ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 807/3730/14

касаційне провадження № К/9901/27978/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Уж-Петроль» (далі - Товариство) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 (головуючий суддя - Каралюс В.М., судді - Затолочний В.С., Матковська З.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уж-Петроль» до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Закарпатській області (далі - Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2014 № 0001272200.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що Інспекцією не встановлено обставин, якими обґрунтовуються висновки щодо нереальності здійснених з ТОВ «Праус» операцій, з огляду на те, що: результати зустрічних звірок не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з урахуванням того, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 у справі № 804/9005/14 було визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, зокрема, щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус», результати якої оформлені актом № 627/223/37276126 від 11.06.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року»; факт отримання Товариством нафтопродуктів згідно укладених з ТОВ «Праус» договорів поставки підтверджується податковими та видатковими накладними, платіжними документами, товарно-транспортними накладними, сертифікатами відповідності, а відсутність у Товариства актів за формою № 14-НК та за формою № 5-НП не може бути єдиною підставою для визнання операцій безтоварними за наявності інших первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт реального здійснення таких операцій; реєстр з чеками за придбані нафтопродукти є підтвердженням факту постачання товарно-матеріальних цінностей протягом травня 2014 року, які є об`єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до положень пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, з огляду на що Товариство зобов`язане було видати зведену податкову накладну на вимогу ТОВ «Едіфіс Компані» згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 10.06.2015 позов задовольнив: визнав недійсним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08.10.2014 № 0001272200.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних, суд першої інстанції виходив з того, що господарській операції з поставки Товариству нафтопродуктів згідно укладених з ТОВ «Праус» договорів поставки підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням обставин, встановлених постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 у справі № 804/9005/14. Також, суд виходив з того, що Товариство відповідно до вимог діючого законодавство виписало зведену податкову накладну на вимогу ТОВ «Едіфіс Компані», оскільки Товариство не зобов`язане контролювати звітність та своєчасність сплати податків іншими суб`єктами господарювання, зокрема, ТОВ «Едіфіс Компані», а також зважаючи на те, що Інспекцією не було надано суду жодних доказів на підтвердження своїх висновків щодо неможливості ТОВ «Едіфіс Компані» здійснити придбання нафтопродуктів у зазначених в реєстрах обсягах через АЗС Товариства.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.01.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у позові відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Праус» мали реальний характер, з урахуванням того, що: ТОВ «Праус» подало до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік з нульовими показниками та без додатку АМ, що свідчить про відсутність основних засобів та здійснення господарської діяльності, баланс та звіт про фінансові результати за 2013 рік, а також звіт про нарахування єдиного соціального внеску за травень 2014 року ТОВ «Праус» не подавало, що свідчить про відсутність у нього найманих працівників; згідно висновку спеціаліста-криміналіста від 14.08.2014 № 187 підписи на податкових накладних та договорі поставки нафтопродуктів № 1/56 від 01.04.2014 та в податкових накладних № 115, № 113 та № 111 від 31.08.2013, № 157, № 127 та № 2 від 30.04.2014 від імені ТОВ «Праус» виконані не ОСОБА_1 як директором цього товариства, а іншою особою з наслідуванням підпису.

Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.02.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що: реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ «Праус» щодо поставки нафтопродуктів підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбані Товариством у ТОВ «Праус» нафтопродукти були передані на зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт» згідно договору зберігання № 1409/10-10 від 14.09.2010, що підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання від 30.04.2014 та актом приймання-передачі нафтопродуктів зі зберігання від 30.04.2014; перевезення нафтопродуктів здійснювалось ТОВ «Блумен ЛТД» згідно договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 17-6/05-13 від 16.05.2013 з місць відправлення, якими є склади нафтопродуктів, до АЗС Товариства; правомірність проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус», результати якої оформлені актом № 627/223/37276126 від 11.06.2014, а також правомірність висновків, викладених у цьому акті, спростована постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 у справі № 804/9005/14, яка набрала законної сили.

У запереченні на касаційну скаргу Інспекція просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.10.2021 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляд, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.10.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» і ТОВ «Праус» та формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень - травень 2014 року, результати якої оформлені актом № 1646/22-0/36908346 від 20.08.2014, за висновками якого встановлено порушення Товариством вимог: підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88; пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»; підпункту 5.1.6 пункту 5.1 статті 5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України,Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155; підпунктів 6.1.20, 6.1.22 пункту 6.1 статті 6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариству зменшено податковий кредит за квітень 2014 року на загальну суму 1937705,00 грн. та донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, по декларації за квітень 2014 року на загальну суму 1937705,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно сформувало податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Праус» щодо поставки нафтопродуктів згідно договорів поставки нафтопродуктів № 01/80 від 01.04.2014, № 05/8 від 05.04.2014, № 05/16 від 05.04.2014, № 10/09 від 10.04.2014, № 10/18 від 10.04.2014, № 16/15 від 16.04.2014, № 22/53 від 22.04.2014 (з урахуванням додаткових угод), оскільки: Товариство не надало до перевірки акти приймання палива за якістю та формою № 14-НК від ТОВ «Праус» та паспорти якості палива, що відповідають вимогам підпунктів 6.1.20, 6.1.22 пункту 6.1 статті 6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121; згідно АІС «Податковий блок» в режимі «інформація» по платнику - Товариству за квітень 2014 року встановлена розбіжність з контрагентом ТОВ «Праус» на суму 1937705,12 грн.; згідно висновку спеціаліста-криміналіста від 14.08.2014 № 187 підписи на податкових накладних та договорі поставки нафтопродуктів № 1/56 від 01.04.2014 та в податкових накладних № 115, № 113 та № 111 від 31.08.2013, № 157, № 127 та № 2 від 30.04.2014 від імені ТОВ «Праус» виконані не ОСОБА_1 як директором цього товариства, а іншою особою з наслідуванням підпису; згідно акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 627/223/37276126 від 11.06.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року» було встановлено, що ТОВ «Праус» за податковою адресою знаходиться, проте посадові особи ТОВ «Праус» за податковою адресою відсутні, на день перевірки за податковою адресою була присутня секретар - громадянка ОСОБА_2 , яка підтвердила, що директор ТОВ «Праус» - ОСОБА_1 з`являється за даною адресою з метою отримання вхідної кореспонденції, де знаходяться печатки, установчі та реєстраційні документи, а також фактичне місцезнаходження ТОВ «Праус» їй не відомо.

Також, в акті перевірки вказано, що Товариством до перевірки були надані: договори поставки нафтопродуктів, акти приймання-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні, листи ТОВ «Праус» щодо знаходження нафтопродуктів, договір зберігання № 1409/10-10 від 14.09.2010, укладений з ПАТ «Дніпронафтопродукт», акт приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання від 30.04.2014 та акт приймання-передачі нафтопродуктів зі зберігання від 30.04.2014, договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 17-6/05-13 від 16.05.2013, укладений з ТОВ «Блумен ЛТД», сертифікати відповідності на нафтопродукти.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що: фактично отримання палива відбувалось на складі ПАТ «Дніпронафтопродукт», що розміщений на території Берегівського району Закарпатської області; згідно наданих товарно-транспортних накладних вантажовідправником паливно-мастильних матеріалів являється ТОВ «Вестен-Флус»; транспортування нафтопродуктів на АЗС здійснювалось автотранспортом ТОВ «Блумен ЛТД»; Інспекцією отримано відповідь № 08.1.13/42 від 13.08.2014 на запит щодо документального підтвердження взаємовідносин між ТОВ «Вестен-Флус» та Товариством, в якій вказано, що між ТОВ «Вестен-Флус» та ПАТ «Дніпронафтопродукт» укладений договір від 02.01.2013 № 3218 про надання послуг з приймання, розміщення та відпуску нафтопродуктів в ємностях на нафтобазі, відповідно до умов якого ТОВ «Вестен-Флус» на нафтобазі розміщувало для ПАТ «Дніпронафтопродукт» нафтопродукти та згідно пункту 2.2.3 цього договору за розпорядженням ПАТ «Дніпронафтопродукт» відпускало їх. Договори між ТОВ «Вестен-Флус» та Товариством договори відсутні; Інспекцією отримано відповідь № 08.1.13/12 від 13.08.2014 про документальне підтвердження взаємовідносин між ТОВ «Блумен ЛТД» та Товариством.

На підставі вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001272200 від 08.10.2014, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 1937705,00 грн. - за основним платежем, 484426,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, у податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її фактичне здійснення. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують господарські операції, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, погодився з доводами Інспекції, викладеними у акті перевірки, які, в свою чергу, обґрунтовані обставинами, викладеними у акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 627/223/37276126 від 11.06.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року» та у висновку спеціаліста-криміналіста від 14.08.2014 № 187.

При цьому, суд апеляційної інстанції не встановив, чи відносяться наведені у висновку спеціаліста-криміналіста договір поставки та податкові накладні до господарських відносин між Товариством та ТОВ «Праус», оскільки згідно переліку договорів, вказаних у підпункті 3.2.1 акту перевірки, та переліку податкових накладних, наведених на 22 аркуші акті перевірки, договір та податкові накладні із наведеними у висновку спеціаліста-криміналіста реквізитами між Товариством та ТОВ «Праус» не складалися та в рамках даної перевірки не досліджувалися.

Також, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що в силу в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб`єктів господарювання, оскільки складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання.

Разом з цим, висновок про відсутність факту здійснення господарських операцій може ґрунтуватися лише на встановлених обставинах щодо повної відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

В свою чергу, погоджуючись з доводами податкового органу про нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Праус», суд апеляційної інстанції не надав будь-якої правової оцінки наявним у матеріалах справи первинними бухгалтерських документам, наданим позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Праус», зокрема: умовам договорів поставки нафтопродуктів, актам приймання-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортним накладним, листам ТОВ «Праус» щодо знаходження нафтопродуктів, договіру зберігання № 1409/10-10 від 14.09.2010, укладеному з ПАТ «Дніпронафтопродукт», акту приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання від 30.04.2014 та акту приймання-передачі нафтопродуктів зі зберігання від 30.04.2014, договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 17-6/05-13 від 16.05.2013, укладеному з ТОВ «Блумен ЛТД», сертифікатам відповідності на нафтопродукти.

Крім того, судом не було надано оцінки обставинам, зазначеним у акті перевірки щодо того, що: фактично отримання палива відбувалось на складі ПАТ «Дніпронафтопродукт», що розміщений на території Берегівського району Закарпатської області; згідно наданих товарно-транспортних накладних вантажовідправником паливно-мастильних матеріалів являється ТОВ «Вестен-Флус»; транспортування нафтопродуктів на АЗС здійснювалось автотранспортом ТОВ «Блумен ЛТД»; Інспекцією отримано відповідь № 08.1.13/42 від 13.08.2014 на запит щодо документального підтвердження взаємовідносин між ТОВ «Вестен-Флус» та Товариством, в якій вказано, що між ТОВ «Вестен-Флус» та ПАТ «Дніпронафтопродукт» укладений договір від 02.01.2013 № 3218 про надання послуг з приймання, розміщення та відпуску нафтопродуктів в ємностях на нафтобазі, відповідно до умов якого ТОВ «Вестен-Флус» на нафтобазі розміщувало для ПАТ «Дніпронафтопродукт» нафтопродукти та згідно пункту 2.2.3 цього договору за розпорядженням ПАТ «Дніпронафтопродукт» відпускало їх. Договори між ТОВ «Вестен-Флус» та Товариством договори відсутні; Інспекцією отримано відповідь № 08.1.13/12 від 13.08.2014 про документальне підтвердження взаємовідносин між ТОВ «Блумен ЛТД» та Товариством.

Зазначені вище обставини судом апеляційної інстанції перевірені не були.

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судом апеляційної інстанції вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у даній справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, ч.ч. 2, 4 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Уж-Петроль» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова