ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2020 року

м. Київ

справа №808/1455/14

касаційне провадження №К/9901/27791/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2014 (суддя Каракуша С.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 (головуючий суддя - Круговий О.О.; судді: Юхименко О.В., Нагорна Л.М.) у справі № 808/1455/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2014 № 0000032201, від 10.01.2014 № 0000042201, від 10.01.2014 № 0000052201.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 28.05.2014 в задоволенні позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.09.2015 відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затвердив податковий компроміс у справі № 808/1455/14 в частині позовних вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 10.01.2014 № 0000032201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 57554,00 грн. та від 10.01.2014 № 0000042201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 172239,00 грн.

Ухвалою від 27.01.2016 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2014 залишив без змін в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2014 № 000005220 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17447,00 грн., від 10.01.2014 № 0000042201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6046,00 грн., в тому числі 6045,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 10.01.2014 № 0000032201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 105997,25 грн., в тому числі 91042,00 грн. за основним платежем та 14955,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2014, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому наголошує на неврахуванні судами попередніх інстанцій при прийнятті оспорюваних рішень доводів та доказів, наданих позивачем. Також, звертає увагу на допущення судом апеляційної інстанції помилки в резолютивній частині рішення.

Крім того, Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на Головне управління ДФС у Запорізькій області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, результати якої оформлено актом від 13.12.2013 № 140/08-29-22-0209/31970760.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на: невключення до складу валового доходу за четвертий квартал 2010 року вартості наданих послуг з оренди власного нерухомого майна на загальну суму 228206,00 грн.; незбільшення валового доходу за 2010 рік на суму безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) у розмірі 11062,00 грн., яка виникла відповідно до кредиторської заборгованості перед Приватним підприємством «Архбуд» у розмірі 3192,04 грн., Комунальним підприємством «ВРЕЖО № 13» у розмірі 2116,56 грн. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід Будпроект» у розмірі 5753,40 грн., за якою закінчився строк позовної давності; неправомірне включення до складу валових витрат вартості послуг з оренди нежитлових приміщень на суму 31225,00 грн., придбаних у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , які не пов`язані з господарською діяльністю; безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за взаємовідносинами з Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», які не підтверджені на момент проведення контрольного заходу належним чином оформленими податковими накладними.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 10.01.2014 № 0000032201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 91042,00 грн. за основним платежем та 14955,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 10.01.2014 № 0000042201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6045,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 10.01.2014 № 0000052201, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 17447,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

За правилами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Як з`ясовано судами, в період з 01.07.2010 по 31.12.2010 позивачем надано послуги з оренди власного нерухомого майна на загальну суму 228206,00 грн., яку не включено до складу валового доходу за четвертий квартал 2010 року.

Зазначена сума наданих послуг встановлена на підставі поданих до перевірки актів виконаних робіт та банківських документів, а також не оспорювалась товариством у судовому процесі в попередніх судових інстанцій.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник повинен включити до валового доходу суму кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився строк позовної давності.

Також, слід враховувати, що за змістом частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наявність у позивача кредиторської заборгованості перед Приватним підприємством «Архбуд» у розмірі 3192,04 грн., Комунальним підприємством «ВРЕЖО № 13» у сумі 2116,56 грн. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід Будпроект» у розмірі 5753,40 грн., щодо якої закінчився строк позовної давності, зафіксовано в акті перевірки від 13.12.2013 № 140/08-29-22-0209/31970760, який є носієм доказової інформації.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур» не надано жодних належних доказів (договорів взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, платіжних документів тощо) на спростування вказаної обставини.

А відтак слід погодитись з доводами податкового органу, підтриманими судами першої та апеляційної інстанцій, про обов`язок позивача включити до складу валового доходу за 2010 рік суму в розмірі 11062,00 грн. як безповоротну фінансову допомогу на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник податку має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту - приросту (збереження) активів та/або їх вартості, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У справі, яка розглядається, судовими інстанціями з`ясовано, що основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур» є надання в оренду власного та орендованого нерухомого майна.

За період з 01.01.2011 по 31.03.2011 на балансі товариства обліковувалось тринадцять нежитлових приміщень, лише п`ять з яких надавались в оренду. В свою чергу, вісім приміщень в оренду не надавались у зв`язку з відсутністю орендарів.

Прийняті позивачем в строкове платне користування від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за договором від 25.12.2010 нежитлові кімнати позивачем в оренду (суборенду) передані не були.

Пояснень щодо використання вказаних приміщень у власній господарській діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур» під час розгляду справи не надано, а також не обґрунтовано розумної економічної причини понесення витрат на їх оренду.

Що стосується збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6045,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 17447,00 грн. за лютий 2011 року, то суди попередніх інстанцій цілком об`єктивно врахували вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, в порядку наведеної норми Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для відповідальності платника є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент його перевірки.

Отже, якщо на момент проведення податковим органом контрольного заходу в платника відсутні оригінали податкових накладних, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може прийматись до уваги їх надання при розгляді справи в суді.

У разі виявлення (одержання) платником оригіналів податкових накладних після здійснення податкової перевірки, він має право сформувати податковий кредит на підставі таких документів у наступному податковому періоді в межах строку, встановленого абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

А відтак, відсутність у позивача під час проведення перевірки податкових накладних, виписаних на його адресу Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», обумовлює законність оспорюваних нарахування з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення.

Крім того, суд апеляційної інстанції цілком об`єктивно зазначив, що оскільки товариством узгоджено збільшені органом доходів і зборів грошові зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2011 року та березень 2012 року шляхом сплати п`яти відсотків вказаних зобов`язань, а дев`яносто п`ять відсотків зобов`язань вважаються погашеними з одночасним звільненням від нарахування пені та застосування санкцій, то позивачем фактично визнано правомірним збільшення контролюючим органом сум податку на додану вартість за відповідні періоди, а тому коригуванню в бік зменшення підлягають і відповідні сформовані суми від`ємного значення за червень 2011 року в розмірі 1249,00 грн. та березень 2012 року в розмірі 541,00 грн.

Відтак, правомірність формування вказаних показників не була предметом апеляційного перегляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом при постановленні ухвали від 27.01.2016.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 у справі № 808/1455/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк