ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
справа №805/1728/16-а
адміністративне провадження №К/9901/40647/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 805/1728/16-а
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Компанієць І. Д., Гаврищук Т. Г., Ястребова Л. В.) від 17 січня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» (далі - ТОВ «Гефест. ЛТД») звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, у якому просило визнати протиправними, нечинними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення № 0000023900/715/10/28-03-39-23182771 від 25 січня 2016 року;
- податкове повідомлення-рішення № 0000033900/716/10/28-03-39-23182771 від 25 січня 2016 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки фактичне здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна за договорами від 20 та 28 листопада 2014 року підтверджуються відповідними первинними документами та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За позицією позивача, висновки податкового органу про порушення вимог податкового законодавства при укладенні зазначених договорів є безпідставними, оскільки сторонами було погоджено всі істотні умови цих договорів, а особи, що їх підписали мали відповідні повноваження.
3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року задоволено позовні вимоги.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби № 0000023900/715/10/28-03-39-23182771 від 25 січня 2016 року.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби № 0000033900/716/10/28-03-39-23182771 від 25 січня 2016 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на користь ТОВ «Гефест. ЛТД» витрати зі сплати судового збору у розмірі 126 942,86 грн.
4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено ТОВ «Гефест. ЛТД» у задоволенні позову.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 01 лютого 2017 року ТОВ «Гефест. ЛТД» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року залишити в силі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
7. 31 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року - без змін. В запереченнях на касаційну скаргу посилались на наявне кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР 10 серпня 2015 року за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, відповідно до якого було встановлено, що за період жовтня - грудня 2014 року службові особи ТОВ «Гефест ЛТД» за попередньою змовою з гр. ОСОБА_1 , директором ПП «Данс» ОСОБА_2 та невстановленими слідством особами, що організували створення ТОВ «Стар Лайм», з метою штучного формування податкового кредиту, чітко розуміючи фактичну вартість «Обєкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , шляхом підроблення первинних фінансово - господарських документів створили видимість придбання Обєкта нерухомості у ТОВ «Стар Лайм`за ціною, що не відповідала ціні продажцу обєкта його власником - ПП «Данс». Крім того, звертають увагу на вирок Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2016 року у справі № 520/2574/16-к відносно гр. ОСОБА_3 визнаного винним у злочині, передбаченому ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.
8. 28 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України від ТОВ «Гефест. ЛТД» надійшли додаткові письмові пояснення по справі.
9. Вищим адміністративним судом України справа двічі призначалася до розгляду. Однак жодного разу справа по суті не розглядалася.
10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
11. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12. 19 березня 2018 року касаційну скаргу ТОВ «Гефест. ЛТД» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 805/1728/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_4. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
13. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 22227/0/78-20 від 19 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
15. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Стар Лайм» за період з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 263/28-03-39/23182771 від 29 грудня 2015 року, яким встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, що призвело до:
- завищення позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року на суму 38 670 грн;
- заниження суми податку на додану вартість за листопад 2014 року на 5 641 905 грн.
17. За висновками контролюючого органу, зазначене призвело до порушення вимог податкового законодавства, а саме пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
18. Склад податкового правопорушення за висновком податкового органу полягає у тому, що правочин з суб`єктом господарювання ТОВ «Стар Лайм», який формував податковий кредит ТОВ «Гефест. ЛТД», не спричинив реального настання правових наслідків. Такий висновок обґрунтовано виявленням контролюючим органом наявності ознак фіктивності господарської діяльності ТОВ «Стар Лайм».
19. На підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом прийнято:
- податкове повідомлення-рішення № 0000023900/715/10/28-03-39-23182771 від 25 січня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Гефест. ЛТД» за платежем: «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», в розмірі 8 462 857,50 грн, з яких за основним платежем 5 641 905 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 2 820 952,50 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0000033900/716/10/28-03-39-23182771 від 25 січня 2016 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 38 670 грн.
20. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правильність відображення позивачем операцій за договорами купівлі-продажу № 280/01-14 від 20 листопада 2014 року та № 2995 від 28 листопада 2014 року у податковій звітності, що досліджувалась відповідачем під час проведення перевірки.
22. При цьому суд першої інстанції зауважив, що позивачем надано суду нотаріально посвідчені копії первинних документів (договори та специфікація, податкові та видаткові накладні, витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно), що підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій, факт оплати за вказане у договорах та специфікації майно відповідачем не заперечується, що вказано у акті перевірки.
23. Посилання відповідача на фіктивність вказаних операцій суд першої інстанції відхилив з огляду на відсутність вироку відносно директора ТОВ «Стар Лайм» ОСОБА_3
24. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
26. Зокрема, скаржник зазначив, що в порушення вимог частини другої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції прийняв від відповідача та дослідив вирок Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2016 року, а також висновки експертів Київського обласного НДЕКЦ МВС України від 08 грудня 2015 року та Київського міського НДЕКЦ МВС України від 28 березня 2016 року.
27. Також, скаржник зазначив, що судом апеляційним судом висновки про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту від операції купівлі-продажу нерухомого майна, зроблено без належного та неповного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.
28. Скаржник зауважує, що Донецьким апеляційним адміністративним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови не враховано, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті 25 січня 2016 року. На час їх прийняття були відсутні будь-які докази, які б підтверджували недійсність угоди між ТОВ «Стар Лайм» та ТОВ «Гефест. ЛТД».
29. З посиланням на висновки Верховного Суду України та Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності за порушення правил оподаткування Товариство стверджує, що контролюючий орган протиправно поклав на нього тягар відповідальності за поведінку інших осіб.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
31. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
32. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
33. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
34. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
35. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а»).
36. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
37. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
38. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
39. Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
40. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).
41. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
42. Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (підпункт 135.1 статті 135 ПК України).
43. Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
44. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).
45. Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
46. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
47. Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
48. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
49. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
50. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 листопада 2014 року між позивачем в особі директора ОСОБА_5 (покупцем) та ТОВ «Стар Лайм» (продавцем та комісіонером, що діє від імені та в інтересах ПП «Данс» (комітент) в особі ОСОБА_1 , що діяв на підставі довіреності, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шевцовою О. С., про що в реєстрі зроблено запис № 2995.
52. Згідно пункту 1.1 цього договору продавець продав, а покупець купив нерухоме майно, а саме: операторська літ. А, будівля сепараторної літ. В, навіс літ. Г, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 513946223101 (далі - нерухоме майно), і сплачує визначену цим договором ціну.
53. Пунктом 1.2 вказаного договору сторони встановили вартість нерухомого майна в розмірі 33 978 451 грн.
54. Крім цього, між позивачем та ТОВ «Стар Лайм» в особі директорів підприємств було укладено договір купівлі-продажу № 280/01-14 від 20 листопада 2014 року, відповідно до якого сторони домовились про поставку товару, відповідно до специфікації до договору на загальну суму 105 000 грн (обладнання та майно, необхідне для роботи АЗС).
55. За висновками суду першої інстанції, реальність вказаних правочинів підтверджено належними первинними документами, зокрема: договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеним між ТОВ «Стар Лайм» та ТОВ «Гефест ЛТД», зареєстрований в реєстрі за № 2995; актом прийому-передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року; витягом з Державного реєстру про реєстрацію права власності;
договором купівлі-продажу № 280/01-14 від 20 листопада 2014 року; специфікацією № 1 до договору купівлі-продажу № 280/01-14 від 20 листопада 2014 року; актом прийому-передачі до договору купівлі-продажу № 280-01/14 від 20 листопада 2014 року; податковою накладною № 65 від 26 листопада 2014 року; податковою накладною № 64 від 21 листопада 2014 року; видатковою накладною б/н від 28 листопада 2014 року; видатковою накладною б/н від 28 листопада 2014 року.
56. Водночас, як установлено судом апеляційної інстанції, вироком Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2016 року, який набрав законної сили, затверджено угоду від 23 лютого 2016 року про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України), яким встановлено, що у травні 2014 року ОСОБА_3 за одноразову винагороду у розмірі 6000 грн, надав згоду невстановленій слідством особі зареєструвати на своє ім`я ТОВ «Стар Лайм».
57. Після вчинення необхідних дій, пов`язаних з реєстрацією підприємства, всі документи ТОВ «Стар Лайм» ОСОБА_3 передав невстановленим слідством особам. Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на пособництво у фіктивному підприємництві невстановленим особам у незаконній діяльності в червні, серпні, листопаді та грудні 2014 року ОСОБА_3 у різних банківських установах підписав необхідні документи та відкрив поточні рахунки, також підписав порожні чекові книжки та інші документи.
58. Тобто у травні 2014 року ОСОБА_3 став фактичним засновником та директором ТОВ «Стар Лайм», при цьому фінансового-господарську діяльність товариства не здійснював, документів по взаємовідносинах з підприємствами-контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не розпоряджався, податкову звітність не складав, не підписував, не подавав та нікому зазначених дій не доручав.
59. Незаконна діяльність ТОВ «Стар Лайм» полягала у тому, що невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити ТОВ «Стар Лайм», розрахункові рахунки та печатку підприємства, здійснювали незаконну діяльність, яка полягала в документальному оформленні фінансово-господарських операцій з метою ухилення від сплати податків підприємствами реального сектору економіки, шляхом завищення ними валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.
60. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно з висновками експерта Київського обласного НДЕКЦ МВС України від 08 грудня 2015 року та Київського міського НДЕКЦ МВС України від 28 березня 2016 року, підписи на первинних фінансово-господарських документах (податкових накладних, договорах та їх додатках, специфікаціях, видаткових накладних, актах прийому-передачі, що свідчать про проведення господарських операцій між ТОВ «Гефест. ЛТД» і ТОВ «Стар Лайм», а також ПП «Данс» і ТОВ «Стар Лайм» виконанні не директором ТОВ «Стар Лайм» ОСОБА_3 , а іншою особою.
61. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 від 22 листопада 2016 року у справі № 826/11397/14, від 24 травня 2016 року у справі № 21-5332а15, від 14 червня 2016 року у справі № 21-1318а16, від 22 листопада 2016 року у справі № 21-2430а16 надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 КК України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.
Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.
62. Наведені висновки Верховного Суду України в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України підлягають врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин. Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.
63. Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18 та від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19.
64. Отже, враховуючи вищезазначене, а також наведені відповідачем доводи у своїх запереченнях на касаційну скаргу, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарських операцій, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку.
65. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про недотримання позивачем визначених законом умов для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, оскільки господарські операції ТОВ «Гефест. ЛТД» і ТОВ «Стар Лайм» не мали на меті реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).
66. Верховний Суд не встановив допущення порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 2 ст. 195 КАС України щодо прийняття, дослідження та надання оцінки наданих до суду вироку Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2016 року, висновків експертів Київського обласного НДЕКЦ МВС України від 08 грудня 2015 року та Київського міського НДЕКЦ МВС України від 28 березня 2016 року. Такі висновки є цілком обґрунтованими та оцінені у сукупності з іншими матеріалами справи.
67. Жодні доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
68. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 805/1728/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов