№ 804/5248/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 804/5248/16

адміністративне провадження № К/9901/43813/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №804/5248/16

за позовом Відкритого пенсійного фонду «ПриватФонд» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуючий адміністратор Пенсійних фондів «Паритет», про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Відкритого пенсійного фонду «ПриватФонд» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 (прийняту у складі: головуючого судді Єфанової О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Прокопчук Т.С., суддів: Сафронової С.В. Шлай А.В.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В серпні 2015 року Відкритий пенсійний фонд "ПриватФонд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нездійснення виплати Відкритому пенсійному фонду "ПриватФонд" коштів з депозиту у розмірі 1400000,00 грн., що розміщені за Додатковим договором № 2 в рамках Генеральної угоди № Д-2025984/01/1855; нездійснення виплати Відкритому пенсійному фонду "ПриватФонд" з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "Дельта Банк" відповідно до договору банківського рахунку № НОМЕР_1 залишку грошових коштів в сумі 3961015,76 грн.;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату Відкритому пенсійному фонду "ПриватФонд" депозиту у розмірі 1400000,00 грн., що розміщені в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" відповідно до Додаткового договору № 2, укладеного в рамках Генеральної № Д2025984/01/1855, на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий Відкритому пенсійному фонду "ПриватФонд" в ПАТ КБ "ПриватБанк"; виплату Відкритому пенсійному фонду "ПриватФонд" залишку грошових коштів в сумі 3961015,76 грн. з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "Дельта Банк" відповідно до договору банківського рахунку № НОМЕР_1 , на банківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритий Відкритому пенсійному фонду "ПриватФонд" в ПАТ КБ "ПриватБанк".

2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 02.08.2016 року касаційну скаргу Відкритого пенсійного фонду "ПриватФонд" - задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. У квітні 2017 року представником позивача подано заяву, якою прохальну частину позову викладено в іншій редакції, а саме:

- визнати неправомірною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів Кадирова Владислава Володимировича щодо нездійснення виплати Відкритому пенсійному фонду "ПриватФонд" пенсійних активів у розмірі 1400000.00 грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.) з депозиту, що розміщені в AT "Дельта Банк" за Додатковим договором № 2 в рамках Генеральної угоди №Д-2025984/01/1855; нездійснення виплати Відкритому пенсійному фонду "ПриватФонд" пенсійних активів у розмірі 3961015,76 грн. (три мільйони дев`ятсот шістдесят одна тисяча п`ятнадцять грн. 00 коп.) з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в AT «Дельта Банк» відповідно до договору банківського рахунку № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича повернути Відкритому пенсійному фонду "ПриватФонд": пенсійні активи у розмірі 1400000.00 грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.) з депозиту , що розміщені в AT "Дельта Банк" за Додатковим договором № 2 в рамках Генеральної угоди №Д2025984/01/1855, на банківський рахунок № НОМЕР_4 , відкритий Відкритому пенсійному фонду "ПриватФонд" в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"; пенсійні активи у розмірі 3961015,76 грн. (три мільйони дев`ятсот шістдесят одна тисяча п`ятнадцять грн. 00 коп.) з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в AT "Дельта Банк" відповідно до договору банківського рахунку № НОМЕР_1 на банківський рахунок № НОМЕР_4 , відкритий Відкритому пенсійному фонду "ПриватФонд" в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

5. Разом з цим, в якості другого відповідача по справі вказано Уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., а 3 особою - ТОВ «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет».

Короткий зміст рішення суду І інстанції

6. 18 липня 2017 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд вирішив у задоволенні адміністративного позову Відкритого пенсійного фонду "ПриватФонд" відмовити.

7. Рішення суду мотивовано тим, що підтвердження того, що грошові кошти, які зараховані на депозитний рахунок, складають саме активи пенсійного фонду, сформовані за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків), відкритого пенсійного фонду "ПриватФонд" відсутнє, перелік осіб - вкладників до договору не додавався, як відсутня і інформація щодо розмірів сум вкладів, належних фізичним особам, тому ПАТ «ДельтаБанк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його Уповноважена особа та суд позбавлені можливості встановити факт належності таких коштів до складу пенсійних внесків учасників пенсійного фонду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. 26 жовтня 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Відкритого пенсійного фонду «ПриватФонд» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року - залишити без змін.

9. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з`ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. 16 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відкритого пенсійного фонду «ПриватФонд».

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що незалежно від того, на підставі якого правочину активи пенсійного фонду були розміщені у банку, банк, що ліквідується, зобов`язаний повернути пенсійні активи в повному обсязі їх законному розпоряднику, визначеному Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». При цьому активи недержавних пенсійних фондів не можуть включатися до ліквідаційної маси будь-якого із банків. Відсутність у договорі банківського вкладу прямого посилання на те, що такий правочин вчинений на користь фізичних осіб - учасників позивача, жодним чином не впливає на правовий режим коштів, що були розміщені позивачем.

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Відкритого пенсійного фонду «ПриватФонд» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року.

12. 08 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу.

У запереченнях на касаційну скаргу Уповноважена особа Фонду просить касаційну скаргу Відкритого пенсійного фонду «ПриватФонд» залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

13. 13 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу.

У запереченнях на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить касаційну скаргу Відкритого пенсійного фонду «ПриватФонд» залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

14. 21 березня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

15. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: Гімон М.М. (головуючий суддя), Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

16. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26.06.2019 №845/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

17. 28 серпня 2019 року до Верховного Суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення.

18. Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотань про розгляд справи за участю сторін, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 29.07.2020.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19. На підставі договору про управління активами №КА-1 від 25 квітня 2005 року ТОВ "Керуючий адміністратор пенсійних фондів", яке діяло від імені, в інтересах та за рахунок Відкритого пенсійного фонду "ПриватФонд" (Вкладник) 28 січня 2014 року укладено з Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Банк) Генеральну угоду № Д-2025984/01/1855 про розміщення коштів в рамках депозитної лінії "Актуальна", (далі - Генеральна угода).

Відповідно до п.1.1. Генеральної угоди "Вкладник" розміщує, а "Банк" приймає грошові кошти (далі - "Вклад") в сумі та на строки, обумовлені додатковими договорами, укладеними в рамках цієї Генеральної угоди, які є її невід`ємними частинами.

Банк, на підставі наданих Вкладником документів, відкриває йому вкладний рахунок № НОМЕР_5 (далі - Рахунок).

30.01.2014 року між Сторонами укладено Додатковий договір №1 в рамках Генеральної угоди за умовами пункту 1 якого Вкладник розміщує, а Банк приймає на Рахунок вклад в сумі 3200000,00 грн. Розміщення Вкладу, зазначеного в п.1. цього Договору, здійснюється з 30 січня 2014 року (Дата внесення) до 29 січня 2015 року (Дата повернення). Нарахування процентів на суму Вкладу здійснюється за ставкою 19,0% процентів річних. Платіжним дорученням від 30 січня 2014 року за № 1111 Вкладником перераховано 3200000 грн. зі свого банківського рахунку, відкритому в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на Рахунок, відкритий в АТ "Дельта Банк" відповідно до Генеральної угоди.

Договором № 1 від 29 січня 2015 року про внесення змін до Додаткового договору № 1 в рамках Генеральної угоди Сторони домовились викласти пункт 2 Договору в наступній редакції: Розміщення Вкладу, зазначеного в п.1 цього Договору, здійснюється з 29 січня 2015 року (Дата внесення) до 19 лютого 2015 року (Дата повернення).

Повернення Вкладу і виплата Вкладнику нарахованих процентів здійснюється Банком самостійно в терміни, визначені відповідними додатковими договорами (далі - Дата повернення) шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок Вкладника № НОМЕР_4 відкритий в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299 в перший робочий день, що слідує за Датою повернення. Якщо день закінчення дії цієї Генеральної угоди та/або відповідного Додаткового договору припадає на святковий, неробочий або вихідний день, сплата процентів здійснюється на наступний робочий день (п.2.4.Генеральної угоди).

11 вересня 2014 року між Сторонами укладено Додатковий договір № 2 в рамках Генеральної угоди за умовами пункту 1 якого Вкладник розміщує, а Банк приймає на Рахунок вклад в сумі 1400000,00 грн. Розміщення Вкладу, зазначеного в п.1. цього Договору, здійснюється з 11 вересня 2014 року (Дата внесення) до 11 березня 2015 року (Дата повернення). Платіжним дорученням від 11 вересня 2014 року Вкладником перераховано 1400000 грн. зі свого банківського рахунку, відкритому в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на Рахунок, відкритий в АТ "Дельта Банк" відповідно до Генеральної угоди.

19 лютого 2015 року між Сторонами укладено Додатковий договір № 3 в рамках Генеральної угоди № Д-2025984/01/1855 про розміщення коштів в рамках депозитної лінії "Актуальна" від 28.01.2014 року, за умовами якого п.2.4 Генеральної угоди викладено в наступній редакції "Повернення вкладу і виплата Вкладнику нарахованих процентів здійснюється Банком самостійно в терміни, визначені відповідними Додатковими договорами (далі - Дата повернення) шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок Вкладника № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ "Дельта Банк", МФО 380236 в перший робочий день, що слідує за "Датою повернення". Якщо день закінчення дії цієї Генеральної угоди та/або відповідного Додаткового договору припадає на святковий, неробочий або вихідний день, сплата процентів здійснюється на наступний робочий день.

12 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуючий адміністратор пенсійних фондів "Паритет", яке на підставі Договору про управління активами № КА-1 від 25 квітня 2005 року діє від імені, в інтересах та за рахунок Відкритого пенсійного фонду "ПриватФонд" укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_1 (далі - договір банківського рахунку), за умовами пунктів 2.1, 2.2. якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у гривнях № НОМЕР_1 (далі - Рахунок). Банк надає доступ Клієнту до Системи та забезпечує її подальше обслуговування і функціонування. Клієнт здійснює користування Системою відповідно до чинного законодавства України, документів Банку та Інструкції. Банк зобов`язується приймати і зараховувати на Рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування відповідних сум з Рахунку та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

19.02.2015 року платіжним дорученням № 1 позивачем здійснено ініціювання переказу коштів в сумі 3801385,45 грн. з належного йому банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ "Дельта Банк" на банківський рахунок № НОМЕР_4 , відкритий йому в ПАТ КБ "ПриватБанк".

Платіжне доручення № 1 не було виконано банком, на адресу позивача інформації про причини невиконання останнього в порядку, передбаченому п.4.1.6 договору банківського рахунку, не надходило.

У зв`язку з невиконанням платіжного доручення № 1 позивачем на адресу банку 24 лютого 2015 року був направлений лист вих. № п-00-15/36 разом з платіжним дорученням №1 від 19.02.2015 року, отриманий банком 26.02.15 р., у якому виражене прохання на адресу голови ради директорів ПАТ "Дельта Банк" зробити відповідні розпорядження, які необхідні для виконання платіжного доручення відкритого пенсійного фонду "ПриватФонд" щодо перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Дельта Банк" на рахунок, № НОМЕР_4 , відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк". Платіжне доручення № 1 залишилось невиконаним.

23.02.2015 року платіжним дорученням № 2 позивачем здійснено ініціювання переказу коштів в сумі 3801385,45 грн. з належного йому банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "Дельта Банк" на банківський рахунок № НОМЕР_4 , відкритий йому у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", яке також залишилось невиконаним Банком платника, інформація про причини невиконання цього платіжного доручення на адресу позивача не надходила.

Станом на 02.03.2015 року загальна сума, що знаходились на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Дельта Банк" склала 3840501,25 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

05.03.2015 року позивачем направлено на адресу Банку лист вих. № П-00-15/41, який був ним отриманий 06.03.2015 року, з проханням виконати зобов`язання відповідно до п.2 додаткового договору в належний строк, тобто до 11.03.2015 р. - повернути вклад в сумі 1400000 грн. та нараховані проценти.

Платіжним дорученням № 3 позивачем був ініційований переказ коштів в сумі 1525808,56 грн. з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "Дельта Банк" на банківський рахунок № НОМЕР_4 , відкритий йому в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Зазначене платіжне доручення № 3 було отримано Банком 11.03.15 року і залишилось невиконаним станом на дату звернення до суду з даною позовною заявою.

19.03.2015 року на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Дельта Банк", який належить позивачу, зараховано проценти у розмірі 120304,10 грн. за укладеним Додатковим договором № 2 в рамках Генеральної угоди.

Відповідно до виписки по поточному рахунку № НОМЕР_1 після надходження коштів в сумі 120304,10 грн. залишок коштів на цьому рахунку станом на 19.03.2015 року склав 3961015,76 грн.

02.03.2015 року постановою Правління Національного банку України № 150 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року № 51 розпочато з 03.03.2015 року процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

Позивачем, з метою повернення депозитних коштів, направлялись листи 24.02.3015 року Голові Ради директорів ПАТ «ДельтаБанк, 05.03.2015 року - АТ «ДельтаБанк», 22.04.2015 року та 22.07.2015 року голові тимчасової адміністрації ПАТ «ДельтаБанк» Кадирову В.В.

Крім того, позивач 06.11.2015 року звернувся до Банку (ПАТ «Дельта Банк) з кредиторськими вимогами.

Відповідно до витягу з переліку (Реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк», затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016 року (з урахуванням внесенням змін та доповнень) кредиторські вимоги Відкритого пенсійного фонду «ПриватФонд» віднесено до 7 черги.

IІI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У цій справі оскаржується бездіяльність Фонду та Уповноваженої особи Фонду щодо неповернення коштів, розміщених на депозитному та банківському рахунках. При цьому, на думку позивача, ці кошти є пенсійними активами, розміщеними у Банку, і не можуть у процедурі ліквідації банку, яку здійснює Фонд, включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.

Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у правовідносинах між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, діє як суб`єкт публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Разом з тим, системний аналіз норм Закону № 4452-VI свідчить про те, що основні функції Фонду та уповноваженої особи Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір у межах даної справи, обумовлені наявністю, на думку позивача, невиконаного Банком в особі Фонду та Уповноваженої особи зобов`язання перед позивачем щодо безумовного повернення/передачі активу - грошових коштів (майнової вимоги) у загальній сумі 5 361 015,76 грн., яке ґрунтується на Додатковому договорі № 2 в рамках Генеральної угоди №Д-2025984/01/1855 та договорі банківського рахунку №26507002025984 від 12.02.2015, а також на положеннях Закону України 09 липня 2003 року № 1057-IV "Про недержавне пенсійне забезпечення" та частини другої статті 50 Закону № 4452-VI, які визначають спеціальні гарантії збереження пенсійних активів недержавного пенсійного фонду.

Оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з оскарження позивачем бездіяльності Фонду та Уповноваженої особи не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобіганню втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, касаційний суд дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Саме така правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 826/328/17 та від 07 листопада 2018 року у справі №826/20917/13-а.

21. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

22. Згідно статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

23. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, та закриття провадження у справі.

24. Відповідно до частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між юридичною особою Відкритим пенсійним фондом «ПриватФонд» та юридичною особою ПАТ «Дельта Банк» в особі Фонду та Уповноваженої особи.

Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та законом інтересів (ст. 2 ГПК України).

Підвідомчість господарських справ установлена ст. 12 ГПК України, згідно з п. 1 ч. 1 якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

З огляду на наведене, цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238 341 344 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Відкритого пенсійного фонду «ПриватФонд» задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі № 804/5248/16 скасувати.

3. Закрити провадження в адміністративній справі 804/5248/16.

4. Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій