ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 805/2480/17-а

адміністративне провадження № К/9901/40243/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу позовом Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2017 (суддя - Смагар С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 (головуючий суддя - Василенко Л.А., судді: Гайдар А.В., Компанієць І.Д.) у справі №805/2480/17-а.

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» (далі - ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Мар`їнська ОДПІ) від 30.12.2016 № 0000011400/3344.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Мар`їнська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2017, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Мар`їнська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарської операції з отримання товару від спірного постачальника та його подальше використання в господарській діяльності.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Мар`їнською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку із платниками податків ТОВ «ДІАС-АГРО» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.12.2016 № 1488/05-38-1530/00191744, в якому відображено висновки про порушення позивачем:

підпункту «а» пункту 198.1 та абзаців 1 і 2 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 5 розділу ІІІ, підпункту 1 пункту 4 розділу V, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 № 1267/26044, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, а саме: занижено податок на додану вартість задекларованого показника позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до Державного бюджету в розмірі 190880 грн. за листопад 2014 року, в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «ДІАС-АГРО» на суму 190880 грн.

30.12.2016 Мар`їнською ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № 0000011400/3344, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 286320 грн., з яких за податковим зобов`язанням в розмірі 190880 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 95440 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 цієї ж статті податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як з`ясовано судами, 20.11.2014 між ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» (Продавець) та ТОВ «ДІАС-АГРО» (Покупець) укладений договір постачання № 188/14. Також, сторонами укладено додаткові угоди від 28.11.2014, від 31.03.2015, від 01.09.2015.

Згідно з умовами п.1.1 договору, продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення або інші товарно-матеріальні цінності, які надалі іменуються «товар», а покупець прийняти і оплатити цей товар. Асортимент, кількість, ціна товару вказується в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є невід`ємною його частиною.

Сторонами до зазначеного договору підписані специфікації від 28.11.2014, за якими позивачем була придбано: матриця виробу КВКБ-13; матриця виробу КВКБ-16; матриця виробу КВКБ-18; матриця виробу ШС71Х200;

На підтвердженням реальності виконання сторонами вказаного позивачем надано податкові накладні та рахунки до них, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення, акти приймання-передачі векселів.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваної операції.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судами також з`ясовано, що придбана продукція виготовляється зі сталі марки Х12Ф1 або Х12МФ за кресленнями замовника та за своєю суттю є пресовою оснасткою, що встановлюється на пресуючи обладнання для виготовлення вогнетривких виробів. Придбання товару за спірним договором для використання зазначеної продукції у власній господарській діяльності також узгоджується з основним видом економічної діяльності відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме виробництво вогнетривких виробів.

Оприбуткування отриманого товару підтверджується картками складського обліку, також позивачем надані видаткові накладні, інвойси та вантажні митні декларації, які посвідчують подальший продаж товарів за допомогою тих матеріалів, які отримані від вищенаведеного контрагента

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на податкову інформацію щодо ТОВ «ДІАС-АГРО» (акт про неможливість проведення зустрічної звірки), оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни, правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійсненої поставки товару, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Мар`їнська ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

При вирішенні даного спору судами вірно враховано, що недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою для висновку про відсутності факту здійснення певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням. Зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.

Наведені обставини справи свідчать про реальність здійснення господарських операції між позивачем та вказаним вище контрагентом, а тому суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, у зв`язку з придбанням позивачем товару, який було в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарські операції між позивачем та його контрагентами здійснено відповідно до умов чинного законодавства, реальність якої підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №805/2480/17-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова