ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа № 804/5716/16

адміністративне провадження № К/9901/45830/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколов В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/5716/16

за позовом Фермерського господарства «Відродження» до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Відділу агропромислового розвитку Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Сидоренко Д.В., суддів Єфанова О.В., Турова О.М.

ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів Сафронової С.В., Мельника В.В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У вересні 2016 року Фермерське господарство «Відродження» (далі - позивач, ФГ «Відродження») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач 1, Мінагрополітики), Відділу агропромислового розвитку Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - відповідач 2) з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики і продовольства України щодо неспрямування бюджетних коштів на погашення бюджетної кредиторської заборгованості в розмірі 1 554 037,13 грн, зареєстрованої в органах Казначейства, за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» для перерахування на рахунки Фермерського господарства «Відродження»;

1.2. визнати протиправною бездіяльність Відділу агропромислового розвитку Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо невиконання бюджетної програми «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» та невиплати коштів у сумі 1 554 037,13 грн. згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2013 року № 772;

1.3. стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Відродження» компенсацію за бюджетною програмою 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» і не отриманні ним в повному обсязі кошти в розмірі 1 554 037,13 грн, шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики та продовольства України з перерахунком суми заборгованості, враховуючи індексацію в розмірі 1 352 936,34 грн за весь період кредиторської заборгованості, починаючи з 27 грудня 2013 року по 01 вересня 2016 року.

2. В обґрунтування позовних вимог вказано на те, що ФГ «Відродження» є суб`єктом підприємницької діяльності, основним видом діяльності якого є вирощування зерняткових і кісточкових фруктів, в тому числі вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, у зв`язку з цим на нього поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року №587. Однак, всупереч пункту 14 цієї постанови Мінагрополітики, як головним розпорядником бюджетних коштів, не було спрямовано бюджетні кошти для погашення бюджетної кредиторської заборгованості за програмою КПКВ 2801350 в сумі 1 554 037,13 грн., внаслідок чого Відділ агропромислового розвитку був позбавлений можливості подати управлінню казначейства платіжні доручення на виплату компенсації позивачу. Крім того, позивач зазначає про необхідність перерахунку суми кредиторської заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення виконання бюджетного зобов`язання, сплата яких передбачена Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.

3.1. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо не спрямування бюджетних коштів на погашення бюджетної кредиторської заборгованості в розмірі 1 554 037,13 грн., зареєстрованої в органах Казначейства, за програмою "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладання молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними" для перерахування на рахунки ФГ "Відродження".

3.2. Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України у встановленому законодавством порядку спрямувати бюджетні кошти на погашення бюджетної кредиторської заборгованості в розмірі 1 554 037,13 грн., зареєстрованої в органах Казначейства, за програмою "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладання молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними" для перерахування на рахунки ФГ "Відродження". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того що Міністерством аграрної політики і продовольства України, як головним розпорядником бюджетних коштів допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не спрямуванні бюджетних коштів на погашення бюджетної кредиторської заборгованості в розмірі 1 554 037,13 грн за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» для перерахунку на рахунки позивача. Відсутність бюджетного фінансування не звільняє державу від обов`язку виконувати взяті на себе зобов`язання щодо компенсації витрат суб`єктам господарювання за вказаною програмою.

4.1. Позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Відділу аграрнопромислового розвитку Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо невиконання бюджетної програми «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» є безпідставними, оскільки головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство аграрної політики і продовольства України.

4.2. Суди першої та апеляційної інстанцій вказали на те, що позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача з Державного бюджету України компенсації з перерахунком суми заборгованості, враховуючи індексацію в розмірі 1 352 936,34 грн за весь період кредиторської заборгованості починаючи з 27 грудня 2013 року по 01 вересня 2016 року не підлягають задоволенню, з огляду на те, що сфера дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», на який посилається позивач, поширюється лише на фізичних осіб. У даному випадку позивач не є фізичною особою, тому дія вказаного закону на нього не поширюється. А сама компенсація не є об`єктом індексації грошових доходів населення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. У червні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якій він просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким залишити адміністративний позов Фермерського господарства «Відродження» без задоволення.

6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам норм права щодо законності і обґрунтованості, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів, а тому підлягають скасуванню. Оскаржувані судові рішення ухвалені судами з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права.

6.1. Скаржник зазначає, що з метою погашення кредиторської заборгованості за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» та подальшого надання державної підтримки на розвиток галузей під час розробки та коригування Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та «Про Державний бюджет України на 2016 рік» відповідно до вимог Бюджетного кодексу України вносив численні пропозиції до Міністерства фінансів України щодо фінансування галузей, але зазначені пропозиції не були враховані. Чергове звернення було направлено 11 лютого 2016 року, проте на час розгляду справи у суді питання залишилось не вирішеним.

6.2. На думку скаржника він вчинив всі необхідні дії для отримання коштів позивачем в повному обсязі, що свідчить про відсутність бездіяльності з його сторони. Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністратвиного суду України, викладеній в ухвалі від 16 лютого 2016 року у справі № 824/2176/15-а (К/800/3869/16).

6.3. Крім того, скаржник звернув увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Мінагрополітики не уповноважено контролювати Департамент аграрнопромислового комплексу Дніпропетровської обласної державної адміністрації стосовно подання реєстрів та платіжних доручень на виплату компенсації шляхом перерахування коштів на поточні рахунки позичальників до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, а тому чи виконано пункт 14 Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2015 року № 587 скаржнику не відомо. Мінагрополітики є лише розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми, тобто здійснює розподіл бюджетних коштів та спрямовує їх у регіони, в межах, виділених асигнувань, а компенсація суб`єктам господарювання здійснених ними витрат, не входить до його компетенції. Отже на думку скаржника Мінагрополітики виконало покладені на нього функції.

6.4. Спрямування бюджетних коштів Мінагрополітики до бюджетних розпорядників нижчого рівня на виконання наказів № 772 і наказу № 277 є встановленим фактом і тому є незрозумілим, яким чином суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги щодо зобов`язання Мінагрополітики спрямувати бюджетні кошти, оскільки це зобов`язання було виконано ним у повному обсязі. Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій спростовуються доказами, а саме розподілами відкритих асигнувань, бюджетними запитами та листами до Міністерства фінансів України, які судом першої інстанції не були досліджені належним чином, у зв`язку з чим не встановлено повно і всебічно обставини справи, не надано їм належної юридичної оцінки, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Направляючи Міністерству фінансів України відповідні звернення щодо внесення відповідних витрат за програмою 2801350 під час формування Державного бюджету України на 2015 та 2016 роки, скаржник вжив всіх необхідних дій, направлених на погашення кредиторської заборгованості перед позивачем. Крім того, скаржник зазначив, що не має поноважень змінювати цільове призначення бюджетних коштів, що мають цільове спрямування відповідно до визначених функцій.

6.5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Мінагрополітики не є органом, який здійснює дії щодо нарахування та виплати часткового відшкодування, а лише проводить розподіл коштів та спрямовує їх у регіони в межах виділених асигнувань, а органи Державного казначейства України лише забезпечують казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі введення казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України, тому відсутні підстави для визнання дій щодо невиплати компенсації протиправними.

6.6. Скаржник вважає, що суди не лише не навели мотиви, на підставі яких ним ухвалені зазначені судові рішення, а й не зазначено положень законодавства України на підставі яких, такі судові рішення ухвалено, зокрема, в частині зобов`язання Мінагрополітики вчини дії щодо спрямування позивачу коштів для погашення кредиторської заборгованості, оскільки такі положення відсутні апріорі. Також суди попередніх інстанцій не зазначили належних мотивів прийняття та відхилення аргументів сторін щодо суті спору, що передбачено Законом України «Про забезпечення справа на справедливий. суд».

7. Ухвалою Вищого адміністратвиного суду України від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

8. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

9. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 23 березня 2018 року між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Шипуліна Т.М., судді Бившева Л.І., Хохуляк В.В.

12. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2020 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року 58/0/78-20 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шипуліної Т.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 03 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до частини 1 статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

14. Від позивача та відповідач 2 відзивів на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

15. Фермерське господарство Відродження» зареєстровано як юридична особа, основним видом діяльності якого є « 01.24 вирощування зерняткових і кісточкових фруктів», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 1001299279 від 22 серпня 2016 року.

16. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2013 року №772 затверджено розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилася на 01 січня 2013 року у виноградарстві та садівництві, в тому числі перед Фермерським господарством «Відродження» всього на суму 2059,2 тис. грн., з них: за КЕКВ 2610 в сумі 1711,3 тис. грн. та КЕКВ 3210 в сумі 347,9 тис. грн.

17. Згідно із наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 липня 2014 року №277 затверджено розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилася на 01 січня 2014 року у виноградарстві, садівництві і хмелярстві, в тому числі перед Фермерським господарством «Відродження» на суму 528,5 тис. грн.

18. Протягом 2014 року позивачу були виплачені кошти за бюджетною програмою 2801350 в сумі 505 163,00 грн.

19. Станом на 01 липня 2016 року за ФГ «Відродження» рахується кредиторська заборгованість за програмою КПКВ 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» в сумі 1 554 037,13 грн., що підтверджується звітом про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м) на 01 липня 2016 року та не заперечується учасниками процесу.

Позиція Верховного Суду

Джерела права й акти їх застосування

20. Механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі - збір) в розмірах, встановлених Податковим кодексом України, та використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" визначає Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587 (далі - Порядок № 587 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

21. Відповідно до пункту 3 Порядку № 587 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінагрополітики.

22. Частиною 2 статті 22 Бюджетного кодексу України (далі - Бюджетний кодекс в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головний розпорядник бюджетних коштів: 1) розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних проектів); 2) організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); 3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; 4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; 5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу; 6) розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), при цьому забезпечуючи: своєчасність затвердження паспортів бюджетних програм, достовірність і повноту інформації, що в них міститься; відповідність змісту паспортів бюджетних програм закону про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) та/або розпису бюджету (крім випадків внесення змін до паспортів бюджетних програм у разі внесення змін до спеціального фонду кошторису бюджетної установи в частині власних надходжень бюджетних установ), порядкам використання бюджетних коштів і правилам складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання; підтвердження результативних показників бюджетних програм офіційною державною статистичною, фінансовою та іншою звітністю, даними бухгалтерського, статистичного та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, запровадження форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку для збору такої інформації;

23. Відповідно до приписів пункту 5 Порядку № 587, бюджетні кошти надаються суб`єктам господарювання, які займаються виноградарством, садівництвом і хмелярством (далі - суб`єкти господарювання), незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності для компенсації здійснених у поточному бюджетному році витрат (без урахування сум податку на додану вартість) за відповідними напрямами.

24. Пунктом 14 Порядку № 587 визначено, що на підставі затверджених остаточних обсягів компенсації, розподілу бюджетних коштів між суб`єктами господарювання для компенсації витрат, пов`язаних з будівництвом холодильників (лабораторних комплексів, камер швидкого заморожування плодів та ягід), та розподілу коштів для компенсації витрат з придбання обладнання, техніки та механізмів Мінагрополітики спрямовує бюджетні кошти Міністерству аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних, управлінню промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій. Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим та головні управління агропромислового розвитку обласних держадміністрацій спрямовують бюджетні кошти управлінням агропромислового розвитку районних держадміністрацій. Управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрації, управління агропромислового розвитку районних держадміністрацій на підставі відповідних наказів Мінагрополітики подають управлінням Казначейства реєстр підприємств і платіжні доручення на виплату компенсацій шляхом перерахування бюджетних коштів із власного реєстраційного рахунка на поточні рахунки суб`єктів господарювання, відкриті в банках. Суб`єктам господарювання, що провадять діяльність у містах республіканського та обласного значення, перерахування бюджетних коштів із власних реєстраційних рахунків здійснюють Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим та головні управління агропромислового розвитку обласних держадміністрацій.

25. За приписами частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

26. Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (частина 7 статті 48 Бюджетного кодексу).

27. Наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2012 року № 309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за № 419/20732) затверджений Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (далі - Порядок № 309), пунктом 2.2. якого передбачено, що розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1, а органи Казначейства звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.

28. Згідно пункту 2.4. Порядку № 309 розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати прийняття ними до виконання бюджетного фінансового зобов`язання, якщо інше не передбачено бюджетним зобов`язанням, подають до відповідного органу Казначейства Реєстр фінансових зобов`язань за формою згідно з додатком 2 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання.

29. Після перевірки підтвердних документів по одному примірнику Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов`язань і заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки повертаються розпоряднику бюджетних коштів, а інші примірники цих документів залишаються на зберіганні в органі Казначейства. Форма заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки затверджується Мінфіном. Документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та/або бюджетного фінансового зобов`язання, повертаються розпоряднику з відміткою зареєстровано та взято на облік (пункт 2.6. Порядку № 309).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

30. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільно7гопроцесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

31. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності Законом.

32. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

33. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

34. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

36. Верховний Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на 01 липня 2016 року за Фермерським господарством «Відродження» обліковується зареєстрована в органах Казначейства кредиторська заборгованість за програмою КПКВ 2801350 в сумі 1 554 037,13 грн, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.

37. За таких обставин та виходячи з аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків, що Міністерством аграрної політики та продовольства України, як відповідальним виконавцем бюджетної програми, не вжито необхідних заходів щодо виконання своїх обов`язків з метою реалізації бюджетної програми 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними».

38. Верховний Суд відхиляє аргументи позивача про те, що повноваження Мінагрополітики обмежені лише розподілом бюджетних коштів та спрямування їх у регіони, оскільки норми Бюджетного кодексу України та Порядку № 587 зобов`язують відповідача забезпечити контроль за реалізацією прийнятих рішень, у тому числі вжити усіх заходів, спрямованих на виконання затверджених бюджетних програм.

39. Доводи касаційної скарги щодо не врахування судами висновків Вищого адміністративного суду України, викладених у справі № 824/2176/15-а, слід відхилити. Такі висновки Вищого адміністративного суду України не впливають на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, за встановлених у цій справі обставин, оскільки норми процесуального закону не зобов`язують суди враховувати висновки, висловлені в інших справах, де суд застосував по іншому норми права. Вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суди надають правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.

40. Твердження заявника щодо відсутності мотивів у рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій, спростовуються встановленими судами обставинами у справі та змістом оскаржуваних судових рішень.

41. Інші доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій.

42. З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх часткового задоволення.

43. Таких же висновків про необхідність виконання Міністерством аграрної політики та продовольства України бюджетної програми КПКВ 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» та спрямування відповідних коштів для виплати суб`єктам господарювання Верховний Суд дійшов у своїх постановах від 15 травня 2018 року у справі № 815/2105/17, від 24 квітня 208 року у справі № 821/2156/16, від 13 лютого 2020 року у справі № 815/5101/17, від 14 лютого 2020 року у справі № 803/1448/16.

44. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

45. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

46. Доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

47. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

48. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

49. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

51. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

52. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

53. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове судове рішення по суті позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду