ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року

м. Київ

справа № 806/2541/16

адміністративне провадження № К/9901/37827/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський комбінат хлібопродуктів"

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (Головуючий суддя Шевчук С.М., судді: Бучик А.Ю., Майор Г.І.)

у справі 806/2541/16

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський комбінат хлібопродуктів"

до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області,

третя особа - Коростенська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області,

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю "Коростенський комбінат хлібопродуктів" (далі - позивач, ТДВ) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДКС України у Житомирській області), третя особа - Коростенська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, про стягнення коштів (далі- третя особа, Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області), в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський комбінат хлібопродуктів» пеню в розмірі 50 852 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 09.02.2016 по 27.05.2016.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2016 позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський комбінат хлібопродуктів" пеню в сумі 50 852,00грн, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за період з 09.02.2016 по 27.05.2016.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2016 та відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2016.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість виникає з моменту закінчення строку, встановленого пунктами 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, незалежно від того, з вини якого органу вона своєчасно не відшкодована платнику податків. Враховуючи те, що позивачем були пред`явлені вимоги про стягнення пені з бюджету, то саме орган казначейства є належним відповідачем у справах про списання (стягнення) коштів з бюджету. Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі, суд апеляційної інстанції порушив принцип диспозитивності адміністративного судочинства, у зв`язку з тим, що в апеляційній скарзі відповідач (орган казначейства) не просив скасувати її в повному обсязі, а просив скасувати лише в частині стягнення з нього судового збору.

Відповідач та третя особа процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2016року в адміністративній справі (№806/195/16) підтверджено право Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський комбінат хлібопродуктів" на бюджетне відшкодування за вересень 2015року податку на додану вартість в сумі 675731,00грн.

Визнано протиправною бездіяльність Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у сумі 675731,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський комбінат хлібопродуктів".

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський комбінат хлібопродуктів" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за вересень 2015 року в сумі 675 731,00 грн та пеню у сумі 33 723,61 грн, нараховану на суму бюджетної заборгованості за період з 02.12.2015 по 08.02.2016.

Вказане судове рішення набрало законної сили відповідно до Ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 (а.с.27-28).

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Тобто, вказана правова норма визначає безпосередньо механізм нарахування такої пені та підставу для її нарахування.

З наведеного слідує, що орган Державного казначейства України здійснює переказ платнику сум бюджетного відшкодування протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України орган Державної казначейської служби України та його територіальні органи здійснюють казначейське обслуговування Державного бюджету України (яке включає переказ коштів).

З виписки із банківського рахунку позивача (а.с.20) та пояснень представників сторін слідує, що обумовлена (в постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2016року по справі №806/195/16) сума бюджетного відшкодування була перерахована відповідачем на поточний банківський рахунок позивача - 27.05.2016 на підставі висновку податкового органу від 24.05.2016, який надійшов відповідачу 27.05.2016року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, як орган казначейського обслуговування коштів державного бюджету дотримався приписів закону та здійснив переказ належних позивачу сум бюджетного відшкодування у встановлені строки - протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Як слідує з матеріалів справи та пояснень представників сторін обумовлена у постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2016року по справі №806/195/16 сума бюджетного відшкодування була перерахована на поточний банківський рахунок позивача 27.05.2016року з порушенням встановлених строків у зв`язку з несвоєчасним наданням відповідного висновку Коростенською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області до органу державного казначейства. Отож, як стверджує відповідач несвоєчасний переказ позивачу сум бюджетного відшкодування здійснено у зв`язку із ненадходження висновку від органу податкової служби.

З такими висновками суду апеляційної інстанції частково погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

За правилами частин першої-четвертої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття рішень судами попередніх інстанцій) суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду.

Державна казначейська служба України та її територіальні органи можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань адміністративного судочинства України, однак не залучення в якості відповідача належного державного органу не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, якщо встановлено факт порушення права позивача у справі.

Разом з тим, суд може залучити особу як другого відповідача, у разі якщо з адміністративним позовом звернулись не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом.

Процесуальні дії щодо заміни відповідача іншою особою чи залучення другого відповідача має проводити саме суд першої інстанції, оскільки після такої заміни чи залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи має починатися спочатку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що права позивача на вчасне відшкодування заборгованості бюджету з податку на додану вартість порушені саме бездіяльністю податкового органу, яким вчасно не виконано вимоги податкового кодексу щодо направлення висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Судом встановлено, що Головним управління Державної казначейської служби України у Житомирській області заявлялося клопотання про залучення в якості другого відповідача Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Однак в судовому засіданні 23.12.2016 у задоволенні клопотання було відмовлено. З тексу рішення суду першої інстанції не вбачається, з яких мотивів виходив суд, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання.

Недоліки процесуального закону (стаття 52 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017), які позбавляють права суд апеляційної інстанції залучати в якості належного відповідача сторону у справі не можуть слугувати підставою для відмови у здійсненні судового захисту та повного розгляду справи.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем зазначалося, що невірне визначення судом першої інстанції відповідача у справі призвело до неправомірного стягнення з органу казначейства суми судового збору, при тому, що останнім не було порушено ні право позивача, ні жодної норми Закону.

Згідно частини 2 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський комбінат хлібопродуктів" задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2016 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко