№ 807/944/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

справа №807/944/17

адміністративне провадження № К/9901/4062/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Жука А. В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом Приватного підприємства Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Закарпатліфтмонтаж» до Управління Державної служби України з питань праці у Закарпатській області про визнання дій протиправними та незаконними, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного підприємства Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Закарпатліфтмонтаж» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 (головуючий суддя - Луцович М.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019 (головуючий суддя - Нос С. П., судді - Кухтей Р.В., Шевчук С. М.) у справі №807/944/17,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року Приватне підприємство Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Закарпатліфтмонтаж» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби України з питань праці у Закарпатській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд:

- визнати протиправною та незаконною відмову Управління Держпраці у Закарпатській області щодо непродовження дії Дозволу №116.12.21 від 10.05.2012, виданого Приватному підприємству Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Закарпатліфтмонтаж» строком на 5 років з 11.05.2017 по 11.05.2022;

- зобов`язати Управління Держпраці у Закарпатській області прийняти відповідне рішення про продовження дії Дозволу №116.12.21 від 10.05.2012, виданого Приватному підприємству Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Закарпатліфтмонтаж» строком на 5 років з 11.05.2017 по 11.05.2022 у відповідності до принципу мовчазної згоди згідно поданої заяви від 05.05.2017.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було протиправно повернуто позивачу оригінал дозволу №116.12.21 від 10.05.2012 без відміток про його продовження, строком на 5 років, як це передбачено п.15 Порядку №1107. Позивач вважав посилання відповідача на неможливість продовження дії Дозволу через порушення, викладені у Висновку №032-17 від 07.04.2017, складеному ДП «Рівенський експертно-технічний центр Держпраці», необґрунтованими та вказував, що про його наявність відповідачу стало відомо з Листа Управління Держпраці у Рівненській області від 31.05.2017 №01- 07.2/2070.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Судом першої інстанції встановлено, що позивач не повідомив Управління Держпраці у Рівненській області про виконання робіт підвищеної небезпеки у м. Рівному, і тим самим порушив умови дозволу №116.12.21 від 10.05.2012, тобто позивач не дотримав вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме порушив п. 14 Порядку №1107. Судом також встановлено, що відповідно до висновку №032-17 від 07.04.2017 позивачем порушено законодавство з питань охорони праці та промислової безпеки (НПАОП 0.00-1.06.77) під час виконання ним робіт підвищеної небезпеки (монтаж та налагодження ескалатора).

5. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивачем були допущені порушення вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, додержання яких було умовою такого дозволу, то строк дії дозволу повинен продовжуватися на підставі заяви роботодавця, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання зазначених у дозволі робіт, тому відповідач правомірно відмовив позивачу в наданні такого дозволу без нового позитивного експертного висновку щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

6. При цьому судом першої інстанції з посиланням на абз. 2 та 3 п. 7, п. 10 Порядку №1107 зазначено, що Управління Держпраці у Закарпатській області не має права видавати дозволи на виконання технічного огляду, випробування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, оскільки це виключна компетенція центрального органу виконавчої влади - Держпраці, а дозвіл №116.12.21 від 10.05.2012 в частині виконання технічного огляду, випробуванні машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, виданий територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Закарпатській області помилково.

7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 в справі №807/944/17 змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повинен був за правилами статті 48 КАС України залучити Державну службу України з питань праці до участі у справі, як співвідповідача або, у разі наявності заперечень скаржника, залучити як другого відповідача, а оскільки можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у цій частині позову також слід відмовити ПП Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Закарпатліфтмонтаж» з підстав пред`явлення його до неналежного органу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

9. У лютому 2019 року Приватним підприємством Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Закарпатліфтмонтаж» подано касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019. У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем порушено 10-денний термін розгляду заяви позивача, а суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, вдавшись до аналізу правомірності видачі позивачу дозволу у 2012 році. Вказує, що сторонами не оспорювалася легітимність дії дозволу №116 від 10.05.2012. На переконання позивача, суди попередніх інстанцій не встановили реального змісту спірних правовідносин, мети звернення позивача до суду, належного способу захисту порушеного права, не дослідили обставини, які мають значення для справи, а фактично розглянули вимоги, які не були заявлені позивачем.

11. Також, скаржник вказує, що позивачем у період з 2012 по 2017 роки не було вчинено жодних порушень, та жодного акту, припису, протоколу чи будь-якого іншого розпорядчого документу по відношенню до позивача протягом строку дії дозволу застосовано не було. Посилання судів попередніх інстанцій на висновок №032-17 від 07.04.2017 вважає помилковим з огляду на те, що висновок складений по відношенню до ТОВ «Апартмент Буд», а не по відношенню до позивача, а сам висновок не є розпорядчим документом.

12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що з листа Управління Держпраці у Рівненській області стало відомо про те, що позивачем порушено п. 14 Порядку №1107, а саме не повідомлено Управління про виконання робіт підвищеної небезпеки. Тим самим позивачем порушено умови дозволу №116 від 10.05.2012, а тому у відповідача відсутні правові підстави продовжити строк дії дозволу. Також відповідач стверджує, що належним відповідачем у спорі щодо видачі дозволу на виконання технічного огляду, випробування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки є Державна служба України з питань праці.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019 для розгляду справи №807/944/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук В.М., судді - Анцупова Т.О., Стародуб О.П.

14. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

15. У зв`язку з обранням судді Верховного Суду Анцупової Т.О. до Великої Палати Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13) та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Кравчука В.М., суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.

16. Суддями Кравчуком В.М., Єзеровим А.А., Стародубом О.П. заявлено самовідводи від участі у розгляді цієї касаційної скарги у зв`язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме без врахування спеціалізації.

17. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2021 задоволено заяви суддів Кравчука В.М., Єзерова А.А., Стародуба О.П. про самовідвід. Відведено суддів Кравчука В.М., Єзерова А.А., Стародуба О.П. від участі у розгляді справи №807/944/17, передано касаційну скаргу у справі №807/944/17 на повторний автоматизований розподіл.

18. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021 для розгляду справи №807/944/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Соколов В.М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2023 адміністративну справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.05.2012 Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Закарпатській області позивачу надано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки №116.12.21 з терміном дії до 10.05.2017. Відповідно до дозволу він має право виконувати роботи з:

1) технічного огляду, випробування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

2) монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

3) зварювальні роботи, а саме вантажопідіймальні ліфти, ескалатори, траволатори, підйомники, за умови додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

21. 05 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження строку дії дозволу, на що отримав відмову, викладену у листі Управління Державної служби України з питань праці у Закарпатській області від 15.06.2017 №07-07/2155. У відмові відповідач зазначав про неможливість продовження дії дозволу у зв`язку з порушеннями його умов, що полягали у недотриманні вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час його дії, що встановлено Висновком №032-17 від 07.04.2017, складеним ДП «Рівенський експертно-технічний центр Держпраці», а саме порушення ПП СРБУ «Закарпатліфтмонтаж» п.14 Порядку - неповідомлення Управління Держпраці у Рівненській області про виконання робіт підвищеної небезпеки, зокрема монтаж та налагодження ескалатора типу SME - 800 із номінальною швидкістю 0,5 м/с заводський №D1602070, який встановлено за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 67.

22. Так, відповідно до наданої інформації Управлінням Держпраці у Рівненській області в листі від 31.05.2017 №01-07.02/2070, Приватним підприємством спеціалізованим ремонтно-будівельним управлінням «Закарпатліфтмонтаж» порушено п. 14 Порядку №1107, а саме не повідомивши Управління Держпраці у Рівненській області про виконання робіт підвищеної небезпеки, позивач здійснював монтаж та налагодження ескалатора типу SME-800 із номінальною швидкістю 0,5 м/с, заводський №D1602070, який встановлений за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 67.

23. Також, ДП «Рівненський експертно-технічний центр Держпраці» надано висновок №032-17 від 07.04.2017 за результатами первинного технічного огляду вищевказаного ескалатора, в якому зазначено про порушення позивачем законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки (НПАОП 0.00-1.06.77) під час виконання ним робіт підвищеної небезпеки (монтаж та налагодження ескалатора).

24. Зокрема у висновку зазначені наступні порушення позивачем законодавства з охорони праці та промислової безпеки - НПАОП 0.00-1.06.77 «Правила будови і безпечної експлуатації ескалаторів і пасажирських конвеєрів»:

- позивачем не надано для ознайомлення проект, що унеможливлює проведення перевірки на відповідність вимогам НПАОП 0.00-1.06.77 та проекту;

- форма паспорта, надана позивачем, не відповідає формі паспорта, затвердженої в НПАОП 0.00-1.06.77;

- в паспорті відсутні дані про випробування прольотної частини металоконструкції виробником, що не відповідає вимозі розділу 14 зразка паспорта, наведеного в НПАОП 0.00-1.06.77;

- в паспорті ескалатора відсутній розділ про місце його встановлення, що не відповідає абз. 2 розділу 14 зразка паспорта, наведеного в НПАОП 0.00-1.06.77;

- відсутні розміри в установчому кресленні, в основному написі (штампі) вказано установче креслення на ліфт по контракту та відсутні відомості про замовника (ПІБ, дата), в технічній характеристиці не вказано масу ескалатора.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».

26. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

27. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

30. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

31. З матеріалів справи вбачається, що причиною відмови у продовженні строку дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки №116.12.21, виданого позивачу Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Закарпатській області, відповідач визначив порушення позивачем умов дозволу та Порядку №1107.

32. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наведені у відмові відповідача обставини підтверджуються інформацією, викладеною в листі Управління Держпраці у Рівненській області №01-07.02/2070 від 31.05.2017, а також висновком ДП «Рівненський експертно-технічний центр Держпраці» №032-17 від 07.04.2017, складеним за результатами первинного технічного огляду ескалатора, монтаж та налагодження якого, за твердженнями відповідача, здійснював позивач.

33. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що, зокрема, у згаданому висновку були зазначені наступні порушення законодавства з охорони праці та промислової безпеки - НПАОП 0.00-1.06.77 «Правила будови і безпечної експлуатації ескалаторів і пасажирських конвеєрів»: не надано для ознайомлення проект, що унеможливлює проведення перевірки на відповідність вимогам НПАОП 0.00-1.06.77 та проекту (п. 7.3); форма паспорта, не відповідає формі паспорта, затвердженої в НПАОП 0.00-1.06.77;в паспортні відсутні дані про випробування прольотної частини металоконструкції виробником, що не відповідає вимозі розділу 14 зразка паспорта, наведеного в НПАОП 0.00-1.06.77; в паспортні ескалатора відсутній розділ про місце його встановлення, що не відповідає абз.2 розділу 14 зразка паспорта, наведеного в НПАОП 0.00-1.06.77; відсутні розміри в установчому кресленні, в основному написі (штампі) вказано установче креслення на ліфт по контракту та відсутні відомості про замовника (ПІБ, дата), в технічній характеристиці не вказано масу ескалатора.

34. Із встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позивач здійснював виконання робіт підвищеної небезпеки з порушенням вимог НПАОП 0.00-1.06.77 «Правила будови і безпечної експлуатації ескалаторів і пасажирських конвеєрів», і тим самим порушив умови дозволу №116.12.21 від 10.05.2012 року (скаржник не дотримав вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки).

35. Отже, враховуючи те, що позивачем при виконанні робіт підвищеної небезпеки було порушено умови дозволу, то суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що у відповідача були відсутні правові підстави продовжити строк дії спірного дозволу.

36. Поряд з цим, як видно зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позову, дійшов висновку, що належним відповідачем у спорі щодо видачі дозволу на виконання технічного огляду, випробування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки є Державна служба України з питань праці.

37. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що видача такого дозволу є виключною компетенцією центрального органу виконавчої влади - Держпраці, а в Управління Держпраці у Закарпатській області відсутні повноваження на продовження строку дії дозволу №116.12.21 від 10.05.2012 в частині виконання робіт з технічного огляду, випробування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. При цьому апеляційним судом зазначено, що дозвіл №116.12.21 від 10.05.2012 в частині виконання технічного огляду, випробування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, виданий територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Закарпатській області помилково.

38. Верховний Суд не погоджується з такими висновками апеляційного суду.

39. Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 7 Порядку №1107, дозвіл видається:

Держпраці - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у пунктах 1, 3-5 додатка 2 (п. 1. Технічний огляд, випробування експертне обстеження, технічне діагностування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та пункті 1 додатку 7 до такого Порядку; п. 3. Виробництво, переробка, розподіл та застосування шкідливих небезпечних речовин 1, 2 і 3 класу небезпеки, а також аміаку, водню та продуктів розділення повітря; п.4. Вибухові роботи та роботи, пов`язані з використанням енергії вибуху; п.5. Утилізація зброї, звичайних видів боєприпасів та виробів ракетної техніки);

територіальним органом Держпраці - на виконання робіт підвищеної небезпеки, крім тих, що зазначені в абзаці другому цього пункту, та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

40. Встановивши, що дозвіл мав бути виданий центральним органом Держпраці та покладаючи вказані висновки, серед іншого, в основу для прийняття постанови про зміну рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував наступного.

41. Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

42. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема у постановах від 14.08.2018 у справі №727/10341/16-а, від 18.10.2018 у справі №823/1004/18, від 17.04.2020 у справі №805/62/17-а та від 09.06.2021 у справі №826/2123/18.

43. Разом з тим, пунктом 15 Порядку №1107 чітко передбачено, що строк дії дозволу продовжується органом, що його видав.

44. Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково вийшов за межі позовних вимог, вдавшись до аналізу правомірності видачі позивачу дозволу №116.12.21 від 10.05.2012, з метою продовження дії якого позивач звернувся з цим позовом.

45. Частиною 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

46. Вказаний принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

47. Тобто, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, однак за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

48. Наведений висновок вже викладався Верховним Судом, зокрема у постановах від 18.07.2018 у справі №821/3514/15-а, від 14.04.2021 у справі №320/2670/20.

49. У цій справі застосування судами частини 2 статті 9 КАС України призвело до погіршення становища позивача, адже визнання факту помилковості видання дозволу №116.12.21 від 10.05.2012 має наслідком поставлення позивача в умови правової невизначеності, адже, за твердженням позивача, його господарська діяльність може бути визнана такою, що в період з 2012 по 2017 роки здійснювалася без належних повноважень.

50. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що відсутність в Управління Держпраці в Закарпатській області повноважень на продовження дії Дозволу №116.12.21 від 10.05.2012 не були зазначені відповідачем, як підстава для відмови у продовженні дії такого дозволу.

51. Таким чином, доводи касаційної скарги частково знаходять своє підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи.

52. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

53. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

54. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

55. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

56. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

57. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 статті 351 КАС України).

58. Підсумовуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції помилково вийшов за межі позовних вимог та помилково дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

59. А тому, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову - змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частин посилання на необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позову. В іншій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

61. Окрім того, 13 січня 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшла заява про заміну сторони відповідача його правонаступником у справі № 807/944/17, в якій заявник просить замінити відповідача у справі № 807/944/17 - Управління Державної служби України з питань праці у Закарпатській області на його правонаступника - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

62. Колегія суддів вважає, що за вказаних вище обставин, висновків і результатів розгляду, відсутні підстави для вирішення питання про заміну сторони відповідача його правонаступником. А тому, таке клопотання Верховним Судом відхиляється.

63. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись статтями 242 341 345 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Закарпатліфтмонтаж» задовольнити частково.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019 у справі №807/944/17 змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частин посилання на необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

3. В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019 у справі №807/944/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..........................

...........................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду