ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа №804/2594/17
адміністративне провадження №К/9901/48183/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №804/2594/17
за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - про визнання незаконним рішення приватного нотаріуса, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Панченко О.М., суддів Іванова С.М., Чередниченка В.Є.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13093883, щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №5684837 (спеціальний розділ) про іпотекодержателя об`єкту іпотеки - квартири АДРЕСА_1 - публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 17.11.2006 між позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений кредитний договір №33/34/06-НВсклн та договір іпотеки нерухомого майна, об`єктом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . У квітні 2017 року позивачеві стало відомо, що права вимоги за вказаним вище договором іпотеки були передані від ВАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк», при цьому, жодної інформації про відступлення права вимоги за кредитним договором чи передачу прав іпотеки від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» позивач не отримував. Позивач вважає, що подані ПАТ «Дельта Банк» відповідачеві документи не давали змоги встановити нового кредитора іпотекодержателя вказаної квартири, а реєстрація прав нового кредитора в іпотечному договорі проведена з порушенням п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Постанова мотивована тим, що рішення та дії з внесення оскаржуваного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем вчинено у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року; провадження в справі закрито.
6. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі та направити справу на новий судовий розгляд до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що предметом перевірки в цій справі є законність дій державного реєстратора, вчинених ним при здійсненні виключно владних управлінських функцій. Хоча оскаржувані реєстраційні дії і були вчинені за заявою третьої особи - публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», втручання у права позивача було здійснено нотаріусом шляхом прийняття оскаржуваного рішення.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Відповідач та третя особа правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 11 травня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року.
11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 06 травня 2020 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 06 травня 2020 року №746/0/78-20.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 24 вересня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Як установлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.11.2006 між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №33/34/06-НВсклн, за яким банк відкрив ОСОБА_1 як позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в межах загальної суми 76000,00 доларів США (на купівлю квартири) з розрахунку 12,5% річних на строк з 17.11.2006 по 14.11.2031.
14. З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором, 17.11.2006 між ВАТ "Кредитпромбанк" та позивачем був укладений іпотечний договір за №33/34/101/06-НВсклн, за яким предметом іпотеки стала квартира АДРЕСА_1 .
15. Вказані договори були посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Новіковою Н.А. та зареєстровані в реєстрі за №2271, №2272, а також до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна були внесені записи про обтяження нерухомого майно та заборону відчуження нерухомого майна на користь обтяжувача (іпотекодержателя) ВАТ "Кредитпромбанк".
16. 20.05.2013 між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого до ПАТ "Дельта Банк" як до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі і по кредитному договору №33/34/06-НВсклн та іпотечному договору № 33/34/101/06-НВсклн від 17.11.2006.
17. Вказаний договір купівлі-продажу прав вимоги був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований у реєстрі за №1134.
18. 16.05.2014 на підставі заяви ПАТ "Дельта Банк" та доданої до неї договору купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013 разом із актом приймання-передачі та додатком до цього акту були подані для державної реєстрації змін умов обтяження нерухомого майна.
19. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис про іпотекодержателя об`єкту іпотеки - квартири АДРЕСА_1 - ПАТ "Дельта Банк".
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
20. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом)
Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 319 КАС України (у чинній редакції) порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
21. Пункт 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
23. Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду зазначає про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
24. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
25. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
26. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
27. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
28. Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування запису нотаріуса про зміну іпотекодержателя об`єкта нерухомого майна (квартири позивача) та, як наслідок, реєстрації ПАТ «Дельта банк» іпотекодержателем цього майна.
29. Проте розгляд таких вимог потребує вирішення судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та наявності чи відсутності підстав для набуття третьою особою прав іпотекодержателя.
30. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.
31. Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
32. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки нотаріус, вносячи до Державного реєстру іпотек оскаржуваний запис про зміну іпотекодержателя об`єкта нерухомого майна, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуваний запис про державну реєстрацію обтяження стосувався реєстрації права іншої особи.
33. Належним відповідачем у такому спорі має бути особа, реєстрацію речового права якої оскаржує позивач. Участь нотаріуса як державного реєстратора, який вніс відомості щодо наявності речового права на спірну квартиру в іншої особи, як співвідповідача, у разі якщо позивачка вважає його винним у порушенні її прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.
34. З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації змін умов обтяження спірної квартири має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням виконання умов цивільно-правових угод, а саме: договору про іпотечний кредит, договору іпотеки, а також договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки. Належним відповідачем у такій справі є особа, щодо якої здійснено оскаржуваний запис у Державному реєстрі іпотек. Участь державного реєстратора (нотаріуса) як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
35. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тобто не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
36. Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами ЦПК України.
37. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 826/3130/17 (провадження № 11-915апп18), 13 березня 2019 року у справі № 826/16283/15 (провадження № 11-1137апп18) та 07 серпня 2019 року у справі № 802/506/16-а (провадження № 11-442апп19), від 19 лютого 2020 року (справа №826/746/17).
38. З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
39. У зв`язку з цим, відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІХ. Судові витрати
40. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року в справі №804/2594/17 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
С.А. Уханенко