№ 804/177/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 804/177/16

адміністративне провадження № К/9901/35757/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (судді: Сафронова С.В. (головуючий), Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі № 804/177/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №488-15 від 20.06.2014, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1396,53 грн, №489-15 від 20.06.2014, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 118524,60 грн, №106-15 від 18.05.2015, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 128191,50 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є власником чи користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , а обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, як це передбачено п. 287.6 ст.287 Податкового кодексу України, або ж з дати оформлення у відповідності до вимог ст. 126 Земельного кодексу України право користування. Отже земельний податок згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючим органом визначено безпідставно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд дійшов висновку, що визначення земельного податку, виходячи з орієнтовних показників нормативно грошової оцінки земельних ділянок по місту Дніпропетровську не відповідає законодавчо встановленому порядку визначення розміру земельного податку, доказів звернення до відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з запитом щодо надання витягів з технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок відповідачем до суду не надано. В свою чергу лист Управління Держземагенства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області від 28.04.2015 №5-404-0.10-2031/2-15 про надання інформації щодо даних державного земельного кадастру м. Дніпропетровська не є законодавчо встановленим документом про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, внаслідок чого, інформація, викладена в цьому листі не може бути використана відповідачем при розрахунку земельного податку.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

6. Суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки виходячи з загальною діючого в Україні правила платності використання землі, та визначеного законом переліку платників земельного податку, до якого входять і особи, що набули у власність нерухоме майно розташоване на відповідній земельній ділянці в межах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), фізична особа, яка не оформила відповідно до законодавства право власності або право користування землею, проте набула це право у зв`язку з придбанням у свою власність розташованих на цій земельній ділянці будівель або споруд, повинна сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2016

8. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, позивач находиться на податковому обліку у Криворізькій південній об`єднаній державній податковій інспекції як платник земельного податку за земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 , на якій розміщено належні позивачці на праві власності будівлі та споруди: ремонтної майстерні, майстерні з допоміжними приміщеннями, диспетчерської, трьох боксів, котельної, двох вбиральнь, оглядової ями і забору.

Згідно з інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданою Реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області №27390766 від 29.09.2014 державна реєстрація права власності фізичної особи ОСОБА_1 на будівлі та споруди розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , проведена 19.06.2007 КП «Криворізьке БТІ» на підставі рішення Центрально-міського районного суду «про визнання дійсним договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Криворізькій філії Придніпровської товарної біржі 14.04.2003 року». Підстава виникнення права власності є договір купівлі продажу нерухомого майна - будівель та споруд (незакінченого будівництвом комплексу) від 14.04.2003 реєстраційний № 106-Н/2003. Згідно з пунктом 2 вказаного договору купівлі продажу нерухомого майна земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 переходить у тимчасове користування та підлягає оформленню у приватну власність згідно діючого законодавства. Земельна ділянка на якій знаходяться незакінчений будівництвом комплекс, яка знаходиться у користуванні позивача по АДРЕСА_1 становить 0,7805 га у тому числі: для ведення особистого селянського господарства - 0,2201 га, для несільськогосподарського використання - 0,5604 га.

Контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими визначено позивачу податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2014 та 2015 роки.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги позивач вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зазначає, що контролюючим органом неправильно розраховано суму земельного податку, при розрахунку земельного податку мають використовуватись дані державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, проте відповідач витягу з кадастру не отримував, а відтак не міг розрахувати розмір земельного податку.

11. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу відповідача надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Земельний кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

12.1 Частини перша - друга статті 120.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

12.2. Стаття 126.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

13. Цивільний кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

13.1.Стаття 377.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, і на частину земельної ділянки, необхідну для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, і частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

14. Податковий кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункти 14.1.125, пункту 14.1 статті 14.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

14.1. Підпункт 54.3.3 пунктом 54.3 статті 54.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, передбачених Податковим кодексом, у тому числі якщо згідно з податковим та і законодавством особою відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку, застосування штрафних санкцій є контролюючий орган.

14.1. Пункт 56.1 статті 56.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

14.2. Пункт 269.1 статті 269.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

14.3. Стаття 270.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

11.3. Підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

14.4. Пункт 286.1 статті 286.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

14.5. Пункт 286.2 статті 286.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

14.6. Пункт 286.5 статті 286.

Нарахування фізичним особам земельного податку проводиться контролюючим органом.

14.7. Пункт 287.1 статті 287.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

14.8. Пункт 287.6 Стаття 287.

14.9.1. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (у редакції з 01.01.2015).

14.9.2. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (у редакції до 01.01.2015).

14.10. Пункт 289.1 статті 289.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

13.Закон України «Про оцінку земель» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

13.1. Стаття 1.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

13.2. Частина друга статті 20.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

16. Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

З моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

17. Нормою пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, законодавець пов`язував обов`язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015) та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015).

