№ 804/177/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2020 року

Київ

справа №804/177/17

адміністративне провадження №К/9901/17680/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 804/177/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

про скасування наказу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Олійника В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Щербак А.А., судді: Баранник Н.П., Дурасова Ю.В.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 3779 від 19.12.2016 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 357 о/с від 19.12.2016 в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з 20.12.2016;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області поновити позивача на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектора кримінальної поліції Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області з 20.12.2016;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.12.2016 його було повідомлено, що за результатами службового розслідування, ініційованого прокуратурою Дніпропетровської області в рамках кримінального провадження № 42015040000001014 від 16.12.2015, комісія дійшла висновку, що в період з 19.10.2015 по 25.11.2015 позивач вчинив злочин, пов`язаний із зловживанням своїм службовим становищем, та внаслідок цього порушив вимоги ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, у зв`язку з чим за порушення присяги працівника поліції позивач підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції.

Наказом № 357 о/с від 19.12.206 року за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби ) позивач протиправно був звільнений з Національної поліції, оскільки службове розслідування відносно нього, так само як і притягнення до дисциплінарної відповідальності було проведено з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач зазначає, що складаючи висновок, члени комісії по відношенню до нього залишили поза увагою той факт, що з дня порушення дисципліни до дня накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення пройшов майже рік, тобто значно більше шести місяців як граничного строку, встановленого у ст. 16 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

4. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що приймаючи рішення про звільнення позивача зі служби в поліції Головне управління НП в Дніпропетровській області діяло в межах своєї компетенції та наданих повноважень, відповідно до норм чинного законодавства.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що аналіз пояснень громадян ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , записів у Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 3439 н/с (розпочатий 22.09.2015, закінчений 16.01.2016), решти зібраних матеріалів, а також факту відмови позивача - ОСОБА_1 і ОСОБА_4 від надання будь-яких пояснень стосовно підстав перебування у районному відділі громадян ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і наявності з цього приводу відповідних документів, вказує на те, що факт безпідставного доставляння до Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області громадян ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , їх незаконного утримання у службових кабінетах вказаного підрозділу, чим у свою чергу було порушено їх конституційні права, знайшов своє підтвердження.

6. Судами першої та апеляційної інстанцій взято до уваги, що оперуповноважені Довгинцівського ВП КВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , будучи опитаними під час проведення службового розслідування за вказаними обставинами, на підставі ст. 63 Конституції України категорично відмовились від надання будь-яких пояснень.

7. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що відповідачем не було порушено строки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, щодо позивача внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та триває досудове розслідування кримінального провадження № 42015040000001014 за ч.2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України.

8. Судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновок про те, що звільнення особи з поліції є самостійним видом відповідальності та не ставиться в залежність від наявності вироку суду, яким визнано особу винною у вчиненні злочину. Відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

9. Позивачем 16.05.2017 подано касаційну скаргу.

10. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017.

12. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/800/16913/17 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018 для розгляду справи № 804/177/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Желтобрюх І.Л.:, судді: Білоус О.В., Стрелець Т.Г.

14. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.05.2019 №519/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до складу іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.

15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 для розгляду справи № 804/177/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

16. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до попереднього касаційного розгляду.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

18. Позивач вказує на те, що відповідачем необґрунтовано застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення, оскільки порушено строки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності через те, що пройшло більш ніж півроку з часу вчинення проступку.

19. Крім того, позивача неправомірно звільнено з посади у зв`язку з проведенням досудового розслідування кримінального правопорушення за ч.2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України, оскільки на час звільнення позивача відсутні обвинувальний вирок, яким би було встановлено порушення позивачем законодавства.

20. Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не оголошено доповнення до апеляційної скарги позивача, та вважає, що у разі проголошення судом цих доповнень позиція відповідача у справі могла змінитися.

21. Також позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного перегляду у справі не враховано подані позивачем судові рішення у справі № 804/1022/17, якими визнано незаконним службове розслідування відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також не враховано рішення у справі № 804/5370/16, якими було поновлено на посаді начальника Довгинцівського відділення поліції КВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , якого за результатами службового розслідування як безпосереднього керівника позивача повинні були притягнути до дисциплінарної відповідальності, проте не притягнули і саме ця обставина є підставою для визнання службового розслідування необґрунтованим.

Крім того, до Вищого адміністративного суду України 13.06.2017 надійшло клопотання позивача, в якому позивач просить долучити до матеріалів справи докази, що вказують на недоведеність порушення позивачем службової дисципліни.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити скаргу позивача без задоволення, а судові рішення - без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 07.11.2015 прийнятий на службу в органах Національної поліції, а 09.12.2016 призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Довгинцівського ВП Криворізького ВП ГУНП.

23. Наказом №3497 від 23.11.2016 генералом поліції третього рангу ОСОБА_6 призначено службове розслідування за фактом повідомлення 23.11.2016 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 365 КК України оперуповноваженим Довгинцівського ВП Криворізького ВП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 та старшому лейтенанту поліції ОСОБА_4 .

24. Наказом ГУНП від 19.12.2016 № 3779 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Криворізького ВП УНП» оперуповноваженого СКП Довгинцівського ВП Криворізького ВП УНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

25. Висновоком службового розслідування від 19.12.2016 встановлено, що 23.11.2016 заступник начальника другого слідчого відділу СУ прокуратури Дніпропетровської області старший радник юстиції Власенко Б.С., розглянувши матеріали кримінального провадження №42015040000001014, відомості про яке 16.12.2015 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, повідомив про підозру оперуповноваженим Довгинцівського ВП Криворізького ВП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , та старшому лейтенанту поліції ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 189 та ч. 3 ст. 357 КК України.

26. У висновку службового розслідування, зокрема зазначено, що згідно матеріалів кримінального провадження 19.10.2015 працівники Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області безпідставно затримали ОСОБА_2 та його співмешканку ОСОБА_3 , яка перебувала на 7-му місяці вагітності, і в подальшому насильно позбавили волі потерпілих, утримуючи їх п`ять діб у приміщенні Довгинцівського РВ КМУ розташованому за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Бородича, 5, та 23 доби у квартирах. У вищевказаний час працівники поліції вимагали передачі права на майно, а саме на двокімнатну квартиру.

Громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що коли позивач та ОСОБА_4 під час вищевикладених подій доставляли їх до адміністративної будівлі Довгинцівського РВ КМУ, вони здійснюючи психологічний тиск, примушували під час реєстрації у Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Довгинцівського РВ КМУ вказувати їх змінені, а не свої анкетні дані та адреси мешкання. Під час їх перебування у Довгинцівському РВ КМУ вони будь-яких пояснень не писали і у відношенні них жодних процесуальних документів не складалось.

Крім цього в Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 3439 н/с (розпочатий: 22.09.2015, закінчений: 16.01.2016), відсутні сторінки № 68 та №70.

27. Згідно довідки, наданої заступником начальника СВ Довгинцівського ВП КВП ГУНП майором поліції Єфіменком Е.О., у період з 01.10.2015 по 30.11.2015 р. слідчими Довгинцівського РВ КМУ доручення у порядку ст. 40 КПК України на відпрацювання громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оперативному підрозділу РВ не надавались.

28. Будучи опитаними під час проведення службового розслідування за вказаними обставинами, оперуповноважені Довгинцівського ВП КВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та старший лейтенант поліції ОСОБА_4 на підставі ст. 63 Конституції України категорично відмовились від надання будь-яких пояснень.

29. Висновком службового розслідування встановлено, що оперуповноваженими Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП старшими лейтенантами поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 порушено вимоги ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, присяги працівника органу внутрішніх справ України, що виразилося у безпідставному затриманні та утриманні у приміщенні адміністративної будівлі Довгинцівського РВ КМУ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка перебувала на сьомому місяці вагітності, чим у свою чергу було порушено конституційні права, тобто у вчиненні дій, які не сумісні з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей особового складу МВС України.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

30. Конституція України

30.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Закон України "Про Національну поліцію".

31.1. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України "Про Національну поліцію".

31.2. Згідно ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію" , у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

31.3. Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов`язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

31.4. Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

31.5. Відповідно до пунктів 1, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

31.6. Згідно ч.1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" , особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

31.7. Пункт 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

31.8. Відповідно до п. 9 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

32. Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

32.1. Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

32.2. Стаття 1. Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей.

32.3. Стаття 2. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

32.4. Стаття 3. Начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.

32.5. Стаття 5. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

32.6. Стаття 7. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

32.7. Стаття 12. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

32.8. Стаття 14. З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

32.9. Стаття 16. Строки накладання дисциплінарних стягнень

Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

У цій справі встановлено, що стосовно позивача було проведено службове розслідування.

34. У ході проведеного службового розслідування встановлено факт порушення позивачем вимог Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку неодноразовим безпідставним доставленням позивачем до Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області громадян ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , їх незаконного утримання у службових кабінетах вказаного підрозділу, чим у свою чергу було порушено їх конституційні права.

35. Зазначені обставини також є предметом розгляду в порядку норм Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з проведенням стосовно позивача розслідування кримінального провадження №42015040000001014.

36. Встановлені службовим розслідуванням обставини позивачем не спростовано.

37. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що висновки службового розслідування відповідають фактичним обставинам справи, а дії позивача не відповідають вимогам законодавства, яким визначені основні обов`язки поліції.

38. Наведене свідчить про ігнорування та недотримання конституційних вимог щодо захисту прав та свобод людини та Закону України "Про Національну поліцію".

39. Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

40. Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

41. В контексті спірних правовідносин Верховний Суд має на меті підкреслити, що обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим, однак вчинення позивачем проступку суди оцінили в аспекті співмірності тяжкість вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.

42. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження №42015040000001014.

43. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що позивач помилково вважає, що саме порушення проти нього кримінального провадження було підставою для дисциплінарної відповідальності. Тоді як оскаржуваний наказ відповідача та рішення суду першої та апеляційної інстанції є обґрунтовані наявністю у його діях ознак дисциплінарного проступку. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Натомість предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 у справі №300/1406/19 (адміністративне провадження №К/9901/31316/19).

44. Таким чином підставою для звільнення позивача стала реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»), а не набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»).

45. Враховуючи встановлені судами обставини та оцінюючи дії, що ставляться в провину позивачу, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності й з обраним видом стягнення.

46. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

47. Колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відповідачем порушено строки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки судами встановлено, що стосовно позивача внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та триває досудове розслідування кримінального провадження № 42015040000001014 за ч.2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України, в якому позивач має процесуальний статус підозрюваного.

48. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що за фактом одного і того самого діяння працівника поліції може бути притягнено як до кримінальної, так і до дисциплінарної відповідальності, що є різними/самостійними видами юридичної відповідальності. У першому випадку визнати особу винною може тільки суд і тут доводи позивача є слушними. Щодо дисциплінарної відповідальності, то в контексті обставин цієї справи притягнути до неї є компетенцією відповідача і кваліфікація скоєного як дисциплінарного проступку не може вважатися доведенням вини особи (визнання винним) у вчиненні кримінального правопорушення, підозру у вчиненні якого (яких) йому вручили.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 у справі №819/1396/17 (адміністративне провадження №К/9901/46325/18).

49. Також необґрунтованими є доводи скаржника про неврахуванння судом апеляційної інстанції судових рішень у справах адміністративної юрисдикції, зокрема за єдиним унікальним номером № 804/1022/17 щодо визнанння незаконним службового розслідування відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також № 804/5370/16 щодо поновлення на посаді начальника Довгинцівського відділення поліції КВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 .Є колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними, оскільки за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 804/1022/17 постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 відмовлено у задоволенні позову.

Крім того, у справі № 804/5370/16 щодо поновлення на посаді начальника Довгинцівського відділення поліції КВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 позивача у цій справі було звільнено через службову невідповідність на підставі рішення атестаційної комісії № 3 ГУНП в Дніпропетровській області від 02.07.2016, що не пов`язано з проведенням службового розслідування, яке проводилося щодо ОСОБА_1 .

50. Доводи скаржника щодо не оголошення судом апеляційної інстанції доповнень до апеляційної скарги позивача колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що апеляційним судом вимоги ст. 190 КАС України (в редакції на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) виконано, крім того, позивач та був присутній у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та йому було надано право на обґрунтування доводів апеляційної скарги та доповнення до неї.

51. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

52. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

Жук А. В.

Мартинюк Н. М.

Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Верховного Суду