ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2020 року

Київ

справа №804/5633/17

адміністративне провадження №К/9901/52978/18, №К/9901/52070/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ БАНК" Луньо І.В. на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (судді: Дадим Ю.М., Дурасова Ю.М., Уханенко С.А.), касаційну скаргу Національного Банку України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (суддя: Єфанова О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (судді: Дадим Ю.М., Дурасова Ю.М., Уханенко С.А.) у справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ БАНК" Луньо І.В. до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциної Ніни Володимирівни, треті особи - ОСОБА_1 та Національний Банк України, про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

01 вересня 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ БАНК» Луньо І.В. звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциної Н.В., треті особи - ОСОБА_1 та Національний Банк України, в якому просила скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень нежитлового приміщення, вбудованого в перший поверх п`яти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 2, індексний номер: 32969942 від 16 грудня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приватний нотаріус не мала жодних підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень вказаного нежитлового приміщення на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, оскільки єдиним документом для вчинення таких нотаріальних дій є договір купівлі - продажу майна.

При цьому вказав, що 29 листопада 2016 року ОСОБА_1 та ПАТ "БГ Банк" звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кара В.В. за нотаріальним посвідченням договору купівлі - продажу нерухомого майна, що продано на аукціоні, але отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю у ПАТ "БГ Банк" оригіналів правовстановлюючих документів.

Тому, на переконання позивача, приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциної Н.В., всупереч вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийнято незаконне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32969942 від 16 грудня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що приватний нотаріус діяв у межах повноважень, наданих йому Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та прийняв рішення про вчинення державної реєстрації прав та їх обтяжень № 32969942 і видав свідоцтво на підставі належного документа.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та позовні вимоги залишені без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Тобто, вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ БАНК" Луньо І.В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі, серед іншого, скаржник зазначає, що строк звернення до суду не є процесуальним строком та не підлягав поновленню на час звернення до суду відповідно до статті 102 КАС України.

Скаржник зазначив, що при пропуску строку звернення до суду з причин, які визнані судом поважними, порушеному праву позивача надіється захист за межами встановленого строку, однак суд його не відновлює.

Тому, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував того, що суд першої інстанції, відкриваючи провадження прийняв справу за даними позовом.

Національний Банк України просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі щодо пропуску позивачем строку звернення до суду НБУ вказує на те, що про факт протиправного позбавлення банку права власності на нерухоме майно стало відомо 25 липня 2017 року, а з позовом він звернувся 28 серпня 2017 року, тобто в межах строку, встановленого частиною другою статті 99 КАС України.

Також вказує на порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина Ніна Володимирівна просить залишити касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ БАНК" І.В. Луньо без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Відзиву на касаційну скаргу НБУ не надходило.

Рух касаційної скарги

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Стрелець Т.Г. (судді) Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ БАНК" Луньо І.В. на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 724/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

13 липня 2007 року позивач на підставі договору купівлі - продажу набув право власності на нежиле приміщення загальною площею 133,6 кв. м., вбудоване в перший поверх 5-ти поверхового житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 333461912110).

07 травня 2014 року між Національним Банком України (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.Г, відповідно до якого в іпотеку НБУ серед інших об`єктів було передано нежиле приміщення, загальною площею 133,6 кв. м., вбудоване в перший поверх 5-ти поверхового житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 приміщення 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 333461912110).

Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2015 року № 782 "Про погодження відчуження об`єктів нерухомого майна, переданих Публічним Аакціонерним Товариством "БГ БАНК" в іпотеку Національному Банку України" було погоджено оцінку об`єктів нерухомого майна, а також погоджено спосіб та порядок реалізації Уповноваженою особою об`єктів нерухомого майна, а також розмір уцінки об`єктів нерухомого майна.

На підставі зазначеної постанови Правління НБУ від 12 листопада 2015 року Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БГ БАНК" підготовлено та направлено відповідні зміни до пропозиції № 1 від 10 вересня 2015 року про порядок реалізації майна банку (необоротні активи), які затверджені на засіданні виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (протокол засідання від 16 листопада 2015 року № 272/15).

На підставі зазначених рішень, Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БГ БАНК" розпочато процедуру реалізації об`єктів нерухомого майна, переданих в іпотеку Національному Банку України.

В подальшому рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31 березня 2016 року № 446 та від 29 вересня 2016 року № 1964 вносились зміни до умов продажу активів ПАТ "БГ БАНК", а саме до об`єктів нерухомого майна, переданих в іпотеку Національному Банку України.

Відповідно до зазначених рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БГ БАНК" через організатора торгів ДП "СЕТАМ" проведено електронні торги з метою реалізації нерухомого майна, що передано в іпотеку Національному Банку України, а саме: нежитлове приміщення 1-го поверху житлового 5-ти поверхового будинку заг. пл. 133,60 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за ціною 894 594, 12 грн. (Протокол № 212053 проведення електронних торгів від 16 листопада 2016 року).

16 листопада 2016 року ОСОБА_1 прийняв участь в проведенні електронних торгів, щодо продажу лоту №178660 - нежилого приміщення АДРЕСА_4 , запропонувавши найвищу ціну в сумі 894 594,12 грн. та став переможцем торгів.

Сплативши суму вартості лоту в повному обсязі 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 , як переможцю видано протокол №212053 проведення електронних торгів.

Сторонами не заперечується набуте право власності ОСОБА_1 на вказане нежиле приміщення.

29 листопаді 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "БГ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні та акт приймання - передачі нерухомого майна від 29 листопада 2016 року.

29 листопада 2016 року ОСОБА_1 та ПАТ "БГ Банк" звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кара В.В. за нотаріальним посвідченням договору купівлі - продажу нерухомого майна, що продано на аукціоні, але отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю у ПАТ "БГ Банк" оригіналів правовстановлюючих документів.

16 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавициної Ніни Володимирівни (за місцем знаходження майна) за отриманням свідоцтва про придбання нерухомого майна з аукціону вказаного нежилого приміщення.

16 грудня 2016 року відповідачем за результатами розгляду наданих ОСОБА_1 документів прийнято рішення про вчинення державної реєстрації прав та їх обтяжень № 32969942 та видано свідоцтво НВХ 607593.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням про вчинення державної реєстрації прав та їх обтяжень № 32969942, звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням приватного нотаріуса про вчинення державної реєстрації прав та їх обтяжень та, як наслідок реєстрації за ОСОБА_1 нерухомого майна придбаного ним на аукціоні.

Проте, заявлені у справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору купівлі - продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні та правомірності набуття третьою особою права власності.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення приватного нотаріуса як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

З огляду на склад учасників справи й те, що спірні правовідносини пов`язані з переходом права власності нерухомого майна за результатом проведення електронних торгів 29 листопаді 2016 року на ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим та має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тобто, не виконується основне завдання судочинства.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 826/3130/17 (провадження № 11-915апп18), від 13 березня 2019 року у справі № 826/16283/15 (провадження № 11-1137апп18), від 07 серпня 2019 року у справі № 802/506/16-а (провадження № 11-442апп19), від 19 лютого 2020 року справа № 826/746/17 провадження № 11-1003апп19.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами частини першої статті 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Судові витрати

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України (в чинній редакції), якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3 238 341 343 349 354 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного Банку України задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 804/5633/17, відкрите в порядку адміністративного судочинства, закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов