ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

справа №806/3075/17

адміністративне провадження №К/9901/25880/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Полотнянка Ю.П., суддів: Драчук Т.О., Сушка О.О.) у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області (далі - Управління ДАБІ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанови і припису, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії, визнати протиправними та скасувати постанову і припис.

На обґрунтування позову зазначив, що Управлінням ДАБІ було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за результатами якої складно акт від 06.04.2017. На підставі вказаного акта було винесено припис № 17/к та постанову 1006-7-17/1060/17 від 13 квітня 2017 року, якою на позивача накладено штраф у сумі 28 800 грн. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для винесення постанови і припису, а тому просить визнати протиправними дії щодо їх винесення та дії щодо внесення до акта завідомо неправдивих відомостей, крім того просить визнати протиправними та скасувати припис та постанову № 17/к та постанову 1006-7-17/1060/17.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 14 лютого 2018 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував припис Управління ДАБІ №17-к від 6 квітня 2017 року та постанову Управління ДАБІ №10-Ю,1006-7-17/1060/17 від 13 квітня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 зведена не капітальна споруда, як зазначено відповідачем у документах, складених на підставі проведеної перевірки, а тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності, яка виготовлена з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, встановлена тимчасово, без улаштування фундаменту. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що посадові особи відповідача виключно шляхом проведення візуального огляду безпідставно встановили наявність фундаменту та віднесли тимчасову споруду до капітальних споруд, які потребують отримання дозвільних документів на будівництво.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем виконані будівельні роботи з будівництва дерев`яних будівель на стовпчастих, малозаглиблених фундаментах.

Послався на те, що згідно з Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Наказ № 244) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Стаціонарна тимчасова споруда - це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру має площу до 30 кв. м.

Однак, одна із збудованих позивачем будівель є одноповерховою спорудою з мансардою, прямокутної форми з розмірами в плані: 14,35х8,6=123,41 м кв., а інша - одноповерховою спорудою, прямокутної форми з розмірами в плані: 11,4х8,4=95,76 м кв., що свідчить про непідпадання вказаних будівель під визначення тимчасової споруди, яка повинна мати площу до 30 м кв.

При цьому, згідно з вимогами п.п. 2.26, п.п. 2.28 Наказу № 244 основною характеристикою тимчасової споруди є можливість змінити її місця розташування шляхом перенесення в інше тимчасове місце у разі необхідності.

Однак, зазначені будівлі позивача є нерухомим майном, які неможливо в будь-який спосіб перемітити без їх знецінення, що також свідчить про те, що збудовані позивачем об`єкти не відносяться до тимчасових споруд.

З урахуванням зазначених обставин, суд зазначає, що відповідач діяв у межах та у спосіб визначений Законом, правомірно застосував санкції за невиконання суб`єктом містобудування вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 вересня 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі зазначає, що постанова апеляційного суду ухвалена 08 серпня 2019 року, тоді як розгляд справи та ухвалення судового рішення відбулися 06 серпня 2019 року, що, на думку скаржника, свідчить про те, що зазначені суперечності змісту судового рішення вказують на відсутність відображення таким рішенням дійсного стану речей та подій адміністративного процесу, що є самостійною причиною для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, посилається на те, що оскаржувана постанова ухвалена суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу у зв`язку із тим, що станом на 08 серпня 2019 року не існувало ні колегії, ні судового розгляду.

Зазначає, що стороною у справі був прокурор, водночас в судовому засіданні 06 серпня 2019 року судом не з`ясовано причини неявки прокурора.

Йдеться у скарзі також і про те, що судом не досліджено зібрані у справі докази, зокрема експертний висновок, що складений в межах господарського процесу, згідно з яким об`єкти, споруджені ФОП ОСОБА_1 є тимчасовими спорудами.

У справі призначалася судова будівельно-технічна експертиза, проте з невідомих причин судом перейдено до розгляду справи по суті.

Відповідач в акті перевірки посилається на невідому довідку ТОВ «ЛД-ЛН», яка відносить об`єкт будівництва до 1 категорії складності, проте жодної довідки відповідачем не пред`являлося, що свідчить про те, що даний акт є недопустимим доказом.

Також зазначає, що майно позивача розташоване на орендованій земельній ділянці лісогосподарського призначення, яка є земельною ділянкою з особливим режимом використання і такий режим встановлюється Лісовим кодексом України, а Наказ № 244 не поширюється на правовідносини щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на землях із особливим режимом використання.

У відзиві на касаційну скаргу Управління ДАБІ просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 11 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Управлінням ДАБІ було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 06.04.2017.

Згідно з цим актом, на частині земельної ділянки переданій ФОП ОСОБА_1 у тимчасове платне користування виконуються роботи з будівництва дерев`яних споруд на стовпчатих фундаментах, зокрема на час перевірки збудовано три таких споруди та безпосередньо виконуються роботи по зведенню четвертої. Вказані обставини стали підставою для висновку, що ФОП ОСОБА_1 виконує будівельні роботи без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

На підставі вказаного акта відповідачем 06.04.2017 було винесено припис № 17/к про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та складено протокол від 06.04.2017 про порушення у сфері містобудівної діяльності, за наслідками розгляду якого було винесено постанову №1006-7-17/1060/17 від 13 квітня 2017 року, якою на позивача, за порушення відображені у акті від 06.04.2017, накладено штраф у сумі 28 800 грн.

Не погоджуючись із приписом № 17/к про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постановою №1006-7-17/1060/17 від 13 квітня 2017 року позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VІ), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

У частині першій статті 41 Закону № 3038-VI визначено поняття, за яким державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності та у визначених законодавством випадках проводить перевірки відповідності підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються під час будівництва об`єктів, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі - Порядок № 698), основними завданнями нагляду є, зокрема, скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів. Пунктом 5 даного Порядку визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Частиною четвертою статті 28 Закону № 3038-VI встановлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Нормативно-правовим документом, який регулює розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068; далі - Порядок № 244).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда (далі - ТС) торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив`язки ТС. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Пунктом 2.4. Порядку № 244 визначено, що відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у акті перевірки вказано, що на частині земельної ділянки переданій ФОП ОСОБА_1 у тимчасове платне користування виконуються роботи з будівництва дерев`яних споруд на стовпчатих фундаментах, зокрема на час перевірки збудовано три таких споруди та безпосередньо виконуються роботи по зведенню четвертої. Вказані обставини стали підставою для висновку, що ФОП ОСОБА_1 виконує будівельні роботи без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився із висновком суду першої інстанції про те, що за змістом п. 7.5.1 ДБН В.2.1-10-2009 «Основи та фундаменти споруд. Основні положення» глибина закладання фундаментів приймається з урахуванням глибини сезонного промерзання ґрунтів, що відповідно до наведених у Технічних висновках розрахунків, для місця розташування ФОП ОСОБА_1 споруди, становить 0,9 м і у даному випадку, глибина закладання бетонної підготовки значно менша нормативної глибини промерзання ґрунту і не є фундаментом.

Так, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до ДБН В.2.1-10-2009 «Основи та фундаменти споруд» фундамент - частина будівлі чи споруди, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну.

За способом улаштування розрізняють фундаменти з вийманням або без виймання ґрунту. З вийманням ґрунту влаштовують малозаглиблені, мілкого закладання та заглиблені фундаменти, що зводяться у котлованах (п.1.11 ДБН В.2.1-10-2009).

До малозаглиблених слід відносити фундаменти, підошва яких розташовується в межах глибини промерзання ґрунтів (п.5.4 ДБН В.2.1-10-2009).

За конструкцією фундаменти поділяють на окремо розташовані стовпчасті, стрічкові, щільові просторові, спеціальні з анкерами, із забивних блоків чи коротких паль, перехресні системи стрічок, плитні, коробчасті, просторові-рамні, які можуть бути малозаглиблені, мілкого закладання та заглиблені для споруд, що влаштовують у котлованах (п.5.9 ДБН В.2.1-10-2009). Стовпчасті фундаменти зводять під будівлі з легкими стінами: дерев`яними, каркасними.

Водночас, глибина закладання фундаментів повинна прийматись зокрема з урахуванням - призначення і конструктивних особливостей об`єктів, що проектуються, навантажень і впливів на фундаменти, глибини сезонного промерзання ґрунтів (п.7.5.1 ДБН В.2.1-10-2009).

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно не погодився із висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку глибина закладання бетонної підготовки значно менша нормативної глибини промерзання ґрунту і не є фундаментом, оскільки будівельними нормами не передбачено, що глибина закладання фундаменту повинна бути не менша глибини сезонного промерзання ґрунтів, адже під час закладення фундаментів враховується характеристика будівлі (будівельний матеріал, розміри, поверховість), яку планується будувати.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем виконані будівельні роботи з будівництва дерев`яних будівель на стовпчастих, малозаглиблених фундаментах.

Згідно з Порядком № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Стаціонарна тимчасова споруда - це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру має площу до 30 кв. м.

Судом встановлено, що одна із збудованих позивачем будівель є одноповерховою спорудою з мансардою, прямокутної форми з розмірами в плані: 14,35 х 8,6 = 123,41 кв. м, а інша - одноповерховою спорудою, прямокутної форми з розмірами в плані: 11,4 х 8,4 = 95,76 кв. м, що свідчить про непідпадання вказаних будівель під визначення тимчасової споруди, яка повинна мати площу до 30 кв. м.

При цьому, згідно з вимогами п.п. 2.26, п.п. 2.28 Порядку № 244 основною характеристикою тимчасової споруди є можливість змінити її місце розташування шляхом перенесення в інше тимчасове місце у разі необхідності.

Отже, зазначені будівлі позивача є нерухомим майном, які неможливо в будь-який спосіб перемітити без їх знецінення, що також свідчить про невіднесення збудованих позивачем об`єктів до ТС.

Суд апеляційної інстанції слушно зазначив, що посилання суду першої інстанції на рішення сесії Повчанської сільської ради від 2102.2016 №27, яким погоджено надання дозволу ФОП ОСОБА_1 на розробку проектної документації на встановлення малих архітектурних форм та погоджено створення зони відпочинку з туристичними маршрутами та лист ДП «Лугинське Державне лісогоподарське агропромислове підприємство «Лугинський держлісгосп АПК» від 01.09.2016 № 374 щодо незаперечення розміщення тимчасових будівель на ділянці наданій позивачу у тимчасове користування, не свідчить про встановлення позивачем ТС.

Зі змісту звітів №36-10-2017, №37-10-2017 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних споруд щодо об`єкту вбачається будівництво позивачем літніх будиночків, при цьому, про встановлення останнім тимчасових будівель не зазначається.

Експертом Май-Маєвським В.М. вказаний об`єкт класифіковано, згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, код-1110.4. Згідно вказаного коду об`єкти відносяться до будинків дачних та садових.

Сфера дії вказаного класифікатора не розповсюджується на тимчасові споруди, оскільки об`єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Крім того, експертом визначено ІV клас капітальності вказаних будівель. До четвертого класу капітальності належать дерев`яні, рубані й брущаті, змішані, сирцеві; фундаменти - стрічкові бутові, стіни-рубані, брущаті, змішані (цегляні й дерев`яні), сипцеві, перекриття - дерев`яні. У висновку звіту №36-10-2017 вказано, що стан фундаментів на момент обстеження характеризується як задовільний.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що збудовані ним будівлі не є тимчасовими спорудами, оскільки вищевказаним підтверджено, що позивачем виконані будівельні роботи з будівництва дерев`яних спору на стовпчастих малозаглиблених фундаментах, а тому вказані об`єкти належать до капітальних будівель.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання позивача на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.09.2018 у справі №906/853/17, у якому суд погодився із висновком експерта, що ФОП ОСОБА_1 зведено не капітальні споруди, а споруди, які відповідають ознакам тимчасової (некапітальної) споруди, не бере до уваги, оскільки постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року вказане рішення скасовано та залишено без розгляду позов заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Лугинське спеціалізоване лісове господарство" до ФОП ОСОБА_1 .

Отже, з наведеного вбачається, що вказаний об`єкт будівництва віднесений до І категорії складності, а тому відповідно до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, замовник набуває право виконувати будівельні роботи на об`єктах І-ІІІ складності після реєстрації органами Держархбудконтролю декларації про початок виконання будівельних робіт.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем на час перевірки не надано для реєстрації органам Держархбудконтролю декларацію про початок виконання будівельних робіт на вказаному об`єкті і водночас розпочато будівельні роботи, а саме збудовано капітальні споруди.

Жодного доказу, що будівельні роботи здійснювались на підставі дозвільних документів, виданих з урахуванням норм чинного містобудівного законодавства, позивачем суду надано не було, як і не було пред`явлено перевіряючому під час проведення перевірки.

Відтак, викладені в акті перевірки висновки відповідача про те, що позивач самочинно без будь-яких дозвільних документів виконав будівельні роботи є достовірними та обґрунтованими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції належним чином проаналізував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ретельно дослідив докази у справі, надав їм належну оцінку, повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб визначений Законом, правомірно застосував санкції за невиконання суб`єктом містобудування вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 08 серпня 2019 року, тобто в день коли не відбувався судовий розгляд справи, а отже і ухвалена суддями, які не входили до складу колегії, є безпідставними.

Так, в матеріалах справи наявний витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 травня 2019 року згідно з яким визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Полотнянко Ю.П., судді: Драчук Т.О., Сушко О.О. Розгляд справи в апеляційному суді відбувся 06 серпня 2019 року, про що свідчить протокол судового засідання. Скорочене судове рішення винесено 06 серпня 2019 року, повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2019 року. Отже, те, що дана постанова датована 08 серпня 2019 року не спростовує того, що фактично розгляд справи відбувся 06 серпня 2019 року та рішення ухвалено повноважним складом суду.

Щодо доводу скаржника про те, що справу в апеляційній інстанції розглянуто без участі прокурора, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що є, на думку позивача, обов`язковою підставою для скасування судових рішень, слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

У дану випадку касаційну скаргу подав позивач, а не прокурор.

Не ґрунтуються на нормах закону і доводи позивача про те, що Порядок № 244 не поширюється на спірні правовідносини, оскільки відповідно до пункту 1.2 цього Порядку він не поширюється на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на землях із особливим режимом використання.

Так, у касаційній скарзі не зазначено, а також матеріали справи не містять інформації, яка б давала підстави вважати, що землі, на яких позивачем розміщені ТС, є землями з особливим режимом використання відповідно до статті 115 Земельного кодексу України.

Отже, у касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко