раніше оприлюдненої декларації у порядку, встановленому цим Законом.

Механізм проведення органами ДФС України перевірки достовірності відомостей про доходи, нерухоме майно, транспортні засоби, кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, цінні папери, внески до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації, фінансові зобов`язання, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік за формою, встановленою Законом № 3206-VI, визначає Порядок здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 2015 року № 333 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок).

Відповідно до пункту 16 Порядку у разі встановлення під час перевірки розбіжностей між відомостями, зазначеними в декларації, та наявною податковою інформацією, контролюючий орган, який проводить перевірку, повідомляє про них суб`єкта декларування у письмовій формі з метою отримання письмових пояснень причин виникнення розбіжностей та/або копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості. Суб`єкт декларування не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання відповідного запиту контролюючого органу, який проводить перевірку, надає письмове пояснення щодо таких розбіжностей та підтвердні документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування під час підготовки висновку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 17 вересня 2015 року суб`єктом владних повноважень направлено позивачу лист про надання пояснень з огляду на встановлення невідповідності між наявною податковою інформацією та відомостями, зазначеними в декларації.

Листом від 25 вересня 2015 року № 5052/10/14-15 Міністерством інфраструктури України направлена до ДФС України уточнююча декларація та письмові пояснення ОСОБА_1 , які містили детальний опис обставин виникнення розбіжностей.

Проте в порушення наведених нормативних приписів відповідачем не враховано пояснення ОСОБА_1 , не прийнято уточнюючу декларацію, не відображено її в обліку та не включено до баз даних ДФС України, а відтак висновок, зокрема, суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік від 21 вересня 2015 року суб`єкта декларування - першого заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_1 , а також зобов`язання ДФС України прийняти до обліку та включити до баз даних зазначену звітність ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Водночас щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача зі складання повідомлення про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, від 01 жовтня 2015 року № 23182/5/99-99-17-05-02-18, а також зобов`язання ДФС України повідомити Генеральну прокуратуру України, Міністерство внутрішніх справ України та Національне антикорупційне бюро України шляхом направлення відповідного повідомлення про відсутність недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік суб`єкта декларування - першого заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_1., Верховний Суд виходить із такого.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З огляду на викладене, можна дійти висновку про те, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб`єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

При цьому оспорювані дії повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Виходячи з наведеного, не порушують права чи інтереси ті дії суб`єкта владних повноважень, які не впливають на суб`єктивні права та обов`язки особи, не є для неї юридично значимими.

Такими діями, зокрема, є дії державних органів із забезпечення внутрішньої взаємодії між підрозділами та посадовими особами, дії, що мають процедурний характер із здійснення внутрішнього документообігу, фактичні дії з фіксації певних обставин та інші дії, які не впливають на реалізацію особою належних їй суб`єктивних прав і не призводять до покладення на таку особу певних обов`язків.

Тобто, дії відповідача зі складання повідомлення про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, щодо яких виник спір, є його службовою діяльністю на виконання посадових обов`язків, а тому, відповідно, відсутні підстави для визнання таких дій протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДФС України повідомити Генеральну прокуратуру України, Міністерство внутрішніх справ України та Національне антикорупційне бюро України шляхом направлення відповідного повідомлення про відсутність недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік суб`єкта декларування - першого заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_1., то зазначена вимога є передчасною, оскільки за встановлених у справі обставин на момент вирішення спору декларація позивача про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік від 21 вересня 2015 року не була прийнята до обліку та включена до баз даних ДФС України, а відтак не була врахована під час підготовки відповідного висновку.

За правилами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, оскільки, зокрема, суд апеляційної інстанції неправильно застосував (тлумачив) норми права щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача зі складання повідомлення про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, від 01 жовтня 2015 року № 23182/5/99-99-17-05-02-18, а також зобов`язання ДФС України повідомити Генеральну прокуратуру України, Міністерство внутрішніх справ України та Національне антикорупційне бюро України шляхом направлення відповідного повідомлення про відсутність недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік суб`єкта декларування - першого заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_1., постановлене у справі рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволені адміністративного позову. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України зі складання повідомлення про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, від 01 жовтня 2015 року № 23182/5/99-99-17-05-02-18, а також зобов`язання Державної фіскальної служби України повідомити Генеральну прокуратуру України, Міністерство внутрішніх справ України та Національне антикорупційне бюро України шляхом направлення відповідного повідомлення про відсутність недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік суб`єкта декларування - першого заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_1.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова