ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 804/6493/17

адміністративне провадження № К/9901/56561/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (головуючий суддя Ільков В.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (головуючий суддя Сафронова С.В., судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод гірничого машинобудування і сервісу» (далі - позивач, скаржник, ТОВ «Завод гірничого машинобудування і сервісу», ТОВ «ЗГМС», Товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Управління, ГУ ДФС в Дніпропетровській області) щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт №8585/04-36-14-11/23344334 від 07 серпня 2017 року, а також скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2017 року за №0014481411 та №0014491411.

В обґрунтування пред`явленого позову позивач посилався на необґрунтованість висновків податкового органу щодо допущених ним порушень при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, зазначивши, що на час вчинення спірних господарських операцій всі його контрагенти: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд Проекшн» (далі - ТОВ "Фонд Проекшн"), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкам Інвест» (далі- ТОВ "Інкам Інвест"), Товариство з обмеженою відповідальністю «Номос Омас» (далі - TOB 'Номос Омас"), Товариство з обмеженою відповідальністю «Жордон» (далі - ТОВ «Жордон»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Арена-Груп» (далі - ТОВ «Арена-Груп») були зареєстрованими юридичними особами, перебували на податковому обліку, мали діючі свідоцтва платника податку на додану вартість, подавали податкову звітність, у тому числі з ПДВ. При цьому, Товариство підкреслювало, що придбані ним у контрагентів за укладеними договорами товари, були використані ним у власній господарській діяльності (ремонт гірничого обладнання), тобто господарські операції є дійсними і не викликають сумніву в їх реальності та відповідності справжньому економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів. Окрім того ТОВ «ЗГМС» наголошувало на недотриманні відповідачем приписів пункту 73.3 статті 73, пункту 79.2 статті 79, пункту 86.4 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) як при оформленні запиту про надання інформації, так і щодо вручення позивачу копії наказу про призначення перевірки й надіслання акту за наслідками її проведення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суди попередніх інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних в її матеріалах доказів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшли переконання, що операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Арена-Груп», ТОВ «Номос Омас», ТОВ «Інкам Інвест», ТОВ «Жордон» і ТОВ «Фонд Проекшн» не мали реального товарного характеру, адже під час перевірки позивача було беззаперечно встановлено та не спростовано в судовому порядку відсутність розумних економічних причин для укладання ним угод з вищезгаданими контрагентами і понесення відповідних витрат по господарським операціям з ними, а також не підтверджено належними доказами руху активів у процесі здійснення спірних господарських операцій; до того ж долучені Товариством до матеріалів справи первинні документи, які відображені по бухгалтерському і податковому обліку та з урахуванням яких позивачем формувалися спірні суми податкових вигод, мають дефекти форми. Крім того усі контрагенти позивача були зареєстровані на осіб, які реального відношення до діяльності вказаних товариств не мають. Водночас, судами встановлена й відсутність в діях відповідача порушень у процедурі проведення перевірки, оскільки остання була обумовлена необхідністю визначення обсягу наслідків, спричинених діяльністю протиправного фінансового механізму.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, просило їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У касаційній скарзі Товариство зазначало про помилковість висновків судів попередніх інстанцій по суті спору, оскільки ними не надано належної оцінки усім суттєвим обставинам, на яких наголошував позивач в позовній заяві, пов`язаних з допущеними податковим органом порушеннями в процедурі призначення та проведення перевірки; також вважає необґрунтованими мотиви судів про безтоварність його відносин з ТОВ «Арена-Груп», ТОВ «Номос Омас», ТОВ «Інкам Інвест», ТОВ «Жордон» і ТОВ «Фонд Проекшн» з констатацією їх діяльності як фіктивної лише з огляду на відкриття кримінального провадження.

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами з`ясовано, що у період з 25 по 31 липня 2017 року посадовою особою Управління на підставі наказу від 19 липня 2017 року №3824-п проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ЗГМС» по взаємовідносинах з ТОВ «Інкам Івест», ТОВ «Номос Омас», ТОВ «Арена-Груп», ТОВ «Фонд Проекшн», ТОВ «Жордон» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, дотримання валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт №8585/04-36-14-11/23344334 від 07 серпня 2017 року, яким, в свою чергу, встановлено порушення Товариством:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено (завищено) податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 531 661,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті198 ПК України, у зв`язку із чим занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 594 850,00 грн., в тому числі: в квітні 2016 року - на 81 991,00 грн., в червні 2016 року - на 21 246,00 грн., в липні - на 18 642,00 грн., у вересні 2016 року - на 10 953,00 грн., в листопаді 2016 року - на 346 936,00 грн., в грудні 2016 року - на 115 079,00 грн.

При цьому, як зазначено в преамбулі акту перевірки, останню призначено відповідно до ухвали Печерського районного суду м.Києва від 29 червня 2017 року у справі №757/36918/17-к.

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов переконання про нереальність господарських операцій Товариства з ТОВ «Інкам Івест», ТОВ «Номос Омас», ТОВ «Арена-Груп», ТОВ «Фонд Проекшн», ТОВ «Жордон» з огляду на відсутність у них матеріально-технічних засобів та трудових ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності, неподання податкової звітності й нездійснення реєстрації податкових накладних; до того ж при проведенні перевірки не вдалося відстежити ланцюг походження товарів, реалізованих в подальшому Товариству; крім того згідно даних Державної прикордонної служби України директори ТОВ «Жордон» ОСОБА_1 , ТОВ «Арена-Груп» ОСОБА_2 , ТОВ «Номос Омас» ОСОБА_3, ТОВ «Фонд Проекшн» ОСОБА_4, ТОВ «Інкам Івест» ОСОБА_5 перебували в зоні проведення АТО та, виходячи з інформації про перетинання кордону, не могли підписувати договори поставки з Товариством; водночас за адресами, за якими зареєстровані ТОВ «Номос Омас», ТОВ «Арена-Груп», ТОВ «Фонд Проекшн», ТОВ «Інкам Івест», фактично знаходяться відповідно віртуальний офіс, який надає юридичним особам послуги щодо присвоєння юридичної адреси, занедбаний дитячий садок та офісні приміщення інших суб`єктів господарювання.

Також в акті перевірки вказано на те, що правоохоронними органами здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000000866, порушеному 29 березня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 209 КК України, в межах якого встановлено факт діяльності на території Київської та Дніпропетровської областей протиправного фінансового механізму, діяльність якого спрямована на незаконне переведення безготівкових коштів у готівку, зменшення податкового навантаження на вітчизняні суб`єкти господарської діяльності та розкрадання державних/бюджетних коштів в особливо великих розмірах; проведеними оперативно-розшуковими заходами виявлені обставини придбання низки підконтрольних підприємств з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ «Арена-Груп», ТОВ «Номос Омас», ТОВ «Інкам Інвест» та ТОВ «Фонд Проекшн», що були зареєстровані на номінальних керівників та засновників, які реального відношення до їх діяльності не мають.

07 серпня 2017 року посадовою особою Управління складено акт №8615/04-36-14-23344334 про неможливість вручення позивачу акту його документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної на підставі, зокрема, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

З огляду на висновки акту перевірки Управлінням 14 вересня 2017 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0014481411 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 664 576,25 грн., з яких: за податковим зобов`язанням - 531 661,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 132 915,25 грн.;

- №0014491411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 743 562,50 грн., з яких: за податковим зобов`язанням - 594 850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 148 712,50 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За змістом пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно ж до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас з огляду на приписи пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Розглядаючи справу, суди встановили, що ТОВ «ЗГМС» (як покупець) мало фінансово-господарські взаємовідносини з наступними контрагентами-постачальниками:

- з ТОВ «Фонд Проекшен» - на підставі договору поставки №17/11-16 від 17 листопада 2016 року;

- з ТОВ «Інкам Інвест» - відповідно до договору поставки №30/11-2016 від 30 листопада 2016 року;

- з ТОВ «Арена-Груп» - за договором поставки №28/09-16 від 28 вересня 2016 року;

- з ТОВ «Номос Омас» - згідно з договором поставки №20/10-16 від 20 жовтня 2016 року;

- з ТОВ «Жордон», з яким 01 квітня 2016 року укладено договір купівлі-продажу №01/04-16.

За умовами вищезазначених договорів постачальники зобов`язались передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товари, а покупець - прийняти та оплатити їх.

Також позивачем (як первісним кредитором) було укладено ряд договорів відступлення права вимоги:

- 17 жовтня 2016 року - договір №17-10-16 з ТОВ «Арена-Груп» (як боржником) та ТОВ «Номос Омас» (новим кредитором) щодо права вимоги за договором поставки №28/09-16 від 28 вересня 2016 року;

- 24 листопада 2016 року - договір №24/11-2016 з ТОВ «Номос Омас» (як боржником) та ТОВ «Інкам Інвест» (як новим кредитором) щодо права вимоги за договором поставки №20/10-16 від 20 жовтня 2016 року;

- 24 листопада 2016 року - договір №23/11-2016 з ТОВ «Фонд Проекшен» (як боржником) та ТОВ «Інкам Інвест» (як новим кредитором) щодо права вимоги за договором поставки №17/11-16 від 17 листопада 2016 року.

Товариство, наполягаючи на реальності господарських операцій між ним та його контрагентами, вказувало на підтвердження цієї обставини договорами, накладними, платіжними дорученнями, а також те, що на час вчинення спірних господарських операцій всі його контрагенти були зареєстрованими юридичними особами, перебували на податковому обліку, мали діючі свідоцтва платників податку на додану вартість, а придбані ним за укладеними договорами товари були використані у власній господарській діяльності (для ремонту гірничого обладнання).

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контрагенти-постачальники позивача ТОВ "Інкам Івест", ТОВ "Номос Омос", ТОВ "Арена-Груп", ТОВ "Фонд Проекшн" не знаходяться за місцями реєстрації, мають ознаки фіктивності й були створені лише з метою забезпечення документообігу по нереальним господарським операціям; до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій внесено неправдиві відомості щодо місць реєстрації керівників та засновників як цих товариств, так і ТОВ «Жордон»; всі контрагенти не мають будь-яких майнових засобів і трудових ресурсів для ведення господарської діяльності, не подають податкової звітності й не сплачують податків до Державного бюджету.

Узгодженість дій ТОВ "ЗГМС" з його постачальниками задля одержання позивачем незаконної податкової вигоди, на переконання судів, підтверджується встановленими в ході проведення перевірки обставинами і долученими до матеріалів справи письмовими доказами, які вказують на те, що в періодах, в яких ТОВ "ЗГМС" задекларовано отримання товарів, жоден з контрагентів не подавав податкової звітності, а з метою уникнення розбіжностей та втрати податкового кредиту вони оформлювали договори відступлення права вимоги один між одним.

При цьому, як відмітили суди, позивач економічний зміст вищенаведених угод (про відступлення права вимоги) не пояснив, як і не надав будь-яких доказів на обґрунтування необхідності вчинення таких дій (до того ж у найкоротший після укладення договорів поставки час) з переліченими вище контрагентами.

Крім того, суди зауважили, що безпідставність відображення позивачем в податковому обліку за перевіряємий період результатів господарських операцій з його постачальниками підтверджується й тим, що під час перевірки позивача було беззаперечно встановлено та не спростовано в судовому порядку відсутність розумних економічних причин для укладання ним угод з вищезгаданими контрагентами і понесення відповідних витрат по господарським операціям з ними; не підтверджено належними доказами руху активів у процесі здійснення спірних господарських операцій; долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи, які відображені ним по бухгалтерському і податковому обліку й з урахуванням яких позивачем формувалися спірні суми податкових вигод, є дефектними.

В той же час, розглядаючи справу, суди враховували як таку ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 29 червня 2017 року, що міститься в матеріалах справи, в якій зазначено про здійснення правоохоронними органами оперативно-розшукових заходів та досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000000866, порушеному 29 березня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 209 КК України, у зв`язку із виявленням факту діяльності на території Київської та Дніпропетровської областей протиправного фінансового механізму, діяльність якого направлена на незаконне переведення безготівкових коштів у готівку, зменшення податкового навантаження на вітчизняних суб`єктів господарської діяльності та розкрадання державних/бюджетних коштів в особливо великих розмірах. При цьому поведеними оперативно-розшуковими заходами з`ясовано обставину придбання низки підконтрольних підприємств з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ «Арена-Груп», ТОВ «Номос Омас», ТОВ «Інкам Інвест», ТОВ «Фонд Проекшн», що були зареєстровані на осіб, які реального відношення до їх діяльності не мали.

Всі наявні в матеріалах справи докази необґрунтованого виникнення у позивача податкової вигоди оцінювались судами попередніх інстанцій у їх сукупності та взаємозв`язку, в тому числі з урахуванням інформації про діяльність усіх учасників спірних господарських операцій.

Також варто зазначити, що Верховним Судом у його постановах неодноразово формулювався правовий висновок, згідно з яким визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Сама по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження, отримання свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, незначні помилки в оформленні первинних документів не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Підсумувавши наведене, беручи до уваги правове регулювання спірних правовідносин та встановлені обставини, суди попередніх інстанцій вказали, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод, а відтак прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є законними.

Водночас, апеляційний суд враховував й відсутність в діях податкового органу порушень порядку призначення і проведення перевірки, оскільки остання, як вже зазначалось, здійснювалась відповідно до ухвали Печерського районного суду м.Києва від 29 червня 2017 року у справі №757/36918/17-к, наказ про її призначення надсилався позивачеві засобами поштового зв`язку (докази чого наявні в матеріалах справи), а неможливість вручення посадовим особам Товариства у зв`язку з їх відсутністю за місцем знаходження суб`єкта господарювання складеного за її результатами акту зафіксована в акті №8615/04-36-14-23344334 від 07 серпня 2017 року.

З огляду на викладене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Натомість доводи касаційної скарги фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому не впливають на законність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва