ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 805/2249/17-а

адміністративне провадження № К/9901/219/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (суддя Голубова Л.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Покровське" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 травня 2017 року №0002744709.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ «Промтехника-Донагро», ТОВ ВКФ «Інтерпром», ТОВ «РИМ ХХІ», ТОВ «Енерготехпром», ТОВ «ВКП «Укрпромпостач»), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано винесене Офісом податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2017 року №0002744709.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, прийшли до висновку, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкових вигод, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс подав до касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Промтехника-Донагро», ТОВ ВКФ «Інтерпром», ТОВ «РИМ ХХІ», ТОВ «Енерготехпром», ТОВ «ВКП «Укрпромпостач», на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди з`ясували, що посадовими особами Офісу у період з 15 березня 2017 року по 19 квітня 2017 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в деклараціях з ПДВ операцій по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Промтехника-Донагро», ТОВ «Донвуглересурси», ТОВ ВКФ «Інтерпром», ТОВ «Енерготехпром», ТОВ «РИМ ХХІ», ТОВ «ВКП «Укропромпостач» за період з травня 2016 по грудень 2016 року, за результатами якої складено акт від 26 квітня 2017 року №22/28-10-47-09/13498562, яким, в свою чергу, встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період: травень, червень, жовтень, листопад та грудень 2016 року в розмірі 1 820 407,00 грн.

В обґрунтування порушень контролюючий орган посилався на те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, оскільки згідно наявної податкової інформації контрагенти ТОВ «Енерготехпром», ТОВ «РИМ ХХІ», ТОВ «ВКП «Укропромпостач» не мали достатньої кількості матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для виконання операцій, обумовлених укладеними з позивачем договорами; що ж до операцій з контрагентами ТОВ «Промтехника-Донагро» та ТОВ ВКФ «Інтерпром», то неможливо у повній мірі простежити ланцюг постачання товарів; таке ж порушення стосується і ТОВ «ВКП «Укропромпостач»; крім того надані Товариством сертифікати якості оформлені неналежним чином.

На підставі акту перевірки 26 травня 2017 року Офісом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002744709, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 1 820 407,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 910 203,50 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у виді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, що розглядається, суди вказали, що стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Донвуглересурси» за лютий, березень, травень та грудень 2016 року в акті перевірки порушень не виявлено, а відтак під час розгляду справи вони також не досліджувались.

Що ж до взаємовідносин з іншими контрагентами, то суди встановили наступне.

Так, між позивачем (як замовником) та ТОВ «РИМ ХХІ» (як підрядником) укладено договір підряду від 05 листопада 2014 року №051014/1, предметом якого було надання послуг з ремонту електрообладнання.

На підтвердження виконання наведеного договору позивачем надано: бухгалтерську довідку, копії актів прийому-передачі виконаних робіт №26 від 01 вересня 2016 року, №48 від 01 вересня 2016 року, №50 від 16 вересня 2016 року, №29 від 16 вересня 2016 року, №30 від 28 вересня 2016 року, №27 від 28 вересня 2016 року, №49 від 09 вересня 2016 року, №51 від 28 вересня 2016 року; товарно-транспортних накладних №310816/1 від 01 вересня 2016 року, №160916/1 від 16 вересня 2016 року, №280916/1 від 28 вересня 2016 року, №280916/1 від 28 вересня 2016 року; платіжних доручень №49358 від 01 вересня 2016 року, №49418 від 02 вересня 2016 року, №49578 від 05 вересня 2016 року, №49648 від 06 вересня 2016 року, №49745 від 07 вересня 2016 року, №49835 від 08 вересня 2016 року, №49951 від 09 вересня 2016 року, №50014 від 12 вересня 2016 року, №50096 від 13 вересня 2016 року, №50155 від 14 вересня 2016 року, №50204 від 15 вересня 2016 року, №50290 від 16 вересня 2016 року, №50360 від 19 вересня 2016 року, №50429 від 20 вересня 2016 року, №50495 від 21 вересня 2016 року, №50542 від 22 вересня 2016 року, №50610 від 23 вересня 2016 року, №50699 від 26 вересня 2016 року, №50847 від 27 вересня 2016 року, №51041 від 29 вересня 2016 року, №51157 від 30 вересня 2016 року; податкових накладних від 01 вересня 2016 року №1, від 16 вересня 2016 року №8, від 28 вересня 2016 року №10, від 28 вересня 2016 року №11.

Також, між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Енерготехпром» (як продавцем) укладено договір купівлі-продажу обладнання та продукції виробничо-технічного призначення від 24 травня 2016 року №1833п.

Виконання вказаного договору підтверджено наступними документами: бухгалтерською довідкою, копіями видаткових накладних №107 від 05 серпня 2016 року, №108 від 07 серпня 2016 року, №112 від 16 серпня 2016 року, №113 від 21 серпня 2016 року, №114 від 21 серпня 2016 року, №115 від 22 серпня 2016 року, №116 від 22 серпня 2016 року, №120 - №124 від 29 серпня 2016 року, №125 - №126 від 30 серпня 2016 року; товарно-транспортних накладних №107 від 05 вересня 2016 року, №108 від 07 вересня 2016 року, №112 від 16 вересня 2016 року, №114 від 21 вересня 2016 року, №115 від 22 вересня 2016 року, №120 від 29 вересня 2016 року, №125 від 30 вересня 2016 року; податкових накладних від 02 вересня 2016 року №108, від 05 вересня 2016 року №109, від 06 вересня 2016 року №110 - №111, від 15 вересня 2016 року №113, від 16 вересня 2016 року №114 - 117, від 28 вересня 2016 року №121, від 29 вересня 2016 року №122, від 30 вересня 2016 року №123; платіжних доручень №50338 від 16 вересня 2016 року, №49457 від 02 вересня 2016 року, №49692 від 06 вересня 2016 року, №50240 від 15 вересня 2016 року, №50334 від 16 вересня 2016 року, №51004 від 28 вересня 2016 року, №51053 від 29 вересня 2016 року, №51171 від 30 вересня 2016 року.

Крім того, Товариством (як покупцем) укладено з ТОВ ВКФ «Інтерпром» (як продавцем) договори купівлі-продажу від 08 липня 2011 року №199п та від 24 травня 2016 року №1834п на придбання товару - обладнання та продукції виробничо-технічного призначення.

З метою підтвердження виконання сторонами умов договорів позивачем надавались: бухгалтерські довідки, копії накладних №20/05-16, №21/05-16, №22/05-16, №23/05-16, №24/05-16, №25/05-16 від 16 травня 2016 року, №38/09-16 від 12 серпня 2016 року, №39/09-16, №40/09-16, №41/09-16 від 27 вересня 2016 року; товарно-транспортних накладних №20/05-16, №21/05-16, №22/05-16, №23/05-16, №24/05-16, 25/05-16 від 16 травня 2016 року, №38/09-16 від 12 вересня 2016 року, №39/09-16, №40/09-16, №41/09-16 від 27 вересня 2016 року; податкових накладних від 10 травня 2016 року №2, від 16 травня 2016 року №4 - №9, від 22 вересня 2016 року №1 - №3; платіжних доручень №42747 та №42748 від 10 травня 2016 року, №43091 та №43105 від 17 травня 2016 року, №43351 та №43350 від 20 травня 2016 року, №43471 та №43514 від 24 травня 2016 року, №50582, №5559 та №50579 від 22 вересня 2016 року.

До того ж, між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Промтехника-Донагро» (як продавцем) укладено договір купівлі-продажу обладнання та продукції виробничо-технічного призначення від 29 грудня 2015 року №1738п.

Виконання договору підтверджено: бухгалтерськими довідками, копіями накладних №1 від 17 травня 2016 року, №5 від 25 березня 2016 року, №7 від 15 квітня 2016 року, №2 від 18 травня 2016 року, №3 від 19 травня 2016 року, №4 від 18 травня 2016 року, №4 - №5 від 22 липня 2016 року, №7 - №8 від 29 липня 2016 року, №2 - №3 від 14 вересня 2016 року, №3 від 14 вересня 2016 року, №4 від 16 вересня 2016 року, №6 - №8 від 27 вересня 2016 року, №6 - №7 від 18 листопада 2016 року, №8 від 18 листопада 2016 року; акту приймання-передачі №23/09 від 23 вересня 2016 року; товарно-транспортних накладних №3 від 25 березня 2016 року, №7 від 15 квітня 2016 року, №2 від 19 травня 2016 року, №1 від 22 липня 2016 року, №5 від 29 липня 2016 року, №1 від 14 вересня 2016 року, №2 від 16 вересня 2016 року, №4 від 27 вересня 2016 року, №7 від 18 листопада 2016 року; податкових накладних та розрахунків коригування від 17 травня 2016 року №1, від 31 травня 2016 року, від 18 травня 2016 року №2, від 18 травня 2016 року №9, від 24 травня 2016 року №10, від 25 травня 2016 року №12, від 26 травня 2016 року №13, від 29 липня 2016 року №8, від 26 вересня 2016 року №1, від 05 серпня 2016 року №1, від 26 вересня 2016 року №2, від 14 вересня 2016 року №2, від 16 вересня 2016 року №5, від 27 вересня 2016 року №6, від 16 вересня 2016 року №6, від 23 вересня 2016 року №7, від 27 вересня 2016 року №8, від 27 вересня 2016 року №10, від 18 листопада 2016 року; платіжних доручень №50885 від 27 вересня 2016 року, №50737 від 26 вересня 2016 року, №50389 від 19 вересня 2016 року, №50337 від 16 вересня 2016 року, №47729 від 05 вересня 2016 року, №46291 від 11 липня 2016 року, №45994 від 05 липня 2016 року, №43594 від 25 травня 2016 року, №43521 від 25 травня 2016 року, №43518 від 24 травня 2016 року, №43487 від 24 травня 2016 року, №43139 від 18 травня 2016 року, №43093 від 17 травня 2016 року.

Водночас, між позивачем та ТОВ «ВКП «Укрпромпостач» укладено договори купівлі-продажу обладнання та продукції виробничо-технічного призначення від 30 грудня 2014 року №1445п та від 21 квітня 2016 року, виконання яких підтверджено наступними документами: бухгалтерськими довідками, копіями накладних від 19 - 29 вересня 2016 року; товарно-транспортних накладних від 19 - 29 вересня 2016 року; податкових накладних від 19 вересня 2016 року №6, від 26 вересня 2016 року №8, від 27 вересня 2016 року №9, від 28 вересня 2016 року №10, від 29 вересня 2016 року №11, від 30 вересня 2016 року №12; платіжних доручень №51050 та №51051 від 29 вересня 2016 року, №51168 від 30 вересня 2016 року, №50392 від 19 вересня 2016 року, №50733 та №50735 від 26 вересня 2016 року, №50890 від 27 вересня 2016 року, №50999 від 28 вересня 2016 року.

При цьому, оцінюючи наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суди вказали, що наявні первинні документи дають можливість визначитися з їх суттю, змістом та обсягом, ідентифікувати учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшли переконання, що у ході перевірки Товариством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.

Разом з тим, суди відмітили, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, як і не доведено, що зміст укладених між ними угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Водночас, судами з`ясовано, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у травні-грудні 2016 року, виписані контрагентами, які на момент спірних правовідносин були зареєстровані платниками ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем, а також належним чином зареєстровані в ЄРПН.

При цьому суди виходили з того, що відповідачем не здійснювалась перевірка контрагентів на предмет наявності у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів, укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки ж контролюючого органу про неможливість здійснення вказаними підприємствами господарських операцій із позивачем ґрунтуються виключно на оцінці податкової інформації, що, як визнали суди, не є достатнім для об`єктивного встановлення дійсних обставин.

В цьому контексті, слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Сама ж лише по собі наявність податкової інформації щодо контрагентів та контрагентів контрагентів, а також відсутність (неналежне оформлення) сертифікатів якості не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Враховуючи наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва