ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2020 року

Київ

справа №804/3591/17

адміністративне провадження №К/9901/52561/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ТВІН» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 (головуючий суддя: Сидоренко Д.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 (головуючий суддя: Коршун А.О., судді: Чередниченко В.Є., Панченко О.М.) у справі №804/3591/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ТВІН" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

07.06.2017 ТОВ «ЮГ-ТВІН» (дал - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач або ГУ Держпраці), в якому просило:

визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 17.05.2017 №131/4.1-8/500, №131/4.1-8/501, №131/4.1-8/502; №131/4.1-8/503.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог частини 11 статті 7 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), відповідач не дочекавшись закінчення встановленого приписом строку для усунення недоліків, прийняв оскаржувані рішення. Позивач стверджує, що відповідачем в оскаржуваних постановах не враховані заперечення, відсутній розрахунок сум штрафів, зокрема щодо суми 1 472 000,00 грн Також зазначає про те, що в акті перевірки та в оскаржуваних постановах відсутні посилання на джерела інформації (первинні облікові документи) бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Заявою про доповнення (зміну) підстав позову від 05.09.2017 позивач доповнив підстави позову, а саме зазначив, що оскаржувана постанова №131/4.1-8/501 від 17.05.2017 не містить такого порушення, як невиплата заробітної плати, яка і є мінімальною державною гарантією.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2018, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що доводи позивача про передчасність прийняття постанов про накладання штрафу, не врахування відповідачем письмових заперечень позивача, не спростовують виявлених відповідачем правопорушень.

Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що під час прийняття постанов №131/4.1-8/500, №131/4.1-8/501, №131/4.1-8/502 та №131/4.1-8/503 від 17.05.2017 відповідач діяв у спосіб, який визначено чинним законодавством, у зв`язку з чим підстави для визнання протиправним та скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень відсутні.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач направив на адресу Верховного суду касаційну скаргу (надійшла поштою 06.06.2018), у якій з посиланням на порушення норма матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 в частині відмови у задоволені позову про визнання протиправною та скасування постанови від 17.05.2017 №131/4.1-8/501 щодо накладення штрафу у розмірі 1 440 000, 00 грн, в іншій частині зазначені рішення залишити без змін.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові від 17.05.2017 №131/4.1-8/501 помилково визначено підставу застосування штрафу -абзац 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки на його переконання невиплата індексації та доплати за особливі шкідливі умови праці не віднесені до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Крім цього позивач зазначає про відсутність розрахунку суми штрафу у розмірі 1 472 000,00 грн та наполягає на невідповідності загального розміру штрафу по відношенню до зазначеної кількості працівників щодо яких допущені порушення.

Водночас скаржник вважає частково обґрунтованою оскаржувану постанову, а саме щодо встановлення працівнику ОСОБА_1 посадового окладу меншого за мінімальний розмір заробітної плати та стосовно невиплати працівнику ОСОБА_2 компенсації за 8 днів невикористаної відпустки, та зазначає про застосування за ці два порушення штрафу у розмірі 32 000 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2018 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

23.07.2018 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, де знову описані допущені позивачем порушення законодавства про працю щодо 46 працівників, а саме: не проведено доплати до посадового окладу та не надано додаткові дні щорічної відпустки працівникам з особливо шкідливими та особливо напруженими умовами праці; не проведено індексацію; встановлено оклад менший законодавчо встановленого мінімуму; недоплачено за суміщення професій; недонараховано компенсацію за невикористану відпустку.

Відповідач стверджує, що скаржник помилково ототожнює поняття «мінімальні державні гарантії» та «мінімальна заробітна плата». На переконання ГУ Держпраці однією з мінімальних державних гарантій є саме заробітна плата, обчислена та виплачена працівникові відповідно до вимог Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України в повному обсязі не залежно від її виду.

Також відповідач звертає увагу, що твердження позивача про відсутність в оскаржуваній постанові посилання на докази, первинні документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності є необґрунтованим, оскільки в Акті №131/4.1-8 кожне порушення фіксувалося окремо та були зазначені ті документи, якими це підтверджено.

Просить відмовити в задоволені касаційної скарги, зазначаючи, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В порядку статті 31,40,41, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 14.02.2020 у справі визначений новий склад суду (головуючий суддя: Чиркін С.М., судді: Саприкіна І.В, Шарапа В.М.).

Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2020 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 02.04.2020 здійснено заміну судді Саприкіної І.В., у зв`язку з її перебуванням у відпустці.

При розгляді касаційної скарги Верховний Суд враховує вимоги статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас суд застосовує процесуальний закон, який діяв на момент подання касаційної скарги, оскільки розгляд касаційного провадження не був завершений до набрання чинності змін до КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судомами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 10.04.2017 по 18.04.2017 посадовими особами відповідача - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області було проведено перевірку додержання ТОВ «ЮГ-ТВІН» законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт №131/4.1-8 від 18.04.2017.

В ході перевірки були встановлено певні порушення позивачем вимог чинного трудового законодавства, а саме:

- частини 1 статті 11 КЗпП України, статті 2 Закону України «Про колективні договори і угоди » - на підприємстві не укладений колективний договір;

- частини 2 статті 97 КЗпП України, частини 1 статті 15 Закону України «Про оплату праці» - положення про оплату праці між власником і трудовим колективом не узгоджені;

- пункту 2.5 глави 2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок» - працівників під підпис з записами про призначення на роботу в особовій картці не ознайомлені;

- абзацу 5 пункту 7.1 глави 7 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок» - книга обліку руху трудових книжок не пронумерована, не прошнурована та не скріплена підписом керівника підприємства і печаткою;

- частини 1 статті 26 КЗпП України - умова про випробування працівників у разі її встановлення не застережена в наказах про прийняття на роботу.

- частини 1 статті 38 КЗпП України - трудовий договір, укладений на невизначений строк розривається в день написання заяви на звільнення.

- статті 51 КЗпП України - на підприємстві працівникам зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці, скорочена тривалість робочого часу (повинно бути встановлено 36-годинний робочий тиждень) не встановлена, та відсутня доплата за понаднормово відпрацьовані години;

- частини 1 статті 53, частини 1 статті 106, статті 61 КЗпП України - на підприємстві перед святковими днями робочий час на одну годину не скорочено, та відсутня доплата за понаднормово відпрацьовані години.

- статтей 76 100 КЗпП України - на підприємстві працівники які працюють у особливо шкідливих та особливо напружених умовах праці на протязі 2015-2017 років не отримують доплати до посадового окладу та додаткові дні щорічної відпустки.

- частин 1, 2,4 статті 95 КЗпП України, частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про оплату праці» - на підприємстві працівнику ОСОБА_3 заробітну плату нараховано у розмірі нижчому за мінімальний;

- статті 165 КЗпП України - на підприємстві на роботах, пов`язаних із забрудненням, безоплатно за встановленими нормами мило не видається.

- статті 166 КЗпП України - на підприємстві на роботах із шкідливими умовами праці працівникам безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти не видаються;

- статті 142 КЗпП України - на підприємстві правила внутрішнього трудового розпорядку не затверджені керівником підприємства.

- частини 1 статті 259 КЗпП України, підпункту 7 пункту 6 Положення «Про державну службу України з питань праці», частини 4 статті 35 Закону України «Про оплату праці» - у строк до 18.04.2017, тобто закінчення терміну перевірки не надано оригінали та завірені належним чином копії документів.

- частин 1, 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24, статті 34 Закону України «Про оплату праці», статтями 3,4 ЗУ № 2050 - заробітна плата на підприємстві виплачується з порушеннями строків її виплати.

- частини 3 статті 115 КЗпП України - на підприємстві оплата працівникам заробітної плати за першу половину місяця (аванс) не виплачується.

- частини 4 статті 115 КЗпП України, статті 21 ЗУ «Про відпустки»- на підприємстві заробітна плата за весь час щорічної відпустки за три дні до початку відпустки не виплачується.

- пункту 4 ПКМУ №1078, частини 6 статті 95 КЗпП України, статті 33 ЗУ № 108 - на підприємстві працівникам за період 2015-2016 років не нарахована та не виплачена індексація заробітної плати.

- статті 96 КЗпП України, частини 3 статті 6 Закону України «Про оплату праці», - посадові оклади працівників встановлені без врахування тарифно-міжкваліфікаційних співвідношень та складності виконуваної роботи.

- частини 4 статті 79 КЗпП України, частини 3 статті 6 Закону України «Про оплату праці», - на підприємстві відсутнє документальне підтвердження погодження графіку відпусток з уповноваженим на представництво трудовим колективом;

- статті 83 КЗпП України, пункту 2 розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» - при звільненні працівнику ОСОБА_2 було недорахована компенсація за невикористану відпустку.

- частини 1 статті 116, частини 1 статті 47 КЗпП України - підприємство несвоєчасно проводить розрахунок з працівниками при звільненні.

- частини 1 статті 117 КЗпП України - підприємство несвоєчасно проводить розрахунок з працівниками при звільненні, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку працівникам не нараховано та невиплачено.

- статтей 102-1 105 КЗпП України, частини 1 статті 19 Закону України «Про оплату праці», відповідно до акту від 18.04.2017 №131/4.1-8.Перевіркою встановлено, на підприємстві за суміщенням професій доплата не проводиться.

18.04.2017 відповідачем за результатами перевірки, на підставі акту перевірки №131/4.1-8 від 18.04.2017 було винесено припис №131/4.1-8-95, в якому зобов`язано усунути порушення та забезпечити виконання вимог, зазначених у ньому, строк виконання - до 18.05.2017.

17.05.2017 ГУ Держпраці отримано заперечення від позивача (від 24.04.2017 вих.№24/04) до акту перевірки від 18.04.2017№131/4.1-8.

У подальшому уповноваженими посадовими особами на підставі акту перевірки від 18.04.2017 № 131/4.1-8 складено постанови від 17.05.2017:

- №131/4.1-8/500 про накладання штрафу у розмірі 3200,00 грн щодо порушень ТОВ «ЮГ-ТВІН» (зокрема, на підприємстві є випадки не ознайомлення працівників під підпис з записами про призначення на роботи в особовій картці, працівникам зайнятим на роботах з шкідливим умовами праці скорочена тривалість робочого часу (повинно бути встановлено годинний робочий тиждень) не встановлена, відсутня доплата за понаднормово відпрацьовані години, посадові оклади працівників встановлені без врахування тарифно-міжкваліфікаційних співвідношень та складності виконуваної роботи);

- №131/4.1-8/502 про накладання штрафу у розмірі 9600,00 грн щодо порушень ТОВ «ЮГ-ТВІН» (зокрема встановлено, що заробітна плата на підприємстві виплачується з порушенням строків її виплати, заробітна плата за весь час щорічної відпустки за три дні до початку відпустки не виплачується, підприємство несвоєчасно проводить розрахунок з працівниками при звільненні);

- №131/4.1-8/503 про накладання штрафу у розмірі 9600,00 грн щодо порушень ТОВ «ЮГ-ТВІН» (в ході перевірки не можливо дослідити питання дотримання законодавства про працю відносно зайнятості інвалідів);

- №131/4.1-8/501 про накладання штрафу у розмірі 1472 000,00 грн.

Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №131/4.1-8/501 від 17.05.2017 прийнято стосовно п`яти загальних порушень, а саме:

- напередодні святкового дня 14.10.2016 тривалість роботи 36 працівників складала 8 годин, що перевищує на одну годину законодавчо встановлену норму тривалості робочого часу напередодні святкових днів, що вказує на порушення вимог частини 1 статті 53 КЗпП, відсутня оплата працівникам понаднормово відпрацьованих годин статті 106 КЗпП. Дане порушення стосується таких працівників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 ;

- не нарахування доплати 20% (16%) та не виплата додаткових днів відпустки працівникам особливо шкідливих та особливо напружених умовах праці. Дане порушення стосується таких працівників: ОСОБА_4 , ОСОБА_40 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_41 , ОСОБА_19 , ОСОБА_31 , ОСОБА_20 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_16 , ОСОБА_47 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_39 ;

- нарахування заробітної плати у розмірі нижчому за мінімальний ОСОБА_1 (частина 1, 2, 4 статті 95 КЗпП);

- на підприємстві працівникам не нарахована та не виплачена індексація заробітної плати таким працівникам: ОСОБА_4 , ОСОБА_48 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_41 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_44 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 ;

- при звільнені працівнику ОСОБА_2 не було донарахована компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.01.2016 по 04.05.2016 (стаття 83 КЗпП).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в частині оскаржуваної постанови постанови ГУ Держапраці №131/4.1-8/501 від 17.05.2017 щодо накладення штрафу у розмірі 1 472 000,00 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За такого правового регулювання суди попередніх інстанцій мали з`ясувати чи була оскаржувана постанова ГУ Держпраці від 17.05.2017 №131/4.1-8/501, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1,2,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі - Порядок №390).

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Загальні штрафні санкції в розмірі 1 472 000,00 грн за оскаржуваною постановою застосовані за 46 випадків виявленого порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (1472000,00 грн. / (3200,00 грн. мінімальна заробітна плата на момент виявлення порушення х 10-й розмір).

Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Отже за такого правового регулювання, мінімальними державними гарантіями визнаються норми і гарантії щодо оплати праці, які передбачені як частиною 1 статті 12 Закону України «Про оплату праці», так і положеннями КЗпП України.

Як зазначалося вище, відповідачем встановлено, що напередодні святкового дня 14.10.2016 тривалість роботи 36 працівників складала 8 годин, що перевищує на одну годину законодавчо встановлену норму тривалості робочого часу напередодні святкових днів, що вказує на порушення вимог частини 1 статті 53 КЗпП та відсутня оплата працівникам понаднормово відпрацьованих годин (стаття 106 КЗпП).

Згідно статті 53 КЗпП України напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п`ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Відповідно до положень частини 1 статті 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» №10846/0/14-15/13 від 20.07.2015, норма тривалості робочого часу в годинах при 40-годинному робочому тижні за жовтень 2016 року становить 159 годин.

Відповідно до статті 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, передбачені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 17.07.2003.

Проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено статті 95 КЗпП України, відтак індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 816/2325/16 та від 19.09.2019 у справі №813/2406/18.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у акті перевірки №131/4.1-8 від 18.04.2017 відповідачем зафіксовано про проведення у січні 2015 року на підприємстві атестації робочих місць відповідно до наказу №23/30 від 23.01.2015 та згідно карток умов праці робочі місця 31 особи ( ОСОБА_4 , ОСОБА_40 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_41 , ОСОБА_19 , ОСОБА_31 , ОСОБА_20 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_16 , ОСОБА_47 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_39 ) вважаються із особливо шкідливими та особливо напруженими умовами праці.

Також у акті перевірки зафіксовано, що за період 2015-2016 роки не нарахована та не виплачена індексація заробітної плати відносно 36 працівників ( ОСОБА_4 , ОСОБА_48 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_41 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_44 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 ).

Штатним розкладом від 04.05.2016 працівнику ОСОБА_1 (посада технічний директор на 0,25) оклад встановлено у розмірі 1400,00 грн, тобто менше законодавчо встановленого мінімуму. До листопада 2016 року оклад працівника не змінювався. Норма годин у травні 2016 року - 152 години. При 64-х відпрацьованих годинах у травні 2016 року заробітна плата нарахована в розмірі 589,47 грн. У травні 2016 року мінімальний оклад повинен бути встановлений у розмірі 1450,00 грн., у зв`язку з чим працівнику повинно бути нараховано 610,53 грн. (1450/152*64).

Крім того, в акті зазначено, що при звільненні працівнику ОСОБА_2 була недорахована компенсація за невикористану відпустку за період з 01.01.2016 по 04.05.2016. Розрахунком встановлено, що працівнику повинні були виплатити компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки (125*24/355).

Оскаржувану постанову в частині накладення штрафу за порушення законодавства про працю щодо працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивач визнає обґрунтованою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальна кількість працівників, щодо яких скоєні вищезазначені порушення відносно недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, становить 46 осіб, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_40 , ОСОБА_48 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_41 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_1 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_39 .

Аналіз вищезазначених правових норм та встановлені судами обставини справи свідчать на користь висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки з боку відповідача при проведенні перевірки порушень вказаних правових норм не допущено і доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Позивач допустив порушення вимог законодавства про працю, в зв`язку з чим до нього правомірно застосовано штрафні санкції.

Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини сьомої статті 265 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Тобто КЗпП України передбачено, як невідворотність відповідальності за порушення законодавства про працю, так і обов`язок усунути виявлене порушення законодавства.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості доводів позивача про передчасність прийняття оскаржуваної постанови.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, та є аналогічними тим, які зазначені в позовній заяві, так і поданій позивачем апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Крім того, як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ТВІН» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі № 804/3591/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

О.П. Стародуб

В.М. Шарапа