18. Для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

20. Судам попередніх інстанцій встановлено, що позивач на підставі договору купівлі - продажу від 14.04.2003 реєстраційний номер № 106-Н/2003 набула права власності на будівлі та споруди (незакінченого будівництвом комплексу), що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності фізичної особи ОСОБА_1 відбулась 19.06.2007.

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 на якій знаходяться незакінчений будівництвом комплекс становить 0,7805 га у т.ч.: для ведення особистого селянського господарства - 0,2201 га, для сільськогосподарського використання - 0,5604 га. Земельна ділянка переходить у тимчасове користування та підлягає оформленню у приватну власність згідно діючого законодавства (пункту 2 договору купівлі продажу нерухомого майна).

Земельна ділянка площею 0,5604 га згідно договору суборенди земельної ділянки від 21.05.2004 № 2184а за погодженням орендодавця - Криворізької міської ради була передана в суборенду позивачу терміном до 11.02.2008, проте станом на 21.01.2016 вказана земельна ділянка площею 0,5604 га позивачем із користування орендодавцю не повернута та знаходиться у фактичному користуванні фізичної особи ОСОБА_1 , хоча право оренди на вказану земельну ділянку нею не було зареєстровано.

Фізична особа, яка не оформила відповідно до законодавства право власності або право користування землею, проте набула це право у зв`язку з придбанням у свою власність розташованих на цій земельній ділянці будівель або споруд, повинна сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Отже, з моменту придбання права власності на будівлі та споруди (незакінченого будівництвом комплексу), що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 позивач є платником податку на землю за користування земельною ділянкою 0,7805 га.

21. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач є платником податку на землю та має сплачувати земельний податок.

Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано дійшли висновку і про правильність обрахунку контролюючим органом земельного податку за 2014 рік, який проведено у відповідності до правового регулювання, яке діяло у 2014 році, а саме з застосуванням норми ст.275 Податкового кодексу України щодо ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Так, за 2014 рік по об`єкту оподаткування - земельній ділянці площею 0,2201 га проведено розрахунок земельного податку на суму 1396,53 грн, а саме, із розрахунку: 2201 кв.м х 2,82 х 2,5 х 3 х 3% = 1396,53 грн., де: ставка земельного податку згідно п.275.1 ст.275 Податкового кодексу складає - 2,82; коефіцієнт що застосовується у містах обласного значення складає - 2,5; коефіцієнт диференціації затверджений рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2013 року № 2088 (п.26) складає - 3; відсоток від суми земельного податку визначеного відповідно до ст.275 ПКУ (п. 2 ст.276 ПКУ як для земель сільськогосподарського виробництва) складає - 3%.

За 2014 рік по об`єкту оподаткування - земельній ділянці площею 0,5604 га проведено розрахунок земельного податку на суму 118524,60 грн, із розрахунку: 5604 кв.м х 2,82 х 2,5 х 3 = 118524,60 грн., де: ставка земельного податку згідно п. 275.1 ст.275 Податкового кодексу складає -2,82; коефіцієнт що застосовується у містах обласного значення складає - 2,5; коефіцієнт диференціації затверджений рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2013 року № 2088 ( п.26 ) складає - 3.

22. Проте висновки суду щодо правильності проведеного відповідачем розрахунку земельного податку визначеного позивачеві оскаржуваними податковим повідомленням - рішенням від 18.05.2015 №106-15 за 2015 рік є передчасним, оскільки з розрахунку, наданого контролюючим органом, не вбачається що такий був здійснений на підставі норм, які регулюють спірні правовідносини у 2015 році, зокрема з урахуванням нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Необхідно зазначити, що згідно розрахунку земельного податку, який проведено контролюючим органом та міститься в матеріалах справи, розрахунок земельного податку за 2015 рік проведено на підставі п. 275.1 ст.275 Податкового кодексу України, проте з 01.01.2015 статтю 275 виключено, а відтак ст. 275 не підлягає застосуванню у 2015 році.

Крім того, не містять матеріали справи і інформації Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 28.04.2015 № 5-404-0.10-2031/2-15, на яке посилається суд апеляційної інстанції як на підставу правильності обрахунку земельного податку, зокрема у 2015 році.

Таким чином, з урахуванням зазначеного суду апеляційної інстанції, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та його основних засад, необхідно, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів встановити належний розмір податкових зобов`язань позивача з земельного податку з фізичних осіб за 2015 рік.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

24. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

25. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

26. Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане та встановити належний розмір податкових зобов`язань позивача з земельного податку з фізичних осіб за 2015 рік на підставі документів, які передбачені нормами законодавства для обрахунку земельного податку з фізичних осіб у 2015 році.

27. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

28. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

29. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

30. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень в частині, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню в такій частині, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 804/177/16 в частині задоволених вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2015 №106-15 скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі № 804/177/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова