ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року

Київ

справа №805/3876/18-а

адміністративне провадження №К/9901/3522/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (суддя Галатіна О.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року (судді: Міронова Г.М., Казначеєв Е.Г., Геращенко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, прокуратури Донецької області, першого заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Марченка О.Г. про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до прокуратури Донецької області (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач 2), першого заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Марченка О.Г. (далі - відповідач 3), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача 1 щодо направлення відповідачу 2 незаконної, винесеної з перевищенням повноважень, постанови відповідача 3 від 15 вересня 2017 року «Про часткове скасування постанови слідчого»; визнати протиправною та скасувати постанову від 15 вересня 2017 року першого заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Марченка О .Г. «Про часткове скасування постанови слідчого від 21 липня 2017 року «Про визначення розміру відшкодування шкоди»; визнати протиправними дії відповідача 2 щодо зупинення виконання постанови слідчого від 21 липня 2017 року у частині відшкодування 40167,00 грн та зобов`язати відкликати з Державної казначейської служби України постанову першого заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 від 15 вересня 2017 року «Про часткове скасування постанови слідчого»; розподілити судові витрати, понесені ним, у зв`язку з поданням та розглядом позовної заяви, порівну між відповідачем 1 та відповідачем 2 та стягнути їх на його користь.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що незаконно перебував під слідством, втім 08 лютого 2016 року відносно нього було прийнято постанову про закриття кримінального провадження. На підставі статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" і внаслідок звернення позивача, органом досудового розслідування прийнята постанова від 21 липня 2017 року "Про визначення розміру відшкодування шкоди" та визначено суму 234 134, 16грн. Проте під час знаходження вказаної постанови у відповідача 2, її частково скасував відповідач 3, шляхом винесення постанови від 15 вересня 2017 року, визначивши частину відшкодування заробітної плати (а саме надбавки за ранг та вислугу років, компенсацію за невикористану відпустку) упущеною вигодою, і на цій підставі зменшив розмір відшкодування.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 805/3876/18-а в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що скерування ГУ ДКСУ в Донецькій області постанови від 15 вересня 2017 року "Про часткове скасування постанови слідчого" відбулося на підставі та у порядку, передбаченому діючим законодавством, у цьому випадку прокуратура діяла в межах повноважень, визначених частиною першою статті 2 Закону України "Про прокуратуру". Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області також вчиняло всі дії в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством. Тому суд дійшов висновку про відсутність протиправних дій чи бездіяльності відповідачів.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року скасовано. Провадження у справі № 805/3876/18-а за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Маріупольської місцевої прокуратури №1 Першого заступника керівника Марченко О.Г. про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії закрито. Роз`яснено позивачу право звернення з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), дійшов висновку що спір у цій справі підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду в суд апеляційної інстанції.

На переконання скаржника, відповідно до частини першої статті 5 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у позовній заяві він просив визнати відсутність (перевищення) повноважень відповідача 3 при винесенні постанови від 15 вересня 2017 року і неправомірність дій відповідача 2.

Позиція інших учасників справи.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, прокуратури Донецької області, першого заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Марченка О.Г. про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Желтобрюх І. Л., судді: Білоус О. В., Стрелець Т. Г.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 798/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 06 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Постановою слідчого СВ Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 21 липня 2017 року позивачу визначено розмір відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, перебуванням під судом і слідством з 03 лютого 2011 року по 08 лютого 2016 року у сумі 234 134,16 грн.

13 серпня 2017 року відповідач 2 прийняв від позивача заяву про виконання постанови від 21 липня 2017 року про стягнення коштів у сумі 234 134,16 грн.

19 жовтня 2017 року відповідачем 1 на адресу позивача скеровано копію спірної постанови від 15 вересня 2017 року, якою частково скасовано постанову слідчого від 21 липня 2017 року в частині відшкодування 40 167, 00 грн, а в частині відшкодування 155 967, 16 грн неотриманої заробітної плати та 38 000,00 грн витрат на юридичну допомогу постанову залишено та без змін. Дату винесення постанови слідчого 24 липня 2017 року замість 21 липня 2017 року у постанові першого заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Марченко О.Г. зазначено в результаті технічної помилки.

29 вересня 2017 року відповідач 1 отримав скаргу ОСОБА_1 на постанову від 15 вересня 2017 року, яку залишив без задоволення листом від 20 жовтня 2017 року № 04/2/2-6259-12.

Відповідач 2, керуючись пунктом 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, листом від 17 жовтня 2017 року № 12-19/2889 просив позивача надати оригінал постанови від 15 вересня 2017 року та повідомити щодо суми, яка підлягає перерахуванню.

01 вересня 2017 року відповідач 1 отримав лист відповідача 2 "Про надання інформації" від 29 серпня 2017 року № 12-19/2390, в якому ГУ ДКСУ в Донецькій області, посилаючись на пункт 37 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, просив надати протягом 15 робочіх днів документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення списання коштів з державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача.

22 вересня 2017 року відповідач 2 отримав інформацію відповідача 1 щодо наявності постанови від 15 вересня 2017 року та щодо відсутності відомостей, що можуть бути підставою для зупинення списання коштів в розмірі 193 967, 16 грн на користь ОСОБА_1 .

У листі від 12 жовтня 2017 року за вих. № 12-16/2885 відповідач 2 виклав прохання до відповідача 1 та позивача щодо надання оригіналу постанови від 15 вересня 2017 року для виконання.

21 листопада 2017 року листом № 12-19/3331 відповідачем 1 повідомлено позивача про те, що заяву про виконання постанови від 21 липня 2017 року з доданими документами 13 листопада 2017 року направлено на адресу Державної казначейської служби України для виконання за КПКВ 3504030.

У відповідь на скаргу позивача, листом від 26 грудня 2017 року Державна казначейська служба України повідомила про те, що при опрацюванні документів ОСОБА_1 відповідач 2 діяв у межах наданих повноважень, не порушуючи законодавства.

Не погоджуючись з тим, що списання коштів на користь позивача в розмірі 40147,00 грн зупинено, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статтях 55 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК України)).

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

Згідно зі статтею 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Чинним законодавством визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги.

На час розгляду справи судами попередніх інстанцій, єдиним законом є Закон № 266/94-ВР, прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі й на осіб, стосовно яких закрито кримінальне провадження за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону №266/94-ВР у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії відповідачів не пов`язані з вирішенням публічно-правового спору, а позивач фактично не погоджується з розміром відшкодування, завданої йому шкоди внаслідок незаконних дій, зокрема, органу досудового розслідування чи прокуратури, позов може бути подано в порядку цивільного судочинства на підставі статті 1173, частини шостої статті 1176 Цивільного кодексу України та Закону № 266/94-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18) та постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 826/2004/18 (провадження №11-874апп18). Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги .

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про те, що правовідносини, які склалися у цій справі підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов