№ 807/2388/15 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 807/2388/15

адміністративне провадження № К/9901/18942/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №807/2388/15

за позовом Державного підприємства «Великоберезнянське лісове господарство» до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державного підприємства «Великоберезнянське лісове господарство» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Скраль Т.В., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Затолочного В.С., суддів: Каралюса В.М., Матковської З.М.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року Державне підприємство «Великоберезнянське лісове господарство» (далі - ДП «Великоберезнянське ЛГ», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (далі - Інспекція, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії Інспекції щодо призначення та проведення перевірки ДП «Великоберезнянське ЛГ»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції від 30.10.2015 №383;

- визнати протиправним та скасувати припис Інспекції від 16.11.2015, складений за результатами перевірки ДП «Великоберезнянське ЛГ»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції від 11.02.2016 №58.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, встановлено, що у 2015-2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Однак, перевірка була проведена без такого дозволу, а план здійснення заходів державного нагляду на відповідний плановий період був оприлюднений на офіційному веб-сайті органу державного нагляду (контролю) пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового періоду.

Товариство вважає, що оскільки наказ Держекоінспекції в Закарпатській області від 30.10.2015 №383 винесений з порушенням норм законодавства, тому він підлягає скасуванню, а перевірка, що здійснена на підставі вказаного наказу, є протиправною, як і припис, винесений за результатами перевірки.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що у період з 02.11.2015 по 13.11.2015 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Баранчик С.А. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Дяченко І.Б. проведено перевірку ДП «Великоберезнянське ЛГ» на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства, а саме законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Перевірка ДП «Великоберезнянське ЛГ» була проведена відповідно до плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Держекоінспекції у Закарпатській області, затвердженого Головою Держекоінспекції України від 23 вересня 2015 року на підставі Наказу від 30.10.2015 №383 та направлення на перевірку від 30.10.2015 №2095/04.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт, яким зафіксовано порушення, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю). Зокрема, встановлено порушення ДП «Великоберезнянське ЛГ» ст.19 Лісового кодексу України, п.52 Постанови КМУ №555 від 27 липня 1995 року «Про затвердження санітарних рубок».

16 листопада 2015 року, на підставі висновків акту перевірки, Відповідачем винесено припис, яким Інспекція зобов`язала ДП «Великоберезнянське ЛГ» усунути порушення вимог законодавства, виявлених під час перевірки з дотримання вимог природного законодавства у галузі про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Позивач, вважаючи, що перевірка була призначена з порушенням пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII,тобто без дозволу Кабінету Міністрів України на її проведення, тому просив позов задовольнити.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач у цій справі не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового Кодексу, а тому на нього не поширюється обмеження на здійснення перевірок, на яке посилається позивач.

Позивач не погодився із вказаними судовими рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Вказує на помилковість висновків судів щодо відсутності необхідності отримання погодження Кабінету Міністрів України для проведення перевірки.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених КАС України, колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 4 вказаного Закону визначені загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контрою). Зокрема, абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно зі статтею 5 Закону № 877 планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб`єкта господарювання не допускається.

План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинен містити конкретні календарні дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення.

Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб`єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку.

Строк здійснення планового заходу не може перевищувати п`ятнадцяти робочих днів, а для суб`єктів малого підприємництва - п`яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що ДП "Великоберезняське лісове господарство" включено до Переліку суб`єктів господарювання Закарпатської області із високим ступенем ризику господарської діяльності для навколишнього природного середовища, затвердженого Головою Закарпатської обласної державної адміністрації. Відповідачем при плануванні перевірки ДП не порушено періодичності проведення планових заходів, а запланований період проведення перевірки не перевищував періоду, визначеного Законом. План заходів затверджений 23.09.2015, тобто до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому, як це передбачено Законом.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, на який посилається Підприємство як на підставу задоволення позову та касаційної скарги, направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.

Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникли у цьому спорі.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені Законом № 71-VІІІ, стосується лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.

Проте, Держекоінспекція не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавцем було прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб`єктів господарювання, а саме:

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.

З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону №71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб`єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №806/361/16, від 10.06.2020 у справі №820/3730/16.

Разом з цим, правовідносини, пов`язані з встановленням обмеження на проведення перевірок Держекоінспекцією, регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII від 28 грудня 2014 року, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчилися 1 липня 2015 року.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про необґрунтованість позовних вимог.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Великоберезнянське лісове господарство» - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року у справі №807/2388/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду