ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 806/1519/18
адміністративне провадження № К/9901/9974/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області
третя особа: Комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськтеплокомуненерго»
про визнання дій протиправними та визнання нечинними рішень,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 (головуючий суддя - Горовенко А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 (головуючий суддя - Сапальова Т.В., судді - Курко О. П., Совгира Д. І.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирвського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, третя особа - Комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськтеплокомуненерго», в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області щодо прийняття рішення «Про нарахування оплати за опалення місць загального користування в багатоквартирних будинках, обладнаних лічильниками обліку теплової енергії» від 12.07.2017 №477 та визнати рішення нечинним з моменту його прийняття;
- визнати протиправними дії виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області щодо прийняття рішення «Про затвердження коефіцієнтів нормативної витрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних будинках міста Новоград-Волинського обладнаних лічильниками обліку теплової енергії» від 13.09.2017 №514 та визнати рішення не чинним з моменту його прийняття.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, та вказував, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень місцевого самоврядування належать повноваження щодо встановлення порядку та меж тарифів, проте такі тарифи розробляються та встановлюються Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. На думку позивача, при прийнятті спірних рішень відповідачем не дотримано положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме: про відповідні змін тарифів ограни місцевого самоврядування повинні інформувати населення; ціни на послуги повинні бути встановлені за домовленістю сторін; визначення тарифів на теплову енергію її постачання, здійснюється тільки згідно з умовами договору та з можливістю оформлення претензій. Також позивачем зазначено, що після надходження квитанцій про оплату за теплопостачання місць загального користування, він надсилав претензії та вимагав скликати комісію, проте зазначені вимоги не були вирішені.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.
4. Судом першої інстанції встановлено, що діяльність КП Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» у сфері теплопостачання та встановлення тарифів на теплову енергію не підпадає під державне регулювання НКРЕКП, оскільки обсяги транспортування та постачання теплової енергії в Гкал на рік, є меншими за встановлені постановою НКРЕКП «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» від 22.03.2018 №308.
5. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що функції із встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги для комунальних підприємств та підприємств спільної власності територіальних громад віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування. Зважаючи на те, що відповідно до чинного законодавства НКРЕКП повноважна встановлювати тарифи на теплову енергію тільки суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких можна віднести до повноважень НКРЕКП, встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги для комунальних підприємств та підприємств спільної власності територіальних громад, що не підпадає під державне регулювання НКРЕКП здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
6. Судом апеляційної інстанції під час дослідження листа НКРЕКП від 29.05.2017 №5777/1813/7-17, на який посилався позивач в апеляційній скарзі, встановлено, що вказаний лист не містить відомостей про порушення третьою особою правильності розрахунків. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірні рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства, з дотриманням встановленого порядку, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, а тому підстави для визнання їх протиправними та нечинними відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019. У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та справу направити на новий розгляд.
8. У касаційній скарзі позивач посилається на лист НКРЕКП від 29.05.2017 №5777/1813/7-17 та зазначає, що у листі НКРЕКП вказала на порушення Виконавчим комітетом тарифів на теплову енергію і пропонувала третій особі звернутись з цим питанням до Новоград-Волинської міської ради із заявою та розрахунковими матеріалами щодо встановлення тарифів на теплову енергію. На думку скаржника, цей лист залишився поза увагою третьої особи та відповідача, внаслідок чого були визначені невірні тарифи. Позивач вважає, що питання визначення тарифів належить до повноважень не виконавчого комітету міської ради, а самої міської ради.
9. Позивач стверджує, що судом першої інстанції не було надано оцінки тій обставині, що відповідач при прийнятті спірних рішень не розглядав заяву третьої особи та додані до неї розрахункові документи, а тарифи, на його думку, були визначені лише на підставі звернення директора третьої особи щодо визначення тарифів.
10. Крім того, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції прийнято постанову з порушенням процесуального права, оскільки судове рішення було прийнято за відсутності його представника. При цьому вказує, що відповідно до довідки суду, у приміщенні якого мало бути проведене судове засідання в режимі відеоконференції, у назначений день всі учасники справи були присутніми у судовому засіданні. Позивач вважає, що судом апеляційної інстанції було порушено його право на справедливий суд.
11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач вказує, що при прийнятті спірних рішень Виконавчим комітетом було застосовано положення Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №359 від 31.10.2006, та виконані розрахунки були надані для розгляду одночасно зі зверненням про затвердження коефіцієнтів.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2019 для розгляду справи №806/1519/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Стародуб О.П., судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
14. Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2020 задоволено заяви суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М., Чиркіна С.М. про самовідвід. Відведено суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М., Чиркіна С.М. від участі у розгляді справи №806/1519/18.
15. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.06.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №806/1519/18.
16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 30.06.2019 визначено новий склад суду: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2021 адміністративну справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів та призначено до судового розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
18. 12 травня 2017 року Комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» листом звернулося до міського голови Новоград-Волинської міської ради Житомирської області з проханням погодити нарахування плати за опалення місць загального користування споживачам, які проживають в багатоквартирних житлових будинках, квартири яких відключені від централізованого опалення. У листі також зазначено, що обсяги витрат теплової енергії для опалення місць загального користування багатоквартирних житлових будинків розраховані спеціальними підприємствами на підставі необхідних для розрахунку даних, підтверджених довідками балансоутримувачів житлових будинків по кожному будинку. Розрахунки виконані відповідно до «Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення», затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 31.10.2006 №359.
19. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надіслала на адресу КП НВМР «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» лист від 29.05.2017 №5777/18.13/7-17, в якому зазначила, що на виконання вимог чинного законодавства та підтримуючи політику децентралізації у частині розширення повноважень місцевих органів влади щодо ліцензування та встановлення тарифів, зокрема у сфері теплопостачання, НКРЕКП було розроблено та прийнято постанову «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» від 22.03.2017 №308, та зазначено, що діяльність КП НВМР «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» не підпадає під державне регулювання НКРЕКП в частині здійснення ліцензування діяльності у сфері теплопостачання та відповідно встановлення тарифів на теплову енергію.
20. Згідно з пунктами 1, 2 та 3 рішення Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради «Про нарахування плати за опалення місць загального користування в багатоквартирних житлових будинках, обладнаних лічильниками обліку теплової енергії» від 12.07.2017 №477 вирішено погодити КП НВМР «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» нарахування плати за опалення місць загального користування в багатоквартирних житлових будинках, обладнаних лічильниками обліку теплової енергії, споживачам, квартири яких відключені від системи централізованого теплопостачання, з моменту затвердження виконавчим комітетом міської ради відповідних розрахунків часток (коефіцієнтів) нормативної витрати тепла для опалення місць загального користування по кожному будинку; зобов`язано КП НВМР «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» визначити по кожному будинку окремо частку (коефіцієнт) нормативної витрати тепла та надати їх на затвердження виконавчому комітету Новоград-Волинської міської ради, також зобов`язано КП НВМР «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» укласти відповідні договори для проведення розрахунків за опалення місць загального користування, внести відповідні зміни до договорів на оплату послуг з централізованого теплопостачання у зв`язку з прийняттям цього рішення.
21. КП НВМР «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» 03.07.2017 листом №1039 звернулося до голови Новоград-Волинської міської ради Житомирської області з проханням затвердити коефіцієнти нормативної витрати теплової енергії на опалення місць загального користування для нарахування плати за опалення місць загального користування споживачам, які проживають в багатоквартирних житлових будинках, квартири яких відключені від централізованого опалення.
22. Відповідно до акту готовності до опалювального періоду від 28.08.2017 представником КП НВМР «Новоград-Волинськтеплокомуненерго», у присутності керівника Об`єднання сіввласників багатоквартирного будинку «Перспектива», здійснено відповідні випробовування та огляд будинку АДРЕСА_1 , за результатами прийнято рішення про готовність об`єкта до опалювального періоду 2017-2018 років.
23. 13 вересня 2017 року Виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради Житомирської області прийнято рішення «Про затвердження коефіцієнтів нормативної витрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних житлових будинках міста Новоград-Волинського, обладнаних лічильниками обліку теплової енергії» №514 для кожного будинку в окремо визначеному розмірі, зокрема, для будинку АДРЕСА_1 у розмірі 11,05 %.
24. Пунктом 2 вказаного рішення передбачено можливість застосовувати коефіцієнт нормативної витрати теплової енергії для опалення місць загального користування в багатоквартирних житлових будинках КП НВМР «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» з моменту офіційного оприлюднення прийнятого рішення в засобах масової інформації.
25. Згідно з пунктом 5 вказаного рішення зобов`язано КП НВМР «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» повідомити споживачів про встановлення плати за опалення місць загального користування в багатоквартирних житлових будинках, обладнаних лічильниками обліку теплової енергії не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію з посиланням на це рішення.
26. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, мешканці будинку АДРЕСА_1 звернулися з листом до голови Новоград-Волинської міської ради з проханням скасувати рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області від 12.07.2018 №477.
27. Виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради листом від 18.01.2018 повідомив представника мешканців зазначеного будинку про лист КП НВМР «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» від 26.12.2017 за №1834. У листі від 26.12.2017 за №1834 зазначено, що на вимогу жителів будинку АДРЕСА_1 створено комісію, яка 22 та 23 грудня 2017 року проводила відповідні заміри та огляд місць загального користування у вказаному будинку, проте за результатами такої роботи встановлено відсутність підстав для проведення перерахунку розміру плати за опалення місць загального користування.
28. Судом першої інстанції встановлено, що третьою особою під час розгляду справи надано суду розрахунок частки нормативної витрати теплової енергії для опалення місць загального користування багатоквартирних житлових будинках та документи на підтвердження обрахунку кількості теплової енергії на опалення місць загального користування, який визначено за формулою відповідно до Методики №359.
29. Проект рішення виконавчого комітету міської ради «Про нарахування плати за опалення місць загального користування в багатоквартирних будинках для споживачів, які проживають у квартирах з індивідуальним опаленням» опубліковано у рубриці «Нормативна база - Проекти рішень виконавчого комітету» на офіційному веб-сайті Новоград-Волинської міської ради 29.05.2017. Відповідне рішення виконавчого комітету прийняте 12.07.2017.
30. Проект рішення «Про затвердження коефіцієнтів нормативної витрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних житлових будинках міста Новоград-Волинський, обладнаних лічильниками обліку теплової енергії» №514 також було оприлюднене аналогічним способом на офіційному веб-сайті Новоград-Волинської міської ради 29.09.2017, яке в подальшому прийнято 13.09.2017.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
31.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР
32.1. Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
32.2. Згідно зі ст. 25 Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
32.3. Відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
32.4. Пунктом 37 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень районних і обласних рад належить встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств. Статтею 17 цього ж закону визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
33. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІV
33.1. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
33.2. Пунктом 3 частини 1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням.
34. Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-IV
34.1. Відповідно до абзацу 7 ч.1 ст.13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
35. Постанова НКРЕКП «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» від 22.03.2018 №308
35.1. Згідно з п.1.4 Постанови Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), здійснює ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання:
- провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), якщо заявлений (фактичний згідно із звітністю) обсяг виробництва теплової енергії у наступному (минулому) календарному році перевищуватиме (перевищував) 170 тисяч Гкал та якщо суб`єкт господарювання здійснює ліцензовану діяльність з постачання теплової енергії при забезпеченості споживачів приладами обліку теплової енергії, що обліковують більше ніж 90 % від загального обсягу реалізованої теплової енергії;
- провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках;
- провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, крім установок з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), якщо сумарний заявлений (фактичний згідно із звітністю) обсяг виробництва теплової енергії у наступному (минулому) календарному році перевищуватиме (перевищував) 170 тисяч Гкал, та діяльність з постачання теплової енергії при забезпеченості споживачів приладами обліку теплової енергії, що обліковують більше ніж 90% від загального обсягу реалізованої теплової енергії.
IV. Позиція Верховного Суду
36. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради Житомирської області 12.07.2017 було прийнято рішення №477, яким, зокрема, вирішено погодити Комунальному підприємству Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» нарахування плати за опалення місць загального користування в багатоквартирних житлових будинках, обладнаних лічильниками обліку теплової енергії, споживачам, квартири яких відключені від системи централізованого теплопостачання, з моменту затвердження виконавчим комітетом міської ради відповідних розрахунків часток (коефіцієнтів) нормативної витрати тепла для опалення місць загального користування по кожному будинку та зобов`язано КП НВМР «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» визначити по кожному будинку окремо частку (коефіцієнт) нормативної витрати тепла та надати їх на затвердження виконавчому комітету Новоград-Волинської міської ради. 13 вересня 2017 року відповідачем прийнято рішення №514, яким затверджено коефіцієнти нормативної витрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних житлових будинках міста Новоград-Волинського, обладнаних лічильниками обліку теплової енергії, зокрема, для будинку №4 по вул. Соборності у розмірі 11,05 %.
39. Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях зроблено висновки про те, що встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги для комунальних підприємств та підприємств спільної власності територіальних громад, що не підпадає під державне регулювання НКРЕКП здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Оскільки під час розгляду справи встановлено, що діяльність Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» у сфері теплопостачання та встановлення тарифів на теплову енергію не підпадає під державне регулювання НКРЕКП, то спірні рішення прийняті Виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради в межах своїх повноважень, наданих відповідно до норм чинного законодавства, та у спосіб, передбачений законами України.
40. Верховний Суд погоджується із зазначеними висновками та зазначає, що вони ґрунтуються на системному аналізі ч. 1 ст. 11, п. 2 п. «а» ст. 28, п. 47 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 1.4. Постанови НКРЕКП «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» від 22.03.2018 №308, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про теплопостачання».
41. В касаційній скарзі позивач на спростування наведеного посилається на лист НКРЕКП від 29.05.2017 №5777/1813/7-17 та зазначає, що у цьому листі НКРЕКП вказано на порушення Виконавчим комітетом тарифів на теплову енергію і запропоновано Виконавчому комітету звернутись з цим питанням до Новоград-Волинської міської ради із заявою та розрахунковими матеріалами щодо встановлення тарифів на теплову енергію.
42. Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу на те, що вказаному аргументу позивача вже була надана оцінка судом апеляційної інстанції. Апеляційний суд зазначив, що вказаний лист не містить відомостей про порушення третьою особою правильності розрахунків. Так, зі змісту листа вбачається, що НКРЕКП лише повідомлено про те, що діяльність КП Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» у сфері теплопостачання та встановлення тарифів на теплову енергію не підпадає під державне регулювання НКРЕКП у частині встановлення тарифів на теплову енергію та рекомендовано третій особі звернутися до Новоград-Волинської міської ради із відповідною заявою та розрахунковими матеріалами щодо встановлення тарифів та теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».
43. Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції у цій частині, та зазначає, що твердження скаржника про те, що лист НКРЕКП від 29.05.2017 №5777/1813/7-17 є доказом допущення Виконавчим комітетом порушень при визначенні тарифів на теплову енергію, є помилковими, а тому відхиляються Судом.
44. Крім того, наведені доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що прийняття спірних рішень належить до компетенції саме Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області як виконавчого органу міської ради.
45. Щодо доводів касаційної скарги про те, що Виконавчим комітетом при прийнятті спірних рішень не було розглянуто розрахункових документів що, на переконання скаржника, свідчить про незаконність визначення тарифів, Верховний Суд зазначає наступне.
46. Як вбачається зі змісту спірних рішень, вони прийняті відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 №359. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради Житомирської області проведено розрахунок частки нормативної витрати теплової енергії для опалення місць загального користування багатоквартирних житлових будинках та здійснено обрахунок кількості теплової енергії на опалення місць загального користування визначено за формулою відповідно до Методики №359.
47. В свою чергу, доводи касаційної скарги не містять доказів на спростування встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи. Отже, твердження позивача про те, що затверджені коефіцієнти нормативної витрати теплової енергії є незаконними з підстав того, що були визначені лише на підставі звернення директора третьої особи, без розгляду розрахункових документів, є безпідставними та Верховним Судом відхиляються.
48. Щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права Верховний Суд зазначає наступне.
49. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 відкладено судове засідання у справі на 26.02.2019 та задоволено клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Новоград-Волинському міськрайонному суду Житомирської області. Відповідно до протоколу судового засідання від 26.02.2019 сторони в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи. Апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив про те, що у визначений час Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області на зв`язок не вийшов, явку сторін в судове засідання не повідомив, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
50. При цьому, згідно з довідкою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02.04.2019 проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначеного на 26.02.2019, було забезпечено у залі судових засідань №7вказаного суду. Скаржник стверджує, що у назначений судом день всі учасники були присутні у судовому засіданні у Новоград-Волинському міськрайонному суду Житомирської області, що підтверджується довідкою цього суду, однак суд апеляційної інстанції прийняв оскаржувану постанову за відсутності його представника.
51. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що надана скаржником довідка Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області свідчить лише про те, що на виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 вказаним судом було забезпечено проведення судового засідання 26.02.2019 а 14:30 год. в режимі відеоконференції в залі судових засідань №7, однак з її змісту не вбачається, що представник позивача був присутній у цьому судовому засіданні. Отже, твердження позивача про те, що 26.02.2019 у назначений судом час всі учасники були присутні у судовому засіданні, є непідтвердженим.
52. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України (в редакції, чинній на дату прийняття постанови апеляційним судом) ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
53. Верховний Суд зауважує, що проведення судового засідання та прийняття рішення у справі за відсутності представників сторін, явка яких обов`язковою не визнавалась, за умови, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, та за умови належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
54. Верховний Суд звертає увагу також на те, що зі змісту касаційної скарги не вбачається, що скаржник внаслідок відсутності його представника в судовому засіданні, призначеному на 26.02.2019, був позбавлений можливості подати нові докази або навести нові аргументи, які б могли вплинути на результат апеляційного перегляду справи. Таким чином, колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що скаржника було позбавлено права на справедливий розгляд його справи судом.
55. За таких обставин і такого правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .
56. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 відсутні.
57. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
58. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
59. Зважаючи на результат касаційного перегляду справи, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2019 року у справі № 806/1519/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко