№ 808/1268/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 808/1268/18

адміністративне провадження № К/9901/3800/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року (суддя Калашник Ю.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року (судді: Чепурнов Д.В. (головуючий), Мельник В.В., Сафронова С.В.) у справі № 808/1268/18.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Запорізькій області від 15 грудня 2017 року № 0131891312, № 0131881312, № 0131621312, № 0131631312.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем було дотримано всіх встановлених податковим законодавством вимог, а також вимог контролюючого органу, висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 15.12.2017 № 0131621312, № 0131631312, № 0131881312, № 0131891312.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 грудня 2017 року № 0131891312, № 0131881312, № 0131621312, № 0131631312 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, а висновки контролюючого органу не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Запорізькій області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом з 25.09.2017 по 13.10.2017, відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт № 3198/08-01-13-12/ НОМЕР_1 від 23.10.2017, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог: п. 177.2 ст. 177, пп. 177.4.1., пп. 177.4.4, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (чинні на момент скоєння порушення) ФОП ОСОБА_1 у декларації про майновий стан і доходи за 2016 р. безпідставно було віднесення до складу витрат вартість товару без підтвердження їх подальшого використання у господарській діяльності реалізації (отримання доходу) на загальну суму 15 620 249,79 грн, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу, та як наслідок податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 2 811 644,96 грн (за 2016 р.); п.п. 164.1.1, 164.1.3. п. 164.1, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, занижено суму загального оподатковуваного доходу (не включено «інші» доходи), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у загальній сумі 1 610 802,00 грн; пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 , п. 171.1 п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_1 завищено суму чистого оподатковуваного доходу отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню військовим збором у сумі 234 303,75 грн в т.ч по періодах: 2016 р. у сумі 234 303,75 грн; пп.164.1.1, 164.1.3. п. 164.1, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, занижено суму загального оподатковуваного доходу (не включено «інші» доходи), що призвело до заниження військового збору за 2016 рік у загальній сумі 134 233,50 грн; п.п.14.1.36, п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192 п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до: завищення податкових зобов`язань з ПДВ за січень 2016 р. - грудень 2016 р. на загальну суму 1 711 131,00 грн, в т. ч. за січень 2016 р. на суму 28 162,00 грн, за лютий 2016 р. на суму 117 998,00 грн, за березень 2016 р. на суму 174 838,00 грн, за квітень 2016 р. на суму 217 500,00 грн, за травень 2016 р. на суму 155 142,00 грн, за червень 2016 р. на суму 116 767,00 грн, за липень 2016 р. на суму 95 518,00 грн, за серпень 2016 р. на суму 193 182,00 грн, за вересень 2016 р. на суму 175 958,00 грн, за жовтень 2016 р. на суму 58 383 грн, за листопад 2016 р. на суму 164 523,00 грн, за грудень 2016 р., на суму 213 162,00 грн; завищення податкового кредиту з ПДВ за січень 2016 р. - грудень 2016 р. на суму на суму 2 919 628,00 грн, в т.ч.: за січень 2016 р. на суму 38 333,00 грн, за лютий 2016 р. на суму 102 879,00 грн, за березень 2016 р. на суму 468 845,00 грн, за квітень 2016 р. на суму 236 806,00 грн, за травень 2016 р. на суму 213 117,00 грн, за червень 2016 р. на суму 182 975,00 грн, за липень 2016 р. на суму 187 799,00 грн, за серпень 2016 р. на суму 364 959,00 грн, за вересень 2016 р. на суму 289 057,00 грн, за жовтень 2016 р. на суму 486 266,00 грн, за листопад 2016 р. на суму 158 856,42 грн, за грудень 2016 р., на суму 228 120,92 грн (без урахування від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду).

На підставі акта перевірки № 3198/08-01-13-12/ НОМЕР_1 від 23.10.2017, з урахуванням відповіді на заперечення № 3873/14/08-01-1305-09 від 12.12.2017, контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 15.12.2017: форми «Р» № 0131621312, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 6 663 670,44 грн, в тому числі 4 422 446,96 грн основний платіж, 2 211 223,00 грн штрафна санкція; форми «Р» № 0131631312, яким позивачу донараховано податок «військовий збір» в сумі 552 805,88 грн, в тому числі 368 537,25 грн основний платіж, 184 268,60 грн штрафна санкція; форми «В4» № 0131881312, яким позивачу зменшується сума від`ємного значення з ПДВ та застосовуються штрафні санкції на суму 1 208 137,00 грн; форми «Р-1» № 0131891312, яким позивачу зменшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість для цілей розділу V Податкового кодексу України на суму 1 711 133,00 грн та зменшено суму податкового кредиту на суму 2 919 628,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з рядка 02 Декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, ФОП ОСОБА_1 задекларував 19 030 174,93 грн доходів отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності. У вказаному акті перевірки зазначено, що згідно з даних банківських виписок по розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 ЗАП РУ ПАТ КБ Приватбанк, м. Запоріжжя валовий дохід Позивача (надходження коштів) за 2016 рік складає 19 431 259,42 грн (детальний перелік надходження коштів по даті надходження, на підставі яких перевіркою визначено дохід в сумі 19 431 259,42 грн наведено в акті перевірки).

Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що з наданих позивачем звітів про дебетові та кредитові операції по рахунку № НОМЕР_2 « ОСОБА_1 Підпр» з 01.01.2016 по 31.12.2016 (банківські виписки про рух коштів) зведені та роздруковані окремо по календарному місяцю та копії платіжних доручень про повернення помилково перерахованих коштів, з яких вбачається необґрунтованість та не підтвердження документально позиції відповідача про надходження в 2016 рік на розрахунковий рахунок позивача коштів від реалізації товарів, послуг в сумі 19 431 259,42 грн. Зокрема, судом першої інстанції при дослідженні документів про рух коштів по розрахунковому рахунку позивача та перелік надходження коштів по розрахунковому рахунку позивача зазначеному у вказаному акті перевірки встановлено, що в акті перевірки до розрахованої суми доходу позивача включено кошти в сумі 329 000,00 грн, обсяг надходження яких не відповідає фактичним визначений на підставі первинних банківських документів. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що у вказаному акті перевірки до розрахованої суми доходу позивача включено кошти в сумі 989 000,00 грн, які позивачем отримані помилково без відвантаження продукції та повернуті контрагентам на наступний день після отримання, з призначенням платежу повернення помилково перерахованих коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 при впровадженні підприємницької діяльності за період, що перевірявся, було здійснено залучення «інші доходи» (визначені пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України - інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу) шляхом поповнення розрахункового рахунку № НОМЕР_2 у банківській установі ЗАП РУ ПАТ КБ Приватбанк за 2016 рік на загальну суму 8 948 900,00 грн. У акті перевірки контролюючим органом зазначено, що на запити контролюючого органу позивачем не було надано доказів на підтвердження походження вказаних коштів, а лише 11.07.2017 було надано банківські виписки про рух грошових коштів (які не підтверджують походження джерела виникнення вказаних грошових коштів).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіркою з посиланням на проведення візуального обстеження в жовтні 2017 року виробництва та складу ФОП ОСОБА_1 , а також на дані найнятого підприємця (ФОП ОСОБА_2 ), якому замовлялись роботи з механічного оброблення металопрокату, зазначається про не підтвердження первинними документами в господарській діяльності придбаних матеріалів використання придбаних ТМЦ за 2016 рік в сумі 12 239 660,49 грн. Судами встановлено, що частина придбаних ТМЦ на суму 12 239 660,49 грн, відповідно до укладеного договору передавалась ФОП ОСОБА_2 для виготовлення готової продукції (валів карданних та шарнірів). Оскільки жодним пунктом договору укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не передбачено збирання та виготовлення продукції, перевіркою не підтверджується використання в господарській діяльності переданих ФОП ОСОБА_2 ТМЦ на суму 12 239 660,49 грн та виготовлення з неї реалізованої продукції.

Судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що понесені позивачем витрати сформовані в період отримання останнім доходів від реалізації придбаних товарів та послуг, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами наданими судам: видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, на підставі яких здійснено оплату придбаного товару, а також технічними документами на виготовлення продукції, актами списання ТМЦ, що використані у виробництві (реалізації) продукції. Виробництво продукції здійснювалось шляхом комплектації та доробки придбаних комплектів карданних валів, шарнірів, переходників, ресор, транспортерів та іншої продукції. Також встановлено, що комплектуючи придбались у вітчизняних постачальників на території України та по імпортних контрактах. При виготовлені готової продукції використовувався різноманітний металопрокат, який придбався у підприємств постачальників м. Запоріжжя та м. Дніпропетровська. Виготовлення продукції здійснювалось відповідно до розроблених та затверджених Технологічних карт та норми витрат виготовлення продукції, на кожен вид продукції. Технологічні карти містять детальне розшифрування комплектуючих та матеріалів який підлягає використанню та виробниче обладнання для виготовлення. Обсяги реалізованої самостійно виготовленої та придбаної продукції ФОП ОСОБА_1 , відображено в щомісячних актах списання-матеріальних цінностей, що використані у виробництві (реалізації) продукції за календарний місяць, які містять детальне розшифрування обсягів реалізації, із зазначенням загальної кількості реалізованої продукції, ціни реалізації, а також обсяг та вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції за поточний місяць.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.12.2013 ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг відповідно до якого Виконавець (ФОП ОСОБА_2 ) зобов`язується за завданням Замовника надавати за плату наступні послуги та роботи, (надалі іменуються «Послуги») з механічного оброблення металопрокату яке включає в себе: порізка металопрокату згідно технологічних карт виробу; чорнова обробка (зачистка) головних поверхонь заготовок; свердлування кріпильних отворів, зняття фасок, прорізка канавок згідно технологічних карт виробу; зачистка заусенець, притуплення гострих кромок; обезжирення фасування заготовок. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором, міститься у замовленні, яке формується Виконавцем у присутності Замовника (або довіреної особи Замовника). Відповідно до даного договору в період з 01.02.2016 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_2 передано на обробку металопрокат та комплектуючи загальною вартістю 12 239 660,49 грн. Виконання робіт ФОП ОСОБА_2 виконувалось у суміжному приміщенні з виробництвом Позивача ( АДРЕСА_1 .), що підтверджується Договором оренди частини нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 укладеного між гр. ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 . Відповідно до складених сторонами щомісячних актів приймання-передачі ТМЦ на оброблення ФОП ОСОБА_2 виконані роботи з порізки металопрокату згідно з технологічних карт виробу, чорнової обробки (зачистки) головних поверхонь заготовок, свердлування кріпильних отворів, зняття фасок, прорізки канавок згідно технологічних карт виробу, зачистки заусенець, притуплення гострих кромок, обезжирення фасування заготовок. Після проведення робіт, оброблений металопрокат у вигляді заготовок повернуто Замовнику в повному обсязі, який ним використано для виготовлення реалізованої продукції, що підтверджується актами списання-матеріальних цінностей, що використані у виробництві (реалізації) продукції за календарний місяць.

Судами попередніх інстанцій з акта перевірки встановлено, що з валових витрат позивача виключається витрати на придбання імпортних товарів в сумі 2 979 504,81 грн реалізацію яких підтверджено, але за висновками контролюючого органу відсутні первині документи на їх придбання. Так, за даними перевірки первинних документів (видаткових накладних, ВМД, банківських виписок у іноземній валют, контрактів, договорів та інше ) встановлено що, ФОП ОСОБА_1 у 2016 році було придбано імпортний товар згідно вантажно-митних декларацій ТМЦ на загальну суму 8 691 583,70 грн. Контролюючим органом встановлено реалізацію та/або подальше використання імпортованого товару в господарській діяльності, що підтверджено первинними документами на загальну суму 2 979 504,81 грн. В той же час перевіряючими зазначається, що в порушення вимог п. 177.2 ст. 177,пп. 177.4.1., пп. 177.4.4, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 у декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік безпідставно внесено до складу витрат на придбання ТМЦ суму у розмірі 2 979 504,81 грн, яка не підтверджена будь-якими первинними документами.

Судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 у 2016 році було придбано товар по імпортним контрактам, країна нерезидента Китай, на загальну суму 8 691 583,70 грн. Зокрема, були придбані електродвигуни, круги поворотні, ресори та комплектуючи до карданних валів (безшовні сталеві труби, кожухи трансмісійного валу, шарніри, обгоні муфти, пружинні штифти, фрикційні муфти, перевідники, хрестовини, захисні кожухи). Для імпортних операцій первинними документами є імпортний контракт, специфікації до нього, Вантажно-митна декларація, комерційний інвойс, Міжнародна товарно-транспортна накладна, банківська виписка на купівлю та перерахування валюти. Зокрема, Вантажна митна декларація (ВМД) - це письмова заява, що містить відомості про товари та інші предмети й транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України або відомості про зміну митного режиму відносно цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, ведення митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД оформлюється на бланках форми МД-2, МД-3 і МД-8. Вантажна митна декларація є уніфікованим документом, сформованим відповідно до міжнародних стандартів та аналогічних документів інших країн.

На підтвердження вчинених операцій позивачем до матеріалів справи надано копії імпортних контрактів, специфікацій, інвойси, вантажно-митні декларації, Міжнародна товарно-транспортна накладна, банківська виписка на купівлю та перерахування валюти. Надані позивачем документи по надходженню імпортних товарів досліджені та зазначені в акті перевірки, що спростовує твердження відповідача про відсутність первинних документів, які підтверджують витрати на придбання реалізованих імпортних товарів, що свідчить, про неправомірність виключення відповідачем зі складу витрат на придбання ТМЦ ФОП ОСОБА_1 суму у розмірі 2 979 504,81 грн, як не підтверджені витрати по придбанню реалізованого імпортного товару.

Крім того, судами встановлено, що в акті перевірки зазначено про завищення ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 1 711 133,00 грн за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, що не призвело до заниження податку на додану вартість. А саме, контролюючий орган вказує на не підтвердження реалізацію (використання) товару придбаного у ТОВ НВП «Термет» код за ЄДРПОУ 13456569, Приватне підприємство «Фірма «НВ» код за ЄДРПОУ 20473746, ТОВ «ТАКТ» код за ЄДРПОУ 21858879, ТОВ «Круг» код за ЄДРПОУ 31993505, ПП «МЕТАЛСЕРВІС-КАМЄЯ» код за ЄДРПОУ 32643554, ТОВ «ОМЕГАМЕТТРЕЙД» код за ЄДРПОУ 32714043, ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ КАРДАН» код за ЄДРПОУ 33800101, ТОВ «АВ метал груп» код за ЄДРПОУ 36441934, ТОВ «ТД СТАНДАРТ» код за ЄДРПОУ 36836146, ТОВ «АГРОКАРДАН» код за ЄДРПОУ 37418251, ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ФУРМА» код за ЄДРПОУ 37834951, ТОВ «ТБО ГРУП» код за ЄДРПОУ 38974316, ТОВ «АЛЬКАНТАРА ТРЕЙД» код за ЄДРПОУ 39733408, ТОВ «ТД МЕТІДА» код за ЄДРПОУ 40212999, HEBEI PROVINCE GOLD MYSTERIOUS PIPE CO., LTD у господарській діяльності. Також відповідач зазначає про завищення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2 919 628,00 грн за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 1 208 137,00 грн. Зокрема, відповідач вказує, що ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту суму сплачену контрагентам постачальникам за товар, реалізацію (використання) якого у господарській діяльності не встановлено (відсутністю (ненадання) до перевірки первинних документів, які б підтверджували їх використання у господарській діяльності у т.ч. переробці, виробництві та інформацію стосовно залишку товару проведеної на підставі інвентаризації) в результаті встановлених порушень податкового законодавства, які відображені в акті перевірки. Водночас неправомірність висновків акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зазначених у п. 2.2.2 розділу 2 акта перевірки, свідчить щодо неправомірності зменшення ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 1 711 133,0, грн за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 та зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2 919 628,0 грн за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Контролюючий орган визначаючи неправомірність віднесення до податкового кредиту та зменшуючи його на суму сплаченого ПДВ по придбаним товарам, як нормативну підставу зазначає положення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, однак матеріали справи підтверджують наявність у позивача зареєстрованих податкових накладних та вантажно-митних декларацій, та їх належне оформлення, що свідчить про безпідставність висновків акту перевірки про завищення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту на підставі п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем при здійсненні господарської діяльності, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо оформлення відповідних первинних документів, невідповідності даних у наданих позивачем первинних документах, а також зазначає про ненадання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження даних бухгалтерського та податкового обліку, не підтвердження позивачем джерела походження внесених ним на рахунок грошових коштів, ігнорування позивачем вимог контролюючого органу щодо надання до перевірки відповідної технічної документації до виробленої продукції (технологічних карт, тощо), що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

10.2. Пункти 44.1, 44.2, 44.3, 44.6 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

10.3. Пункти 164.1, 164.2 статті 164.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

164.1.1. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

164.1.2. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

164.1.3. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

10.4. Пункти 177.1, 177.2, підпункти 177.4.1, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

10.5. Пункти 179.1, 179.7 статті 179.

Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

10.6. Пункт 185.1 статті 185.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

10.7. Пункт 187.1 статті 187.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

10.8. Пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

13. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

16. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

17. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

18. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

20. Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Запорізькій області від 15 грудня 2017 року № 0131891312, № 0131881312, № 0131621312, № 0131631312 виходили з того, що позивачем до судів попередніх інстанцій було надано первинні документи (видаткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, копії імпортних контрактів, специфікації, інвойси, вантажно-митні декларації, технологічні карти та норми витрат виготовлення продукції та ін), які підтверджують реальність господарських операцій, а також що понесені позивачем витрати сформовані в період отримання ним доходів від реалізації придбаних товарів та послуг. Щодо встановлених обставин, що ФОП ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності за період, що перевірявся, було здійснено залучення «інші доходи» шляхом поповнення розрахункового рахунку № НОМЕР_2 у банківській установі ЗАП РУ ПАТ КБ Приватбанк, а саме - у 2016 році на власний банківський рахунок позивачем були внесені готівкою грошові кошти в розмірі 8 948 900,00 грн за призначенням платежу «готівкові кошти надходження власних коштів», суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що власні кошти, які фізична особа-підприємець зараховує на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі) та не відображаються ним в декларації. При цьому судами першої та апеляційної інстанції не було надано жодної оцінки доводам та доказам відповідача, що вказані надані позивачем судам попередніх інстанцій первинні документи не були надані під час проведення контролюючим органом відповідної перевірки, а також на запити та вимоги контролюючого органу позивачем не було надано доказів походження джерела грошових коштів (в розмірі 8 948 900,00 грн), які були внесені позивачем на власний банківський рахунок (рахунок ФОП) у 2016 році.

Колегія суддів зазначає, що не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки положеннями пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У справі, що розглядається контролюючим органом неодноразово зазначалось (зокрема, і в акті перевірки), що позивачем під час проведення перевірки не було документально підтверджено походження джерела виникнення грошових коштів (в розмірі 8 948 900,00 грн, які були внесені позивачем на власний банківський рахунок (рахунок ФОП) у 2016 році), позивачем не було надано пояснень та будь-яких документів підтвердження можливості накопичення такої суми грошових коштів, а лише надано банківські виписки, які підтверджують рух/зарахування вказаних коштів від позивача на рахунок ФОП ОСОБА_1 . Зазначені обставини справи залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Також судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної оцінки доказам та доводам позивача (зазначеним, зокрема, в акті перевірки), що за господарськими операціями між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (якому позивачем було передано матеріалів для виготовлення готової продукції, а саме - валів карданних, шарнірів, на загальну суму 12 239 660,49 грн) позивачем, на запити перевіряючих контролюючого органу, не було надано до перевірки технологічних та калькуляційних карт (наданих позивачем вже після проведення перевірки судам попередніх інстанцій), будь-яких документів розрахунку використаних матеріалів на виготовлення готової продукції, документів транспортування/перевезення готової продукції тощо, тоді як надані позивачем документи містять лише перелік придбаваємого товару та назву готової продукції для її подальшої реалізації. Крім того, контролюючим органом у акті перевірки зазначено про відсутність потужностей, ресурсів у ФОП ОСОБА_2 для здійснення відповідної діяльності, а також встановлено, що 31.01.2017 по ФОП ОСОБА_2 внесено запис у ЄДР про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було надано оцінки встановленим контролюючим органом у акті перевірки обставинам щодо придбання ФОП ОСОБА_1 у 2016 році товару згідно вантажно-митних декларацій ТМЦ на загальну суму 8 691 583,70 грн, при цьому, контролюючим органом встановлено реалізацію та/або подальше використання імпортованого товару в господарській діяльності, що підтверджено первинними документами на загальну суму 2 979 504,81 грн (будь-яких документів щодо реалізації решти залишків товару позивачем контролюючому органу під час проведення перевірки надано не було). Також, контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту суму сплачену контрагентам- постачальникам за товар, реалізацію (використання) якого у господарській діяльності не встановлено, що обумовлено відсутністю/ненаданням до перевірки первинних документів, які б підтверджували їх використання у господарській діяльності (у т.ч. переробці, виробництві та інформацію стосовно залишку товару проведеної на підставі інвентаризації).

Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається позивачем не було обґрунтовано доводів/надано доказів наявності підстав ненадання таких документів до перевірки контролюючим органом. Водночас, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції повинні були врахувати положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, а також чому такі документи не були надані. Крім того, судами попередніх інстанцій всупереч вимог процесуального законодавства було лише констатовано, без проведення належного дослідження та відповідного аналізу наданих доказів, наявність окремих первинних документів, наданих позивачем судам першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

22. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

23. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

25. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

27. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

28. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 808/1268/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова