ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 808/1390/16

касаційне провадження № К/9901/25041/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2016 (суддя Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 (головуючий суддя - Лукманова О.М.; судді: Божко Л.А., Круговий О.О.) у справі № 808/1390/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» звернулось до адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо ненарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості в розмірі 777821,00 грн. за період з 27.09.2014 по 30.10.2015; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 233793,80 грн.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 25.05.2016 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС щодо ненарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості в розмірі 777821,00 грн. за період з 28.10.2014 по 30.10.2015. Стягнув з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України в розмірі 117312,45 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.11.2016 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2016 без змін.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-2 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 200.15, 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 157 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на неврахуванні судами обставин щодо наявності іншого судового рішення у справі № 808/1333/15, яке набрало законної сили, про стягнення на користь позивача пені за період з 27.09.2014 по 12.03.2015, а також неправильного використання Публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» алгоритму для розрахунку пені.

Крім того, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС заявлено клопотання про заміну відповідача-2 у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на Офіс великих платників ДФС у зв`язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.05.2011 Публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, склала 19508561,00 грн.

Контролюючим органом здійснено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року, результати якої оформлено актом від 06.06.2011 № 285/08-01/00186536.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем-2 прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 № 0000280801, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 777821,00 грн.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 28.01.2013 у справі № 2а-0870/5101/11, яку Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.09.2014 залишив без змін, зазначений акт індивідуальної дії визнав протиправним та скасував.

Рішення суду апеляційної інстанції у справі № 2а-0870/5101/11 отримано Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС 13.10.2014, однак не направлено протягом п`яти днів до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування в розмірі 777821,00 грн.

Вказана сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість надійшла на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» 30.10.2015.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За правилами пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Тобто, протягом п`яти робочих днів, починаючи з 14.10.2014, контролюючий орган повинен був скласти та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок. У свою чергу, орган державної казначейської служби повинен був перерахувати на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» суму бюджетної заборгованості в розмірі 777821,00 грн. протягом п`яти операційних днів, чого зроблено не було.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

За таких обставин висновок судових інстанцій про те, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 777821,00 грн., яка не була відшкодована позивачу в законодавчо визначений строк, набула статусу бюджетної заборгованості, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, ґрунтується на правильному тлумаченні норм матеріального права.

Наведене застосування пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) узгоджується з правовим висновок Верховного Суду України, висловленим у постанові від 03.06.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Подібні висновки щодо застосування зазначених норм права викладено й у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 822/553/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Славутського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області про стягнення коштів.

Щодо доводів контролюючого органу про неправильне використання позивачем алгоритму для розрахунку пені, то, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судом першої інстанції, зокрема, поданий платником розрахунок пені визнано необґрунтованим та здійснено розрахунок самостійно, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, - 28.10.2014, а саме 12,5 відсотків відповідно до постанови Правління Національного банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку» від 15.07.2014 № 417.

Посилання відповідача-2 на судові рішення у справі № 808/1333/15 також не можна визнати обґрунтованим. Так постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015, в задоволенні позовної вимоги Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» про стягнення з Державного бюджету України на його користь пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України в розмірі 65324,17 грн. відмовлено з огляду на передчасність цієї вимоги, що, відповідно, не позбавляло позивача в подальшому звернутись з відповідною вимогою після отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 777821,00 грн. з порушенням законодавчо встановленого строку.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача-2 у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС її правонаступником - Офісом великих платників ДФС.

Касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 у справі № 808/1390/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк