ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №807/150/17

адміністративне провадження №К/9901/45907/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (суддя - Шешеня О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року (головуючий суддя - Довга О.І., судді: Запотічний І.І., Сапіга В.П.) у справі №807/150/17 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області (далі також - відповідач, Прокуратура), Гаврилюка Володимира Олеговича про визнання незаконним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Закарпатської області від 18 січня 2017 року №36к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та стягнути з Прокуратури витрати зі сплати судового збору.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваним наказом його було протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану, оскільки дисциплінарне провадження проведено без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, зокрема щодо визначення його службових обов`язків. Крім цього, в наказі, що оскаржується, не конкретизовано невиконання яких саме службових обов`язків стало підставою для висновку про його бездіяльність та порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Позивач також не погоджується з доводами викладеними в оспорюваному наказі про те, що внаслідок його бездіяльності, як начальника Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури, процесуальними прокурорами цього ж відділу не забезпечується виконання вимог щодо повного і всебічного дослідження обставин кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим ними не в повній мірі використовуються повноваження, передбачені статтею 36 КПК України. На думку позивача, контроль за виконанням обов`язків процесуальних прокурорів відділу покладається безпосередньо на керівника місцевої прокуратури, а тому втручання в роботу до не підпорядкованих йому працівників, у рамках кримінальних проваджень, де він не здійснює повноваження прокурора є недопустимим в силу приписів Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ). Водночас, позивач вважає, що порушено порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки питання про притягнення до відповідальності ініційоване не уповноваженим суб`єктом, в розумінні положень частини п`ятої статті 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України. Позивач стверджує, що в рамках дисциплінарного провадження не з`ясовано належним чином всі обставини, які вказані в наказі, а зроблені висновки є передчасними та необґрунтованими, тому оскаржуваний наказ є протиправним, таким, що порушує законні права та інтереси працівника органу прокуратури, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) позивача, як начальника Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури та незабезпечення виконання процесуальними прокурорами Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури вимог щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінальних правопорушень, а саме невиконання ними в повній мірі службових обов`язків передбачених статтею 36 КПК України, а також проведення досудового розслідування в розумні строки та подальшого їх скерування до суду. Крім цього, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскаржуваний наказ винесено з порушенням місячного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановленого статтею 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У касаційній скарзі Прокуратура Закарпатської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, суди не взяли до уваги, що ОСОБА_1 в порушення вимог наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року №4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» не забезпечив належним чином організацію нагляду за додержанням законів органом досудового розслідування щодо всебічного, повного та неупередженого розслідування кримінальних проваджень, контроль за якістю здійснення підлеглими працівниками процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, що в сукупності призвело до порушення норм КПК України. Також, скаржник зазначає, що обов`язки, покладені на ОСОБА_1 чітко визначені пунктом 1.24 наказу виконувача обов`язків керівника Мукачівської місцевої прокуратури від 03 жовтня 2016 року №23. Крім цього, відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вказує, що призначення службової перевірки - це право керівника, а не обов`язок, і це право не було реалізовано через відсутність передбачених Дисциплінарних статутом прокуратури України підстав. Також, на думку скаржника, строк притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не було порушено з моменту встановлення факту неналежного виконання ним посадових обов`язків.

Від позивача відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Рух касаційної скарги

23 березня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Білоуса О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 04 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Соколову В.М., суддям: Єресько Л.О., Загороднюку А.Г.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 - старший радник юстиції, проходив службу в органах прокуратури, на посаді начальника Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури.

Задля забезпечення належного впливу зональних прокурорів на стан справ у закріплених прокуратурах та ефективності роботи, прокурором Закарпатської області Гаврилюком В.О. 02 листопада 2016 року затверджено графік виїздів зональних прокурорів до підпорядкованих прокуратур.

З метою періодичного вивчення стану додержання законів у провадженні досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області Зеленюком Е.С. здійснено виїзд до Мукачівської місцевої прокуратури та безпосередньо до Свалявського відділення поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

22 листопада 2016 року Зеленюком Е.С. складено доповідну записку «Про результати виїзду до Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури», з якою ознайомлено виконуючого обов`язки керівника Мукачівської місцевої прокуратури Романика Р.В., а також доповідну записку «Про результати виїзду до Мукачівської місцевої прокуратури та Свалявського відділення поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області», з якою ознайомлено прокурора області Гаврилюка В.О .

Протоколом оперативної наради у прокурора Закарпатської області від 23 грудня 2016 року №43 вирішено, зокрема, вжити заходів передбачених Дисциплінарним статутом прокуратури України до начальника Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури Жураківського І.В. за допущені порушення норм КПК України та бездіяльність у здійсненні нагляду за досудовим розслідуванням у провадженнях, які розслідуються слідчим відділенням Свалявського відділення поліції Мукачівського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

18 січня 2017 року згідно наказу прокурора Закарпатської області Гаврилюка В.О. №36к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 оголошено догану.

Не погодившись із зазначеним наказом ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону №1697-VІІ встановлено, що діяльність прокуратури ґрунтується на засадах, зокрема: недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади.

За приписами пункту 1 частини першої статті 43 Закону №1697-VІІ прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав невиконання чи неналежного виконання службових обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 48 Закону №1697-VІІ при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1796-ХІІ затверджено Дисциплінарний статут прокуратури України (далі - Статут).

Статтями 2 та 3 Статуту передбачено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

Згідно положень статті 8 Статуту встановлено, що дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Відповідно до статті 9 Статуту дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Стаття 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачає, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

За один і той самий проступок може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку. (стаття 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України).

Згідно зі статтею 13 Дисциплінарного статуту прокуратури України про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку.

За правилами частини другої статті 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно статті 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудовою розслідування.

З огляду на зазначені норми законодавства, під поняттям «прокурор» слід розуміти працівника органу прокуратури, якого призначено процесуальним керівником у конкретному кримінальному провадженні. А відтак, на процесуального керівника, слідчого покладені обов`язки щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінальних правопорушень, проведення досудового розслідування у розумні строки.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону №1697-VІІ прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом.

За приписами статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, серед інших, доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальним дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в, необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

Прокурор, здійснюючи свої повноваження, відповідно до вимог КПК України та Закону №1697-VІІ, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що бездіяльність позивача, як начальника Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури щодо не забезпечення виконання процесуальними прокурорами Свалявського відділу в повній мірі службових обов`язків передбачених статтею 36 КПК України, а також проведення досудового розслідування у розумні строки та подальшого їх скерування до суду не доведена, оскільки до переліку осіб, які наділені процесуальною правоздатністю та повноваженнями керівника входять перший заступник керівника місцевої прокуратури та заступники керівника Мукачівської місцевої прокуратури.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено та не надано належної оцінки Наказу виконувача обов`язків керівника Мукачівської місцевої прокуратури Романика Р.В. від 03 жовтня 2016 року «Про розподіл обов`язків між прокурорськими працівниками Мукачівської місцевої прокуратури», в пункті 1.24 якого чітко визначено посадові обов`язки за посадою, яку обіймав позивач.

Так, у переліку функціональних обов`язків позивача, зазначено про загальну організацію роботи Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури, в тому числі загального діловодства у відділі та документообігу; нагляд за виконанням Свалявським відділенням поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області вимог законів при прийманні, реєстрації, розгляді та вирішенні заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, своєчасним внесенням щодо них відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; нагляд за додержанням Свалявським відділенням поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області законів під час досудового розслідування та контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування, у тому числі щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій; нагляд за додержанням Свалявським відділенням поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності; участь у кримінальному провадженні, зокрема, безпосереднє здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням Свалявським відділенням поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; нагляд за додержанням законів Свалявським відділенням поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо забезпечення конституційних прав громадян при застосуванні заходів кримінально-процесуального та адміністративного примусу, зокрема адміністративному затриманні та утриманні їх в кімнаті доставлених та затриманих; нагляд за додержанням законів щодо порядку та умов тримання затриманих і взятих під варту осіб у кімнатах для затриманих та доставлених чергової частини, ізоляторі тимчасового тримання Свалявського відділення поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, дотримання їх прав та виконання ними своїх обов`язків; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян; діяльність щодо організації роботи з питань статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та нагляду за обліком кримінальних правопорушень; діяльність з питань організації ведення книг первинного обліку роботи прокурора у Свалявському відділі Мукачівської місцевої прокуратури, формування статистичної звітності по роботі відділу; діяльність з питань представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень у визначених законом випадках у межах Свалявського району; діяльність у сфері захисту прав і свобод дітей; розгляд і вирішення звернень громадян, запитів і звернень депутатів усіх рівнів, особистий прийом громадян.

Також пунктом 3.1. Наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» визначено, що контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та участі у судовому провадженні покладено саме на керівників органів прокуратури та галузевих підрозділів апаратів прокуратур усіх рівнів, які за розподілом обов`язків відповідають за відповідну ділянку роботи.

Судами першої і апеляційної інстанцій зроблено передчасний висновок про те, що позивач здійснює виключно загальне керівництво відділом та не може нести відповідальність за порушення, вчинені процесуальним керівником - працівником відділу, який він очолював, незважаючи на встановлений за результатами службової перевірки факт неналежного виконання позивачем службових обов`язків.

Суди попередніх інстанцій в обґрунтування рішень зазначали, що до компетенції начальника відділу не належать повноваження, які є у прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях, оскільки статтею 36 КПК України, визначено лише компетенцію процесуальних керівників та керівника органу прокуратури, які мають право надавати вказівки слідчим, ініціювати їх відсторонення, у разі неефективного досудового розслідування, повідомляти про підозру винним особам, приймати інші процесуальні рішення щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.

При цьому, судами поза увагою залишено приписи статті 15 Закону №1697-VІІ, якою визначено статус прокурора органу прокуратури, яким крім інших є й керівник підрозділу регіональної прокуратури. Одним із повноважень прокурора, з урахуванням положень статті 25 цього ж Закону, є нагляд за додержанням законів органами, що провадять досудове слідство.

У зв`язку з цим, судами попередніх інстанцій безпідставно залишено поза увагою, що на позивача, який має статус прокурора і обіймає згідно штатного розпису посаду начальника відділу, розповсюджується вимоги про дотримання, зокрема, положень статті 19 Закону №1697-VІІ, вимог статті 36 КПК України, галузевого наказу та інших нормативних документів.

Отже, враховуючи викладені обставини, колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного наказу без дослідження та надання оцінки усім вище викладеним обставинам.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок.

Суди першої та апеляційної інстанцій викладеного не дотрималися.

Неповнота з`ясування судами фактичних обставин справи позбавляє Верховний Суд можливості перевірити правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні питання щодо правомірності прийняття спірного наказу.

У той же час суд касаційної інстанції у силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, відповідно до частини другої статті 353 КАС України ухвалені у цій справі судові рішення судів підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Суду під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

За приписами частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками касаційного розгляду Судом не ухвалюється нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-IX та статтями 3 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Закарпатської області задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду скасувати.

Справу №807/150/17 направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду