ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа №804/7730/16

касаційне провадження №К/9901/33175/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Колосисте» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (головуючий суддя - Баранник Н.П.; судді: Дурасова Ю.В., Щербак А.А.) у справі № 804/7730/16 за позовом Приватного підприємства «Колосисте» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсною та скасування податкової консультації,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Колосисте» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати недійсною та скасувати податкову консультацію від 30.05.2016 № 3113/10/04-36-40-03-20, а також зобов`язати відповідача надати нову індивідуальну податкову консультацію на звернення позивача від 28.04.2016 № 56 з урахуванням висновків суду.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 22.12.2016 адміністративний позов задовольнив з мотивів того, що оскаржувана податкова консультація суперечить нормам Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). При цьому суд першої інстанції проаналізував питання, поставлені Приватним підприємством «Колосисте» перед контролюючим органом, та дійшов висновку, що надання палива перевізнику або особі, яка надає послуги з вирощування сільськогосподарських культур, не передбачає переходу права власності або права розпорядження цим паливом, тобто не є операціями з реалізації пального.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.07.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 скасував та прийняв нову - про відмову в задоволенні позову.

Приватне підприємство «Колосисте» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 та залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: підпунктів 14.1.41, 14.1.141-1, 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, статті 52, пункту 53.1 статті 53, підпункту 209.15.5 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 3 8 840 Цивільного кодексу України.

При цьому наголошує, що з оскаржуваного рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не вбачається, які саме норми матеріального чи процесуального права порушено судом першої інстанції, а також неможливо встановити, якими законодавчими нормами та мотивами при вирішенні спору керувався суд апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне підприємство «Колосисте» звернулось до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із запитом від 28.04.2016 № 56, в якому просило надати індивідуальну податкову консультацію та роз`яснити: чи підлягає позивач обов`язковій реєстрації як платник акцизного податку в разі укладення договорів з третіми особами про надання послуг з вирощування (обробітку ґрунту, внесення добрив, сівби, догляду за посівами, збирання врожаю тощо) сільськогосподарських культур із використанням власного палива; чи підлягає Приватне підприємство «Колосисте» обов`язковій реєстрації як платник акцизного податку в разі укладення договорів з третіми особами про надання послуг з перевезення врожаю сільськогосподарських культур з використанням власного палива.

Листом від 30.05.2016 № 3113/10/04-36-40-03-20 контролюючий орган повідомив підприємство, що останнім не вказано, яким чином буде здійснюватись заправка техніки суб`єктів господарювання, з якими укладаються договори про надання послуг, а тому надати обґрунтовану та вичерпну податкову консультацію з питань, висвітлених у зверненні, неможливо.

В той же час, відповідач у листі навів положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими врегульовано питання, поставлені позивачем, та вказав, що суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпунктом 14.1.212 пунктом 14.1 статті 14 цього Кодексу, є особою, яка реалізує пальне.

Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Для цього, в свою чергу, законодавець вимагає від платника податків, який звертається за індивідуальною податковою консультацією, правильно формулювати самі запитання, які мають бути поставлені конкретно, чітко та зрозуміло, з описом індивідуальної ситуації, що склалась.

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення позивача від 28.04.2016 № 56 про надання індивідуальної податкової консультації не конкретизоване: а саме - платником не вказано спосіб здійснення заправки техніки суб`єктів господарювання, з якими укладаються договори про надання послуг, а також не розкрито умов, відповідно до яких будуть виконуватись угоди про надання послуг в частині, що стосується передачі палива.

Неповне відображення обставин та умов, у зв`язку з якими платник звернувся за роз`ясненням, позбавило відповідача можливості надати вичерпну консультацію, про що і було зазначено в листі від 30.05.2016 № 3113/10/04-36-40-03-20.

В той же час органом доходів і зборів вказаним листом надано відповідь у тій формі, в якій перед ним були поставлені питання, та викладено правову позицію щодо практичного застосування положень нормативно-правових актів, які регулюють операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, а також порядок складання та реєстрації акцизних накладних.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Приватного підприємства «Колосисте» без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Колосисте» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 у справі № 804/7730/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк