ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа № 806/559/17
адміністративне провадження № К/9901/33179/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №806/559/17
за позовом Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області до Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна», за участю третьої особи - Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області - про стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Семенюка М.М., і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів Капустинського М.М., Мацького Є.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - позивач, Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна» (далі - відповідач, ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна»), за участю третьої особи - Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області (далі - третя особа), із вимогами: стягнути з ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» пеню, нараховану на прострочену заборгованість по бюджетній позичці в сумі 177180,63 грн та відсотки, нараховані за користування бюджетною позичкою в сумі 9291,05 грн.
2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що на виконання розпорядження від 17.10.1994 №752-р, з метою забезпечення підприємств легкої, шинної та машинобудівної промисловості капроновими нитками і кордонною тканиною було укладено договори про надання бюджетної позички ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» у сумі 90 млрд. карбованців та 15 млрд. карбованців. Однак станом на 01.04.2017, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення бюджетної позички, наданої у 1994 році, за ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» утворилась заборгованість по пені та відсотках у сумі 186471,68 грн.
3. Відповідач проти позову заперечував і вказав, що відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 27.12.2002 в справі №1/5/132 «Б» про визнання банкрутом ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» було порушено провадження у справі про банкрутство останнього, з огляду на що не можуть враховуватися податкові вимоги від 24.07.2002 та від 02.09.2002, оскільки під час розгляду справи №1/5/132 «Б», відповідні податкові зобов`язання у сумі 3283213,03 грн, у тому числі по погашенню бюджетної позички та відсотків у сумі 1418041,51 грн, були включені до реєстру вимог кредиторів, згідно з ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.07.2003 року в справі №1/5/132 «Б», у складі податкової заборгованості та були повністю погашеними. Також відповідач пояснив, що відповідно до вимог частини четвертої статті 12 Закону України від 14.05.1992 №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343-XII) одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 27.12.2002 в справі №1/5/132 «Б». Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. На підставі чого представник відповідача уважає, що якщо термін виконання податкових зобов`язань настав до введення мораторію, то під час його дії органи державної податкової служби не мають права донараховувати пеню чи штрафи за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань. Проте, як убачається з позовних вимог, відповідачу було необґрунтовано нараховано пеню за бюджетною позичкою. При цьому, заявлена заборгованість не підтверджується відповідачем, про що свідчать підписані сторонами акти інвентаризації заборгованості та відповідні листи на адресу органів казначейства. Водночас нарахування та стягнення пені не передбачено договорами від 30.03.1994 №13 та від 27.10.1994 №63.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» зареєстровано як юридичну особу Житомирським міським управлінням юстиції 08.06.1995 і як платник податків відповідач знаходиться на обліку у Житомирській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області (а.с.6).
5. Указане підприємство було отримувачем бюджетної позички, яка надавалась згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.1994 №752-р.
6. На виконання вказаного розпорядження було укладено договори від 30.03.1994 №13 та від 27.10.1994 №63 про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» у сумі 15 млрд. карбованців та 90 млрд. карбованців відповідно (а.с.7, 84).
7. Згідно з поданнями Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області від 03.01.2017 №02-08/21 та №02/08/22, за відповідачем рахується заборгованість по пені на суму 177180,63 грн і відсоткам на суму 9291,05 грн за користування позичкою, наданою у зв`язку із тимчасовими фінансовими труднощами (а.с.9-10).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року, позовні вимоги задовольнив частково: стягнув із ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» на користь Державного бюджету України пеню, нараховану на прострочену заборгованість по бюджетній позичці, в сумі 177180,63 грн; в решті позовних вимог відмовив.
9. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив із того, що з акту звірки Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Ліквідаційної комісії ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» убачається, що підприємством визнано заборгованість по бюджетній позичці станом на 16.02.1998, 01.10.1998, 06.07.1999 у сумі 1611600,00 грн, у тому числі 1434400,00 грн сума заборгованості (1050000,00 грн - сума заборгованості з основного боргу і 384400,00 грн - відсотки за користування позикою) та 177200,00 грн сума заборгованості по пені (а.с.62). Протягом 2002 року підприємством було погашено 16,4 тис. грн основного боргу та 19,37 грн пені. Станом на 01.01.2003 сума заборгованості складала 1595222,14 грн, у тому числі: 1033641,51 грн - основний борг, 384400,00 грн - відсотки за користування позикою та 177180,63 грн - пеня.
10. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.12.2002 в справі №1/5/132 «Б» було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна», якою також було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.31).
11. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.07.2003 в справі №1/5/132 «Б» було затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна», зокрема включено до реєстру вимог кредиторів вимоги Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області у сумі 3283213,03 грн боргу.
12. ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна», на виконання ухвали Господарського суду Житомирської області від 03.07.2003 в справі №1/5/132 «Б» протягом 2009-2010 років було сплачено 1033641,51 грн основного боргу по бюджетній позичці та 384400,00 грн відсотків за користування бюджетною позичкою, що підтверджується платіжними дорученнями.
13. Суди попередніх інстанцій наголосили на тому, що до реєстру вимог кредиторів була включена сума боргу зі сплати відсотків за користування бюджетною позичкою, а саме 9291,05 грн. Водночас сума боргу зі сплати пені 177180,63 грн до реєстру вимог кредиторів включена не була, а, отже, не була сплачена відповідачем.
14. При цьому, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги доводи відповідача про те, що Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області порушено вимоги мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.12.2002 в справі №1/5/132 «Б», оскільки заборгованість ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» на загальну суму 186471,68 грн виникла до введення мораторію 27.12.2002, що підтверджується наявними у матеріалах справи актом звірки з бюджетом, згідно з яким за ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» станом на 06.07.1999 рахується пеня у розмірі 177203,10 грн (а.с.62) та розрахунком відсотків, нарахованих за користування бюджетною позичкою, згідно з яким період нарахування відсотків розпочався з 01.11.1994 (а.с.63-70).
15. Також судами попередніх інстанцій відхилено доводи відповідача щодо того, що нарахування пені не передбачено умовами договорів бюджетної позички від 30.03.1994 №13 та від 27.10.1994 №63, оскільки нарахування пені через неналежне виконання зобов`язань щодо повернення бюджетної позички передбачено вимогами частини дев`ятої статті 17 Бюджетного кодексу України та пунктами 11-14 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174 (далі - Порядок №174).
16. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, звертаючись з цим позовом у частині стягнення заборгованості зі сплати пені у сумі 177180,63 грн, Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області діяла правомірно, а тому позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року.
18. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
19. 03 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
20. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шипуліній Т.М., суддям Бившевій Л.І., Хохуляку В.В.
21. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року задоволено заяви Шипуліної Т.М . , Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. про самовідвід.
22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Уханенку С.А., Шевцовій Н.В.
23. У касаційній скарзі Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
24. На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на незаконність і необґрунтованість цих рішень.
25. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
26. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
27. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
28. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
29. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
30. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
31. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
32. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Згідно з частиною дев`ятою статті 17 Бюджетного кодексу України (далі - БК України; у редакції, чинній на день звернення контролюючого органу до суду із цим позовом) прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.
34. Відповідно до підпункту 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на день звернення контролюючого органу до суду із цим позовом) до функцій контролюючих органів віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
35. Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України закріплено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
36. Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу ІІ цього Кодексу.
37. Відповідно до пункту 1 Порядку №174, який регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках.
38. Згідно з пунктом 2 Порядку №174 боржник - це суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою; бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги; заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов`язання перед державою, що виникають у суб`єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги; прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.
39. Пунктом 6 Порядку №174 визначено, що облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби України у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані.
40. Згідно з пунктом 10 Порядку №174 з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені.
41. Відповідно до пункту 15 Порядку №174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби.
VI. Позиція Верховного Суду
42. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України; у редакції, чинній до 08.02.2020).
43. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України; у редакції, чинній до 08.02.2020).
44. Суд зазначає, що в межах доводів і вимог касаційної скарги перевірці правильності підлягають висновки судів попередніх інстанцій у цій справі щодо наявності підстав для стягнення з ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» суму боргу зі сплати відсотків за користування бюджетною позичкою, а саме: 9291,05 грн.
45. З наведених положень убачається, що органи податкової служби України, отримавши подання органу державного казначейства щодо наявності непогашеної податкової заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за надану останньому фінансову допомогу, а також пені, нарахованої на таку заборгованість, мають право звертатися до суду з відповідним позовом про стягнення такої заборгованості без обмеження строками позовної давності.
46. Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.1994 №752-р між Міністерством фінансів України та ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» був укладений договір про надання бюджетної позички від 27.10.1994 №63, умовами якого було передбачено оплату 25 відсотків річних за її користування.
47. Управлінням Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області скеровано на адресу Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області подання від 03.01.2017 №02/08/22 для здійснення до відповідача заходів щодо стягнення простроченої заборгованість по відсотках за користування вказаною позичкою на суму 9291,05 грн.
48. Водночас суди попередніх інстанцій також встановили, що ухвалами Господарського суду Житомирської області від 27.12.2002 та від 03.07.2003 в справі №1/5/132 «Б» було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» і затверджено реєстр вимог кредиторів до цього підприємства. До такого реєстру були включені грошові вимоги Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області у сумі 3283213,03 грн, у тому числі грошові вимоги по погашенню бюджетної позички та відсотків за користування нею по договорам від 30.03.1994 №13 та від 27.10.1994 №63 на загальну суму 1418041,51 грн.
49. Указані кредиторські вимоги повністю сплачені ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна», що підтверджується платіжними дорученнями і не заперечується позивачем.
50. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області в частині стягнення відсотків нарахованих за користування бюджетною позичкою в сумі 9291,05 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що така сума боргу була включена до вказаного реєстру вимог кредиторів і, відповідно, погашена.
51. За встановлених обставин Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення такої суми з відповідача.
52. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
53. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
54. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020), касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
VII. Судові витрати
55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
56. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
57. Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.
58. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року у цій справі залишити без змін.
59. Судові витрати не розподіляються.
60. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: С.А. Уханенко
Н.В. Шевцова