ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року

м. Київ

справа №808/2511/17

адміністративне провадження № К/9901/52219/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Луганській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 (головуючий суддя Шлай А.В., судді: Круговий О.О., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Луганській області до Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області (далі - позивач, Управління, скаржник) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень №0004664710, №0004724710, №0004674710, №0004684710, №0004694710, №0004704710, №0004714710, прийнятих 31.07.2017 Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Запорізьке управління Офісу, податковий/контролюючий орган).

В обґрунтування позову Управління вказувало на те, що з 16.11.2015 воно перебуває в стані припинення й строк, встановлений для заявлення кредиторами своїх вимог, сплив 20.01.2016. ліквідаційна комісія Управління своїм рішенням від 23.02.2016 №14/1-23/Гс/лк частково визнала вимоги Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС України, задовольнивши їх у сумі 348 767,00 грн. Відтак, рішення відповідача від 31.07.2017 на загальну суму 625 642,82 грн., що сформовані на підставі акту камеральної перевірки від 31.07.2017, є безпідставними, оскільки прийняті після спливу строку для звернення з кредиторськими вимогами. Також Управління стверджує, що порядок погашення податкових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством, регулюється спеціальною нормою - статтею 97 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в якій встановлюється черговість задоволення вимог кредиторів, зокрема, і щодо стягнення податків і зборів. Окрім того, позивач зазначав про те, що, як акт, так і оспорювані рішення складені одним днем - 31.07.2017, що позбавило його можливості подати свої заперечення відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2017 (з урахуванням ухвали цього ж суду від 20.11.2017 про виправлення описки) позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано прийняті 31.07.2017 Запорізьким управлінням Офісу рішення №0004714710, №0004704710, №0004694710, №0004684710, №0004664710, №0004724710, №0004674710.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з 16.11.2015 позивач перебуває в стані припинення й проводиться ліквідаційна процедура, то погашення його грошових зобов`язань або податкового боргу (у тому числі з ЄСВ) повинно відбуватись у спеціальному порядку, як то передбачено приписами статті 97 ПК України, у зв`язку з чим до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску тощо; окрім цього зазначив, що відповідач не є юридичною особою публічного права, а отже не наділений правом складати спірні рішення відповідно до частини 7 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464); водночас виходив й з допущення податковим органом порушення процедури оформлення та направлення платнику податків (позивачу) акту перевірки та оспорюваних рішень, визначеної пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.

При цьому суд апеляційної інстанції, розглянувши справу та констатувавши обставину вчинення Управлінням зафіксованих в акті перевірки порушень Закону №2464 як таких, дійшов висновку про правомірність накладення на нього штрафу і пені згідно оспорюваних рішень; разом з тим, як вказав суд, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №834 від 13.10.2015 установлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку; як наслідок, зважаючи, що правонаступництво передбачає перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого, то до спірних правовідносин неможливо застосовувати положення статті 97 ПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ним норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просило рішення апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Так, посилається на залишення судом поза увагою суттєвих обставин при застосуванні відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску й неподання звітів, зокрема, факту ліквідації, а не реорганізації Управління, а відтак й поширення дії приписів статті 97 ПК України на процедуру погашення грошових зобов`язань. Також позивач стверджує про неправомірність прийнятих відповідачем рішень, зважаючи на те, що останній не є юридичною особою публічного права, а є лише структурним підрозділом Офісу великих платників податків ДФС України. Окрім цього, вказує й на неможливість застосування штрафних санкцій через його місцезнаходження та взяття на облік в податковому органі на території проведення антитерористичної операції в період її дії. Також Управління зазначало про порушення відповідачем пункту 86.7 статті 86 ПК України в частині позбавлення його права на подання заперечень на акт перевірки, який складений в один день із оспорюваними рішеннями (31.07.2017).

Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління (код ЄДРПОУ 08596831) зареєстроване як юридична особа 29.05.2003 за адресою: 93404, Луганська область, м.Севєродонецьк, вул.Партизанська, 27, перебуває на обліку як платник єдиного внеску у Запорізькому управлінні Офісу.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 №834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1139) утворено як юридичні особи публічного права органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції (у тому числі й Управління поліції охорони в Луганській області) та ліквідовано як юридичні особи публічного права деякі територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, а також установлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.

Водночас наказом Міністерства внутрішніх справ України №1399 від 07.11.2015 вирішено ліквідувати як юридичну особу, зокрема, Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Луганській області (код ЄДРПОУ 08596831).

Наказом же Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції України від 26.01.2016 №51/64 визначено перелік органів поліції охорони, що є правонаступниками Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, та, зокрема, встановлено, що Управління поліції охорони в Луганській області є правонаступником Управління. Цим же Наказом керівників органів поліції охорони зобов`язали забезпечити внесення відповідних змін до установчих документів органів поліції охорони та проведення державної реєстрації відомостей про юридичні особи, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Під час судового розгляду на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003065377 від 27.09.2017, суди попередніх інстанцій визначили, що позивач з 16.11.2015 перебуває в стані припинення.

Разом з тим у зв`язку з наявністю у позивача податкового боргу 19.01.2016 Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС України до голови ліквідаційної комісії Управління подано заяву (№169/10/28-05-23 від 19.01.2016) про включення до реєстру кредиторів, згідно якої, серед іншого, вона просила розглянути та задовольнити кредиторські вимоги в розмірі 2 267 753,70 грн.

Рішенням голови ліквідаційної комісії Управління від 23.02.2016 №14/1-23/Гс/лк вимоги вказаного податкового органу визнано у сумі 348 767,00 грн., у тому числі: ЄСВ, нарахований робітникам на суми заробітної плати, й допомога по тимчасовій непрацездатності всього у сумі 335 317,55 грн.; ЄСВ, нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців в сумі 11 367,45 грн.; податок на додану вартість у сумі 2 082,00 грн.; визнані вимоги включені до третьої черги кредиторів Управління.

31.07.2017 посадовою особою Запорізького управління Офісу на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 ПК України, підпункту 2 пункту 11 статті 25 Закону №2464 проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності внесення до бюджету сум єдиного соціального внеску за період з липня 2014 року по липень 2015 року (код БК 7101), з липня 2014 року по листопад 2015 року (код БК 7102) та своєчасності подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень, серпень, грудень 2015 року, січень, липень 2016 року, за результатами якої складено акт №809/28-10-47-10/08596831 від 31.07.2017, в якому, в свою чергу, вказано про порушення абзацу 1 пункту 8 статті 9 розділу ІІІ Закону №2464:

- в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску по коду БК 71010000 за липень 2014 року у сумі 63 314,63 грн. по терміну сплати 20.08.2014, за серпень 2014 року у сумі 14 934,71 грн. по терміну сплати 22.09.2014, за вересень 2014 року у сумі 161 041,86 грн. по терміну сплати 20.10.2014, за жовтень 2014 року у сумі 68 398,41 грн. по терміну сплати 20.11.2014, за листопад 2014 року у сумі 88 778,24 грн. по терміну сплати 20.12.2014, за грудень 2014 року у сумі 86 458,76 грн. по терміну сплати 20.01.2015, за січень 2015 року у сумі 78 537,44 грн. по терміну сплати 20.02.2015, за лютий 2015 року у сумі 66 448,68 грн. по терміну сплати 20.03.2017, за березень 2015 року у сумі 75 890,47 грн. по терміну сплати 20.04.2015, за квітень 2015 року у сумі 68 538,92 грн. по терміну сплати 20.05.2015, за травень 2015 року у сумі 79 232,63 грн. по терміну сплати 22.06.2015, за червень 2015 року у сумі 79 627,07 грн. по терміну сплати 21.07.2015, за липень 2015 року у сумі 35 419,54 грн. по терміну сплати 20.08.2015;

- в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (по коду БК 71020000) за липень 2014 року у сумі 107 520,45 грн. по терміну сплати 20.08.2014, за серпень 2014 року у сумі 103 022,18 грн. по терміну сплати 22.09.2014, за вересень 2014 року у сумі 252 580,74 грн. по терміну сплати 20.10.2014, за жовтень 2014 року у сумі 115 032,18 грн. по терміну сплати 20.11.2014, за листопад 2014 року у сумі 130 227,92 грн. по терміну сплати 20.12.2014, за грудень 2014 року у сумі 129 435,30 грн. по терміну сплати 20.01.2014, за січень 2015 року у сумі 116 414,40 грн. по терміну сплати 20.02.2015, за лютий 2015 року у сумі 129 544,25 грн. по терміну сплати 20.03.2015, за березень 2015 року у сумі 121 316,59 грн. по терміну сплати 20.04.2015, за квітень 2015 року у сумі 107 085,90 грн. по терміну сплати 20.05.2015, за травень 2015 року у сумі 111 117,89 грн. по терміну сплати 22.06.2015, за липень 2015 року у сумі 115 793,01 грн. по терміну сплати 20.08.2015, за серпень 2015 року у сумі 73 785,26 грн. по терміну сплати 06.10.2015, за вересень 2015 року у сумі 104 978,71 грн. по терміну сплати 20.10.2015, за жовтень 2015 року у сумі 235 188,21 грн. по терміну сплати 20.11.2015, за листопад 2015 року у сумі 81 135,31 грн. по терміну сплати 21.12.2015;

- пункту 4 частини 2 статті 6 Закону №2464, пункту 1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 за №460/26905, у зв`язку із несвоєчасним поданням звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за червень, серпень, грудень 2015, січень, липень 2016 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 31.07.2017 прийнято наступні рішення:

- №0004724710, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 335 997,35 грн. та нараховано пеню у розмірі 74 234,00 грн.;

- №0004664710 про застосування штрафних санкцій в сумі 153 677,51 грн. та нарахування пені у розмірі 60 883,96 грн.;

- №0004674710, №0004684710, №0004694710, №0004704710, №0004714710 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. (по кожному рішенню).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

При цьому, платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункти 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону №2464).

За змістом частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464).

Частинами 1, 2, 10, пунктами 1, 7 частини 11, частинами 14 - 16 статті 25 Закону №2464 визначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків (до 01.01.2015 - 10 відсотків) своєчасно не сплачених сум; за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що своєчасні та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску, як і подання відповідної звітності платником є його законодавчо встановленим обов`язком, визначеним пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464, невиконання якого породжує для платника настання негативних наслідків, передбачених статтею 25 цього ж Закону.

З огляду на наведені приписи законодавства, а також зважаючи, що позивачем фактично не заперечується обставина допущення виявлених порушень, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про правомірність рішень податкового органу.

Водночас суд зауважив про неприйнятність посилань Управління як таких на його перебування в процедурі ліквідації, у зв`язку із чим, як він вважає, до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 97 ПК України, адже її норми регулюють питання погашення грошових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством, що в площині відносин, що склались за обставин даної справи, не є спірними.

Стосовно ж тверджень Управління про порушення відповідачем пункту 86.7 статті 86 ПК України у зв`язку із складенням акту перевірки і оспорюваних рішень в один день, чим його позбавлено права подати свої заперечення, Верховний Суд зауважує, що підставами для скасування таких рішень можуть бути не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.

Тобто доводи скаржника щодо недотримання відповідачем процедури проведення перевірки не можуть бути самостійною та беззаперечною підставою для скасування винесених за її результатами рішень про застосування штрафних санкцій за умови підтвердженого порушення позивачем строку сплати єдиного внеску і подання звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З приводу посилань Управління на те, що Запорізьке управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби не є юридичною особою публічного права, а є лише структурним підрозділом Офісу великих платників податків ДФС України, відтак не наділене правом складати спірні рішення, то згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби зареєстрований як юридична особа - орган державної влади, у складі якого діє Запорізьке управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України як відокремлений (територіальний структурний) підрозділ.

Відтак, як вказав суд апеляційної інстанції, позивач як платник податків з 15.09.2016 перебуває на обліку у Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України й саме цей орган щодо нього здійснює контроль за своєчасністю, правильністю та повнотою сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також подання звітності.

Крім того Верховний Суд поділяє думку суду апеляційної інстанції, що реалізація владних управлінських функцій у публічно-правових правовідносинах не залежить від наявності у контролюючого органу статусу юридичної особи.

Враховуючи наведене вище в сукупності та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком суду попередньої інстанції про відсутність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Натомість доводи касаційної скарги фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому не впливають на законність прийнятого судом рішення й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення процесуальних норм.

Разом з тим позивач у тексті касаційної скарги як на підставу правомірності заявлених позовних вимог вказує на те, що застосування відповідачем штрафних санкцій є протиправним з огляду на те, що Управління розташоване й взято на облік в податковому органі на території проведення антитерористичної операції в період її дії.

Верховний Суд з приводу зазначеного вважає за доцільне зауважити наступне.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Отже підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Проте позивачем факт (обставина) щодо протиправності застосування штрафних санкцій у зв`язку із тим, що його місцезнаходженням й перебуванням на обліку в податковому органі була територія проведення антитерористичної операції, в тексті позовної заяви не зазначалась; дану обставину як підставу позову Управління вказало лише у касаційній скарзі, що, в свою чергу не узгоджується з приписами частини 4 статті 341 КАС України, за змістом якої у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва