ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2021 року

Київ

справа №805/430/18-а

адміністративне провадження №К/9901/58687/18

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Берназюка Я.О.,

суддів: Бучик А.Ю., Єзерова А.А., Желєзного І.В., Кравчука В.М., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Чиркіна С.М., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №805/430/18-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод металевих конструкцій"

до Головного управління Держпраці у Донецькій області

про скасування постанови про накладення штрафу

за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (ухвалене у складі головуючого судді Арестової Л.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Гайдара А.В., суддів: Блохіна А.А., Шишова О.О.),

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство «Краматорський завод металевих конструкцій» (далі також - ПАТ «Краматорський завод металевих конструкцій», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі також - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 05-16-3300/0082/10 від 10 січня 2018 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 7 104 000 грн.

1.2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було проведено перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 8 грудня 2017 року по 21 грудня 2017 року. За результатами перевірки було складено акт № 05-16-3300/0082, а також винесено припис від 29 грудня 2017 року № 05-16-3300/0082-0033, в якому було вказано допущені підприємством порушення та встановлено строк до 29 січня 2018 року для усунення цих порушень, з письмовим повідомленням державного інспектора праці. Позивач зазначав, що недоліки, які вказані в приписі, підприємство усунуло та направило листа від 5 січня 2018 року до Головного управління Держпраці у Донецькій області про виконання припису, тим самим виконало вимоги в термін, зазначений приписом, а відтак фінансові санкції до нього як до суб`єкта господарювання застосовуватись не повинні. Враховуючи викладене, вважає постанову про накладання штрафу від 10 січня 2018 року на суму 7 104 000 гривень незаконною.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року, позов задоволено.

2.2. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не враховані вимоги частини одинадцятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), відповідно до якої, у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

2.3. Суди зазначили, що, оскільки безпосередньо самим Законом № 877-V відповідальність за порушення вимог спеціальних законів, зокрема Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), не встановлена, то наявні підстави для висновку, що частина одинадцята статті 7 Закону №877-V пов`язує обов`язок контролюючого органу не застосовувати до суб`єкта господарювання у разі виконання ним вимог розпорядчого документу, саме фінансові санкції, передбачені спеціальними законами, в тому числі і статтею 265 КЗпП України. Тому та обставина, що ні КЗпП України, ні Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295), не передбачено звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності, встановленої статтею 265 КЗпП України, у разі виконання вимог припису про усунення виявлених порушень, не може розумітися таким чином, що суб`єкт господарювання, навіть у разі своєчасного і в повному обсязі виконання припису у будь-якому випадку повинен бути притягнений до відповідальності у вигляді фінансових санкцій (штрафу), оскільки таке праворозуміння прямо суперечить положенням частини одинадцятої статті 7 Закону № 877-V.

2.4. Враховуючи положення частини одинадцятої статті 7 Закону № 877-V, пункту 29 Порядку № 295, а також усунення позивачем встановленого Головним управлінням Держпраці у Донецькій області порушення ще до винесення припису - 28 грудня 2017 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неможливість застосування штрафу до ПАТ «Краматорський завод металевих конструкцій», передбаченого статтею 265 КЗпП України.

3. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, заступник прокурора Донецької області звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

3.2. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій невірно застосували статті 259 265 КЗпП України, пункт 29 Порядку 295 та помилково послалися у оскаржуваних судових рішеннях на положення частини одинадцятої статті 7 Закону № 877-V.

3.3. На думку скаржника, норма частини одинадцятої статті 7 Закону № 877-V в цьому випадку не має застосовуватися, оскільки застосуванню підлягає норма статті 265 КЗпП України як спеціальна норма.

3.4. Суди першої та апеляційної інстанції помилково послались на пункт 28 Порядку № 295, яким передбачено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Оскільки, в цьому випадку підлягав застосуванню пункт 29 цього Порядку №295, за яким заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

3.5. Таким чином, на думку скаржника, аргументи позивача про те, що виконання ПАТ «Краматорський завод металевих конструкцій» вимог припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю у встановлений законодавством строк звільняє його від фінансових санкцій не ґрунтуються на вимогах закону.

3.6. Підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України є порушення законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування незалежно від їх подальшого усунення.

3.7. Відтак скаржник вважає безпідставним посилання судів на факт усунення позивачем порушень законодавства на виконання припису, оскільки фінансові санкції, застосовані спірною постановою, не стосуються невиконання припису. Відповідальність за такі порушення передбачена статтею 265 КЗпП України, а усунення виявлених порушень при проведенні перевірки не є підставою для скасування фінансових санкцій, які застосовані за сам факт вчинення порушення у сфері законодавства про працю.

4. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

4.1. Касаційна скарга надійшла до суду 9 серпня 2018 року.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №805/430/18-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

4.3. Ухвалою Верховного Суду від 3 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в судове засідання з повідомленням та викликом учасників справи колегією у складі трьох суддів.

4.4. У судовому засіданні 29 вересня 2020 року позивачем подано клопотання про закриття провадження у справі, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду, постановленою в судовому засіданні 24 листопада 2020 року.

4.5. У судовому засіданні 2 лютого 2021 року постановлено ухвалу про передачу справи № 805/430/18-а на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав з підстав, наведених у частині першій статті 346 КАС України.

4.6. Ухвалою судді Верховного Суду від 18 березня 2021 року справу призначено до розгляду Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав на 31 березня 2021 року на 16:00 год в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. 8 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

5.2. Позивач вказує на те, що порушення ним частини шостої статті 95 КЗпП України не є тими порушеннями, про які йдеться в абзаці четвертому частини другої статті 265 КЗпП України, оскільки індексація є складовою частиною заробітної плати, додатковою оплатою і не є мінімальною гарантією в оплаті праці.

5.3. Тому, на думку позивача, законних підстав для застосування фінансових санкцій, передбачених абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України, у відповідача не було.

5.4. Також посилається позивач і на пункт 28 Порядку №295, відповідно до якого у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. При цьому, вказує на те, що порушення, виявлені під час перевірки, усунуті позивачем 28 грудня 2017 року шляхом перерахування індексації заробітної плати на карткові рахунки працівників у розмірі 87 640,21 грн.

5.5. 10 грудня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення позивача до відзиву на касаційну скаргу, в яких позивач підтримує доводи, викладені у відзиві від 8 жовтня 2018 року.

5.6. Від Головного управління Держпраці у Донецькій області відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

6. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

6.1. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ПАТ "Краматорський завод металевих конструкцій" зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 01412242, місцезнаходження: 84306, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Радгоспна, буд. 15.

6.2. На підставі звернення фізичної особи, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області видано наказ від 7 грудня 2017 року № 2139 "Про проведення інспекційного відвідування ПАТ "Краматорський завод металевих конструкцій" у період з 8 грудня 2017 року по 21 грудня 2017 року з питань дотримання вимог законодавства про працю, в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками та дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці".

6.3. 7 грудня 2017 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було видано направлення № 04.4/1222 на проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування суб`єкта господарювання.

6.4. 7 грудня 2017 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було видано повідомлення №04.4/8742 про проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування суб`єкта господарювання щодо дотримання вимог законодавства про працю, в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками та дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці.

6.5. На підставі наказу та направлення на перевірку посадовими особами Держпраці України з 8 грудня 2017 року з 08 год. 30 хв. по 21 грудня 2017 року до 11 год. 00 хв. проведена позапланова перевірка додержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування ПАТ "Краматорський завод металевих конструкцій", за результатами якої складено акт перевірки № 05-16-3300/0082 від 21 грудня 2017 року.

6.6. У розділі акта перевірки "порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки" зазначено, що в порушення частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", ПАТ "Краматорський завод металевих конструкцій" не нарахована індексація з червня по листопад 2017 року 234 працівникам.

6.7. 26 грудня 2017 року ПАТ "Краматорський завод металевих конструкцій" направлені до Головного управління Держпраці у Донецькій області заперечення на акт перевірки, в якому вказано, що 12 осіб, зазначених у акті перевірки, право на нарахування та виплату індексації не мають.

6.8. 28 грудня 2017 року Головне управління Держпраці у Донецькій області своїм листом повідомило директора ПАТ "Краматорський завод металевих конструкцій", що надані заперечення до акта перевірки будуть враховані при винесені припису на усунення виявлених порушень при інспекційному відвідуванні.

6.9. На підставі акта перевірки Головним управлінням Держпраці у Донецькій області винесено припис від 29 грудня 2017 року № 05-16-3300/0082-0033, в якому позивачу приписано: усунути порушення вимог частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці, а саме, нарахувати та виплатити індексацію заробітної плати з червня по листопад 2017 року 222 працівникам підприємства. У строк до 29 січня 2018 року письмово інформувати про виконання вимог припису державного інспектора праці.

6.10. 5 січня 2018 року ПАТ "Краматорський завод металевих конструкцій" направлена до Головного управління Держпраці у Донецькій області інформація про виконання припису - виплату індексації заробітної плати 28 грудня 2017 року.

6.11. У зв`язку з виявленими в ході інспекційного відвідування порушеннями вимог законодавства про працю, першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Дрозд С.В. 10 січня 2018 року прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 05-16-3300/0082/10, якою на позивача накладено штраф в розмірі 7 104 000 грн на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України.

6.12. Предметом даної справи є законність постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 10 січня 2018 року № 05-16-3300/0082/10 про накладення на ПАТ "Краматорський завод металевих конструкцій" штрафу в розмірі 7 104 000 гривень, яку позивач просить скасувати.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

7.1. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

7.2. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

7.3. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

7.4. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7.5. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

7.6. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

7.7. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

7.8. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

7.9. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

7.10. Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

7.11. З аналізу частини четвертої-п`ятої статті 2 Закону № 877-V вбачається, що органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

7.12. Спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".

7.13. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

7.14. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

7.15. На час виникнення спірних правовідносин основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, що використовують найману працю були врегульовані Порядком № 295.

7.16. Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26 квітня 2017 року № 295 визнано нечинною. Одним з мотивів прийняття судового рішення у цій справі було те, що при прийняті спірної постанови Кабінетом Міністрів України не дотримано принципу передбачуваності, що означає послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що в свою чергу дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

7.17. За змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

7.18. Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26 квітня 2017 року № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14 травня 2019 року.

7.19. Тому, норми постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26 квітня 2017 року № 295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.

7.20. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5895/18.

7.21. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

7.22. За змістом пунктів 19, 20, 27, 28, 29 цього Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

7.23. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти несвоєчасної та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

7.24. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу та направлення на перевірку посадовими особами Держпраці України з 8 грудня 2017 року з 08 год. 30 хв. по 21 грудня 2017 року до 11 год. 00 хв. проведена позапланова перевірка додержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування ПАТ "Краматорський завод металевих конструкцій", за результатами якої складено акт перевірки № 05-16-3300/0082 від 21 грудня 2017 року, в якому заначено, що в порушення частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", ПАТ "Краматорський завод металевих конструкцій" не нарахована індексація з червня по листопад 2017 року 222 працівникам.

7.25. У зв`язку з виявленими в ході інспекційного відвідування порушеннями вимог законодавства про працю, першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Дрозд С.В. 10 січня 2018 року прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 05-16-3300/0082/10, якою на позивача накладено штраф в розмірі 7 104 000 грн на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України.

7.26. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, виходили з того, що індексація є складовою частиною заробітної плати, додатковою заробітною платою, але не є мінімальною гарантією в оплаті праці, відповідальність за яку передбачена абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України

7.27. З доводів позовної заяви та відзиву на касаційну скаргу вбачається, що на думку позивача, порушення ним частини шостої статті 95 КЗпП України не є тими порушеннями, про які йдеться в абзаці четвертому частини другої статті 265 КЗпП України, оскільки індексація є складовою частиною заробітної плати, додатковою оплатою і не є мінімальною гарантією в оплаті праці. Тому вважає, що законних підстав для застосування фінансових санкцій, передбачених абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України, у відповідача не було.

7.28. Однак, у касаційні скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо оплати праці та дійшли помилкових висновків щодо незастосування до позивача відповідальності, передбаченої абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України.

7.29. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій та позицію позивача про те, що індексація заробітної плати не є мінімальною гарантією в оплаті праці, а доводи касаційної скарги в цій частині є законними та обґрунтованими, виходячи із наступного.

7.30. Так, у абзаці четвертому частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

7.31. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

7.32. Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.

7.33. Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

7.34. За змістом статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

7.35. Таким чином, індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

7.36. Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 квітня 2018 року у справі № 816/2325/16, від 19 вересня 2019 року у справі №813/2406/18, від 16 липня 2020 року у справі № 815/5516/17, від 6 жовтня 2020 року у справі № 489/5032/16-а, від 30 листопада 2020 року у справі №824/1059/17-а, від 1 грудня 2020 року у справі № 160/8918/18 та від 29 січня 2021 року у справі №814/1944/17, і Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав не вбачає підстав для відступу від вказаної судової практики.

7.37. Крім того, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою заступник прокурора Донецької області обґрунтовував її тим, що суди попередніх інстанцій невірно застосували статті 256 265 КЗпП України, пункт 29 Порядку №295 та помилково посилалися у оскаржуваних рішеннях на положення частини одинадцятої статті 7 Закону № 877-V.

7.38. Зокрема, скаржник вважає безпідставним посилання судів на факт усунення позивачем порушень законодавства на виконання припису, оскільки фінансові санкції, застосовані спірною постановою, не стосуються невиконання припису. Відповідальність за такі порушення передбачена статтею 265 КЗпП України, а усунення виявлених порушень при проведенні перевірки не є підставою для скасування фінансових санкцій, які застосовані за сам факт вчинення порушення у сфері законодавства про працю.

7.39. У той час, з доводів позовної заяви та відзиву на касаційну скаргу вбачається, що, на думку позивача, відповідач безпідставно прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу, оскільки позивач у встановлений у приписі від 29 грудня 2017 року № 05-16-3300/0082-0033 строк усунув такі порушення, а саме: 28 грудня 2017 року здійснив нарахування та виплату індексації за червень-листопад 2017 року у розмірі 87 640,21 грн.

7.40. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та відзиву на неї, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне вказати наступне.

7.41. Відповідно до частини одинадцятої статті 7 Закону № 877-V у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

7.42. Водночас, норми частини одинадцятої статті 7 Закону № 877-V відсутні у переліку норм, наведеному у частині п`ятій статті 2 Закону, дотримання яких для відповідача є обов`язковим, а тому до спірних відносин у цій справі норми частини одинадцятої статті 7 вказаного Закону не застосовуються.

7.43. Згідно з пунктом 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

7.44. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта перевірки Головним управлінням Держпраці у Донецькій області винесено припис від 29 грудня 2017 року № 05-16-3300/0082-0033, в якому позивачу приписано: усунути порушення вимог частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці, а саме, нарахувати та виплатити індексацію заробітної плати з червня по листопад 2017 року 222 працівникам підприємства. В строк до 29 січня 2018 року письмово інформувати про виконання вимог припису державного інспектора праці.

7.45. 5 січня 2018 року ПАТ "Краматорський завод металевих конструкцій" направлена до Головного управління Держпраці у Донецькій області інформація про виконання припису, виплату індексації заробітної плати 28 грудня 2017 року.

7.46. Тобто, позивачем у строк визначений приписом від 29 грудня 2017 року № 05-16-3300/0082-0033 було усунуто вказані в ньому порушення, однак після виконання вказаного припису відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 05-16-3300/0082/10, якою на позивача накладено штраф в розмірі 7 104 000 грн на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України.

7.47. Як було зазначено вище, позивач наполягає на тому, що відповідач безпідставно прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу, оскільки підприємством у встановлений у приписі від 29 грудня 2017 року № 05-16-3300/0082-0033 строк усунуто вказані у ньому порушення.

7.48. Таким чином, позивач вказує, що у відповідача не було правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, а тому вважає оскаржувану постанову протиправною.

7.49. З приводу таких тверджень позивача Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що, як було вказано вище, згідно з пунктом 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

7.50. З огляду на вищевикладене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав за результатами касаційного розгляду справи дійшла такого правового висновку, що у період до 14 травня 2019 року (день прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/8917/17) пункт 29 Порядку №265 підлягав застосуванню якщо під час інспекційного відвідування встановлено триваючі на момент початку такої перевірки факти несвоєчасної та не у повному обсязі виплати заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці, а тому заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності підлягали вжиттю одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

7.51. Отже, виконання позивачем встановлених у приписі порушення, а саме: нарахування та виплату індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці, а тому постанова Головного управління Держпраці у Донецькі' області від 10 січня 2018 року № 05-16-3300/0082/10 про накладення на ПАТ «Краматорський завод металевих конструкцій» штрафу в сумі 7 104 000 гривень є законною.

7.52. При цьому суд зазначає, що Верховним Судом сформовано усталену практику щодо застосування пункту 29 Порядку № 295, частини одинадцятої статті 7 Закону № 877-V та частини другої статті 265 КЗпП України, зокрема, у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі №820/5115/17, від 6 грудня 2019 року у справі №804/7725/17, від 11 грудня 2019 року у справі №1340/5964/18, від 10 лютого 2020 року у справа №1.380.2019.000037, від 29 квітня 2020 року у справі №826/16738/17, від 22 травня 2020 року у справі №П/811/1996/17 та від 16 липня 2020 року у справі №815/5516/17, і Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав за результатами розгляду цієї справи не знайшла підстав для відступу від вказаної судової практики Верховного Суду.

7.53. Враховуючи викладене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статтю 7 Закону № 877-V, статтю 265 КЗпП України та положення пункту 29 Порядку №295, що відповідно до частини другої статті 351 КАС України є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Краматорський завод металевих конструкцій" до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу.

7.54. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

8.2. Відповідно до частини другої цієї статті порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

8.3. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

9. Висновки щодо розподілу судових витрат

9.1. Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод металевих конструкцій" до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Я.О. Берназюк

Судді: А.Ю. Бучик

А.А. Єзеров

І.В. Желєзний

В.М. Кравчук

Н.В. Коваленко

Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук

О.П. Стародуб

С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець

С.М. Чиркін

В.М. Шарапа