ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 804/2101/17

касаційне провадження № К/9901/41618/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (колегія суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., Кругового О.О.) у справі №804/2101/17 за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 ) до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі у тексті - Інспекція, Лівобережна ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

28.03.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у якому просила скасувати винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення від 29.08.2016 №13663-13, яким їй визначено грошове зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000, 00 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що: відповідно до статті 4 Податкового кодексу України одним із принципів податкового законодавства є стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом; наведені положення Податкового кодексу України вказують на те, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не можуть мати місце у 2015 та 2016 роках.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20.04.2017 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №13663-13.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що: законодавчою перешкодою для нарахування транспортного податку у 2015 році є приписи підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, з огляду на що плановим періодом є виключно 2016 рік, а отже транспортний податок не міг справлятися раніше вказаного періоду, тобто у 2015 році; крім того, рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 №7/11 було внесено зміни до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», також в частині визначення об`єкта оподаткування транспортного податку згідно з статтею 267 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), зважаючи на що, остання цим рішенням фактично внесла зміни до механізму справляння та порядку сплати транспортного податку на відповідній території, а тому застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2016 році.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Інспекція подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017: апеляційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задоволено, скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2017.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки: суд не надав належної правової оцінки тому, що належний позивачці транспортний засіб - легковий автомобіль марки Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic, модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб см є в переліку автомобілів, що підлягають оподаткуванню транспортним податком за 2016 рік відповідно до положень статті 267 Податкового кодексу України; судом у рішенні безпідставно зазначено, що згідно з розрахунком з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку середньоринкова вартість належного позивачці автомобіля станом на дату розгляду справи є більшою 750 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки, на думку скаржника, у наведеному Мінекономрозвитку переліку автомобілів, що є об`єктами оподаткування, не враховані усі показники, а також не враховано пробіг, зважаючи на що середньоринкова вартість автомобіля є імовірною.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.03.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 21.03.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є власником, зокрема, легкового автомобіля марки Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб см.

29.08.2016 Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення №13663-13, яким визначила ОСОБА_2 податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25 000, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги позивача касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права під час встановлення правомірності прийнятого Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 №13663-13.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин)).

Положеннями пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів визначені у статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016, яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

З урахуванням викладеного, оскільки Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378, 00 грн (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1 033 500, 00 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500, 00 грн та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин)).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин)).

Згідно пункту 5 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин)).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин)).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

З огляду на викладене, при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинна використовуватися інформація про автомобілі, яка отримана від Мінекономрозвитку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду.

У порушення наведених правових норм, суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення у даній справі дійсних обставин справи щодо того, чи є легковий автомобіль марки Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб см, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, об`єктом оподаткування транспортним податком у розумінні положень підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), не встановили, розрахунку середньоринкової вартості належного ОСОБА_1 транспортного засобу, здійсненого за допомогою офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з урахуванням усіх характеристик автомобіля (тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг) не витребували.

У свою чергу, у матеріалах справи відсутнє будь-яке документальне підтвердження середньоринкової вартості автомобіля Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб см, окрім посилання у тексті рішення суду апеляційної інстанції, що інформація щодо автомобілю, здійснена на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, зважаючи на що, суд дійшов висновку про те, що середньоринкова вартість належного позивачу транспортного засобу є більшою 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Принцип всебічності з`ясування обставин вимагає від суду надати правову оцінку кожному доводу, а у випадку неприйняття - навести відповідні аргументи.

Із урахуванням наведеного вище касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова