ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2020 року

Київ

справа №805/726/15-а

касаційне провадження №К/9901/7252/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів (далі - Інспекція) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2015 (суддя - Голубова Л.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 (головуючий суддя - Жаботинська С.В, судді - Васильєва І.А., Казначеєв Е.Г.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі - Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.02.2014 № 0000054000/307/10/29-03-40 та № 0000064000/306/10/28-03-40.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на безпідставність висновків Інспекції, викладених в акті камеральної перевірки № 9/28-03-40/0019129 від 21.01.2015 про порушення вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2014 року на 465019,00 грн., а також порушення вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на рахунок платника у банку на загальну суму податку на додану вартість 562109,00 грн.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 07.04.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015, позовні вимоги задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 05.02.2014 № 0000054000/307/10/29-03-40 та № 0000064000/306/10/28-03-40.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що первинними бухгалтерськими документами, наданими Товариством, підтверджено правомірність формування ним податкового кредиту у жовтні, листопаді 2014 року, з огляду на шо позбавлення позивача права на формування податкового кредиту у зазначених податкових періодах, а також позбавлення права на відшкодування податку на додану вартість у листопаді 2014 року є протиправним. Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом, з урахуванням того, що такі висновки Інспекції не підтверджені належними та допустимими доказами.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.08.2015 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: у разі невідображення даних податкової накладної в податкових зобов`язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит, оскільки статусу податкового документа податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов`язаннях контрагента; однією з обов`язкових підстав включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Податкового кодексу України.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.01.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 21.01.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, результати якої оформлені актом № 9/28-03-40/00191129 від 21.01.2015, за висновками якого Товариством були порушені: вимоги пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2014 року на 465019,00 грн.; вимоги підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на рахунок платника у банку на загальну суму податку на додану вартість 562109,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту жовтні 2014 року податок на додану вартість у загальній сумі 562109,47 грн. по господарських операціях з постачальниками: КП «КОПАНІЯ ВОДА ДОНБАСУ», ТОВ «ХІМТРЕЙД», ТОВ «КРИВОРІЖПРОТЕХСЕРВИС», ТОВ «НТК ЕКОФІЗПРИЛАД», ДП «ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ», ТОВ «ВКФ «ЕЛІТЕХ», ТОВ «РЕЙ ПЛЮС», ПАТ «ХК «КИЇВМІСЬКБУД», ТОВ «АЛЕКС СТЮАРТ», ІНТЕРНЕШНЛ КОРПОРЕЙШН ЛТД», ТОВ «ГОТЕЛЬ «ХАРКІВ», ТОВ «ТЕМПЕСТ», по яких надіслано запити, та інших 28 суб`єктів господарювання, перелік яких не зазначено в акті перевірки, без зазначення підстав; Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту листопада 2014 року податок на додану вартість у загальній сумі 465010,07 грн. по господарських операціях з постачальниками: КП «КОПАНІЯ ВОДА ДОНБАСУ», ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ, ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ», які не подали податкові декларації та, відповідно, не задекларували свої податкові зобов`язання, у тому числі й по господарських операціях з Товариством.

На підставі акта перевірки Інспекція 05.02.2015 прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000054000/307/10/29-03-40, яким зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2014 року на 562109,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 281054,50 грн.; № 0000064000/306/10/28-03-40, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014 року на 465010,00 грн.

У статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до абзацу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Норми статті 201 Податкового кодексу України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Згідно з пунктом 201.6 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

За пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За абзацом другим цього пункту при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18. статті 48 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) , цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у Реєстрі.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими Податковим кодексом України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов`язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Слід також зазначити, що згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України обов`язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів (послуг), а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через несвоєчасність (не у день надання) внесення їх до Реєстру. Значення має й те, що час складання і надання податкової накладної та час реєстрації цього документа можуть не збігатися.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією в акті перевірки не зазначалося про порушення контрагентами Товариства порядку заповнення чи реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, підставою для виключення зі складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними Товариству підприємствами-постачальниками, перелік яких зазначений у акті перевірки, слугував висновок податкового органу про недекларування контрагентами Товариства своїх податкових зобов`язань, а також про надіслання запитів до податкових органів за місцем реєстрації зазначених контрагентів. Щодо інших 28 суб`єктів господарювання, то Інспекція взагалі не зазначила причин виключення податку на додану вартість зі складу податкового кредиту Товариства.

Також, судами було встановлено, що: Товариством була подана скарга на КП «КОПАНІЯ ВОДА ДОНБАСУ», що відображено у додатку № 8 до декларації з податку за жовтень 2014 року з наданням договорів та всіх первинних документів, передбачених діючим законодавством; по господарських операціях з ПАТ КИЇВМІСЬКБУД», ТОВ «ГОТЕЛЬ «ХАРКІВ», ТОВ «ТЕМПЕСТ», ТОВ «РЕЙ ПЛЮС», які у жовтні 2014 року надавали Товариству готельні послуги, позивачем були надані документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної; щодо решти контрагентів Товариством були надані складені у відповідності до вимог 201 Податкового кодексу України та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, виписані належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2015 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду