ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 804/3108/18

адміністративне провадження № К/9901/1204/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів -Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/3108/18

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» до Офісу великих платників податків ДФС, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя: Г. В. Кадникова) від 21 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. О. Коршун, О. М. Панченко, В. Є. Чередниченко) від 03 грудня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Приватне акціонерне товариство «ХайдельбергЦемент Україна» (далі - ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС (далі - Офіс, відповідач, скаржник, податковий/контролюючий орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000824514 від 09 лютого 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі на суму 813 725,60 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки відповідача за результатами перевірки та прийняте ним рішення є необґрунтованими та безпідставними, оскільки висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «БП Стройіндустрія» за договорами підряду № 13560 від 19 листопада 2015 року та № 13561 від 07 грудня 2015 року протягом перевіряємого періоду є помилковими, під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаними контрагентом, який був зареєстрований як платник ПДВ та у позивача на момент укладення договорів з ним не виникало жодних сумнівів, щодо можливості виконання цим контрагентом господарських операцій, усі послуги, відповідно до умов договорів, були отримані позивачем від ТОВ «БП Стройіндустрія» у визначені договорами строки, та вартість наданих послуг сплачена позивачем відповідно до умов договору, також позивач зазначив, що наведені у акті перевірки відомості та висновки податкового органу ґрунтуються виключно на аналізі господарських відносин ТОВ «БП Стройіндустрія» з іншими суб`єктами господарювання, з якими позивач не перебував у безпосередніх господарських відносинах. Разом з тим, позивач зазначає, що він є добросовісним платником податків та виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту. У зв`язку з чим позивач вважає, оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000824514 від 09 лютого 2018 року, винесене Офісом великих платників податків ДФС.

4. Разом з тим, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 804/3108/18 (яка занесена до журналу судового засідання) здійснено заміну найменування позивача у справі з Приватного акціонерного товариства «Хайдельбергцемент Україна» на Приватне акціонерне товариство «Кривий Ріг Цемент» (далі - ПАТ «Кривий Ріг Цемент», позивач).

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 08 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій останній просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

6. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1, М. М. Гімон, Є. А. Усенко) від 23 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 23 березня 2020 року до Суду надійшло клопотання, у якому Офіс просить здійснити процесуальне правонаступництво у справі № 804/3108/18 змінивши Офіс великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996) на Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471).

8. 04 серпня 2020 року до Суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

9. Рішенням Вищої ради правосуддя від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

10. У зв`язку з цим, розпорядженням виконуючого обов`язки заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року № 1758/0/78/21 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями.

11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року для розгляду справи № 804/3108/18 визначений такий склад суду: ОСОБА_2 - головуючий суддя, судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

12. Рішенням Вищої ради правосуддя від 02 липня 2024 року № 2006/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

13. У зв`язку з цим, розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 702/0/78-24 від 04 липня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 02 липня 2024 року № 200/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2024 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

15. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «Хайдельбергцемент Україна» (на теперішній час ПАТ «Кривий Ріг Цемент»), зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Криворізької міської ради 15 травня 2013 року, код ЄДРПОУ 00292923, підприємство є платником податків, у тому числі ПДВ, видами економічної діяльності підприємства є виробництво цементу (основний); добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; професійно-технічна освіта.

17. У період з 28 грудня 2017 року по 19 січня 2018 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БП Стройіндустрія» за березень-квітень 2016 року за результатами якої складено акт № 9/28-10-46-14-00292923 від 22 січня 2018 року, яким встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 650 980,48грн. в т.ч. за квітень 2016 рік.

18. Відповідно до акту перевірки висновок про порушення підприємством норм чинного Податкового кодексу України, яке призвело до невірного відображення платником податків у фінансовому обліку та податковій звітності, у відповідних звітних періодах, показників ПДВ відповідачем зроблено з огляду на те, що позивачем, на думку податкового органу, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах протягом перевіряємого періоду суми ПДВ сплачені у вартості робіт (послуг) по проведеним нереальним (безтоварним) господарським операціям з придбання робіт (послуг) у контрагента ТОВ «ПБ «Стройіндустрія», господарські операції з цим контрагентом містять ознаки нереальності цих господарських операцій, оскільки відсутня можливість підтвердити фактичне надання передбачених договорами підряду послуг.

19. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 09 лютого 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000824614, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі на суму 813 725,60 грн, з яких: 650 980,48 грн за податковим зобов`язанням, 162 745,12 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

20. Позивач, який не погодився з висновками податкового органу, які викладені у акті перевірки, та з прийнятими за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в процедурі адміністративного оскарження та за результатами розгляду скарг підприємства скарги було залишено без задоволення, а прийняте відповідачем податкове повідомлення рішення залишено без змін.

21. Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за відповідним договором, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами і використання отриманих позивачем послуг від цього контрагента у власній господарський діяльності, які були досліджені судами та долучені до матеріалів справи.

23. У контексті наведеного, суди попередніх інстанцій, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, дійшли висновку про те, що в результаті господарських операцій з контрагентом ТОВ «БП Стройіндустрія», протягом відповідних звітних періодів, які були предметом перевірки, у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, оскільки у даному випадку для позивача у справі визначальним є саме факт отримання робіт та послуг від цього контрагента і подальше їх використання у власній господарській діяльності, шляхом експлуатації відремонтованого контрагентом обладнання, яке належить позивачу, технологічному процесі з виробництва бетону, що є основним видом господарської діяльності позивача та здійснюється ним (серед іншого) на Криворізий завод ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а ці обставини у свою чергу свідчать про наявність в таких діях суб`єкта господарювання позивача у справі, ділової мети одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, і при цьому позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості відслідковувати дотримання його контрагентом (по всьому ланцюгу постачання) вимог чинного законодавства України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

25. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаним вище контрагентом з підстав: наявності негативної податкової інформації відносно зазначеного контрагента позивача; не підтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання, відсутності основних фондів, виробничих і трудових ресурсів у зазначеного вище контрагента позивача.

26. В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

28. Розглянувши клопотання Офісу великих платників податків ДПС та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, допускає заміну відповідачів - Офіс великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996) на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471).

29. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

30. За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

31. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

32. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

33. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

34. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

35. Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

36. Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

37. За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

38. Як визначено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

39. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

40. Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

41. Застосування наведених норм у системному зв`язку дає підстави зробити висновок, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

42. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

43. Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

44. Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

45. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

46. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

47. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

48. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

49. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу щодо не підтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивачем з ТОВ «БП Стройіндустрія».

50. Так, протягом перевіряємого періоду внаслідок укладених фінансово-господарських договорів позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ПБ «Стройіндустрія» (підрядником) за договорами підряду № 13560 від 19 листопада 2015 року та № 13561 від 07 грудня 2015 року, які були укладені з цим контрагентом за результатами проведення тендерів, які погоджені з Правлінням ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», та предметом цих договорів підряду було виконання ремонтних робіт: а саме ремонт циклонного теплообмінника, ремонт обладнання сировинної етажерки (договір підряду № 13560 від 19 листопада 2015 року) та футерування охолоджувача клінкеру, бетонування вихрової камери, бетонування завантажувального лотка і основи шахти, футерування ЦТО, футерування корпусу обертової печі, торкретування газоходів третинного повітря, футерування пальчика печі (договір підряду № 13561 від 07 грудня 2015 року), для виконання яких цей контрагент мав усі необхідні ліцензії, господарські зобов`язання за цим договорами виконані сторонами у повному обсязі, а саме: вищезазначеним контрагентом було виконано визначений умовами договорів підряду обсяг ремонтних робіт за адресою м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, буд. 1, де розташовано Криворізий завод ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», а позивачем (замовником) прийнято виконані роботи та сплачено вартість виконаних ремонтних робіт (у формі безготівкових розрахунків), і отриманні від ТОВ «ПБ «Стройіндустрія» ремонті роботи використовуються позивачем у подальшому у власній господарській діяльності з виробництва цементу на Криворізькому заводі ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна».

51. На підтвердження зазначених господарських взаємовідносин позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу, та судам під час судового розгляду даної адміністративної справи, установчі документи, декларації з ПДВ за березень, квітень 2016 року, договори підряду укладені з ТОВ «БП Стройіндустрія», платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, відомісті списання матеріалів по виконанні робіт з ремонту печі ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», податкові накладні, акти приймання виконаних робіт по контрагенту ТОВ «БП Стройіндустрія», податкові накладні від ТОВ «БП Стройіндустрія» за березень, квітень 2016 рік, платіжні доручення на оплату товарів (послуг) ТОВ «БП Стройіндустрія» за березень, квітень 2016 рік, журнали реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, листи ТОВ «БП Стройіндустрія» з переліком працівників, що будуть виконувати роботи, посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці, акти допуску працівників на територію діючого цеху, з метою виконання останніми ремонтних робіт зазначених у технічних завданнях, табелями обліку використання робочого часу працівниками та даними з пропускної системи, яка встановлена та функціонує на території здійснення господарської діяльності позивача, також, долучено й інші докази, що підтверджують факти присутності працівників ТОВ «БП Стройіндустрія» на території ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», з метою виконання робіт згідно Договорів № 13560, № 13561 укладених між підприємствами, а саме: службові записки з відмітками про в`їзд та виїзд транспорту контрагента на територію ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», службові записки про надання дозволу уповноваженими особами позивача на підключення електрообладнання для виконання робіт за договорами, службові записки працівників з проханням про надання дозволу користування побутовими приміщеннями (банею) позивача.

52. Отриманні роботи та послуги від ТОВ «БП Стройіндустрія», були використані у власній господарській діяльності позивача, шляхом експлуатації відремонтованого контрагентом обладнання, яке належить позивачу, технологічному процесі з виробництва бетону, що є основним видом господарської діяльності позивача та здійснюється ним (серед іншого) на Криворізий завод ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна».

53. За наслідками розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій констатували, що на час укладення вищезазначених договорів контрагент позивача був зареєстрований у якості юридичної особи та платника податків, у тому числі ПДВ.

54. Судовими інстанціями також установлено, що усі первинні документи за спірними договорами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами і використання отриманих позивачем послуг від цього контрагента у власній господарський діяльності, які були досліджені судами.

55. Крім того, проаналізувавши у сукупності спірні правочини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом були обумовлені як розумними економічними причинами, так і метою ділового характеру.

56. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

57. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача та на не можливість проведення звірки контрагента позивача - ТОВ «ПБ «Стройіндустрія», з його контрагентами по ланцюгу постачання (тобто с суб`єктами підприємницької діяльності з якими позивач не мав господарських взаємовідносин протягом перевіряємого періоду) як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки така інформація та акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом і підприємство не може автоматично бути правопорушником лише на тій підставі, що його контрагента (та підприємства по усьому ланцюгу постачання) не вдалось перевірити, або ними були допущені певні порушення через отримання податковим органом податкової інформації, у якій містяться висновки про відображення ними у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись.

58. Навіть наявність такої інформації не звільняє такий податковий орган від виконання покладеного на нього нормами закону обов`язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, і зібрана податкова інформація щодо контрагента певного суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача у справі, не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

59. Також, Верховний Суд не може погодитися з твердженням контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів-працівників для виконання передбаченого договорами підряду обсягу ремонтних робіт, оскільки наведені доводи були досліджені судами попередніх інстанцій, надано їм відповідну оцінку.

60. Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

61. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

62. Таким чином, здійсненний в акті перевірки аналіз господарських правовідносин контрагента позивача ТОВ «БП Стройіндустрія» з іншими суб`єктами господарювання, з якими ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» не перебувало у безпосередніх правовідносинах не може впливати на оцінку реальності операцій, вчинених останнім по ланцюгу надання послуг. А відтак позивач не може відповідати за порушення, допущені контрагентом.

63. Отже, колегія суддів вважає висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, як правильно встановлено судами, не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими під час розгляду справи.

64. З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судами під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судами та долучені до матеріалів цієї справи, та приймаючи до уваги положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, зокрема положення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для відображенні у податковій звітності з ПДВ результатів фінансово-господарської діяльності з ТОВ «БП Стройіндустрія», у відповідних звітних періодах, і як наслідок мав право на формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від цього контрагента робіт (послуг), оскільки у позивача були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів за результатами господарської діяльності по операціям з вищезазначеними суб`єктами господарювання протягом перевіряємого періоду.

64.1 Вказане свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов`язань з ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України, і висновок податкового органу про заниження ПДВ по операціям з вищезазначеними контрагентам є безпідставними.

64.1 У свою чергу, у справі що розглядається, відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000824614 від 09 лютого 2018 року, діяв не у спосіб, який визначено чинним податковим законодавством, та, в порушення частини другої статті 77 КАС України не довів правомірності прийнятого ним рішення, а тому суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог про визнання протиправними та скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень та постановили правильне рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Хайдельбергцемент Україна» (в теперішній час ПрАТ «Кривий Ріг Цемент»).

65. Як вбачається з касаційної скарги, доводи скаржника не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях (відзиві) на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

66. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з правовою оцінкою юридичним фактам при дослідженні спірних правовідносин, наданою судами попередніх інстанцій щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «БП Стройіндустрія», контролюючий орган в касаційній скарзі не спростував висновки судів попередніх інстанцій, висловленими в оскаржуваному рішенні, що дає підстави для відмови у задоволенні касаційної скарги.

67. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

68. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

69. Суд вказує на те, що обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

70. Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

71. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

72. Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували норми матеріального права та ухвалили оскаржувані рішення без дотриманням норм процесуального права.

73. Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційної скарги без задоволення. Жодні доводи скаржника не спростовують правильність ухвалених судами рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 353 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Допустити заміну відповідача Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996) на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471).

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 804/3108/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов