ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року

м. Київ

справа № 804/2446/16

адміністративне провадження № К/9901/31664/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Хохуляк В.В.., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 (суддя Гончарова І.А.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 (Головуючий суддя Коршуни А.О., судді: Чередниченко В.Є., Іванов С.М.)

у справі № 804/2446/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпластекологія»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпластекологія» (далі - позивач, ТОВ «Укрпластекологія») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.03.2016 №0001772210 та №0001782210.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Як слідує з доводів касаційної скарги, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам із ТОВ «Аландо-Трейдінг», ТОВ «Планум», ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг», ТОВ «Пріоритет-ВЛ», ТОВ «Юкон Союз» та ПФ «Каскад». На переконання податкового органу, господарські операції із зазначеними контрагентами не мають мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом правочинів. Документи надані позивачем до перевірки оформлені з порушеннями та не підтверджують факт реального здійснення господарських операцій. При цьому податковий орган посилався на інформацію отриману з баз даних податкового органу щодо діяльності контрагентів позивача. Щодо ТОВ «Пріоритет-ВЛ» відповідачем зазначено, що директор Баран Ю. надав пояснення згідно яких він не причетний до діяльності вказаного товариства.

Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 20.01.2016 по 09.02.2016 (термін проведення перевірки продовжувався з 03.02.2016 на 5 робочих днів згідно наказу від 01.02.2016 № 117), на підставі направлення від 14.01.2016 № 1731, № 1732, № 1733, № 1734, № 1735, наказу від 06.01.2016 № 19, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення перевірок посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «УкрПластЕкологія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 16.02.2016 № 67/04-36-22-07/34410050 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток протягом перевіряємого періоду у сумі 1 141 775 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ протягом перевіряємого періоду у загальному розмірі на 1 251 440 грн.

На підставі вказаного акта 03.03.2016р. контролюючим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0001772210, яким ТОВ «Укрпластекологія» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 756 942,50 грн; податкове повідомлення-рішення № 0001782210, яким ТОВ «Укрпластекологія» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 1 877 160 грн.

Рішенням ДФС про результати розгляду скарги від 22.04.2016 за №9112/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.03.2016 № 0001772210 та № 0001782210, а скарга платника податку залишена без задоволення.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанцій та такими, що зроблені без повного та всебічного встановлення обставин справи.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які в своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аландо-Трейдінг», ТОВ «Планум», ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг», ТОВ «Пріоритет-ВЛ», ТОВ «Юкон Союз» та ПФ «Каскад». Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що аналіз реальності господарських операцій повинен здійснюватися на підставі первинних бухгалтерських документів. При цьому, окремі недоліки в оформленні таких документів не можуть свідчити про безтоварний характер таких операцій, якщо наявні документи в своїй сукупності підтверджують зміст та обсяг господарських операцій.

При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано таке.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані таким контрагентом, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 2 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані від імені осіб, які не брали участі у створенні та діяльності контрагентів платника податків-покупця, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Постановою Великої Палати Верховного суду від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19 здійснений відступ від вказаних правових позицій з наведенням нових позицій щодо необхідності дослідження доказів у спірних (подібних правовідносинах).

Колегія суддів Верховного Суду визнає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо пояснень директора контрагента позивача ТОВ «Пріоритет-ВЛ».

Частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262 IV встановлено, що судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 26.01.2015 у справі № 642/11332/14-к ОСОБА_1 (директор ТОВ «Пріоритет-ВЛ») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вказаний факт виключає можливість прийняття рішення без перевірки змісту відповідних актів індивідуальної дії, що оскаржуються (встановлення виду донарахувань, правових підстав для донарахувань, розміру донарахованих грошових зобов`язань, суми застосованих штрафних санкцій тощо).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2016

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі № 804/2446/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко