ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 805/1764/16-а

адміністративне провадження № К/9901/26794/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Кошкош О.О. від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О. від 30 листопада 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «БЕТОНМАШ» до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «БЕТОНМАШ» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило: 1) визнати протиправними дії Інспекції щодо нарахування пені з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 59513,40 грн.; 2) зобов`язати відповідача внести зміни до картки особового рахунку платника податків шляхом виключення (скасування) відомостей про нарахування пені з орендної плати за землю у розмірі 59513,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що після надання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з плати за землю, яким зменшено податкове зобов`язання з орендної плати в сумі 561861,16 грн., контролюючим органом нарахована пеня у розмірі 59513,40 грн. Оскільки подання уточнюючого розрахунку призвело до зменшення податкових зобов`язань, вважає, що законні підстави для нарахування пені відсутні; до того ж статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02 вересня 2014 року передбачено звільнення суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а тому Товариство не може нести відповідальності за несплату орендної плати за землю.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 10 жовтня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, позов задовольнив повністю.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування пені, оскільки внаслідок виправлення позивачем самостійно виявлених помилок у останнього не виникло суми податку до сплати, тобто суми коштів, яку він повинен сплатити до відповідного бюджету, але у встановлені законодавством строки не сплатив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та неправильне застосування ними норм матеріального права, оскільки пеня була нарахована контролюючим органом у відповідності до вимог пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за несвоєчасну сплату орендної плати за землю за період з 26 листопада 2015 року по 16 лютого 2016 року. Вважає, що, подавши уточнюючий розрахунок, позивач фактично сплатив суму податкового боргу поза граничним строком.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство (код ЄДРПОУ 00240052) зареєстроване як юридична особа та знаходиться за адресою 84105, Донецька обл., місто Слов`янськ, вулиця Солоділова, будинок 1.

10 лютого 2015 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік №9011732707, згідно якої визначено щомісячну суму орендної плати у розмірі 59218,47 грн.

04 березня 2015 року підприємством зменшено податкові зобов`язання шляхом подачі уточнюючого розрахунку до податкової декларації з плати за землю за 2015 рік №9029606520, згідно якого щомісячне зменшення складає 2879,82 грн., тобто місячна сума орендної плати склала 56338,65 грн.

За період з 26 листопада 2015 по 30 січня 2016 року на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України контролюючим органом нарахована пеня у сумі 2039,16 грн.

16 лютого 2016 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації з плати за землю за 2015 рік №9275763791, у відповідності до якого сума податкового зобов`язання минулих періодів зменшена на 561861,16 грн.

У зв`язку із цим на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України контролюючим органом нарахована пеня у сумі 57474,24 грн.

Таким чином, як установили суди, загальна сума нарахованої пені за період з 26 листопада 2015 року по 16 лютого 2016 року (дата подання підприємством уточнюючого розрахунку) складає 59513,40 грн., що підтверджується обліковою карткою.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).

Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України.

Так, пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Отже законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданій декларації платником податку.

У зв`язку із цим слід зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України).

За змістом пункту 129.4 статті 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до пунктів 35.1, 35.2 статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

За змістом пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Отже подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу.

Враховуючи, що позивачем в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з плати за землю відкореговано (зменшено) суму податкового зобов`язання, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що у контролюючого органу не було підстав для нарахування Товариству пені, оскільки об`єкт її нарахування відсутній.

Доводи ж Інспекції, викладені у касаційній скарзі, наведеного й мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень, не спростовують, та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, а також приписи статі 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги Інспекції та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко