ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

Київ

справа №805/4114/17-а

адміністративне провадження №К/9901/47566/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду ( суддя Зінченко О.В.) від 18.12.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду головуючий суддя: Ястребова Л.В., судді: Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г.) від 14.03.2018 у справі № 805/4114/17-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 150479-13, про скасування податкової вимоги № 273-42 від 03 листопада 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 липня 2017 року № 7924 на суму 11558,66 грн., про визнання незаконною та скасування вимоги відповідача від 03 листопада 2017 року про необхідність сплати суми податкового зобов`язання у розмірі 11558,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що винесене податкове повідомлення-рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню через невідповідність нормам Конституції України та нормам податкового законодавства, а відтак скасуванню підлягає і податкова вимога.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 14 липня 2017 року № 150479-13 на суму 11558,66 грн.; скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 03 листопада 2017 року № 273-42 на суму 11 558,66 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приватна власність позивача відноситься до об`єктів нерухомості промислового призначення, тому відсутні підстави для нарахування податку на нерухоме майно та обов`язок його сплати.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм: підпунктів 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК), у задоволенні позову відмовити.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична-особа підприємець з 19 березня 1999 року № 2 254 017 0000 002254, за адресою: 84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Ювілейна, будинок 89 квартира 9 , вид економічної діяльності зазначений: 17.12 - виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських сформувань .

Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивачу на праві власності належить нежитлова будівля - цех з виробництва паперової мішкотари, загальною площею 838,8 кв.м., яка розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

14 липня 2017 року відповідачем, згідно п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення форми «Ф»№ 150479-13 про визначення податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, від`ємне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особам, які є власниками суб`єктів нежитлової нерухомості - 18010300 у розмірі 11 558 грн. 66 коп.

03 листопада 2017 року відповідачем сформовано податкову вимогу № 273-42, в якій зазначено, що станом на 02 листопада 2017 року у позивача є податковий борг на суму 11 558 грн. 66 коп. з податку на нерухоме майно, від`ємне від земельної ділянки.

Позивач не погодився із діями відповідача щодо відмови в застосуванні пільги відповідно до п.п. «є» п. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України та звернувся до суду із вказаним позовом.

Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач є власником нежитлової будівлі - цеху з виробництва паперової мішкотари, загальною площею 838,8 кв.м, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вулиця Носакова, будинок 9 Г.

Згідно з Виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вид економічної діяльності позивача - виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари, що в свою чергу відноситься до секції С «Переробна промисловість» відповідно до Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД).

Використання за цільовим призначенням позивачем вищенаведеного нерухомого майна, тобто здійснення діяльності позивачем у власних нежитлових приміщеннях з виробництва паперової тари, не є спірною обставиною між сторонами.

Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

З урахуванням наведеного застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником нежитлової будівлі - цеху з виробництва паперової мішкотари, яка за вимогами ДК 018-2000 належить до класу (код 1251) «Будівлі промислові», здійснює діяльність у власних нежитлових приміщеннях з виробництва паперової тари, що відповідає виду його економічної діяльності - виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі № 805/4114/17-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду