№ 807/119/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року

м. Київ

справа № 807/119/17

адміністративне провадження № К/9901/49476/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №807/119/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Стар Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2017 (суддя Рейті С.І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 (головуючий суддя Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Качмар В.Я.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Стар Плюс" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, позовні вимоги - задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу у справі №807/119/17.

Ухвалою суду від 27.05.2022 попередній розгляд справи призначено на 30.05.2022.

В обґрунтування касаційної скарги податковий орган посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Як зазначає відповідач, враховуючи те, що отримана від митних органів Угорської Республіки інформація не підтверджує відомості, заявлені декларантом, зокрема щодо числових значень фактурної вартості оцінюваного товару, податковим органом на підставі фактичних відомостей зроблено висновки, викладені у Акті перевірки, щодо заниження митної вартості та прийнято відповідне рішення про визначення митної вартості. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2017, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, податковий орган звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

З урахуванням положень статті 52 КАС України, суд вважає, що клопотання представника відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку стану дотримання ТОВ Авто Стар Плюс законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 та від 25.09.2014 №305070000/2014/008787.

Результати перевірки оформлені актом від 19.10.2016 №51/07-16-14-07/33664067, яким встановлено порушення відповідачем:

п.2 ч.2 ст.52, ч.21 ст.58, ч.1 ст.257, п.1 ч.1 ст.279, ст.289 Митного кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по ввізному миту на товари, що ввозяться на митну територію України в сумі 58215,80грн.;

п.190.1 ст.190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 244506,37грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, відповідачем 07.11.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення:

№0001631407, яким збільшено суму грошового зобов`язання по ввізному миту у розмірі 72769,75грн. (в тому числі, за податковими зобов`язаннями 58215,80грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14553,95грн.);

№0001641407, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 305632,96грн. (в тому числі, за податковими зобов`язаннями 244506,37грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 61126,59грн.).

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи рішення відповідача неправомірними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору не були спростовані податковим органом, а посилання останнього на відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Як унормовано пунктом 4 частини п`ятої статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Відповідно до частин першої, другої статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

За змістом частини першої статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Пунктом 2 частини першої цієї статті передбачено, що однією з підстав для проведення документальних невиїзних перевірок є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

У справі, що розглядається, підставою для призначення документальної перевірки ТОВ слугувало отримання Закарпатською митницею від митних органів Угорської Республіки відповіді та завірених копій товаросупровідних документів, які були підставою для митного оформлення та вивезення товару за МД від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, МД від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 та МД від 25.09.2014 №305070000/2014/008787.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Таким чином, декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з положеннями частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2014 між позивачем (покупець) та фірмою PANEVEST & CO S.A (продавець) було укладено контракт №19/07-2014 предметом якого є купівля-продаж нового легкового автомобіля Mercedes-Benz G63 Brabus 5.5 Petrol 2014 року випуску, чорного кольору. Згідно п.2.1 даного контракту, ціна за товар, що продається за цим контрактом, встановлюється у Євро і становить 145700 Євро. Додатково, на підтвердження митної вартості позивачем було подано рахунок-фактуру фірми PANEVEST & CO S.A. №01/08-2014 від 01.08.2014 згідно якого ціна автомобіля також складає 145700 Євро. Проведення оплати позивачем за поставлений автомобіль у розмірі 145700 Євро згідно контракту від 18.07.2014 №19/07-2014 підтверджено платіжним дорученням в іноземній валюті від 05.12.2014 №б/н.

21.08.2014 між позивачем (покупець) та фірмою PANEVEST & CO S.A. (продавець) укладено контракт №20/08-2014 предметом якого є купівля-продаж нового легкового автомобіля Mercedes-Benz S63AMG L 4 Matic 5.5 Petrol 2014 року випуску, чорного кольору. Згідно п.2.1 даного контракту, ціна за товар, що продається за цим контрактом, встановлюється у Євро і становить 119300 Євро. Додатково, на підтвердження митної вартості позивачем було подано рахунок-фактуру фірми PANEVEST & CO S.A. № 01/09-2014 від 12.09.2014 згідно якого ціна автомобіля також складає 119300 Євро. Проведення оплати позивачем за поставлений автомобіль у розмірі 119300 Євро згідно контракту від 21.08.2014 №20/08-2014 підтверджено платіжним дорученням в іноземній валюті від 05.12.2014 №б/н.

25.08.2014 між ТОВ Авто-Стар Плюс (покупець) та фірмою PANEVEST & CO S.A. (продавець) укладено контракт №21/08-2014, предметом якого є купівля-продаж нового легкового автомобіля Mercedes-BenzG63 Brabus 5.5 Petrol 2014 року випуску, чорного кольору. Згідно п.2.1 даного контракту (в редакції додаткової угоди від 06.10.3014), ціна за товар, що продається за цим контрактом, встановлюється у Євро і становить 159800 Євро. Додатково, на підтвердження митної вартості (із врахуванням внесених змін до контракту) позивачем було подано рахунок-фактуру фірми PANEVEST & CO S.A. №01/10-2014 від 07.10.2014 згідно якого ціна автомобіля також складає 159800 Євро. Проведення оплати позивачем за поставлений автомобіль у розмірі 159800 Євро згідно контракту від 25.08.2014 №21/08-2014 підтверджено платіжним дорученням в іноземній валюті від 23.12.2014 №б/н.

На підставі матеріалів справи, керуючись нормами законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суди дійшли висновку, що позивачем правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства визначено митну вартість автомобілів у МД від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, МД від 15.09.2014 №305070000/2014/008367, від 25.09.2014 №305070000/2014/008787 на рівні ціни придбання, яка відповідає фактичній вартості відповідної господарської операції.

Автентичність наданих товариством документів для митного оформлення згідно митної декларації від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, митної декларації від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 та митної декларації від 25.09.2014 №305070000/2014/008787 підтверджено митними органами Угорської Республіки.

Під час оформлення транспортного засобу позивач визначаючи митну вартість товару пред`явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому передані продавцем автомобілів фірмою PANEVETS & CO S.A. , які ніким не були скасовані чи визнані недійсними, та які відображають достовірну інформацію стосовно умов купівлі-продажу товариством автомобілів у фірми PANEVETS & CO S.A.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до вимог ч.2. ст.53 МК України є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Таким чином, саме ціна зовнішньоекономічного контракту є основним методом визначення митної вартості з якої здійснюються усі інші податкові нарахування.

Судами з`ясовано, що позивач, керуючись вищенаведеними правовими нормами, при митному оформленні товарів за МД від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 та від 25.09.2014 №305070000/2014/008787 визначено митну вартість таких товарів на рівні фактичної ціни придбання таких товарів, яка одночасно відповідала ціні контрактів, згідно умов яких, Товариством було придбано автомобілі.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали суди констатували, що декларантом подані необхідні для митного оформлення імпортованого товару документи. Такі документи, на думку судів попередніх інстанцій, містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав для збільшення суми грошового зобов`язання по ввізному миту та збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість.

З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення.

Керуючись статтями 52 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області правонаступником - Відокремленим підрозділом Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (код ЄДРПОУ ВП 44106694).

Касаційну скаргу Відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 у справі №807/119/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду