ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №804/9120/16
адміністративне провадження №К/9901/44574/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №804/9120/16
за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконними дій і зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Кононенко О.В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, постановлену в складі: головуючого судді Кругового О.О., суддів Лукманової О.М., Божко Л.А.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) із вимогами: визнати незаконним рішення Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про повернення скарги разом із актом від 27.10.2016 №17; зобов`язати Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України перевірити скаргу відповідно до вимог чинного законодавства; стягнути з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України моральну шкоду в сумі 3000 грн і 100 грн за кожен день, починаючи з 20.12.2016; допустити негайне виконання рішення в частині зобов`язання вчинити Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України дії; постановити окрему ухвалу для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не розглянув його скаргу та повернув її разом із актом від 27.10.2016 №17 у зв`язку з відсутністю додатків до неї.
3. Позивач зазначає, що скаргу до повноважного органу було направлено із усіма додатками, а повернення скарги на адресу позивача відбулося не в межах Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР). Також позивач указує на те, що протиправне повернення скарги призвело до порушення його прав, що є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди та притягнення винних осіб до відповідальності.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 на підставі Закону №393/96-ВР звернувся до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України зі скаргою від 24.10.2016 на дії Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз».
5. Зазначена скарга надійшла до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України засобами поштового зв`язку 27.10.2016.
6. Актом Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України від 27.10.2016 №17 позивачу було повернуто його скаргу і вказано, що у конверті були відсутні додатки, зазначені у тексті скарги.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволений частково:
7.1. визнано протиправними дії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету щодо нерозгляду звернення ОСОБА_1 від 24.10.2016;
7.2. зобов`язано Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.10.2016 відповідно до вимог Закону №393/96-ВР;
7.3. в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
8. Суд першої інстанції, з позицією якої погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив із того, що відповідачем не було вчинено визначених законом дій щодо належного та своєчасного розгляду звернення позивача і було безпідставно повернуто скаргу на адресу заявника. Указане послугувало підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання протиправними дій і зобов`язання відповідача вчинити дії щодо розгляду звернення.
9. Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що докази, які б підтверджували факт наявності у позивача хвилювань та інших негативних наслідків спричинених протиправною бездіяльністю відповідача позивачем не надано, тому підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди у заявленому розмірі відсутні. Також суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для винесення окремої ухвали для притягнення винних посадових осіб до відповідальності.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
11. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суму завданої моральної шкоди в сумі 3000 грн і 100 грн за кожен день, починаючи з 20.12.2016. Позивач уважає, що не прийняття відповідачем його скарги щодо відключення газу та сама відсутність газопостачання в квартирі, призвела до неможливості готувати їжу, прати одяг і задовольняти інші господарсько-побутові потреби, що призвело до моральних страждань.
12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
13. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
14. 22 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
15. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Гриціву М.І., суддям Берназюку Я.О., Коваленко Н.В.
16. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 19 червня 2019 року №773/0/78-19, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
17. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бучик А.Ю., суддям Рибачуку А.І., Тацій Л.В.
18. Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року задоволено заяви Бучик А.Ю., Рибачука А.І., Тацій Л.В. про самовідвід.
19. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
20. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу позивача, в якому наполягає на безпідставності останньої та просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
21. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
22. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
24. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
25. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Частиною другою статті 21 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
29. Згідно з частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
30. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
31. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
32. Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
33. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
VI. Позиція Верховного Суду
34. Суд зазначає, що позивач, в цих спірних правовідносинах фактично оскаржував безпідставність і протиправність складання Дніпропетровським обласним територіальним відділом Антимонопольного комітету України акту та повернення його скарги без розгляду.
35. Задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суди попередніх інстанцій захистили порушене право позивача на належний розгляд указаної скарги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо її нерозгляду та зобов`язання розглянути таку.
36. Оскільки в цих правовідносинах відповідачем є Дніпропетровський обласний територіальний відділ Антимонопольного комітету України, який протиправно відмовив у прийнятті скарги позивача і не має відношення до відключення газопостачання в квартирі позивача, тому посилання позивача на відсутність такого, як підставу, яка призвела до моральної шкоди, є необґрунтованими,
37. Водночас Суд зауважує, що сам факт протиправної поведінки відповідача щодо повернення скарги позивача не свідчить про завдання останньому моральної шкоди.
38. Як зазначено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позивач повинен зазначити у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних і фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
39. Беручи до уваги те, що позивачем не доведено та не надано судам попередніх інстанцій відповідних доказів завдання йому моральної шкоди суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині вимог.
40. Також Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови в ухваленні окремої ухвали, оскільки відповідно до статті 166 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) постановлення окремої ухвали - це право, а не обов`язок суду. Окрема ухвала - це різновид судового рішення, яке може бути прийнято судом у випадку, коли під час розгляду справи суд виявив порушення закону. У цьому випадку суди попередніх інстанцій обрали належний спосіб захисту прав позивача.
41. Щодо вимог позивача про звернення постанови до негайного виконання Суд зазначає, що статтею 256 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), визначено вичерпний перелік категорій справ, у яких суд в силу закону або за клопотанням сторони може звернути постанову до негайного виконання. Оскільки ця адміністративна справа не входить до переліку таких справ підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
42. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
43. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
44. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
45. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
46. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020), касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
48. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
49. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
50. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року залишити без змін.
51. Судові витрати не розподіляються.
52. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко