ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2020 року

м. Київ

справа №804/3979/16

касаційне провадження №К/9901/40660/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 (суддя Чорна В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 (головуючий суддя - Сафронова С.В.; судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі № 804/3979/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області висновку про повернення позивачу надміру сплаченої штрафної санкції в розмірі 2209779,00 грн., а також зобов`язати його подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області висновок про повернення Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» надміру сплаченої штрафної санкції в указаній сумі.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23.09.2016 адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.08.2017 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 без змін.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпунктів 14.1.156, 14.1.256 пункту 14.1 статті 14, пункту 50.1 статті 50, пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено застосування штрафних санкцій за заниження податкових зобов`язань, у зв`язку з порушенням платником податків вимог податкового та іншого законодавства, тоді як за завищення податкових зобов`язань штрафні санкції не застосовуються та, відповідно, не передбачено зменшення таких санкцій, які раніше самостійно нараховані та сплачені платником.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в червні 2013 року Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2013 року, згідно з яким відображено податкові зобов`язання за послуги міжнародних платіжних систем у розмірі 45282762,00 грн., на які, відповідно, самостійно нараховано штрафну санкцію в сумі 2264138,00 грн.

Факт перерахування позивачем зазначених сум до бюджету в повному обсязі підтверджено меморіальним ордером від 26.06.2013 № 1621, копія якого міститься в матеріалах справи.

У червні 2014 року Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» подано новий уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2013 року, за яким зменшено суму податкових зобов`язань за послуги міжнародних платіжних систем у розмірі 43471452,00 грн. з одночасним зменшенням суми штрафної санкції, нарахованої самостійно внаслідок виправлення помилки, на 2209799,00 грн.

У зв`язку з цим позивач звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС із листом від 13.04.2016 № Е.35.0.0.0/4-97697, яким просив повернути суму надміру сплаченої штрафної санкції з податку на додану вартість у розмірі 2209799,00 грн. на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Листом від 29.04.2016 № 8926/10/28-01-43-09 відповідач відмовив у поверненні самостійно нарахованої та сплаченої товариством штрафної санкції з тих підстав, що нормами чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства передбачено застосування штрафних санкцій лише за заниження податкових зобов`язань у зв`язку із порушенням платником податків вимог податкового та іншого законодавства, тоді як за завищення податкових зобов`язань штрафні санкції не застосовуються, та, відповідно, не передбачено зменшення штрафних санкцій, які раніше самостійно нараховані та сплачені платником. А відтак, на переконання контролюючого органу, штрафна санкція в розмірі 2209799,00 грн., яка надміру сплачена Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», не є переплатою, а тому відсутні підстави для її повернення.

Судові інстанції цілком об`єктивно не погодились з такими доводами відповідача та визнали протиправною його бездіяльність щодо невиконання передбачених статтею 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходів та дій з повернення платнику надміру сплаченої штрафної санкції.

Так, відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

За правилами пунктів 43.3, 43.4, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Таким чином, оскільки відповідачем, незважаючи на дотримання позивачем наведених вимог щодо повернення з бюджету надміру сплаченої штрафної санкції не подано органу державної казначейської служби відповідний висновок, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» правомірно скористалось своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом до суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі № 804/3979/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк