ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 805/2253/17-а

адміністративне провадження № К/9901/66766/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2018 (суддя Смагар С.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 (головуючий суддя Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Запорізьке управління Офісу, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 №0001964706.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗУКРАЇНА-2020» (далі - ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020»), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується як сукупністю належних доказів (первинних документів), так і рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2015 у справі №908/5644/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015; з приводу ж тверджень податкового органу про відсутність фактичних поставок товарів у зв`язку із зазначенням в залізничних накладних відправником вантажу ТОВ «ТД «ВЕТЕК» (а не постачальника - ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020») Товариство зауважило, що з огляду на встановлені договором умови поставки товарів (CPT-станція призначення згідно Інкотермс-2020) саме постачальник зобов`язаний доставити останні до залізничної станції призначення й при цьому питання залучення перевізників, експедиторів тощо знаходяться поза межами впливу й контролю покупця (позивача), як і обставина неможливості відстеження податковим органом повного ланцюгу придбання товару ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020»; крім того зазначені в акті перевірки обставини розслідування у кримінальному провадженні відносно посадової особи контрагента - ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» жодним чином не стосуються його правовідносин з позивачем.

Протокольною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2017 відповідача у справі замінено Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 11.04.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.03.2017 №0001964706, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 063 125,00 грн. за лютий 2014 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 531 562,50 грн.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на наявні в матеріалах справи докази, висновок судової економічної експертизи та рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2015 у справі №908/5644/14, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015, прийшли до висновку, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування даних податкового обліку, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення; з приводу ж вироку Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09.04.2015 у справі №646/3810/15-к, яким посадову особу ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України), суди зауважили, що предметом дослідження під час його постановлення не були взаємовідносини ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» з Товариством, а відтак він не стосується спірних у даній справі питань.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм (вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи), а також висновки акту перевірки, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», на підставі яких ним формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів. Крім того звертає увагу на наявність вироків Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09.04.2015 у справі №646/3810/15-к та Київського районного суду м.Одеси від 30.10.2017 у справі №520/13933/17, які, на його думку, свідчать про фіктивний характер діяльності ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався; разом з тим надіслав письмові пояснення, в яких проти доводів та вимог касаційної скарги заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2023 здійснено заміну відповідача його правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги підлягають розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди попередніх інстанцій з`ясували, що у період з 16.02.2017 по 01.03.2017 посадовою особою Запорізького управління Офісу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» за січень 2014 року, за результатами якої складено акт від 09.03.2017 №13/28-10-47-06/00191193, яким, в свою чергу, встановлено порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань і сумою податкового кредиту за січень 2014 року у розмірі 1 063 125,00 грн. та, як наслідок, завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 1 063 125,00 грн. за лютий 2014 року.

До таких висновків податковий орган прийшов, вказуючи на те, що в поданих Товариством залізничних накладних відправником товару визначено ТОВ «ТД «ВЕТЕК», а не постачальника палива за договором - ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», яке, до того ж, не здійснювало імпортування дизельного палива ані від ВАТ «Нафтан», Республіка Білорусь (яке визначено виробником продукції в сертифікаті відповідності), ані від будь-яких інших постачальників-нерезидентів; разом з тим, паливо, реалізоване Товариству контрагентом ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» згідно зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, було придбано на митній території України у ТОВ «ДАЙМОНД АЛЬЯНС» та ПП «ЮРАЙ», які також не здійснювали його імпортування, а щодо посадових осіб (посадової особи) останнього, до того ж, відкрито кримінальне провадження, зокрема, за частиною 2 статті 205 КК України; крім того вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09.04.2015 у справі №646/3810/15-к посадову особу ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України.

На підставі акту перевірки відповідачем 31.03.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001964706, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 063 125,00 грн. за лютий 2014 року та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 531 562,50 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 01.03.2013 між Товариством (як покупцем) та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» (як постачальником) укладено договір №130/13/13-000773 з врахуванням специфікацій №1 від 04.03.2013, №2 від 01.04.2013, №3 від 20.12.2013, відповідно до умов яких постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти та оплатити паливо дизельне марки F на суму 6 995 736,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 165 956,00 грн., паливо дизельне підвищеної якості марки С на суму 3 095 701,20 грн., у тому числі ПДВ - 515 950,20 грн., паливо дизельне зимове на суму 6 342 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 057 000,00 грн.

В підтвердження виконання умов вище зазначеного договору позивачем надано копії податкових і видаткових накладних, рахунків на оплату, залізничних накладних, актів приймання, сертифікатів якості палива дизельного, паспортів якості, результатів аналізу мастила, виписки з журналу реєстрації проб нафтопродукту, прибуткових ордерів, платіжних доручень.

Взявши до уваги подані документи, а також висновок судової економічної експертизи та рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2015, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015, у справі №908/5644/14 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал" до Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" про стягнення боргу в сумі 375 170,36 грн. за отримане дизельне паливо), суди дійшли переконання, що вони підтверджують реальність й товарний характер операцій позивача з контрагентом ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Разом з тим, усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, визначає, що правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкової вигоди позивачем.

Верховний Суд вважає, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів контролюючого органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальною господарською діяльністю.

Разом з тим, виходячи зі змісту акту перевірки, посадовими особами податкового органу з`ясовано, що документи від імені ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" підписано його керівниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Поряд із тим, як вказано в акті перевірки, вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09.04.2015 у справі №646/3810/ 15-ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України (із затвердженням угоди про визнання винуватості). Встановлення цього факту зумовило висновок контролюючого органу про те, що ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, у тому числі, й позивачу.

Втім, відхиляючи посилання податкового органу на наявність вищевказаного вироку, суди в цілому виходили з того, що він не стосується предмета спору у даній справі, оскільки у ньому відсутні посилання на взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», адже предметом дослідження були правовідносини цього товариства з іншим контрагентом - ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна", якому завдано шкоду внаслідок невиконання зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів та отриманням оплати за них, привласненням отриманих коштів шляхом їх переведення на рахунки підприємств з ознаками фіктивності.

В той же час Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 висловлено правову позицію, згідно з якою факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, сам по собі не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, однак, такий підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій. Вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності, не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Отже, виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що дійсно наявність вироку у кримінальній справі не є обставиною, що безумовно вказує на фактичне нездійснення господарської операцій, однак, це не означає, що встановлені у цьому судовому рішенні фактичні обставини (як, у даному випадку, про те, що ОСОБА_1 , будучи лише формально учасником та директором ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", не вчиняв дій щодо управління останнім й не приймав участі у його фінансово-господарській діяльності), - повинні беззаперечно й невмотивовано відхилятись при розгляді справи, яка розглядається. Більше того, обставини, встановлені вироком, існували на час проведення перевірки, прийняття податкових повідомлень-рішень й були покладені в основу останніх.

Судами попередніх інстанцій не надана системна оцінка юридичному значенню документів, підписаних від імені ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", у тому числі ОСОБА_1 , не здійснена оцінка долучених до матеріалів світлокопій документів на предмет їх відповідності вимогам первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV. Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про те, що між позивачем та його контрагентом ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" реально здійснені та фактично виконані господарські операції є передчасними.

Так, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентом слід з`ясувати їх реальність, встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях, підтвердити або спростувати добросовісність позивача, оцінити дотримання учасниками господарських операцій норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідних операцій, не обмежуючись загальними абстрактними висновками і комплексним аналізом.

На думку суду, оцінка правовідносин позивача та його контрагента, у даному випадку, з огляду на явну специфіку обумовлених правочинами послуг (поставка нафтопродукції), вимагає ретельної перевірки обставин їх виконання. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами та чи є обґрунтованими доводи податкового органу, висловлені в цій справі.

Водночас слід відмітити й те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний також вирок Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16.03.2017 у справі №641/898/17, яким ОСОБА_2 (як посадову особу ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020») визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України.

Крім того, в апеляційній скарзі податковий орган посилався на вирок Київського районного суду м.Одеси від 30.10.2017 у справі №520/13933/17, який, на його думку, також підтверджує фіктивний характер діяльності ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», проте такі його доводи залишились поза увагою й оцінкою суду апеляційної інстанції.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У відповідності до змісту наведеної норми суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Отже наведені приписи законодавства зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається, надаючи йому для цього відповідні процесуальні інструменти.

Загальне правило оцінки доказів сформульоване у частині 1 статті 90 КАС України, згідно з яким суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З`ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.

Як передбачено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення й неповне з`ясування обставин справи не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статей 349 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Водночас слід вказати, що податковим органом подано до касаційного суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, обґрунтоване тим, що стосовно Товариства порушено справу про банкрутство, а тому, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у її постанові від 21 вересня 2021 року у справі №905/2030/19 (905/1159/20), вимоги особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство із визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.

Проте, зменшення контролюючим органом у спірному податковому повідомленні-рішенні Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері податкових правовідносин, за результатами здійснення податковим органом владних управлінських функцій - податкового контролю. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.

Отже вимога платника податку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за характером і змістом відносин пов`язана саме з виконанням позивачем обов`язку зі сплати податку та реалізацією відповідачем владних управлінських функцій, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Такий висновок Верховного Суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 13 квітня 2023 року у справі №320/12137/20 (провадження №11-54апп22), в якій суд відступив від раніше сформованого в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №905/2030/19 висновку, відповідно до якого у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню з 21 жовтня 2019 року підлягають норми статті 7 Кодексу України з питань банкрутства.

За наведеного, Верховний Суд вважає, що заявлене відповідачем клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер