ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №806/2950/15

адміністративне провадження №К/9901/19403/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року (судді Залімський І. Г., Мацький Є. М., Сушко О. О.) у справі № 806/2950/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоград-Волинський каменедробильний завод» до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новоград-Волинський каменедробильний завод» звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 22 липня 2015 року № 0007032200 у частині збільшення на 3159513,00 грн суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 17 листопада 2015 року позов задовольнив.

15 січня 2016 року Новоград-Волинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Житомирській області звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 січня 2016 року апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

За клопотанням апелянта, строк для усунення виявлених судом недоліків поданої апеляційної скарги ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року продовжувався.

Ухвалою від 22 березня 2016 року Житомирський апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу повернув апелянту внаслідок невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.

12 травня 2016 року відповідач вдруге звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, долучивши до такої скарги докази сплати судового збору (платіжне доручення від 28 квітня 2016 року №157) та заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, на обґрунтування якої зазначило про неможливість сплати судового збору внаслідок відсутності у кошторисі податкового органу відповідних коштів.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2016 року визнав наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними. Цією ж ухвалою суд залишив подану відповідачем апеляційну скаргу без руху та запропонував у тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.

30 червня 2016 року відповідач подав до апеляційного суду клопотання, в якому, посилаючись на неналежне фінансування, просив визнати причини пропуску на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними та поновити строк на апеляційне оскарження.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 2 липня 2016 року, на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги), відмовив Новоград-Волинській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року внаслідок неусунення відповідачем недоліків, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Постановою Верховного Суду від 12 червня 2020 року скасовано ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2016 року, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

При цьому суд виходив із того, що відповідач 30 червня 2016 року, тобто у строк визначений судом з урахуванням особливостей статті 103 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на адресу суду апеляційної інстанції направив заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 23 червня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Житомирській області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року.

Не погодившись із цією ухвалою, Головне управління ДПС у Житомирській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить ухвалу скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

На обґрунтування своїх доводів відповідач посилається, зокрема на те, що він не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги та вживав заходи щодо подання належним чином оформленої апеляційної скарги.

Переглянувши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.

Відповідно до частини другої статті 186 КАС України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

За правилами частини четвертої статті 189 КАС України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, для вирішення питання поновлення строку апеляційного оскарження необхідно, щоб особа, яка подає апеляційну скаргу, вказала в ній поважні причини його пропуску або додала до неї обґрунтовану заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.

Статтею 49 КАС України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, зокрема обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення.

За змістом частини четвертої статті 189 КАС України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги), якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що відсутність бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку; обставини звернення відповідача з первинною апеляційною скаргою у строк, встановлений КАС України, яку було залишено без руху та повернуто з підстав відсутності коштів на сплату судового збору, не можуть вважатися поважними причинами, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час оскаржувати судові рішення.

Колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними для повторного подання апеляційної скарги після спливу більше місяця після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, у зв`язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.

Як уже зазначалося КАС України не встановлює переліку підстав для поновлення процесуального строку. Підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, обставини, які стосуються фінансування суб`єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для сплати судового збору з огляду на його статус, за загальним правилом, не є підставою для поновлення цьому суб`єкту пропущеного ним процесуального строку, встановленого законом. Негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може отримувати процесуальні преференції внаслідок фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов`язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору. Обставини такого роду стосуються організації роботи відповідача і можуть свідчити про системні недоліки в його роботі, для усунення яких і для запобігання яких на майбутнє відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен вжити необхідні заходи.

За наведених обставин, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

В. П. Юрченко