ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 805/3772/15-а

касаційне провадження № К/9901/27599/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2015 (суддя Голубова Л.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.01.2016 (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді - Ляшенко Д.В., Ястребова Л.В.) у справі за позовом Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

Маріупольська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області (далі - позивач, Інспекція, контролюючий орган) подала до суду позов до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (далі - відповідач, Товариство, платник), в якому просила стягнути грошові кошти з розрахункових рахунків, що належать платнику податків, на суму податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, з податку на прибуток приватних підприємств, з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, з податку на додану вартість у загальному розмірі 31152073,16 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Інспекція посилалася на наявність у платника податкового боргу у загальній сумі 31152073,16 грн, який виник внаслідок несплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб, податку на прибуток приватних підприємств, авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість. Ужиті контролюючим органом заходи стягнення податкового боргу не призвели до його погашення.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 02.11.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.01.2016, позов задовольнив повністю: стягнув з рахунків Товариства у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу у загальному розмірі 31152073,16 грн, з яких: заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 9246889,06 грн; заборгованість зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7618023,80 грн; заборгованість зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3208771,48 грн; заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 11078388,82 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив зі встановлених в судовому процесі обставин щодо несплати відповідачем податкових зобов`язань у зазначеній сумі, яка була самостійно ним узгоджена.

Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 8 19 Конституції України, статей 6, 10, 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VІІ (далі - Закон №1669-VІІ), статей 14 21 56 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач наголошує на тому, що відповідно до вимог Закону №1669-VІІ платник звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, які розташовані на території проведення антитерористичної операції, у м. Маріуполь, що не враховано судами попередніх інстанцій.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.01.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Інспекція відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надала, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 29.11.2023.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що платником були подані до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість, в якій платник самостійно визначив суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість: за листопад 2014 року в сумі 1840996,00 грн; за грудень 2014 року в сумі 2760545,00 грн; за січень 2015 року в розмірі 1650633,00 грн; за лютий 2015 року в розмірі 1979818,00 грн, за квітень 2015 року в сумі 743734,00 грн, за травень 2015 року в сумі 913942,00 грн, за червень 2015 року в сумі 909195,00 грн.

Податковим повідомлення-рішенням форми «Ш» від 05.05.2015 №0000121501 до відповідача були застосовані штрафні санкції в розмірі 46981,79 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, яке було отримано відповідачем, що засвідчується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення .

Позивачем 08.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0000171501, яким до відповідача були застосовані штрафні санкції в розмірі 298406,27 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, яке отримано відповідачем 08.06.2015, про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення-рішення.

Свої зобов`язання щодо сплати податкових зобов`язань платник не виконав, заборгованість з податку на додану вартість та пені склала 11078388,82 грн, що підтверджується зворотнім боком облікової картки.

Платником до податкового органу 02.03.2015 подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 7701083,00 грн, суму податкового зобов`язання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств у розмірі 641757,00 грн. За рахунок переплати у розмірі 92,57 грн борг з податку на прибуток підприємств зменшений.

Податковими повідомлення-рішеннями форми «Ш» від 01.07.2015 №0000261503, №0000271503 до відповідача були застосовані штрафні санкції в розмірі 10465,79 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, які отримані відповідачем, що засвідчується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Контролюючим органом 01.07.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0000251503, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 1,41 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, яке отримане відповідачем, що засвідчується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на день звернення контролюючим органом до суду із вказаним позовом відповідачем податкові зобов`язання з податку на прибуток, авансових внесків за звітний податковий період 2014 рік та пені у загальному розмірі 10826795,28 грн не сплачені, що підтверджується зворотнім боком облікової картки.

Також, судами установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем 11.02.2014 подано до податкового органу декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму орендної плати 11205727,71 грн, щомісячно до сплати з січня по листопад 933810,64 грн, за грудень 933810,67 грн.

Платником 09.02.2015 надано до податкової інспекції нову звітну декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за податковий період січень-липень 2015 року, якою було визначено річну суму орендної плати 13996084,92 грн, щомісячно по 1166340,41 грн.

Відповідачем податкові зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за грудень 2014 року, звітний 2015 рік та пеню у розмірі 9246889,06 грн не сплачені, що підтверджується зворотнім боком облікової картки.

На виконання пункту 95.2 статті 95 ПК України позивачем було складено податкову вимогу від 03.06.2014 форми «Ю» №2955-25 на суму податкового боргу 932579,34 грн, яка була отримана відповідачем 10.06.2014, що засвідчується відповідним підписом на корінці зазначеної вимоги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 16.1.3-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

За правилами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За вимогами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 ПК України).

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України).

Положеннями пункту 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов`язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. В разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 20.1.34 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За правилами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Відповідно до пунктів 95.3-95-4 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суди, приймаючи рішення, дійшли до висновку, що всі суми податкових зобов`язань, які входять до складу податкового боргу, були узгоджені з платником податку.

Водночас, у касаційній скарзі Товариство посилається на відкриття судом провадження у справі №808/7194/14 за позовом Інспекції до Товариства про стягнення податкового боргу у розмірі 4667821,90 грн з орендної плати з юридичних осіб, предмет спору якої співпадає з предметом спору у даній справі, що не було враховано судами під час прийняття оскаржуваних судових рішень. Зазначеним доводам позивача не надано оцінку і не з`ясовано, чи співпадає, у якій сумі та по яким зобов`язанням предмет позову у справі №808/7194/14 з предметом позову у даній справі.

Також, скаржник посилається на оскарження у судовому порядку податкової вимоги від 03.06.2014 №2955-25, яка слугувала підставою для стягнення податкового боргу у даній справі, та відкриття провадження у справі №808/7715/14. Зазначеним доводам позивача також не було надано оцінки.

Окрім зазначеного, судами попередніх інстанцій не досліджено і не надано оцінку доводам Товариства про незастосування контролюючим органом до спірних правовідносин положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

В даному випадку колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права в частині дослідження доказів, оскільки судами попередніх інстанцій не було досліджено обставин у судових справах, на які посилалося Товариство. Зазначені обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасними висновки судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 343 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.01.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова