№ 804/1818/15 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №804/1818/15

адміністративне провадження №К/9901/12714/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС

на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 (колегія суддів: Н.А. Олефіренко, С.В. Білак, В.А. Шальєва)у справі № 804/1818/15за позовомПублічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»доДніпропетровської митниці ДФСпроскасування рішення, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання недійсними та скасування Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2014/20072 від 28.07.2014 року та Рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2014/600152/1 від 28.07.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що вказані картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості товарів є незаконним та таким, що винесенні без достатніх для цього підстав, посилаючись на те, що відповідачем не враховано, що позивачем своєчасно та в повному обсязі були подані документи, необхідні для митного оформлення отриманого товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 (суддя Тулянцева І.В.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем дотримані вимоги митного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення та підтвердив належними документально обґрунтованими доказами наявність правових підстав для винесення спірних у даній справі рішень.

Натомість суд апеляційної інстанції, постановою від 15.02.2016 рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив. Визнано недійсними та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2014/20072 від 28.07.2014 та рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2014/600152/1 від 28.07.2014.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зауважив, що твердження Митниці, які стали підставою для прийняття спірних рішень, є надуманими, оскільки ґрунтується виключно на укладанні цивільно-правових договорів. При цьому, перелік витребуваних Митницею у позивача документів є такими, що не відповідають принципу розсудливості. Зокрема, перелік частково повторює уже надані Товариством документи, наприклад щодо витребування копії митної декларації країни відправлення. Частина затребуваних документів об`єктивно не стосується товарів, які імпортуються, зокрема ліцензійний чи авторський договір покупця. Це свідчить про формальний підхід митного органу до перевірки правильності заявленої митної вартості. Тоді як, надані позивачем документи не містять суперечностей та ознак підробки, а також містять усі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на підтвердження вартості імпортованого товару, Товариство не надало Митниці всі необхідні документи.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні рішення прийняті відповідачем у зв`язку із розмитненням позивачем поставленого 28.07.2014 на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №14-0156-12 від 28.01.2014 з Компанією «VESUVIUS SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (Польща) товару: «вогнетривка суміш неорганічних речовин алюмосилікатного типу вогнетривів у вигляді порошку та дрібних камінців: вогнетривкий бетон марки CRINTRION80PE».

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару позивач до митниці надав МД № 110010000/2014/021260 від 28.07.2014.

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, позивачем було надано до митного органу: Контракт № 14-0156-12 від 28.01.2014, міжнародну автомобільну накладну (CMR) №319965 від 23.07.2014, рахунок-фактуру (інвойс) №131405338 від 23.07.2014 р., пакувальний лист №151405176 від 23.07.2014, Специфікацію №1 від 28.01.2014 р., інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 23.07.2014, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 23.07.2014, сертифікат про походження товару загальної форми №PL/MF/AK0041750 від 23.07.2014, сертифікат якості від 23.07.2014, копія митної декларації країни відправлення 14PL351010Е0052576 від 23.07.2014, митну декларацію №110010000/2014/021260 від 28.07.2014, картку особи, яка здійснює операції за товарами №110/2012/0001471 від 29.04.2014, прейскурант (прас-лист) виробника товару б/н від 30.09.2013, комерційну пропозицію №14/05/06 від 06.05.2014 р., транспортну довідку №062Д/1117 від 28.07.2014, рішення про визначення коду товару №КТ-110-0246-2012 від 10.02.2012, лист виробника товару №13/02/13-05 від 13.02.2013, лист виробника товару від 23.07.2014.

Митна вартість товару була заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України на рівні - 0,9245 EUR/кг.

Додатково Митниця витребувала у декларанта виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; відповідно статті 254 Митного кодексу України (далі - МК України) переклад копії митної декларації країни відправлення.

Після консультацій та пояснень щодо неможливості подання додаткових документів, 28.07.2014 Митницею відмовлено в митному оформленні ввезеного товару та винесено оскаржуване рішення про визначення митної вартості. Цього ж дня складена картка відмови у митному оформленні № №110010000/2014/20072.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого не погодився апеляційний суд, виходив з того, що надані Товариством документи не підтверджують достовірність визначення митної вартості товару відповідно до ціни контракту.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів попередніх інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі- МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, розглядаючи даний спір, на відміну від суду першої інстанції, зазначив лише про одну підставу із-за якої у Митниці виникли сумніви щодо заявленої позивачем митної вартості в частині не включення витрат на транспортування товару на території України, що послугувало витребуванням додаткових документів і як наслідок прийняттям спірних у даній справі рішення.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, основними мотивами прийняття оскаржуваних рішень Митницею стало ненадання Товариством належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Сумніви Митниці були викладені з розрахунку дійсності поданих Товариством до розмитнення документів, а саме платіжних доручень, товарно-транспортних документів, прайс-листу, комерційної пропозиції та інше. Щодо деяких документів, то відповідач поставив їх під сумнів, у зв`язку із відсутністю перекладу їх змісту. Із інших недоліків, то відповідач, в спірних рішенні та картці зауважує про зміну умов міжнародного контракту, в частині порядку розрахунку та відсутності підтверджуючих документів такої зміни, виходячи із обсягу повноважень особи зі сторони продавця (підприємства-нерезидентам), якою умови були змінені, що зумовило зміну порядку оплати за придбаний позивачем товар.

Відповідних оцінок таким документам, судом апеляційної інстанції надано не було, як і по суті їм не надавалась оцінка судом першої інстанції, хоча вони перелічені в описовій частині його рішень, що в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що була чинною на час вирішення та розгляду даної справи є порушенням завданням адміністративного судочинства.

Підсумовуючи неведене, Верховний Суд, переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції, зауважує, що судом досліджувався лише один із вказаних висновків, оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товару, а саме щодо дійсної вартості перевезення імпортованого позивачем товару, розміщеного під митний контроль. Крім того, на думку Суду, суд апеляційної інстанції, приймаючи протилежне суду першої інстанції рішення, і задовольнивши позов, зобов`язаний був у належний спосіб оцінити, встановлені таким судом обставини справи, та його висновки, які були зроблені за наслідками їх дослідження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Отже, враховуючи відсутність повноважень суду касаційної інстанції на встановлення та дослідження вказаних фактичних обставин справи, є підстави для скасування рішень суду апеляційної інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду