ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2020 року

Київ

справа №804/7736/17

адміністративне провадження №К/9901/26443/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу голови Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Хоруженко Наталії Вікторівни

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року (головуючий суддя Юрко І.В., судді Чумак С.Ю., Чабаненко С.В.)

у справі №804/7736/17

за позовом ОСОБА_1

до голови Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Хоруженко Наталії Вікторівни,

третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області,

про визнання дій протиправними, визнання незаконним і скасування наказу, зобов`язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди.

І. Історія справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до голови Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Хоруженко Наталії Вікторівни (далі - «Голова суду Хоруженко Н.В.), третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - «ТУ ДСА України в Дніпропетровській області»), з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо внесення подання начальнику ТУ ДСА України в Дніпропетровській області про встановлення керівнику апарату суду ОСОБА_1 премії за жовтень 2017 року у розмірі 50% від посадового окладу і погодження розміру премії в наказі керівника апарату суду №61-к від 17 жовтня 2017 року «Про преміювання керівника апарату суду та заступника керівника за жовтень 2017 року»;

- визнати незаконним і скасувати наказ №61-к від 17 жовтня 2017 року «Про преміювання керівника апарату суду та заступника керівника за жовтень 2017 року» в частині встановлення керівнику апарату ОСОБА_1 премії за жовтень 2017 року у розмірі 50% від посадового окладу;

- зобов`язати Голову суду Хоруженко Н.В. внести подання начальнику ТУ ДСА України в Дніпропетровській області про встановлення керівнику апарату суду ОСОБА_1 премії за жовтень 2017 року у розмірі 150% від посадового окладу і погодити розмір цієї премії в наказі «Про преміювання керівника апарату суду та заступника керівника за жовтень 2017 року»;

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 7 600 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19 грудня 2017 року. Однак 19 грудня 2017 року постановлено ухвалу про задоволення самовідводу головуючого судді Кононенко О.В., у зв`язку з чим справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою цього ж суду від 26 грудня 2017 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її до розгляду у підготовчому засіданні на 24 січня 2017 року. Копію цієї ухвали відповідачка отримала 19 січня 2018 року.

Проте судові засідання, які були призначені на 24 січня та у подальшому на 23 лютого 2018 року, не відбулися через неявку всіх учасників справи.

Разом з тим, 23 лютого 2018 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про продовження на тридцять днів підготовчого провадження у цій справі.

Також 23 лютого 2018 року були складені судові повістки про наступне судове засідання, яке призначене на 27 березня 2018 року. Відповідачка отримала повістку про виклик у це засідання 5 березня 2018 року.

20 березня 2018 року від Голови суду Хоруженко Н.В. надійшло клопотання, в якому вона повідомила, що не може прибути у судове засідання у зв`язку із зайнятістю, а тому просила проводити засідання 27 березня 2018 року без її участі. У цьому клопотанні також висловила незгоду з позовними вимогами та просила у задоволенні позову відмовити.

27 березня 2018 року від позивача також надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Так, 27 березня 2018 року відбулося підготовче судове засідання, за результатами якого Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Цього ж дня у порядку письмового провадження відбувся розгляд справи по суті, за результатами якого прийнято рішення про часткове задоволення позову.

Відповідачка, не погодившись з рішенням від 27 березня 2018 року оскаржила його в апеляційному порядку. До скарги додала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Однак Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 серпня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»; тут і надалі у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), оскільки встановив, що апеляційну скаргу подано відповідачкою, яка є суб`єктом владних повноважень, засобами поштового зв`язку 31 липня 2019 року, тобто після спливу одного року з дня прийняття оскаржуваного рішення.

Водночас, надаючи оцінку клопотанню про поновлення пропущеного строку, суд виходив з того, що відповідачка 5 березня 2018 року була повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 27 березня 2018 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення. Також 20 березня 2018 року вона надала суду першої інстанції клопотання, в якому просила проводити судове засідання 27 березня 2018 року без її участі, зазначивши про свою незгоду з позовними вимогами та підтримку поданих нею заперечень на адміністративний позов. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачка була своєчасно та у встановлений законом спосіб повідомлена про розгляд справи.

До того ж, суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи не містять будь-яких звернень, заяв, клопотань чи запитів відповідача про хід розгляду справи чи надання прийнятих за результатами розгляду справи рішень суду.

У касаційній скарзі Голова суду Хоруженко Н.В. просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року й направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаржник звертає увагу на те, що суд:

- безпідставно зазначив, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня прийняття оскаржуваного рішення, а не з дня складення його повного тексту, як це передбачено частиною другою статті 299 КАС України. Так, відповідачка вважає, що достовірна дата складення повного тексту судового рішення їй не відома, оскільки така не зазначена у самому рішенні, його повний текст не був наданий відповідачці у відповідь на її письмовий запит, який вона подавала у 2018 році, а у відповідь на телефонні дзвінки їй було повідомлено про те, що повний текст рішення не складений. Натомість відповідачка зауважує, що копію рішення від 27 березня 2019 року їй було направлено лише 26 червня 2019 року у відповідь на її заяву від 24 травня 2019 року;

- не виконав обов`язку, передбаченого частиною п`ятою статті 251 КАС України, щодо надсилання учасникам справи копії рішення у дводенний строк;

- порушив вимоги частини десятої статті 243 КАС України, яка передбачає, що усі судові рішення викладаються у паперовій та електронній формі. Так, зазначає, що згідно пункту 13 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року №740 (був чинний на час прийняття рішення від 27 березня 2018 року), електронні копії судових рішень надсилають до реєстру не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту;

- порушив вимоги частини сьомої статті 181 КАС України, оскільки суд закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті того ж дня без письмової згоди відповідачки. У світлі цього скаржник також вказує на те, що заявляючи клопотання про проведення судового засідання 27 березня 2018 року без її участі вона мала на увазі саме підготовче судове засідання.

Сукупність викладених порушень, на думку відповідачки, позбавляє можливості дійти висновку про те, що повний текст рішення від 27 березня 2018 року був складений у день його прийняття, а тому вона вважає, що ухвалою від 14 серпня 2019 року суд позбавив її конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення.

У відзиві на касаційну скаргу позивачка просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін. Наводить такі аргументи:

- відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 250 КАС України дати ухвалення і складання повного тексту судового рішення, прийнятого у порядку письмового провадження, співпадають і не можуть бути різними. Натомість стаття 246 КАС України не вимагає обов`язкового зазначення дати складення повного тексу рішення у його резолютивній частині;

- у цій справі відсутні винятки, передбачені частиною другою статті 299 КАС України, за існування яких суд не застосовує положення цієї норми;

- посилання скаржниці на порушення судом вимог частини сьомої статті 181 КАС України необґрунтовані, оскільки вона подала клопотання про розгляд справи без її участі, що передбачено частиною третьою статті 194 КАС України і наслідком чого є розгляд справи у письмовому провадженні. Водночас позивачка зазначає, що КАС України передбачає можливість подання учасником справи клопотання про розгляд за його відсутності саме справи в цілому, а не кожного окремого судового засідання;

- відповідачка не цікавилась станом судового провадження та його результатом, оскільки звернулася до суду із заявою про видачу копії рішення від 27 березня 2018 року лише 24 травня 2019 року;

- у суду апеляційної інстанції були відсутні дискреційні повноваження щодо оцінки поважності/неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки норма частини другої статті 299 КАС України визначена законодавцем з легітимною метою - захистити людину від невиправданого втручання суб`єктом владних повноважень у принцип res judicata.

Третя особа відзиву на касаційну скаргу не подала.

Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Частинами першою, другою статті 295 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали) визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частиною третьою статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Враховуючи викладене, апеляційне оскарження суб`єктом владних повноважень рішення суду першої інстанції з пропуском річного строку з дня складення повного тексту такого рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений, має наслідком постановлення судом ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, в інших випадках - суд зобов`язаний надати оцінку наведеним скаржником у відповідній заяві підставам пропуску такого строку.

Отже, застосування судом апеляційної інстанції наведених норм процесуального права вимагає достовірного встановлення дати складення повного тексту рішення суду першої інстанції та встановлення, чи був повідомлений суб`єкт владних повноважень про розгляд справи.

Згідно з частиною сьомою статті 181 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення по суті спору) якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 180 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Крім того, приписами частини п`ятої статті 183 КАС України визначено, що приймаючи судове рішення у підготовчому засіданні суд з'ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

З аналізу викладених норм випливає, що обов`язковою умовою розгляду справи по суті у той же день, в який закривається підготовче провадження, є з`ясування думки сторін щодо можливості такого розгляду.

У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким відповідачу направлено копію ухвали від 26 грудня 2017 року. Цією ухвалою суд призначив підготовче судове засідання на 24 січня 2018 року, яке, однак, не відбулося. Засідання, що призначалось на 23 лютого 2018 року також не відбулося, проте цього дня суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів (а.с. 139).

Наступне судове засідання було призначене на 27 березня 2018 року, про яке відповідачка була повідомлена належним чином (а.с. 141).

Враховуючи те, що до 27 березня 2018 року підготовче засідання не проводилося, Голова суду Хоруженко Н.В. мала обґрунтовані підстави вважати, що таке засідання буде проведено 27 березня 2018 року.

У зв`язку з тим, що відповідачка не мала можливості з`явитися у засідання, призначене на 27 березня 2018 року у зв`язку із зайнятістю, вона просила проводити це засідання без її участі (клопотання від 20 березня 2018 року).

В силу положень частини сьомої статті 181, частини третьої статті 183 КАС України відповідачка також мала законні сподівання на те, що у разі закриття підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті, вона буде про це повідомлена.

Слід зазначити, що підготовче провадження та розгляд справи по суті є різними стадіями судового розгляду з суттєвими відмінностями процесуальних дій, що вчиняються в межах цих стадій. Так, питання, що вирішуються на стадії підготовчого провадження мають своєю метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Отже, відповідачка мала правомірні очікування на те, що 27 березня 2018 року буде проведено підготовче засідання, а також на те, що у разі закриття підготовчого провадження суд дотримається вимог частини сьомої статті 181, частини третьої статті 183 КАС України щодо повідомлення її про дату судового засідання. Однак суд не дотримав вимог вказаних норм КАС України, а тому в такому випадку не можна вважати, що відповідачка була належним чином повідомлена про дату розгляду її справи по суті.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки вказаним нормам КАС України та відповідним обставинам щодо їх застосування, а тому дійшов передчасного висновку про те, що Голова суду Хоруженко Н.В. була повідомлена про розгляд справи належним чином.

Крім того, заслуговують на увагу доводи скаржниці щодо необхідності встановлення дати складення повного тексту рішення від 27 березня 2018 року.

Так, у матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення 27 березня 2018 року учасникам справи копії вказаного рішення (а.с. 167). Разом з тим, в дійсності копію рішення від 27 березня 2018 року відповідачці було надіслано лише 24 червня 2019 року, яку вона отримала 2 липня 2019 року (а.с. 176).

Так само й іншим учасникам справи (позивачці й третій особі) копії рішення від 27 березня 2018 року були вручені після спливу одного року з дати ухвалення, зазначеної у його вступній частині (а.с. 177 - вручено третій особі, а.с. 178 - надіслано позивачці, однак відправлення повернуто у зв`язку з непроживанням за відповідною адресою).

Такі дії суду суперечать вимогам частини п`ятої статті 251 КАС України щодо обов`язку суду у дводенний строк надсилати копію судового рішення, що було прийняте у письмовому провадженні.

До того ж Верховний Суд приймає доводи скаржниці про те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржуване рішення було оприлюднене лише 26 червня 2019 року, тобто після спливу одного року з моменту його прийняття, що суперечить вимогам пункту 13 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року №740 (чинний на час прийняття рішення), який передбачав надсилання електронних копій судовий рішень у строк не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту (аналогічні положення містяться у статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Отже, застосовуючи положення частини другої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції повинен був достовірно з`ясувати дату складення повного тексту рішення суду від 27 березня 2018 року, з якою пов`язано початок відліку річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною другою статті 299 КАС України, є передчасним і ґрунтується на формальному підході, а тому не може бути визнаним обґрунтованим.

Окрім іншого, Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлений частиною другою статті 299 КАС України для суб`єкта владних повноважень присічний річний строк на оскарження має на меті забезпечення правової визначеності і остаточності судових рішень, а також на спонукання суб`єктів владних повноважень до оперативної та ефективної реалізації права на апеляційний перегляд справ за їхньою ініціативою.

Водночас статтею 55 Конституції України гарантовано захист судом прав і свобод людини і громадянина.

Стаття 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Тобто конституційне право особи на судовий захист, в тому числі на апеляційний перегляд справи, гарантується та забезпечується державою.

Відтак суб`єкт владних повноважень не може бути позбавлений права на судовий захист з підстав пропуску строку на реалізацію такого права, що зумовлене порушеннями з боку органів судової влади, на які покладено обов`язок забезпечити його реалізацію.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №490/7147/14-а та від 7 серпня 2018 року у справі №804/5039/16.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, апеляційний суд відмовляючи у відкритті апеляційного провадження порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу голови Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Хоруженко Наталії Вікторівни задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року у справі №804/7736/17 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду