ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №804/16489/15
адміністративне провадження №К/9901/3173/20, №К/9901/3794/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 804/16489/15
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Олександрівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді,
за касаційними скаргами Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, прийняте в складі головуючого судді Лозицької І.О.,
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Коршуна А.О., суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. 16 грудня 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС в Донецькій області, відповідач-1) та Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУНП в Донецькій області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство внутрішніх справ України, Олександрівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
1.1 визнати протиправними дії ГУ МВС України в Донецькій області щодо видання наказу від 06 листопада 2015 року №369 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-199154) з посади слідчого слідчого відділення Олександрівського РВ ГУ МВС України в Донецькій області з 06 листопада 2015 року;
1.2 визнати звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, з 06 листопада 2015 року по наказу ГУ МВС України у Донецькій області від 06 листопада 2015 року №369 о/с незаконним;
1.3 скасувати наказ ГУ МВС України у Донецькій області від 06 листопада 2015 року №369 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-199154) слідчого слідчого відділення Олександрійського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області з 06 листопада 2015 року;
1.4 поновити ОСОБА_1 (М-199154) на посаді слідчого слідчого відділення Олександрійського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області з від 06 листопада 2015 року, у разі якщо це можливо у зв`язку з відсутністю цієї посади, то зобов`язати ГУ НП в Донецькій області поновити ОСОБА_1 (М-199154) на посаді слідчого слідчого відділення Олександрівського відділу поліції Краматорського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області або надати ОСОБА_1 (М-199154) іншу рівнозначну посаду.
2. В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона з 29 травня 2012 року проходила службу на різних посадах в органах внутрішніх справ України, наказом ГУМВС України в Донецькій області від 12 серпня 2014 року №310 о/с їй надано відпуску по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - до 16 травня 2017 року. Але наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року №369 о/с її звільнено у запас Збройних сил за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення №114 та згідно пунктами 10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію». 2.1. Позивач вважає такий наказ відповідача та своє звільнення безпідставним, відповідачем під час її звільнення було порушено вимоги чинного трудового законодавства щодо звільнення працівників через скорочення штату, відповідач не вчинив жодних визначених чинним законодавством дій спрямованих на її подальше працевлаштування звільняючи її за скороченням штатів, не з`ясував її наміру на подальше проводження служби, під час її звільнення відповідач не звернув уваги на те, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, при цьому позивач наголошувала, що рапорт про вихід з такої відпустки від 06 листопада 2015 року вона не подавала. Отже ГУ МВС України в Донецькій області, звільняючи її за скороченням штатів, не вчинило заходів для забезпечення її подальшого працевлаштування на службі в органах внутрішніх справ України при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого органу, не з`ясував наявність у неї намірів подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та не було запропоновано їй а ні аналогічну посаду, а ні нижчу, ніж ту, на якій вона проходила службу, тому вона вважає, що, не запропонувавши їй продовжувати службу на іншій посаді, відповідачем порушено норми діючого законодавства України щодо можливості подальшого використання позивача на службі в органах внутрішніх справ України.
3. Відповідач-1 заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач-1 посилається на те, що відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію» всі працівники міліції вважаються такими, що попереджені про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, та перебування працівника міліції у відпустці не є перешкодою його звільнення.
3.1. Крім того відповідач зазначає, що будь-якої заяви щодо прийняття на службу до національної поліції від позивача не надходило. Законом України «Про Національну поліцію» обмежень щодо звільнення вагітних жінок, жінок, які перебувають у відпустках для догляду за дитиною, не встановлено. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ. Звертав увагу суду, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом, перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
3.2. Відповідач-1 вважає, що при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ були застосовані норми спеціального законодавства, відповідно до яких позивач завчасно повідомлена про майбутнє звільнення, бажання проходити службу в поліції не виявила, а перебування у відпустці не є перешкодою для звільнення в силу положень Закону України «Про Національну поліцію». На підставі викладеного у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.
4. Відповідач-2 заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач-2 посилається на те, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого слідчого відділення Олександрівського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області. Оскаржуваним наказом звільнена через скорочення штатів. Національна поліція України за своїм статусом є новоствореним органом державної влади та не є правонаступником органів внутрішніх справ, що діяли на підставі положень Закону України «Про міліцію». Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено автоматичного перепризначення колишніх працівників міліції, у зв`язку з чим вважає, що поновлення на службі працівника, який не проходив у ній службу, буде суперечити законодавству. Більш того, докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 була ініційована згода на проходження служби в поліції відсутні, тобто не дотримана умова, яка є обов`язковою для подальшого прийняття на службу до поліції. На підставі викладеного у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.
5. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Міністерство внутрішніх справ України надало письмові пояснення, у яких проти позову заперечувало, посилаючись на те, що позивач не перебувала у трудових (службових) відносинах з Міністерством внутрішніх справ України, Міністерство ніяких управлінських рішень відносно неї не приймало та прав чи інтересів не порушувало. Відповідно, МВС України не наділене повноваженнями щодо призначення осіб на посади в структурі Національної поліції, а також щодо допуску осіб до участі у конкурсі на заміщення позивачем посад поліцейських.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
6. Позивач з 29 травня 2012 року проходила службу в органах внутрішніх справ, остання посада - слідчого слідчого відділення Олександрійського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області, спеціальне звання - старший лейтенант міліції.
7. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 12 серпня 2014 року № 310 о/с позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 16 травня 2017 року.
8. У подальшому наказом ГУ МВС України в Донецькій області с від 06 листопада 2015 року №369 о/ ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів) (далі - Положення № 114), і цей наказ є предметом оскарження у цій адміністративній справі.
9. Відповідно до пунктів 8, 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», який прийнято Верховною Радою України 02 липня 2015 року (далі - Закон), з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
10. Наказом заступника Міністра внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання» скорочено всі штатні посади органів МВС України, в тому числі і в Донецькій області.
11. Судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживали в селі Очеретине, Олександрівського району Донецької області, та 26 липня 2014 року перемістилися з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в АДРЕСА_1 і мешкають зараз за цією адресою.
12. Відповідно до наданої суду під час розгляду справи ксерокопії акту Олександрівського РВ ГУ МВС України в Донецькій області від 07 вересня 2015 року, який складено заступником начальника райвідділу - начальником кримінальної міліції Олександрівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області підполковником міліції Іващенко О. М. , начальником штабу майором міліції Сорочин А.М . , старшим інспектором СКЗ Олександрівського РВ ГУМВС України в Донецькій області капітаном міліції Булоусом О.О., та заступником начальника слідчого відділення вбачається, що з метою повідомлення про те, що в зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», де зазначено про те, що з дня опублікування Закону всі працівники міліції, які перебувають на штатних посадах в підрозділах, у тому числі ті, які перебувають у відпустках по догляду за дитиною, вважаються попередженими у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, у зв`язку з ліквідацією підрозділу, 07 вересня 2015 року здійснено телефонні дзвінки працівникам Олександрівського РВ ГУ МВС України в Донецькій області, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, в тому числі на телефон, який належить слідчому слідчого відділення Олександрівського РВ ГУ МВС Україхни в Донецькій області старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1 , та старший лейтенант міліції ОСОБА_1 відповідала на телефонний дзвінок й, вислухавши інформацію, прийняла до уваги дане попередження про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, у зв`язку з ліквідацією підрозділу 07 листопада 2015 року.
13. Також відповідачем під час розгляду справи було надано суду ксерокопію листа від 14 вересня 2015 року № 4678, яким Олександрівський РВ ГУ МВС України в Дорнецькій області повідомив ОСОБА_1 про те, що 07 листопада 2015 року запланована кінцева дата вивільнення працівників Олександрівського РВ в зв`язку з ліквідацією підрозділу, в тому числі тих, хто перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
14. Відповідно до наданого суду під час розгляду справи листа Управління кадрового забезпечення ГУ Національної поліції в Донецькій області № від 25 грудня 2015 року 10/370 ОСОБА_1 листом від 14 вересня 2015 року № 4678 було повідомлено про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, та враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не прибула до Олександрівського РВ і не приступила до виконання службових обов`язків, на підставі наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 369 о/с, її було звільнено з ОВС за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС у запас, а рапорт ОСОБА_1 про звільнення з органів внутрішніх справ за переводом до Національної поліції, що надійшов, лише, 22 грудня 2015 року залишено без розгляду.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
15. Позивачем 15 квітня 2016 року подано до суду першої інстанції заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог у справі №804/16489/15, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року в справі №804/16489/15 відмовлено в прийнятті заяви про зміну позовних вимог від 15 квітня 2016 року.
16. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року в справі №804/16489/15 ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
17. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції оскаржила його в апеляційному порядку, та 24 червня 2016 року позивачем було доповнено апеляційну скаргу вимогами щодо скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року у справі №804/16489/15.
18. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано частину 1 наказу ГУ МВС в Донецькій області №396 о/с від 06 листопада 2015 року (по особовому складу), де зазначено «вважати такими, що приступили до виконання службових обов`язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення Олександрівського районного відділу», в іншій частині позовних вимог відмовлено.
19. Позивач у справі оскаржила вищезазначені рішення суду першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку та постановою Верховного суду від 14 лютого 2019 року у справі №804/16489/15 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року в справі № 804/16489/15 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
20. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково;
20.1 визнано протиправними дії ГУ МВС України в Донецькій області щодо видання наказу № 369 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади слідчого слідчого відділення Олександрівського РВ ГУ МВС України в Донецькій області з 06 листопада 2015 року;
20.2 визнано незаконним та скасовано наказ ГУ МВС України у Донецькій області №369 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Олександрійського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області з 06 листопада 2015 року;
20.3 зобов`язано ГУ МВС України в Донецькій області вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмолено.
21. Задовольняючи частково позовну заяву суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висковку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року №369о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через його необгрунтованість.
22. Відмовляючи частково в задоволенні позову суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки всі штатні посади ГУ МВС в Донецькій області скасовані (скорочені), вимоги позивача про поновлення її на попередній посаді з 06 листопада 2015 року задоволенню не підлягають, і з урахуванням фактичних обставин справи належним способом захисту порушених прав позивача в силу приписів частини третьої статті 184 КЗпП України є покладення на ГУ МВС в Донецькій області обов`язку вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 у зв`язку з її незаконним звільненням.
22.1. Щодо вимог позивача, які спрямовані до ГУНП У Донецькій області, то внаслідок ненадходження від ОСОБА_1 до Національної поліції України заяви про прийняття її на службу, позовні вимоги про зобов`язання ГУ НП в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Олександрівського відділу поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області або надати іншу рівнозначну посаду визнано таким, що не підлягають задоволенню, з урахуванням також того, що прийняття осіб на службу до поліції є дискреційними повноваженнями ГУ НП в Донецькій області, а тому задоволення вказаних позовних вимог фактично є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.
ІV Касаційне оскарження
23. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 27 січня 2020 року.
24. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так позивач наголошує на тому, що судами не розглянуто її позовні вимоги, а саме щодо:
24.1.1 визнання звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, з 06 листопада 2015 року по наказу ГУ МВС України у Донецькій області від 06 листопада 2015 року №369 о/с незаконним;
24.1.2 визнання протиправним дій щодо видання наказу від 06 листорпада 2015 року №369 о/с в частині «вважати такою, що приступила до виконання службових обовязків ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Олександрівського районного відділу, з від 06 листорпада 2015 року на підставі рапорту позивача від 06 листорпада 2015 року».
24.2. Також позивач вважає безпідставним відмову судів попередніх інстанцій у її позовній вимозі щодо поновлення на посаді слідчого слідчого відділення Олександрійського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області, у разі якщо це можливо у зв`язку з відсутністю цієї посади, то зобов`язати ГУ НП в Донецькій області поновити на посаді слідчого слідчого відділення Олександрівського відділу поліції Краматорського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області.
24.3. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
25. 06 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 804/16489/15 із Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
26. Також, до Верховного Суду 24 лютого 2020 року надійшов відзив ГУ МВС в Донецькій області на касаційну скаргу позивача, в якій ГУ МВС в Донецькій області спростовуючи її доводи просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій лише в частині задоволення позовних вимог, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
27. Також, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ МВС в Донецькій області подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 07 лютого 2020 року.
28. У касаційній скарзі ГУ МВС в Донецькій області зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так ГУ МВС в Донецькій області наголошує на тому, що ГУ МВС в Донецькій області було повністю ліквідовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730, а тому у ГУ МВС в Донецькій області відсутня можливість щодо подальшого працевлаштування позивача. Крім того, ГУ МВС в Донецькій області звертає увагу на той факт, що у строк до 06 листопада 2015 року позивачем не було надано заяви про вступ на службу в органи поліції, вказаний рапорт надійшов лише 22 грудня 2015 року.
28.3. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог.
29. 17 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А. відкрито касаційне провадження.
30. 10 лютого 2020 року справа № 804/16489/15 надійшла до Верховного Суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
31. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.
33. Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
34. За приписами пункту 64 "г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
35. Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію".
36. Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
37. Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті Голос України 06 серпня 2015 року за № 141-142, набрав чинності 07 листопада 2015 року.
38. Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7- 13, 15, 17- 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.
39. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
40. Пунктами 9, 10, 11 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
41. Приписами пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
42. Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
43. Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
44. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
45. За приписами частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.
VІ Позиція Верховного Суду
46. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
47. З матеріалів справ вбачається, що позивач 29 травня 2012 року проходила службу в органах внутрішніх справ, остання посада - слідчого слідчого відділення Олександрійського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області, спеціальне звання - старший лейтенант міліції.
48. Наказом заступника Міністра внутрішніх справ України "Про організаційно-штатні питання" від 06 листопада 2015 року № 1388 скорочено всі штатні посади органів МВС України, в тому числі і в Донецькій області.
49. Таким чином, звільнення позивача відбулось у зв`язку зі скороченням штатів.
50. В той же час за змістом пункту 64 "г" Положення № 114 звільнення у зв`язку зі скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.
51. Слід зазначити, що приписи норм Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та Положення № 114, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.
52. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов`язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.
53. Так, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 12 серпня 2014 року № 310 о/с позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 16 травня 2017 року.
55. З цього приводу Верховний Суд звертає увагу, що питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
56. Аналіз частини третьої статті 184 КЗпП України дає підстави для висновку, що зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов`язкового працевлаштування.
57. Разом з тим, Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
58. Таким чином, оскільки відповідачем-1 не дотримано положення діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства в частині обов`язкового працевлаштування позивача, Верховний Суд погоджується із висновком судів попереденіх інстанцій щодо протиправності оскарженого наказу ГУ МВС України в Донецькій області в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
59. Посилання відповідача-1 у касаційній скарзі на відсутність доказів звернення позивача до ГУНП в Донецькій області із заявою стосовно проходження подальшої служби в поліції у встановленому порядку, а також обставини непроходження позивачем конкурсу на посади в порядку, визначеному пунктом 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», як на підстави для відмови в задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу про її звільнення з органів внутрішніх справ Верховний Суд вважає безпідставними, оскільки наведені обставини не стосуються предмету позовних вимог, адже протиправність звільнення позивача з органів внутрішніх справ обумовлена нівелюванням відповідачем-1 державних гарантій трудових прав останньої, які, зокрема, визначені частиною третьою статті 184 КЗпП України.
60. Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними доводи позивача у касаційній скарзі стосовно того, що її поновлення на посаді має бути здійснено саме в органах Національної поліції України, оскільки беручи до уваги те, що позивач проходила службу на посаді слідчого слідчого відділення Олександрійського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області, Верховний Суд вважає, що саме Головне управління МВС України в Донецькій області, тобто той орган, в якому працювала позивач зобов`язаний вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 .
61. Верховний Суд звертає увагу на те, що при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що працевлаштуванню позивача передує необхідність приведення правовідносин, що виникли між сторонами, у первісний стан, який існував до видання наказу про її звільнення, тобто скасування даного наказу як незаконного.
62. Також, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є саме покладання на відповідача-1 обов'язку вжити заходів щодо обов`язкового її працевлаштування.
63. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги стосовно не розгляду судами попередніх інстанцій позовних вимог в частині визнання звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, з 06 листопада 2015 року по наказу ГУ МВС України у Донецькій області від 06 листопада 2015 року №369 о/с незаконним, оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є скасування оскаржуваного наказу про звільнення, який і було обрано судами попередніх інстанцій.
64. Щодо доводів касаційної скарги стосовно не розгляду судами попередніх інстанцій позовних вимог: визнання протиправним дій щодо видання наказу від 06 листорпада 2015 року №369 о/с в частині «вважати такою, що приступила до виконання службових обовязків ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Олександрівського районного відділу, з від 06 листорпада 2015 року на підставі рапорту позивача від 06 листорпада 2015 року» Верховний Суд зазначає наступне.
65. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем 15 квітня 2016 року подано до суду першої інстанції заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог у справі №804/16489/15, в якій серед іншого було доповнено позовні вимоги, а саме вимогою "визнати протиправним дій щодо видання наказу від 06 листорпада 2015 року №369 о/с в частині «вважати такою, що приступила до виконання службових обовязків ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Олександрівського районного відділу, з від 06 листорпада 2015 року на підставі рапорту позивача від 06 листорпада 2015 року».
66. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року в справі №804/16489/15 відмовлено в прийнятті заяви про зміну позовних вимог від 15 квітня 2016 року.
67. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі №804/16489/15 апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року скасовано.
68. Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі №804/16489/15 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року в справі №804/16489/15, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
69. Таким чином ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року в справі №804/16489/15, якою відмовлено в прийнятті заяви про зміну позовних вимог від 15 квітня 2016 року, є такою що набрала законої сили та не скасована судами апеляційної або касаційної інстанцій. Отже судами попредніх інстанцій при новому розгляді цієї справи правильно не розглянуто уточнені позовні вимоги викладені у заяві про зміну позовних вимог від 15 квітня 2016 року.
70. Оцінюючи інші доводи касаційних скарг, Верховний Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, запереченнях проти позову, апеляційних скаргах та запереченнях на апеляційні скарги, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
71. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
72. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в справі № 804/16489/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: В.М. Бевзенко
Н.А. Данилевич