ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №805/772/18-а

адміністративне провадження №К/9901/61857/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 805/772/18-а

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної установи «Торецька виправна колонія №2» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення коштів,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, прийняте в складі головуючого судді Аляб`єва І.Г.,

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Шишова О.О., Сухарька М.Г.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 05 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), Державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» (далі - ДУ «Торецька виправна колонія (№2)», відповідач-2), в якому просив:

1.1 визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 13 листопада 2017 року № 4429/к;

1.2 поновити позивача на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС) на посаді начальника Колонії з 04 грудня 2017 року;

1.3 зобов`язати Колонію виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позову позивач указав, що вважає своє звільнення незаконним, оскільки підстава звільнення (норма частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію») не розповсюджує свою дію на працівників ДКВС, порядок звільнення яких унормовано спеціальним Законом України «Про державну кримінально-виконавчу службу».

2.1. Також вказував, що відповідачами не виносилося рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а одразу винесено оскаржуваний наказ, який є формою реалізації такого стягнення.

2.2. Позивач стверджує, що оскаржуваний наказ незавізований заступником міністра, як того вимагає Положення про ДУ «Торецька виправна колонія (№2).

2.3 Крім того, зазначав, що з висновком службового розслідування його не ознайомили.

3. Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив та зазначив, що ОСОБА_1 звільнено за вчинення корупційного правопорушення, факт вчинення якого підтверджується рішенням суду про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також висновком службового розслідування. Також Міністерство юстиції України зазначає, що на працівників ДКВС розповсюджуються порядок та умови проходження служби поліцейськими.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 з лютого 2013 року працював на посаді начальника ДУ «Торецька виправна колонія (№2)».

5. Постановою Дзержинського міського суду від 27 березня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2017 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП у вигляді штрафу.

6. 14 серпня 2017 року прокурором Донецької області направлено до Міністерства юстиції України подання № 21-195вих-17 з проханням провести службове розслідування за фактами, встановленими відповідними судовими рішеннями.

7. Наказом Міністерства юстиції України від 08 вересня 2017 року призначено службове розслідування, проведення якого доручено начальнику Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

8. За результатами розслідування складений висновок, затверджений державним секретарем Міністерства юстиції України 06 жовтня 2017 року.

8.1. У висновку вказано про визнання судом ОСОБА_1 винним у вчиненні корупційного правопорушення та запропоновано направити матеріали до Міністерства юстиції України для вирішення питання про подальше проходження останнім служби в ДКВС.

9. Наказом Міністерства юстиції України від 13 листопада 2017 року № 4429/к вирішено звільнити ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення останнього до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» та пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

10. Згідно з актом від 05 грудня 2017 року, складеним посадовими особами ДУ «Торецька виправна колонія (№2)», позивачу запропоновано ознайомитися із висновком службового розслідування та наказами про звільнення та про відкликання із відпустки, проте поставити свій підпис на копіях вказаних документів позивач відмовився.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

12. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що звільнення позивача із займаної посади здійснено Міністерством юстиції України із дотримання процедури визначеної Законом України "Про Національну поліцію", Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", що має наслідком відмову у задоволенні позову.

ІV. Касаційне оскарження

13. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 18 вересня 2018 року.

14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій встановленим обставинам справи. Так, заявник касаційної скарги зауважує на тому факті, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин приписи Закону України «Про Національну поліцію», в той час як, на його думку, до вказаних правовідносин слід застосовувати приписи Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

14.1. Додатково заявник касаційної скарги звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, що оскаржуваний наказ не погоджений заступником Міністра юстиції України, який згідно з розподілом повноважень координує та контролює діяльність ДКВС України. Посилання судів попередніх інстанцій на погодження наказу про звільнення заступником Міністра юстиції України Чернишовим Д.В., на думку позивача, не є належним доказом, оскільки наказ про розподіл обов`язків між заступниками Міністра був виданий вже після звільнення позивача.

14.2. Також заявник касаційної скарги звертає увагу на той факт, що суди попередніх інстанцій помилкового, на думку позивача, не врахували факт відсутності наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а наявний лише наказ про звільнення позивача із займаної посади.

14.3. Крім того, заявник касаційної скарги, звертає увагу, що, на його думку, суди помилково прийняли до уваги акт про відмову в ознайомленні із результатами службового розслідування, оскільки вказаний акт підписаний та складений його підлеглими, що, в свою чергу, суперечить вимогам пунктам 6,7 розділу VII Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 березня 2015 року № 356/5 (далі - Порядок № 356/5).

14.4. Також позивач вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме: долучив до матеріалів справи наказ Міністерства юстиції України від 06 жовтня 2017 року № 395 о/к, який не був предметом дослідження у суді першої інстанції.

14.5. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позивних вимог.

15. 01 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т. Г., суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І.Л. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 805/772/18-а із Донецького окружного адміністративного суду.

16. 12 жовтня 2019 року справа № 805/772/18-а надійшла до Верховного Суду.

17. До Верховного Суду 29 жовтня 2019 року надійшли відзиви представників відповідача-1 та відповідача-2 на касаційну скаргу позивача, в якій вони спростовують її доводи та просять залишити касаційну скаргу без задоволення.

18. 07 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 643/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцова Н.В., суддів Кашпур О.В., Радишевську О.Р.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

20. Відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

23. Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV, в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

23.1. Відповідно до статті 4 діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України проводиться на основі дотримання прав і свобод людини та громадянина. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення.

23.2. Згідно з частини першої статті 6 Державна кримінально-виконавча служба України, відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

23.4. Пунктом 5 частини другої статті 13 встановлено, що порядок призначення і звільнення з посад, права, обов`язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства.

23.5. Абзацом 5 частини восьмої статті 14 визначено, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення, пов`язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", підлягають звільненню із служби у триденний строк з дня отримання відповідним органом або установою виконання покарань копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

23.6. Згідно з частиною п`ятою статті 23 на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

24. Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

24.1.1. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

24.2. В силу пункту 10 частини першої статті частиною другою статті 77 Закону № 580-VIII, у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

25. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

25.1. Стаття 2 Дисциплінарного статуту визначає, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

25.2. Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

25.3. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

25.4. Згідно з частинами третьою та сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

25.5. Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

25.5.1. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

25.5.2. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

25.5.3. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

25.5.4. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

25.5.5. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

25.5.6. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

25.5.7. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

26. Пунктом 3 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 березня 2015 року № 356/5 (далі - Порядок № 356/5), визначено, що виконавець (голова, члени комісії) зобов`язаний(ні) у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов`язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше трьох осіб, одна з яких обов`язково повинна бути виконавцем (головою комісії). Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в підрозділі, на який покладено функції ведення діловодства за місцем проходження служби виконавцем, а в разі неможливості - в органі або установі, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яка допустила порушення, після чого такий акт долучається до матеріалів службового розслідування.

VІ. Позиція Верховного Суду

27. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

28. Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

29. Суб`єктами, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», є зокрема особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби (підпункт «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»).

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» відноситься до суб`єктів відповідальності, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

31. Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 серпня 2017 року прокурором Донецької області направлено до Міністерства юстиції України подання № 21-195вих-17 з проханням провести службове розслідування за фактами, встановленими відповідними судовими рішеннями (справа № 225/6917/16-п).

32. Так, постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 27 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2017 року, в справі № 225/6917/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних корупційних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-7, частиною другою статті 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень,

33. Наказом Міністерства юстиції України від 08 вересня 2017 року призначено службове розслідування. За результатами розслідування складений висновок, затверджений державним секретарем Міністерства юстиції України 06 жовтня 2017 року.

33.1. У зазначеному висновку комісією вказано про визнання судом ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого частинами першою та другою статті 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення (постанова Дзержинського міського суду Донецької області від 27 березня 2017 року та постанова Апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2017 року в справі № 225/6917/16-п) та запропоновано направити матеріали до Міністерства юстиції України для вирішення питання про подальше проходження останнім служби в ДКВС.

34. З аналізу норм Закону № 580-VIII та Закону № 2713-ІV вбачається, що у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, особи підлягає звільненню зі служби.

35. Отже, чинним законодавством визначено, що наслідком набрання законної сили рішення суду про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, має бути звільнення особи із займаної посади в службі, як відповідальність за вчинення корупційного адміністративного правопорушення.

36. Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що на реалізацію висновку службового розслідування, затвердженого державним секретарем Міністерства юстиції України 06 жовтня 2017 року, та на виконання вимог Законів №№ 580-VIII та № 2713-ІV позивача було звільнено з посади начальника ДУ «Торецька виправна колонія (№2)» у зв`язку із набранням законної сили рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого частинами першою та другою статті 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

37. Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Верховний Суд зауважує, що в цьому випадку у відповідача була відсутня можливість вчинити дії у інший спосіб та притягнути позивача до іншого виду дисциплінарної відповідальності, оскільки норми Законів №№ 580-VIII та № 2713-ІV встановлюють межі розсуду відповідача щодо обрання іншого виду дисциплінарного стягнення ніж звільнення з посади за вчинення адміністративного корупційного правопорушення.

39. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1 , з посиланням на пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, є таким, що виданий на підставі і у межах, передбачених Конституцією та законами України.

40. Щодо доводів касаційної скарги стосовно відсутності погодження оскаржуваного наказу із заступником Міністра юстиції, Верховний Суд зазначає таке.

41. Відповідно до пункту 7 Положення про державну установу «Торецька виправна колонія (№2)», затвердженого наказом Мін`юсту від 15 грудня 2016 року № 2679/1/5, начальник колонії звільняється з посади державним секретарем Міністерства юстиції України за погодженням із заступником Міністра юстиції України, який згідно з розподілом повноважень координує та контролює діяльність ДКВС України.

42. Суд першої інстанції послався на наказ Міністерства юстиції України від 23 лютого 2018 року № 799/к про розподіл повноважень між Міністерства юстиції України та його заступниками.

43. Проте судом апеляційної інстанції було зауважено, що дійсно, наказ Міністерства юстиції України від 23 лютого 2018 року № 799/к прийнятий після звільнення позивача зі служби, тому він не може бути застосований до спірних правовідносин. Проте в матеріалах справи наявний наказ Міністерства юстиції України від 06 жовтня 2017 року № 395о/к про розподіл повноважень між Міністерством юстиції України та його заступниками, який підлягає застосуванню цих спірних правовідносин.

43.1. Судом апеляційної інстанції також зазначено, що з наказу Міністерства юстиції України від 23 лютого 2018 року № 799/к вбачається, що заступник міністра Чернишов Д.В. спрямовує діяльність територіальних органів Міністерства та забезпечує в межах повноважень реформування пенітенціарної системи за напрямком: виконання покарань, пробація та ресоціалізація; координує напрямки роботи Департаменту ресурсного забезпечення ДКВС.

44. Щодо доводів касаційної скарги стосовно складання акту про відмову позивача в ознайомленні із наказами та висновком службового розслідування від 05 грудня 2017 року, Верховний Суд зазначає таке.

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту акту від 05 грудня 2017 року, складеного посадовими особами ДУ «Торецька виправна колонія (№2)», вбачається зафіксований факт відмови позивача від пропозиції ознайомитися із висновком службового розслідування, наказом про звільнення, наказом про відкликання з відпустки та поставити про це свій підпис.

46. Пунктом 7 розділу VII Порядку № 356/5 встановлено, що про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється.

47. Верховний Суд зауважує, що норми пункту 7 розділу VII Порядку № 356/5 передбачено, що забороняється саме оголошення дисциплінарного стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих, у той час, як у вказаному акті про відмову позивача в ознайомленні із наказами та висновком службового розслідування від 05 грудня 2017 року зафіксовано лише факт його відмови в ознайомленні із документами, а не факт оголошення дисциплінарного стягнення.

48. Іншим доводам, викладеним у касаційній скарзі, вже була надана оцінка судом апеляційної інстанції, Верховний Суд зауважує, що вони не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

49. Верховний Суд зазначає, що в пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", за заявою від 28 жовтня 2010 року № 4241/03, указано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення в справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії").

50. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська