ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року

м. Київ

справа № 805/2847/16-а

касаційне провадження № К/9901/31467/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 (суддя - Христофоров А.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді - Арабей Т.Г., Міронова Г.М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ імені ІЛЛІЧА» (далі у тексті - ПАТ «ММК ім. Ілліча», Товариство, позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2016 № 0000064000 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 502 985, 00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 251 493, 00 грн.

Свої позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, неправомірно зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «ПРАЙД-КОМПАНІ» здійснювались у межах господарської діяльності та підтверджені необхідними первинними документами. Зазначає, що Товариство є добросовісним платником податків та здійснює свою господарську діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства, зважаючи на що, просило визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 22.11.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ імені ІЛЛІЧА» задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14.04.2016 № 0000064000.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів неправомірного формування позивачем податкового кредиту, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Натомість, позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту, що свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 502 985, 00 грн.

Відповідач, вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнятими внаслідок неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив рішення судів скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.07.2017 відкрив касаційне провадження у справі № 805/2847/16-а.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування на суму 502 985, 00 грн суперечить вимогам статті 200 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), оскільки різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду мала від`ємне значення і була підтверджена належно оформленими податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується відповідними витягами, які долучені до матеріалів справи), зважаючи на що позивач під час здійснення у січні 2016 року операцій з ТОВ «ПРАЙД-КОМПАНІ» мав усі підстави для визнання права на податковий кредит у зазначеній вище сумі та заявити зазначену суму до бюджетного відшкодування в складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) за цей звітний період, тому висновки відповідача щодо порушення позивачем норм ПК України, відображених у акті перевірки від 21.03.2016 №121/28-03-40/00191129 не відповідають фактичним обставинам справи. Просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147- VII, який набрав чинності з 15.12.2017 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.03.2023 прийняв касаційну скаргу позивача до провадження і призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 07.03.2023.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Ханової Р.Ф., Хохуляк В. В.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС проведено камеральну перевірку ПАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ імені ІЛЛІЧА» правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2016 року.

На підставі перевірки складено довідку (акт) від 21.03.2016 №121/28-03-40/00191129, за змістом якої встановлено порушення позивачем вимог: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 502 985, 20 грн за січень 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ «ПРАЙД-КОМПАНІ»; п.201.6 ст.201 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 502 985, 20 грн та завищення суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платник у банку на 502 985, 20 грн

04.04.2016 Позивач подав заперечення № 04/332 до довідки (акту) перевірки, за наслідками розгляду яких отримав відповідь СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку від 11.04.2016 № 3637/10-28-03-40, що висновок довідки (акту) перевірки від 21.03.2016 №121/28-03-40/00191129 залишено без змін.

На підставі вказаної вище довідки (акту) сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.04.2016 № 0000064000 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 502 985, 00 грн, у т.ч. штрафні санкції у сумі 251 493, 00 грн.

Скаргу позивача рішенням ДФС України № 16848/6/99-99-11-01-00-25 від 04.08.2016 залишено без задоволення, а рішення МГУ ДФС- Центрального офісу з ОВП від 18.05.2016 №11081/10/28-10-10-4-33 - без змін.

Не погодившись із висновками податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку висновкам судів першої та апеляційної інстанції в контексті дотримання відповідачем частини другої статті 2 КАС України при прийнятті оскаржуваного індивідуального акту, колегія суддів виходить із такого.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (пункт 200.6 статті 200 Податкового кодексу України).

За положеннями пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Зі змісту наведених норм вбачається, що платник податку у випадку, якщо сума податку на додану вартість має від`ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від`ємного значення з податку на додану вартість до податкового кредиту наступного податкового періоду. Зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону № 996-ХІV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 03.08.2015 між ПАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ імені ІЛЛІЧА» та з ТОВ «ПРАЙД-КОМПАНІ» укладено договір № 1358, предметом якого була передача матеріалів(ресурсів) на умовах передбачених договором.

На підтвердження виконання умов договору сторонами підписані (та додані до матеріалів справи) відповідні специфікації: від05.10.2015 №2 на отримання позивачем алюмінію вторинного АВ 87 гранульованого у кількості 140 т на суму 4 410 000, 00 грн; від 12.01.2016 №3 на отримання позивачем алюмінію вторинного АВ 87 гранульованого у кількості 5 т на суму 169 000, 00 грн та алюмінію вторинного АВ 87 чушкового у кількості 15 т на суму 507 000, 00 грн; від 15.01.2016 №4 на отримання позивачем алюмінію вторинного АВ 87 чушкового у кількості 18 т на суму 608 400, 00 грн.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується видатковими накладними від 17.01.2016 № 000000004; від 14.01.2016 № 000000003; від 12.01.2016 № 000000002; від 20.01.2016 № 000000005 та прибутковими ордерами, наявними у матеріалах справи.

Здійснення розрахунків за поставлений товар підтверджено рахунками на оплату від 14.01.2016 № 000000004, від 17.01.2016 № 000000005, від 12.01.2016 №000000002, від 20.01.2016 № 000000007 та платіжними дорученнями від 15.02.2016, від 19.01.2016; від 12.02.2016; від 17.02.2016, від 04.02.2016, які містяться у матеріалах справи.

Факт поставки товару підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем товарно-транспортними накладними від 17.01.2016 № 17/01/2016; від 20.01.2016 № 20/01/2016, від 12.01.2016 № 12/01/2016, від 14.01.2016 № 14/01/2016 та актами прийму-передачі від 17.01.2016 № 000000004, від 20.01.2016 № 000000005, від 12.01.2016 №000000002, від 14.01.2016 № 000000007, що містяться в матеріалах справи.

Суди встановили, що з метою формування податкового кредиту за перерахованими операціями згідно з даними Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 467754 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙД-КОМПАНІ» виписано позивачу податкові накладні від 12.01.2016 № 2 на суму 119 700, 00 грн; від 14.01.2016 № 3 на суму 134 510, 48 грн, від 17.01.2016 № 5 на суму 113 290, 84 грн, від 20.01.2016 № 6 на суму 135 483, 92 грн.

Отже, з аналізу наведених первинних документів судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що наданими позивачем та дослідженими судами документами, що наявні у матеріалах справи підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом за договором від 03.08.2015 №1358, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту платником податків.

Судовими інстанціями установлено, що перелічені вище первинні документи відповідають вимогам Закону № 996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з чим у повній мірі погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про непідтвердження доводів відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом у зв`язку із тим, що відповідач ґрунтує свої висновки на припущеннях. Жодного доказу, який би підтвердив висновок податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях відповідачем під час судового розгляду справи не надано.

Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам, викладеним у цьому акті, дійшли правильного висновку, що при його складанні податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів позивача та його контрагентів; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання, а лише міститься інформація щодо неможливості підтвердити формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із неможливістю відповідачем перевірити та встановити відповідність придбаних та реалізованих товарів по ланцюгу: контрагенти - постачальники за січень 2016 року, а отже, і не спростовується відповідачем факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПРАЙД-КОМПАНІ».

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що господарські операції позивача з придбання алюмінію вторинного АВ 87 гранульованого та алюмінію вторинного АВ 87 чушкового мали реальний характер, були пов`язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст, на противагу чому податковим органом не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «ПРАЙД-КОМПАНІ» можливості здійснювати господарську діяльність за період виконання умов договору від 03.08.2015 №1358, а неможливість перевірки податковим органом необхідних документів через не подання контрагентом контрагента податкової відповідної звітності на момент проведення перевірки позивача не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань, враховуючи правомірність таких дій контрагента, встановлених за рішенням суду.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту сум податку на додану вартість та правомірності формування суми від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) звітного періоду на суму 502 985, 20 грн та завищення суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 502 985, 20 грн за господарськими операціями з наведеним вище контрагентом. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 у справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова