ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа № 805/4850/15-а

адміністративне провадження №К/9901/27863/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Схід» на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Хохленкова О.В. від 22 грудня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чебанова О.О., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О. від 17 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Схід» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Схід» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області; далі - відповідач, Інспекція) про скасування податкових повідомлень - рішень від 27 травня 2015 року №0000561501/11574/10/05-15-15-01 та №0000571501/11575/10/05-15-15-01.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалось на безпідставність застосування до підприємства штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ), передбачених статтею 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки сертифікатом від 25 липня 2014 року №1997/05-04, виданим Товариству Торгово-промисловою палатою України, засвідчено настання обставин непереборної сили з 15 квітня 2014 року при здійсненні діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів, у зв`язку із чим позивач звільнений від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов`язань на підставі статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, у задоволенні позову Товариства відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що згідно із спеціальним законодавством, яке врегульовує порядок справляння податків, зборів на час проведення антитерористичної операції (далі - АТО), зокрема Законом №1669, позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, не є таким що звільнений від сплати поточних зобов`язань зі сплати ПДВ та від відповідальності за неперерахування або невчасне перерахування цього податку, а тому дійшли висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи невідповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального та процесуального права, по суті посилається на помилковість висновку судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування до Товариства штрафних санкцій за несвоєчасність нарахування та сплати зобов`язань з ПДВ та законність прийнятих Інспекцією податкових повідомлень - рішень.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство перебуває на податковому обліку в Інспекції як платник ПДВ та здійснює господарську діяльність на території Донецької області (місто Краматорськ).

Відповідачем проведено камеральну перевірку Товариства з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з ПДВ, результати якої оформлено актом від 18 травня 2015 року №276/05-15-15-01-33504912, у якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 та пункту 203.2 статті 203 ПК України, а саме порушення строків сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ за період червень 2014 року - жовтень 2014 року, січень 2015 року.

На підставі акту перевірки Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2015 року: №0000561501/11574/10/05-15-15-01, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 6036,00 грн. зобов`язано сплатити штраф (10%) у сумі 603,60 грн.; №0000571501/11575/10/05-15-15-01, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 944358,00 грн. зобов`язано сплатити штраф (20%) у сумі 188861,60 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство оскаржило їх у судовому порядку.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування ПДВ (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника, даних системи електронного адміністрування ПДВ.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

Таким чином у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

Питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

У даному ж випадку, відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, а тому акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. У зв`язку з цим прийняті за її результатами податкові повідомлення - рішення, які є предметом розгляду в цій справі, не є законними та підлягають скасуванню.

За наведеного висновок судів першої та апеляційної інстанцій про законність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Схід» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Схід» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області податкові повідомлення - рішення від 27 травня 2015 року №0000561501/11574/10/05-15-15-01 та №0000571501/11575/10/05-15-15-01.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду