ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 804/489/17
адміністративне провадження № К/9901/5287/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року (суддя Царікова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (колегія суддів: Дурасова Ю.В., Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Весташляхбуд" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов,
УСТАНОВИВ:
В січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.12.2016 №571/4.1-2/458.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що за наслідками здійсненого позапланового заходу (перевірки ТОВ «Весташляхбуд») на предмет дотримання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області виявлені порушення ч.1 ст. 53 та ч.1 ст.106 КЗпП України, які полягали у перевищенні робочого дня працівників позивача напередодні святкового дня 8 березня 2016 року, у зв`язку з чим тривалість робочого дня співробітників підприємства становили 8 годин замість 7 годин. Також, при звільненні працівника ОСОБА_1 (період трудових відносин з 29.03.2016 по 02.09.2016) компенсація за невикористану відпустку нарахована за 10 календарних днів, а необхідно було нарахувати і виплатити за 11 календарних днів. Так, працівник працював 158к.д/355*24=10,68 днів; при звільненні ОСОБА_2 (період трудових відносин з 06.05.2016 по 22.08.2016) компенсація за невикористану відпустку нарахована за 5 календарних днів, при тому, що необхідно було нарахувати і виплатити за 7 календарних днів. Так, працівник працював 109 к.д./355*24 = 7,36 днів. Вказує, що табелі з проставленням восьмигодинного робочого дня були досліджені при проведенні перевірки, а судами протиправно взято до уваги виправлені позивачем табелі. Також посилається на відсутність підстав стягнення з відповідача судових витрат, оскільки Законом України «Про судовий збір» органи Держпраці звільнені від його сплати.
Ухвалою Верховного Суду від 04.01.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що 22.11.2016 по 25.11.2016 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.2016 по справі №201/16342/16-к провадження (1-кс/201/9772/2016) Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області проведена позапланова перевірка щодо дотримання службовими посадовими особами ТОВ "Весташляхбуд" вимог законодавства України у сфері охорони праці під час експлуатації спеціалізованої техніки та механізмів для виготовлення будівельно-дорожніх сумішей, в тому числі асфальтобетонного комплексу та додержання законодавства про працю за період з 01.01.2015 до часу проведення перевірки.
За результатами перевірки складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 28.11.2016 №571/4.1-2, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки порушення частини першої статті 53, частини першої статті 106 КЗпП України, статті 83 КЗпП України, які полягали у перевищенні робочого дня працівників позивача напередодні святкового дня 8 березня 2016 року, у зв`язку з чим тривалість робочого дня співробітників підприємства становили 8 годин замість 7 годин. При звільненні працівника ОСОБА_1 (період трудових відносин з 29.03.2016 по 02.09.2016) компенсація за невикористану відпустку нарахована за 10 календарних днів, а необхідно було нарахувати і виплатити за 11 календарних днів, при звільненні ОСОБА_3 необхідно нарахувати за 7 днів, а нараховано за 5 днів.
На підставі акту перевірки та виявлених порушень, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області складено припис №571/4.1-2-406 від 28.11.2016 на усунення порушень.
Матеріали позапланової перевірки було розглянуто першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Тимченко Людмилою Вікторівною та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.12.2016 №571/4.1-2/458 у розмірі 464000,00 грн. за порушення, встановлене аб. 4 ч. 2 ст.265 КЗпП України.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що правові підстави для прийняття спірної постанови відсутні, оскільки судами не встановлено допущення порушень, вказаних в акті перевірки щодо порушення оплати праці по вихідних днях та компенсації за невикористану відпустку.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
За умовами статті 53 КЗпП України, напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п`ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Частиною 1 статті 106 КЗпП України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
З тексту постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 19.12.2016 № 571/4.1-2/458, вбачаються порушення ТОВ "Весташляхбуд" частини 1 статті 53 та частини 1 статті 106 КЗпП України, що полягало у тому, що відповідно до табелю обліку робочого часу за березень 2016 року тривалість роботи 30-ти працівників, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 у понеділок 7 березня 2016 року напередодні святкового дня 8 березня 2016 року (Міжнародний жіночий день) складала 8 годин, що перевищує на одну годину законодавчо встановлену норму тривалості робочого часу напередодні святкових днів та порушує вимоги ч.1 ст.53 КЗпП України.
При цьому, судами досліджено табелі виходу на роботу працівників за березень 2016 року, зокрема, по співробітникам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 . Згідно інформації, що міститься в означених табелях, всі перелічені працівники підприємства позивача 07 березня 2016 року працювали 7 годин, як того і вимагає частина перша статті 53 КЗпП України. Крім того матеріали справи містять письмові пояснення вказаних працівників, в яких вони підтвердили той факт, що 07 березня 2016 року їх робочий день тривав з 08 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв., обідня перерва тривала з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., тобто тривалість робочого дня 07 березня 2016 року становила 7 годин.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що порушення частини першої статті 106 КЗпП України ТОВ "Весташляхбуд" не допускалося та не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.
В постанові про накладення штрафу про накладення штрафу уповноваженими особами від 19.12.2016 № 571/4.1-2/458 зазначено, що при звільненні ОСОБА_1 (період трудових відносин з 29.03.2016 по 02.09.2016) компенсація за невикористану відпустку нарахована за 10 календарних днів, а необхідно було нарахувати і виплатити за 11 календарних днів. Так, працівник працював 158к.д/355*24=10,68 днів; при звільненні ОСОБА_2 (період трудових відносин з 06.05.2016 по 22.08.2016) компенсація за невикористану відпустку нарахована за 5 календарних днів, при тому, що необхідно було нарахувати і виплатити за 7 календарних днів. Так, працівник працював 109 к.д./355*24 = 7,36 днів.
Відповідно до статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Статтею 24 Закону України "Про відпустки" визначено, що грошова компенсація працівникам за всі не використані ними дні щорічної відпустки виплачується лише у разі їхнього звільнення.
У свою чергу, Мінсоцполітики у листі від 28.10.2016 №616/13/116-16 пропонує скористатися для таких розрахунків механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у постанові КМУ від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".
Так, частиною 2 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 визначено, що у випадках коли працівниками відпрацьовано менше 12 календарних місяців, то обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто, з першого числа місяця після оформлення до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 мiсяцiв або за менший фактично відпрацьований період на вiдповiдну кiлькiсть календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових i неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються i не оплачуються.
Тобто, тривалість днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу у спірних ситуаціях розраховується наступним чином.
24 к.д. щорічної відпустки (встановленої у позивача) необхідно поділити на 355 к.д. (кількість днів у 2016 році за відрахуванням 11 святкових та неробочих днів встановлених у 2016 році) та помножити на кількість фактично відпрацьованих днів працівників за відрахуванням святкових та неробочих днів, встановлених у 2016 році в період їх фактичної роботи у позивача.
Судами досліджено та обраховано, що за періоди трудових відносин ОСОБА_1 (з 29.03.2016 по 02.09.2016) та ОСОБА_2 (з 06.06.2016 по 22.08.2016) позивачем правильно розраховано дні невикористаної щорічної відпустки для виплати компенсації у розмірі відповідно 10 та 5 календарних днів, а тому порушень трудового законодавства при розрахунку компенсації за невикористану відпустку не допущено.
Щодо посилань в касаційній скарзі на помилкове стягнення з відповідача судового збору, оскільки він звільнений від його сплати, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Проте звільнення від сплати судового збору органів Держпраці не звільняє його від обов`язку відшкодувати судові витрати у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №750/108/17, від 13.06.2018 у справі №520/1841/17 та від 19.12.2018 у справі №748/2378/16-а.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук